11 грудня 2025 року, Перший сенат Конституційного Суду України розглянув справу за конституційними скаргами Гасяка Віталія Валерійовича, Диняка Сергія Васильовича, Маклашевського Віталія Вікторовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини першої статті 14-3, частини другої статті 132-1, частини восьмої статті 258, частини четвертої статті 279-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – Кодекс). 

За результатами розгляду Суд ухвалив Рішення № 7-р(І)/2025, яким визнав конституційними частину першу статті 14-3, частину другу статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до частини першої статті 14-3 Кодексу адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені, зокрема частинами другою і третьою статті 132-1 Кодексу, зафіксовані в автоматичному режимі, несе відповідальна особа – фізична особа, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу – належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, – особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

За частиною другою статті 132-1 Кодексу перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами тягне за собою накладення штрафу <…>.

Суд закрив конституційне провадження у справі щодо відповідності Конституції України частини восьмої статті 258, частини четвертої статті 279-5 Кодексу у зв’язку зі зверненням до Суду неналежним суб’єктом.

Суддя-доповідач у справі – Олександр Петришин.

Рішення, його резюме та окремі думки суддів Суду Алли Олійник та Петра Філюка будуть оприлюднені на офіційному вебсайті Суду.

Суд визнав неконституційним встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат

Велика палата Конституційного Суду України 11 грудня 2025 року розглянула справу за конституційним поданням Верховного Суду про конституційність частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України (далі – Кодекс) та ухвалила Рішення № 1-р/2025.

Згідно з частиною першою статті 233 Кодексу „працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті“.

Дослідивши питання, порушені в конституційному поданні, Суд виснував, що оспорюваний припис Кодексу в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат є таким, що не відповідає Конституції України.

У Рішенні наголошується, що установлення тримісячного строку звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат суперечить Конституції України, оскільки призводить до фактичного звуження змісту та обсягу конституційних прав, гарантованих статтями 43 і 55 Конституції України, порушує гарантії своєчасного одержання винагороди за працю та позбавляє працівника реальної можливості ефективно реалізувати право на судовий захист, що суперечить частині першій статті 8, частині сьомій статті 43, частині першій статті 55 Конституції України.

Суд постановив, що частина перша статті 233 Кодексу, визнана неконституційною, утрачає чинність із дня ухвалення Судом цього Рішення.

Суддя-доповідач у справі – Галина Юровська.

Рішення та його резюме будуть оприлюднені на офіційному вебсайті Суду 12 грудня 2025 року.

Джерело: ccu.gov.ua

АО «Кравець І Партнери»

Про це заявив адвокат Ростислав Кравець.

«Те, що росія досі знаходиться та голосує в Радбезі ООН, виключно політичне рішення. Адже колективна безпека — це міф. В свій час вже Ліга Націй довела свою неспроможність захищати мир у світі. Те саме зараз відбувається з ООН. Заяви, про те, що неможливо виключити рф з Радбезу ООН — політичні маніпуляції. Адже немає політичної волі та бажання цього зробити. Всі юридичні механізми для цього існують. Тому для цього потрібно виключно вольове рішення. Виключення рф з Радбезу ООН стане доказом для всього світу, що росія це країна терорист і з нею ніхто не буде вести розмови. Адже рф напала на сусідню країну», — каже адвокат.

Він підкреслив, що якщо рф виключають зі складу ООН, то все одно для громадян рф залишаться певні механізми захисту.

«На жаль в ООН бояться прийняти рішення про виключення рф, тому шукають різні приводи цього не робити. Хоча не бачу жодних проблем виключити рф з ООН. Тим більше не дати їй головувати в Радбезі ООН в квітні. Насправді дати головувати рф в ООН — це нонсенс. Це ставить під сумнів наявність колективної безпеки та її необхідність. Україні та іншим країнам треба думати, щоб створювати свої власні військово- політичні блоки для захисту своїх інтересів. ООН не виконує свої функції, тому прийшов час розпустити цю організацію. В такому вигляді, як вона зараз, подальше існування ООН не має жодного сенсу», — резюмує експерт.

Нагадаємо, що США вважають, що під час свого головування в Раді безпеки ООН росія продовжуватиме поширення дезінформації та виправдовувати свої злочини проти України. Та шляху запобігти цьому місячному головуванню не було, заявила на брифінгу речниця Білого дому Карін Жан-П’єр.

Як відомо, щомісяця у Радбезі ООН змінюється країна, що головує. Росія, яка розв’язала найбільшу з часів Другої світової війну в Європі, є постійним членом організації і головуватиме весь наступний місяця.

Джерело

АО «Кравець І Партнери»

АО «Кравец и Партнеры»