Війна створила безліч проблем для банківського сектору, одна з яких – знищення або перебування заставного майна позичальників на тимчасово окупованій території. Віднедавна почали з’являтися оголошення про проведення банками аукціонів з продажу прав вимоги по кредиту компаній, застава яких залишилася на тимчасово окупованій частині України. Передусім, звісно, йдеться про заставу підприємств у вигляді нерухомості. Delo.ua розповідає, у чому сенс таких торгів, наскільки вони ефективні і хто в результаті лишається в найбільшому виграші.

Якщо бізнес, заставне майно якого опинилося в окупації, не може повернути банку кредит, то можливі два варіанти. Перший – компанія домовляється з позикодавцем про реструктуризацію боргу або кредитні канікули. Тут банк розцінює ситуацію як таку, коли кредит є, застави по суті немає, але клієнт все ж хоче виплатити борг, хоча і на переглянутих умовах. Другий – банк не має бажання судитися з боржником за інші його активи та аби бодай частково повернути суму боргу намагається продати право вимоги за кредитом іншим особам.

Проблема з непрацюючими кредитами (NPL) в банківському секторі не нова. За даними НБУ, на 1 вересня цього року обсяг кредитів, виданих юрособам становив майже 806 млрд грн. Проблемними з них є 360 млрд грн або 44,72%. За час повномасштабної війни обсяг NPL збільшився на 60 млрд грн. Однак зазначений НБУ рівень неробочих кредитів не має вводити в оману. Він поки що не такий критичний, як може здатися на перший погляд, адже регулятор враховує у цей показник і дуже старі NPL, наприклад, що виникли внаслідок фінансової кризи 2008-2009 років, та інших банківських криз.

Наприклад, якщо взяти банки з іноземним або приватним капіталом, то в їхніх портфелях рівень проблемної заборгованості традиційно коливається на рівні 8-12%, як нагадав нам нещодавно голова Асоціації українських банків Андрій Дубас. 

Як кажуть опитані нами юристи й банкіри, поки що продаж банками прав вимоги по кредитах з заставним майном під окупацією – явище доволі рідкісне. Хоча чіткої статистики і немає, показово, що такої практики ще не застосовують найбільші держбанки – Приватбанк та Ощадбанк. Перший – оскільки не має бізнес-позичальників з великими майновими комплексами у заставі. Другий – до таких торгів тільки готується.

“У нас немає, що продавати. У нас взагалі немає заставних кредитів великим корпораціям. У нас немає такої практики. Єдиний раз, коли ми щось продавали, так це – право вимоги за пакетом споживчих карткових кредитів з величезним строком давності. Це була наша єдина практика. У нас великих кредитів немає”, – каже нам прессекретар “Привату” Олег Серга.

Своєю чергою речник “Ощаду” Леонід Зябрев також зазначає, що хоча банк і не застосовує такої практики, проте “стратегія по таких об’єктах наразі в стадії розробки”.

Особливо яскравим поки що залишається кейс державного Укрексімбанку, який оголосив аукціон з продажу прав вимоги по кредиту із заставою на окупованих територіях. Банк продає права вимоги за кредитом, який у нього взяла відома компанія з виробництва коньяку. Активи, що забезпечують виконання зобов’язань цієї компанії перед “Укрексімом”, перебувають у Новій Каховці та низці сіл, які на сьогоднішній день українською владою не контролюються.

В самому Укрексімбанку нам повідомили, що “банк прийняв рішення щодо виставлення на продаж прав вимоги низки проблемних активів на умовах англійських аукціонів, які передбачають проведення торгів з підвищенням ціни від початкової вартості активу, яка дорівнює сумі заборгованості”.

При цьому в банку додали, що Кабмін через відповідну постанову дозволяє продавати з дисконтом проблемні борги банкам, державна частка яких в статутному капіталі перевищує 75%. Але рішення про продаж активів зі зниженням ціни банком наразі не приймалось.

Цікаво, що стартова ціна аукціону з продажу прав вимоги складає майже 433 млн грн. Втім, як каже у коментарі нам керуючий партнер юридичної компанії “Кравець і партнери” Ростислав Кравець, для банку буде перемогою, якщо він продасть ці права вимоги бодай за 3-4 млн грн. Найбільш вірогідний варіант – проведення постійних невдалих торгів, які можуть тягнутися без кінця.

З одного боку, банк вимушений проводити такі аукціони, оскільки має скорочувати обсяг проблемних кредитів, не чекаючи на деокупацію об’єктів. З іншого боку, оскільки застава за кредитом розташована на окупованій території, він навряд може розраховувати на вдалий продаж. Однак тут відразу виникає запитання, які інтереси в такому випадку може переслідувати потенційний покупець.

Викупити власний кредит можливо – вигода очевидна

Сьогодні на згаданий аукціон Укрексімбанку, який має пройти 9 листопада, значиться тільки один покупець, можливість участі якого в торгах ще розглядається. Через те, що заставне майно перебуває під окупацією, вигода потенційного покупця на перший погляд не очевидна, але давайте розберемося у наявних варіантах. 

Перший варіант – новий кредитор сподівається на деокупацію територій і отримання від компанії-боржника застави. Це відбудеться у випадку, якщо компанія-боржник не зможе розрахуватися з новим власником прав вимоги по кредиту у повному обсязі. 

Тож з цього погляду інвестиція хоч і є ризикованою, але потенційно прибутковою:  

1. Заплативши банку з дисконтом, можна вимагати та зрештою отримати від боржника всю суму боргу; 
2. В перспективі можна задешево отримати заставне майно після деокупації; 
3. Якщо майно вціліло, то після звільнення воно може вирости в ціні;
4. Якщо майно зруйноване, можна розраховувати на подорожчання землі, на якій розташовано заставну нерухомість.

Тобто у багатьох випадках, навіть не отримавши від боржника живих грошей після звільнення територій заставу можна буде перепродати, здати в оренду, відновити із залученням міжнародних грантів на відновлення тощо. 

Другий варіант – покупцем прав вимоги по кредиту виступить сама компанія-боржник банку.

“Викупити у банка свій же кредит за безцінь – дуже вигідна для боржника історія. У кращому випадку застава ще й лишається на своєму місці. При цьому й банк “закриває” кредитні зобов’язання. Я переконаний, що йдеться саме про власників, які таким чином намагаються за безцінь викупити свій же кредит”, – каже нам Ростислав Кравець.

Припущення Кравця поділяє адвокат, керуючий партнер ЮК “Альянс Правових Сил” Віталій Собкович. Однак він додає, що боржник в такому випадку має всі легітимні механізми, щоб затягнути процес якнайдовше, отримуючи від того додаткову вигоду.

Вигода боржника – в затягуванні часу

На думку юриста, автора каналу про дохідну нерухомість Monitor.Estate Володимира Копотя, намір банків продати право вимоги по кредиту, забезпеченому заставою, що опинилась на окупованій території, може натикатися на непередбачувані труднощі: якщо такий правочин (перепродаж прав вимоги) відбувається, то власник заставного майна зможе оскаржити в суді право банку продавати право вимоги третім особам.

“Банк може будь-якому продати цей борг. Боржнику так само має бути все одно, кому віддавати борг. Але тільки тоді, коли він безспірний. Якщо ж борг є спірним, то боржник має всі важелі затягнути процес продажу права вимоги іншим особам”, – говорить юрист.

Віталій Собкович також акцентує, що у власника майна відтак є можливість оскарження перепродажу права вимоги. З одного боку, боржникові справді має бути все одно, кому віддавати кредит чи заставне майно по ньому, але з іншого – у нього з’являється нагода для затягування часу через процедуру оскарження.

“Після деокупації, на яку вже потрібен час, ще піде час на судові спори, протягом якого боржник матиме в розпорядженні майно і зможе ним користуватись. Якщо ви зможете довести, що така угода з переуступки відбулася з порушенням, ви зробите неможливим стягнення з вас як компанії майна новим кредитором”, – каже Віталій Собкович.

Виникає ситуація, коли банк вже не може забрати майно, бо продав право вимоги по кредиту третій особі, а новий власник кредиту не може цього зробити через оскарження власником дій банку з продажу кредиту у суді. У будь-якому випадку банк виходить з історії фіксуючи збиток але позбавляючись проблемного кредиту і необхідності формувати під нього резерви, тобто вивільняючи кошти для активних операцій. Може виграти і покупець: чи третя особа, чи компанія-боржник, бо за порівняно невелику суму отримує можливість дочекатися деокупації та отримати доступ до майнового комплексу, що залишався у заставі. 

АО «Кравець І Партнери»

🔸Постанова ВП ВС про скасування позасудового стягнення на квартиру в іпотеці Альфа-банка по валютному кредиту під час дії мораторію та не відсутності у реєстратора підтвердження отримання повідомлення – https://forum.antiraid.com.ua/topic/14748-postanova-vp-vs-pro-skasuvannja-pozasudovogo-stjagnennja-na-kvartiru-v-ipoteci-alfa-banka-po-valjutnomu-kreditu-pid-chas-diyi-moratoriju-ta-ne-vidsutnosti-u-rejestratora-pidtverdzhennja-otrimannja-povidomlennja/

🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️

⚡️Не забудьте приєднатись до телеграм каналу https://t.me/rkravetsUA

АО «Кравець І Партнери»

🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️

⚡️Не забудьте приєднатись до телеграм каналу https://t.me/rkravetsUA

АО «Кравець І Партнери»

Про це повідомляє АНТИРЕЙД з посиланням на СТРАНА.

У своїх заявах люди пишуть, що давно погасили свої борги, проте їхні рахунки однаково заарештували. А головне – банки не хочуть знімати арешти, хоча старі заборгованості і були виплачені.

“Приватбанк на підставі застарілих даних наклав арешт на рахунки по виконавчому провадженню, закритому 6 місяців тому. Тепер я маю ще й довести, що у мене немає боргів = відкритих проваджень”, – йдеться у скарзі клієнта Приватбанку Марини.

Доходить до того, що люди повторно сплачують штрафи та борги, щоб їм повернули доступ до їхніх рахунків.

“У травні Приватбанк несподівано заарештував рахунок, незважаючи на те, що борг зі штрафу за порушення правил дорожнього руху у 2 тисячі гривень було виплачено ще у 2022 році. Більше тижня дзвонив державного судового виконавця, щоб з’ясувати, чому він досі не зняв арешт Нерви не витримали і повторно сплатив цей штраф з ПДР, тільки з другого разу рахунок розблокували, і лише через тривалий час вдалося розшукати виконавця, який визнав і першу оплату боргу. одне й те саме, і тільки так зміг розблокувати рахунок. Нонсенс”, – розповів “Країні” Юрій.

Про схожі інциденти заявляють також клієнти monobank. Там також говорять про небажання банку оперативно розблокувати рахунок за наявності під це документа. Хоча в Україні з 2019 року діє Автоматизована система виконавчого провадження, АСІП (АСВП), яка дозволяє це робити за лічені години або навіть хвилини.

“11 травня виконавцем було винесено постанову про часткове зняття обмежень з рахунку, відповідно до закону України і вона була зареєстрована в АСІП. Станом на 22 травня банк досі тримає мій рахунок заблокованим та не може віддати відповідь за датою зняття обмежень з рахунку “, – йдеться у скарзі клієнта monobank.

Інший власник рахунку у monobank також зазначає затягування процедури розблокування рахунку.

“12 травня виконавець направив до банку запит на розблокування. При цьому служба підтримки банку ще з понеділка каже, що ось-ось 1-2 дні і все буде розблоковано, а сьогодні вже четвертий день після таких повідомлень”, – зазначив у своєму зверненні власник рахунки Дмитро Нагорний.

Чому це відбувається

Потік нових скарг на арешти банківських рахунків у травні пояснюється однією причиною – набранням чинності з 6 травня 2023 року нового закону щодо арештів. Це закон №3048-IX “Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих особливостей організації примусового виконання судових рішень та рішень інших органів під час дії воєнного стану”. Цим документом змінюється принцип арештів.

До повномасштабного вторгнення РФ у 2022 році вони відбувалися після появи судових рішень про стягнення з тих чи інших боргів, і були широко поширені. Це могла бути заборгованість з оплати комунальних послуг, штрафи дорожнього руху, адмінштрафи, аліменти та багато інших. Суд виносив рішення про стягнення, наприклад, боргу за комуналку і судовий виконавець отримував ухвалу щодо виконавчого провадження на відповідну суму. Після цього виконавець розшукував рахунок боржника — або через вищезазначену автоматичну систему (АСІП), або звичайні листом поштою. Потім спочатку заарештовував/блокував на ньому потрібну суму, а потім списував її у примусовому порядку. Якщо там не вистачало грошей, то рахунок залишався під арештом, чекаючи, що потрібна сума туди капне.

Але після початку Великої війни ситуація змінилася. Щоб трохи допомогти людям Кабмін 2 березня 2022 року прийняв розпорядження №198-р, яким дозволяв фізособам витрачати гроші з раніше заарештованих рахунків, якщо сума їхніх боргів була меншою за 100 тис. грн. Пізніше цю пільгу ще було додатково підтверджено законом №2455-IX. Насправді це означало тотальне розблокування. Тобто банки зняли арешти з більшості рахунків українців, які заблокували до війни.

Тепер ситуація знову змінилася, оскільки влада знову змінила законодавство щодо арештів – 6 травня набрав чинності набрав вищезгаданий закон №3048-IX. Він повертає всі довоєнні арешти банківських рахунків фізосіб та залишає лише одну пільгу – людині дозволяє витрачати з арештованого рахунку до 2 мінімальних зарплат на місяць. Це 13,4 тис. грн. І, якщо людина її за місяць не витратила, сума обнулюється (не підсумовується місяць до місяця).

На практиці це означає, що рахунок залишається заарештованим, але фізособа може витратити згадані 13,4 тис. грн. Щоб отримати таку можливість, кожна людина має подати прохання своєму судовому виконавцю, а той дасть відповідну вказівку банку за рахунком (людина вибирає один рахунок сама, та вказує її реквізити у проханні).

Фактично закон №3048-IX набув чинності 2,5 тижні тому. Він призвів до того, що банки повернули арешти на багато рахунків, тимчасово розблокованих 2 березня 2022 року за розпорядженням Кабміну №198-р. Блокування рахунків стали масовими.

Чому банки не знімають арешти

Але наразі виникли інші проблеми. Перша: поки що діяла пільгова постанова КМУ №198-р та закон №2455-IX багато українців сплатили свої борги. Але це їм не допомогло. Заборгованості було сплачено, а ось рахунки банки не розблокували.

Друга: люди подали судовим виконавцям прохання, щоб мати можливість витрачати обіцяні новим законом (№3048-IX) дві мінімальні зарплати (13,4 тис. грн), проте їм не відкрили доступу до цих коштів.

Звісно, люди одразу накинулися зі звинуваченнями на свої банки. Посипалися закиди та погрози за те, що ті не хочуть розблокувати рахунки. Однак фінансисти в офіційних коментарях заявили, що рішення ухвалюють не вони, і звинуватили у всьому судових виконавців.

Щоб банк зняв арешт із рахунку – судовий виконавець (державний чи приватний) зобов’язаний надіслати йому відповідне розпорядження паперовим листом поштою або електронним через автоматизовану систему (АСІП). Зараз це відбувається невчасно та із затримками.

“Банк має право знімати арешти лише при вступі до банку розпорядження про зняття арешту від виконавчої служби або приватного виконавця. Максимальний термін процедури зняття арешту з рахунків після отримання цього документа – до 3 банківських днів. Набагато швидше через автоматизовану систему. На практиці зняття арешту може бути займати від 1 хвилини (через АСІП) до 3 діб. Цей регламент не закріплений на законодавчому рівні”, – прокоментував “Країні” ситуацію прес-секретар “Приватбанку” Олег Серга.

Аналогічне пояснення дають і в інших банках, які зараз із скрипом розблокують людям рахунки.

“На жаль, ми не отримували постановою щодо АСІП, через що не було знято обмеження. Попросіть будь-ласка виконавця перевірити цю інформацію. Також виконавча служба може відправити постанову про зняття арешту з накладенням ЄЦП (електронного цифрового підпису) електронною поштою”, – відповіли на скаргу до monobank.

Юристи, до яких українці почали частіше звертатися після повернення арештів на їхні банківські рахунки, також підтверджують проблему із судовими виконавцями. Відкрито кажуть, що далеко не всі поспішають зняти арешти після погашення боргів.

“Це проблема справді є. Найчастіше скаржаться на державних судових виконавців і рідше – на приватних. Вони мають закривати виконавче провадження після погашення боргу та надсилати відповідні документи до банку для зняття блокування/арешту із коштів на рахунку. Але не завжди оперативно це роблять. З різних причин: десь через велике завантаження справами, десь через банальне розгильдяйство”, – пояснив “Країні” проблему старший партнер адвокатської компанії “Кравець та партнери” Ростислав Кравець.

Як домогтися зняття арешту

Проблема із судовими виконавцями часто починається з простого – з неможливості з ними зв’язатися. Люди тижнями дзвонять за вказаними телефонами, проте їм не відповідають і не вирішують їхні проблеми з арештами.

Тому юристи радять подавати скарги вищим. Та й взагалі самостійно займатися своїм виробництвом після сплати боргу, хоча це не є їхньою роботою. Інакше можна довго чекати на зняття арешту, якщо трапиться виконавець-розгильдяй.

“Якщо ви сплатили борг, і не можете пов’язати з державним судовим виконавцем, то варто відправити листа/скаргу його керівнику або прийти до нього на прийом та пояснити ситуацію. Це допомагає. Взагалі людині варто самостійно займатися своєю справою, якщо вона хоче оперативно зняти арешт. Спочатку взяти постанову про закриття його виконавчого провадження, а потім домогтися, щоб виконавець направив її до банку”, – сказав Ростислав Кравець.

Він наголосив, що постанову про закриття провадження (після погашення боргу) до банку має правити судовий виконавець. Саме він. Власник рахунку не може цього зробити, але навіть якщо відправить – банк не прийме його в роботу. За законом, це має робити виконавець.

Тим людям, які через зволікання не витримали і повторно сплатили свої борги доведеться складати нові папери і чекати.

“Для повернення переплачених за боргами сум потрібно отримати постанову про закриття провадження та подати до виконавчої служби заяву про повернення грошей. Їх справді повертають. Зазвичай це займає 2-3 тижні”, – резюмував Кравець.

АО «Кравець І Партнери»

Народні депутати готують до розгляду законопроєкт, який фактично звільнить усі компанії, пов’язані з окупованою територією Донбасу, від кредитної заборгованості перед банками.

З листопада минулого року в парламенті «припадав пилом» законопроєкт № 2374 «Про тимчасові заходи забезпечення платоспроможності підприємств, які провадили господарську діяльність на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях». Проте зараз лобісти цієї ініціативи вирішили дістати її з архівів: законопроєкт вже погодили декілька комітетів і він включений до порядку денного осінньої сесії Ради. Про це повідомляє Finclub.

Законопроєкт позиціонується як інструмент підтримки українського бізнесу, що постраждав від агресії Росії на сході України. Але банкіри б’ють на сполох, оскільки парламентарі вирішили захистити постраждалий вітчизняний бізнес за рахунок банків. Документ не тільки несе приховані ризики для банків та кредиторів, але також може загальмувати кредитування бізнесу.

Після набуття чинності закону тимчасово до 1 січня 2022 року зупиняться усі виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень судів стосовно юридичних осіб, виробничі приміщення та потужності яких розташовані на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях та/або юросіб, які до 14 квітня 2014 року працювали на цих територіях. При цьому будуть скасовані вже накладені за відкритими виконавчими провадженнями арешти на активи та зняті заборони на подальше відчуження майна.

Справи про банкрутство вказаних категорій юросіб до 1 січня 2022 року не будуть порушуватися. А провадження у справах про банкрутство, які були відкриті раніше, підлягають закриттю, крім випадків, коли ліквідація відбувається за рішенням власника компанії, а не її кредиторів.

Ініціатори законопроєкту запевняють, що закон захистить підприємства від необґрунтованого закриття шляхом продажу їх майна під час стягування боргів чи банкрутства, збереже виробничий потенціал регіону, створить перешкоди для заволодіння сумнівними особами виробничими потужностями українських суб’єктів господарювання та виведення їх з-під юрисдикції України, створить умови для майбутньої швидкої реінтеграції тимчасово окупованих територій та відновлення економічного добробуту у регіоні, призведе до зростання соціального благополуччя та стабільності.

Проте, Головне науково-експертне управління Верховної Ради вважає, що запровадження різних форм мораторію на банкрутство окремих суб’єктів господарювання не узгоджується зі ст. 13 Конституції України. Згідно з нею, держава забезпечує захист прав усіх суб’єктів права власності та господарювання, а усі суб’єкти права власності рівні перед законом – і кредитори, і боржники. Це стосується також запровадження мораторію на виконавчі дії.

Крім того, запровадження такого мораторію може негативно вплинути на бажання інших учасників цивільно-правових відносин укладати нові договори з такими юридичними особами із «групи ризику», оскільки їхні права як кредиторів у цих відносинах не матимуть належного захисту. Також із проєкту закону незрозуміло, чи пошириться його дія на юросіб, виробничі приміщення та потужності яких розташовані на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, і водночас ці підприємства досі не перереєструвались на підконтрольній Україні території.

Згідно з експертним висновком Міністерства фінансів, закон у такій редакції може призвести до втрат доходів державного та місцевих бюджетів через скорочення погашення заборгованості за податками та зборами. Законопроєкт не враховує випадки, коли зупинення процедури примусового виконання виконавчих проваджень та заборона на відкриття справ про банкрутство можуть стосуватися економічно успішних підприємств, які зараз працюють на підконтрольних державі територіях, але не погашають кредити. І ухвалення закону буде лише спонукати їх не повертати кредитні борги.

Крім того, реалізація законопроєкту може призвести до ситуації, коли недоброчесні керівники та засновники юросіб можуть використовувати будь-які компанії для накопичення боргів, оскільки закон буде захищати та звільняти відповідних осіб від виконання рішень судів, попереджають в Мінфіні. Такі дії можуть порушити права третіх осіб, які фактично будуть субсидіювати господарську діяльність недоброчесних контрагентів та зазнають збитків через неможливість стягнення боргів.

Банкіри кажуть, що від цього закону постраждають навіть ті, кого він мав би захищати. Підприємства, які раніше були зареєстровані на окупованих територіях, а зараз ведуть діяльність на підконтрольній Україні території, після ухвалення закону «випадуть» з правового поля: кредитори втратять можливість стягнення коштів, тому такі підприємства ніхто не кредитуватиме.

На думку банкірів, відверто популістський законопроєкт створює значні можливості для недоброчесних позичальників уникнути виконання кредитних зобов’язань перед банками та створює значні ризики для банків.

Сумлінні позичальники, для яких настали форс-мажорні обставини, вже давно отримали довідки Торгово-промислової палати України та врегулювали взаємовідносини з кредиторами, стверджує старший партнер адвокатської компанії «Кравець та Партнери» Ростислав Кравець. Натомість пропоновані законодавчі зміни лише створять нові шпарини для підприємств, які ведуть успішну діяльність поза межами проблемних територій, але намагаються уникнути погашення кредитів.

Главком

АО «Кравец и Партнеры»

Об этом в комментарии корреспонденту ГолосUA сообщил адвокат, старший партнер адвокатской компании «Кравец и партнеры» Ростислав Кравец.

«Подобные нововведения являются исключительно частичными, а не комплексными в части борьбы с отмыванием незаконных средств», — считает юрист.

Как отметил Р. Кравец, весь мир шел к этим нововведениям десятилетиями, тогда как в Украине подобные меры пытаются вводить в довольно сжатые сроки.

«Меры по борьбе с отмыванием денег должны быть комплексными. Введение ограничений на переводы в размере 5 тысяч гривен, при этом предоставив банкам возможность своевольно трактовать требования касательно каких-либо подтверждающих документов может привести к значительным злоупотреблениям», — подчеркнул он.

Также адвокат уточнил, что Нацбанк до сих пор так и не предоставил четких параметров, согласно которым банки имеют право блокировать средства граждан.

«Больше всего граждан волнует, что их средства могут быть заблокированы на основе требования предоставить дополнительные документы о происхождении данных средств. И в законе имеются такие полномочия», — уточнил он.

По словам Р. Кравца, сами параметры требования для блокирования средств, а также сроки их блокирования четко Нацбанком не доведены, а также не установлена ответственность банков за незаконное блокирование средств.

«При этом, нет оснований считать, что внесение данных изменений будет каким-либо образом мешать лицам, занимающимся конвертацией и обналичиваем средств. Схемы по обналичиванию миллиардов гривен как существовали, так и будут существовать в будущем», — уверил эксперт.

При этом, по словам Р. Кравца пострадают от данного нововведения именно рядовые граждане, которым власть создает очередные проблемы.

«Отметки в 15 тысяч гривен было вполне достаточно. Опускание же границы до пяти тысяч гривен на сегодняшний момент лишен какого-либо обоснования», — подчеркнул он.

Эксперт уточнил, что в действиях Национального банка абсолютно не прослеживается какая-либо логика в части финансового мониторинга, а также контроля за средствами.

«С одной стороны они увеличивают финмониторинг до 400 тысяч гривен, а с другой уменьшают возможность проведения операций без паспортов с 15 до 5 тысяч гривен. Смысла не наблюдается абсолютно. 15 тысяч гривен – это явно не та сумма, с помощью которой можно что-либо отмывать», — заключил Р. Кравец.

Напомним, 28 апреля, в Украине вступил в силу закон, направленный на борьбу с легализацией доходов, полученных в результате преступлений.

Согласно документу, с 28 апреля банковская система начнет жестко мониторить все финансовые операции с наличными (внесение, перевод, получение денежных средств), а также денежные переводы в Украине и из-за границы от 5 тысяч гривен. Пополнить карту через терминал на сумму более 5 тысяч гривен без идентификации будет невозможно. Однако это не касается переводов денег с карты на карту, поскольку банковская карта — это уже идентифицированный продукт, и банк имеет информацию о владельцах карт.

Новый закон также увеличивает пороговую сумму финоперации, подлежащей финансовому мониторингу, со 150 до 400 тысяч гривен. Одновременно уменьшается количество признаков, по которым финансовая операция подлежит обязательному финансовому мониторингу, с 17 до 4.

Также если сумма перевода в пределах Украины не превышает 30 тысяч гривен, то он будет сопровождаться как минимум номером счета в отношении плательщика и получателя. А если же больше 30 тысяч гривен — подробной информацией.

ГолосUA

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

На ці та деякі інші питання буде надано відповіді в даній публікації. Однак для початку – кілька слів про мораторій.

07.06.2014 року набрав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Протягом дії цього закону було заборонено примусове звернення стягнення на житлову нерухомість, яку передано в іпотеку в якості забезпечення виконання споживчого валютного кредиту. Законом було встановлено ряд критеріїв, яким повинно було відповідати таке житло:

— житло повинно бути єдиним і постійним місцем проживання позичальника

— площа не повинна перевищувати 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Після п’яти років дії мораторію зрештою було прийнято закон, який встановлює умови реструктуризації кредитних зобов’язань, на які поширювався мораторій – Кодекс України з процедур банкрутства.

В самому законі про мораторій та в Кодексі встановлені різні строки припинення мораторію, але, оскільки Кодекс було прийнято пізніше, повинні застосовуватись умови Кодексу. Відповідно до цих умов мораторій продовжуватиме діяти до 21.10.2020 року.

Банки та інші фінансові установи, до яких перейшло право вимоги за кредитними договорами, ще з кінця 2018 року говорять своїм боржникам про те, що мораторій скасовано, але, як бачимо, це не відповідає дійсності. Справа в тому, що такі фінансові установи часто діють не добросовісно, здійснюючи психологічний тиск на своїх боржників.

Отже, тим позичальникам, які приймуть рішення відновлювати свою платоспроможність в судовому порядку (Кодекс передбачає дві процедури: реструктуризація боргів боржника та визнання його банкрутом; при визнанні фізичної особи банкрутом стосовно неї застосовується «введення процедури погашення боргів») до жовтня 2020 року бажано подати відповідну заяву в суд.

Задля кращого розуміння того, на що варто очікувати, розглянемо коротко саму процедуру відновлення платоспроможності фізичної особи.

Ця процедура є виключно добровільною і може бути розпочата лише за заявою боржника, яку він повинен подати до господарського суду.

Заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржник може подати за наявності хоча б однієї з таких підстав:

• розмір його прострочених зобов’язань перевищує 30 розмірів мінімальної заробітної плати (станом на липень 2019 року це 125 190 грн.);
• він припинив погашення планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з зобов’язань упродовж двох місяців;
• у виконавчому провадженні щодо нього винесено постанову про відсутність майна, на яке може бути звернено стягнення;
• існують інші обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов’язання (через те, що Кодекс містить посилання на «інші обставини», можна зробити висновок про те, що для відкриття провадження достатньо наявності лише однієї підстави з перерахованих вище).

До заяви, серед іншого, боржник має додати: повний список всіх кредиторів і боржників, вказати розмір заборгованості перед кредиторами та вимог до боржників; опис всього свого майна; відомості про всі наявні банківські рахунки; заповнені декларації про свій майновий стан за останні 3 роки, включаючи доходи і витрати членів сім’ї, які перевищують 30 розмірів мінімальної заробітної плати; докази оплати на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією на 3 місяці наперед; свої пропозиції щодо реструктуризації боргів.

Кодекс містить дуже суперечливу норму, яка відносить до членів сім’ї боржника осіб, які перебувають у шлюбі з боржником (у тому числі якщо шлюб розірвано протягом трьох років до дня подання декларації), а також їхніх дітей (у тому числі повнолітніх), батьків, осіб, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, інших осіб, які спільно з ним проживають, пов’язані спільним побутом, у тому числі тих, які не перебувають у шлюбі. Дана норма є дискримінаційною, так як фактично позбавляє можливості подати заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржників, які не спілкуються з тим, з ким проживали разом якийсь період протягом останніх трьох років і не знають про розмір і джерела доходів цих осіб.

Після прийняття заяви до розгляду суд призначає дату підготовчого засідання і на даному етапі вже може заборонити боржнику відчужувати своє майно, зобов’язати передати майно, або заборонити боржнику виїзд за кордон.

Наслідком проведення підготовчого засідання має бути відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, призначення керуючого реструктуризацією та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів. З моменту відкриття провадження всі вимоги до боржника пред’являються і розглядаються у справі про неплатоспроможність в господарському суді. Також зупиняється нарахування відсотків за зобов’язаннями, штрафів та інших фінансових санкцій.

Арбітражний керуючий проводить інвентаризацію майна, визначає його вартість, формує звіт про результати перевірки декларації боржника, організовує проведення зборів кредиторів, на яких розглядається проект плану реструктуризації. Якщо боржник сплатить всі борги, передбачені цим планом, провадження у справі про неплатоспроможність закривається. Якщо не сплатить – він визнається банкрутом і щодо нього запроваджується процедура погашення боргів.

Варто зазначити, що жодної процедури пошуку та звернення стягнення на майно, що перебуває за кордоном Кодекс не передбачає. Якщо боржник не повідомив про нерухомість за кордоном, то розшукувати її ніхто не буде. Однак якщо стане відомо, що боржник приховав будь-яке майно або повідомив про нього недостовірну інформацію, або якщо боржник притягнутий до відповідальності за неправомірні дії, пов’язані з неплатоспроможністю, то провадження у справі про неплатоспроможність може бути закрито.

Постановою про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів господарський суд призначає керуючого реалізацією майна. Керуючий реалізацією описує майно і визначає його вартість. Описане майно боржника (ліквідаційна маса) підлягає примусовій реалізації.

Важливо зауважити, що до складу ліквідаційної маси не включається житло, яке є єдиним місцем проживання сім’ї боржника (квартира загальною площею не більше 60 квадратних метрів або житловою площею не більше 13,65 квадратного метра на кожного члена сім’ї боржника чи житловий будинок загальною площею не більше 120 квадратних метрів) та не перебуває в іпотеці. Отже, така квартира залишиться у власності боржника після оголошення його банкрутом, але ці умови не застосовуються до квартири, яку передано банку в іпотеку.

З моменту визнання боржника банкрутом розпорядження усіма правами щодо майна, включеного до складу ліквідаційної маси, здійснює керуючий реалізацією від імені боржника. Вимоги всіх кредиторів погашаються в порядку встановленої законом черговості, а вимоги, які залишились не погашеними через відсутність майна в боржника вважаються погашеними.

При завершенні процедури банкрутства суд приймає рішення про звільнення фізичної особи від боргів (крім аліментів, шкоди, завданої ушкодженням здоров’я чи смертю, інших вимог, які нерозривно пов’язані з особистістю фізичної особи).

Тепер розглянемо особливі умови реструктуризації боргу, які Кодекс пропонує боржникам банків, щодо майна яких поширюється мораторій на звернення стягнення (описана нижче процедура стосується саме реструктуризації боргів боржника і не застосовується у провадженні про визнання банкрутом).

Передбачається, що протягом п’яти років з дня введення в дію Кодексу заборгованість фізичної особи, що виникла до дня введення в дію цього Кодексу, за кредитом в іноземній валюті, який забезпечений іпотекою квартири або житлового будинку, що є єдиним місцем проживання сім’ї боржника, реструктуризується за процедурою неплатоспроможності фізичної особи згідно з планом реструктуризації або з мировою угодою з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом.

Сама ж сума грошових вимог визначається лише в національній валюті і не включає штраф та пеню.

Визнані господарським судом вимоги кредитора погашаються боржником у розмірі ринкової вартості квартири або житлового будинку, який перебуває в іпотеці. При цьому оцінювача визначає кредитор. Залишок заборгованості боржника підлягає списанню.

Кодекс містить важливе застереження такого змісту: у разі якщо боржник до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність частково погасив кредит, розмір вимог забезпеченого кредитора, які підлягають погашенню відповідно до цього пункту, зменшується пропорційно до частини кредиту, погашеної боржником.

Дане застереження є важливим, але не деталізованим і в першу чергу виникають такі питання: чи включаються проценти, пеня, штрафи в суму «погашеного кредиту», Що робити, якщо боржником вже було погашено кредит на суму, яка є більшою ніж вартість квартири?

З найбільш логічної точки зору, в суму погашеного кредиту слід включити всі кошти, які отримав кредитор від боржника на підставі кредитного договору, а у випадку, якщо ця сума перевищує вартість квартири, то заборгованість позичальника має бути списано (оскільки процедура банкрутства не передбачає повернення кредитором суму надмірно сплачених коштів боржнику, то вимоги сторін кредитного договору повинні вважатись погашеними).

Якщо ж позичальником не було сплачено суму коштів у розмірі вартості квартири, Кодекс передбачає можливість застосування двох графіків погашення боргу:

Якщо загальна площа іпотечної квартири не перевищує 60 м² або житлова площа не перевищує 13,65 м² на кожного члена сім’ї боржника (які проживали в цій квартирі на момент укладення іпотечного договору та продовжують проживати на момент відкриття судом провадження у справі про неплатоспроможність, а також діти, які народились після укладення іпотечного договору), або якщо загальна площа житлового будинку, обтяженого іпотекою, не перевищує 120 м²:

• на реструктуризовану суму боргу встановлюється відсоткова ставка у розмірі українського індексу ставок за дванадцятимісячними депозитами фізичних осіб у гривні, збільшеного на 1%;
• надається розстрочка на 15 років.

Якщо загальна площа житлової нерухомості перевищує вказані вище показники:

• на реструктуризовану суму заборгованості встановлюється відсоткова ставка у розмірі українського індексу ставок за дванадцятимісячними депозитами фізичних осіб у гривні, збільшеного на 3%;
• надається розстрочка на 10 років.

Інформацію про розмір «українського індексу ставок за дванадцятимісячними депозитами фізичних осіб у гривні» можна знайти на офіційному сайті Національного Банку України; на момент підготовки матеріалу (липень 2019 р.) ставка складала 15.51%. Дана індикативна ставка розраховується агентством «Thomson Reuters» за методикою, розробленою спільно з НБУ і щодня корегується.

За погодженням сторони можуть встановити інші умови та порядок погашення заборгованості, однак Кодекс вимагає, щоб такі умови не були гіршими для інтересів боржника, ніж ті, що встановлені законом.

Після повного виконання зобов’язань боржником за реструктуризованим зобов’язанням залишок заборгованості за кредитним договором списується.

У разі якщо боржник не має фінансових можливостей погашати заборгованість на умовах реструктуризації, які передбачає Кодекс, господарський суд відмовляє у затвердженні плану реструктуризації та закриває провадження у справі про неплатоспроможність. Однак Кодекс передбачає, що зробити це суд може тільки за наявності відповідного клопотання боржника. Після такого рішення суду боржник може ініціювати процедуру визнання банкрутом на загальних умовах.

Негативні наслідки, які матиме для боржника провадження у справі про неплатоспроможність, необхідно розділити на дві групи:

• наслідки затвердження плану реструктуризації, які діють протягом реструктуризації:
• боржник не має права укладати договори про відчуження майна, вартість якого перевищує 10 мінімальних заробітних плат, договори поруки, позики, довічного утримання, уступки вимоги, переведення боргу, передачі майна в довірче управління;
• боржник зобов’язаний повідомляти кредиторів про істотні зміни у своєму майновому стані, повідомляти сторін при укладенні договорів про запровадження щодо нього процедури реструктуризації боргів.
• наслідки визнання банкрутом, які діють протягом встановленого строку після визнання банкрутом:
• протягом 5 років не може бути повторно відкрито провадження у справі про неплатоспроможність;
• протягом 5 років фізична особа зобов’язана повідомляти про факт своєї неплатоспроможності перед укладенням договорів кредиту, позики, поруки, застави;
• протягом 3 років фізична особа не може вважатись такою, що не має бездоганну ділову репутацію.

Отже, в цілому можна зробити кілька висновків.

Ініціювання судової процедури у справі про відновлення платоспроможності фізичної особи згідно нового Кодексу є суто прерогативою боржника, на відміну від банкрутства юридичних осіб. Сама процедура описана досить поверхнево (стандартним шрифтом її обсяг є меншим за 20 сторінок), залишається багато нюансів та деталей, які в Кодексі не прописані та не врегульовані і можна констатувати, що банкрутство розраховане на добросовісного боржника, який сам згоден віддати все своє майно банку і буде співпрацювати з арбітражним керуючим (керуючим реалізацією майна). Наприклад, той факт, що в процедурі затвердження плану реструктуризації, через відсутність в боржника доходів для погашення заборгованості, закрити судове провадження може тільки сам боржник, свідчить про те, що в недобросовісних боржників є можливість приховати будь-яке рухоме майно чи отримувати неофіційні доходи і за їхній рахунок погашати заборгованість. Кредитор у такому випадку не зможе ініціювати закриття провадження у справі.

Також можна зробити висновок, що процедура судового провадження у справі про відновлення платоспроможності фізичної особи не містить жодних таких умов реструктуризації, про які банк (чи інша фінансова установа) не може домовитись з боржником в позасудовому порядку. Скоріше сам Кодекс, після введення його в дію, (нагадаю, це відбудиться 21.10.2019 року) мусить спонукати сторін кредитних правовідносин сідати за стіл переговорів і встановлювати умови погашення кредиту близькі до тих, які пропонує законодавство. В інакшому випадку банк просто втрачає час, а боржник несе додаткові витрати, пов’язані з розглядом справи в суді, до яких можна віднести судовий збір, винагороду арбітражному керуючому (керуючому реалізацією майна), витрати на проведення оцінки і на організацію аукціону та витрати на юридичний супровід судового провадження.

Приклад інших країн, в яких працює механізм застосування до фізичних осіб процедури банкрутства загалом свідчить про те, що таке банкрутство є ефективним, однак в даному плані важливим є якість законодавства, яке регулює цю процедуру та практика його застосування. Як би не було, можливість позбутись боргів тепер є, тому після введення в дію Кодексу потрібно робити розрахунок і, з урахуванням сплачених банку коштів, визначати суму реальної заборгованості, яку можна реструктуризувати відповідно до умов Кодексу і приймати рішення про готовність домовлятись з кредиторами.

Бабенко Юрій, адвокат Адвокатське об’єднання Кравець і партнери для ЮрЛіги

І ще трохи про банкрутство:

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

Хто має сплатити компенсацію

Рішення Верховного суду стало продовженням і, фактично, легалізувало на території України рішення Третейського суду в Гаазі. Наразі йдеться про компенсацію українським компаніям 159 мільйонів доларів.

Наприкінці 2018 року в Україні залишилося всього три російських державних банки — «ВТБ», «Промінвестбанк» та «Сбербанк». За даними НБУ, станом на листопад 2018 року всі ресурси, що мав «Сбербанк», від коштів у касах та на рахунках клієнтів до наданих кредитів та майна, складали 68,6 мільярда гривень, «Промінвестбанк» — майже 54 мільярди, а «ВТБ» — майже 30 мільярдів гривень. Тобто разом близько 150 мільярдів.

Проте це не означає, що в одну мить компанії-позивачі отримають всю цю суму в якості компенсації.

Що може завадити стягненню

Стягнути з «ВТБ» вже фізично нічого не можливо. Адже з 27 листопада минулого року банк визнали неплатоспроможним, і зараз він перебуває у стані ліквідації. А значить, відповідно до закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», з банку знімають будь-які судові обтяження.

За інформацією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО), якому наразі належать всі активи «ВТБ», станом на 19 грудня балансова вартість активів банку становила 6,8 мільярда гривень, їх оцінювання триває.

«Наразі статус банку змінився, тепер він вже не є російським. Це вже не власність РФ, а власність території, де банк працював. І тепер, відповідно до закону, ми повинні реалізувати майно банку», — пояснює Громадському заступник директора-розпорядника ФГВФО Віктор Новіков.

В «Сбербанку» від коментарів відмовилися, мовляв, поки що рано оцінювати, як постанова вплине на роботу банку. В «Промінвестбанку» (ПІБ) на запити Громадського не відповіли, а телефонна лінія прес-служби банку весь час зайнята.

Цікаво, що про конфіскацію майна ПІБу в Україні говорять уже не вперше. Так, восени були спроби накласти арешт на активи «Промінвестбанку», але тоді після апеляції та довгої судової тяганини банк справу виграв.

В Національному банку зазначили, що не є учасниками цього судового процесу і не готові коментувати деталі справи. «Національний банк буде діяти відповідно до вимог банківського законодавства», — відповіли Громадському в НБУ. 

Що буде далі

Юристи ж відмічають, що поки чітко визначити термін вирішення цієї справи важко. «Можливий арешт акцій вказаних банків, звичайно, значно вплине на їхню діяльність, оскільки, доки арешт буде діяти, банки не зможуть здійснювати юридично значимих дій з власними українськими активами», — зазначив Громадському партнер юридичної компанії «НАКАЗ» Арсеній Салалайко.

«Це звернення, у зв’язку із сумою боргу, може бути навіть підставою для введення тимчасової адміністрації та ліквідації банків. Поки залишається лише чекати, яким чином в подальшому буде виконуватися рішення», — говорить старший партнер адвокатської компанії «Кравець і партнери» Ростислав Кравець.

Джерела Громадського також повідомили, що поки Фонд гарантування не збирається вводити тимчасову адміністрацію в банки. І наразі зрозуміло лише одне — найближчим часом російські банки будуть намагатися максимально спокійно покинути український ринок.

Для цього в них є не так вже й багато часу, адже після публікації постанови буде звернення до виконавчої служби. Далі компанії, які виграли справу, зможуть звертатися за стягненням майна, в першу чергу, зі «Сбербанку» та «Промінвестбанку».

Крім того, якщо врахувати, що більшість майна, яке є в російських банків в Україні — це орендовані приміщення, не виключено, що фінансові установи просто «тихо» здадуть ліцензії та покинуть Україну, лишивши тут решту власності.

Якщо ж піти не вдасться, і банки не зможуть відповісти за своїми зобов’язаннями перед вкладниками, НБУ визнає фінансові установи неплатоспроможними.

Громадське Телебачення

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

Совет национальной безопасности рекомендовал Верховной Раде ввести в Украине на 60 дней военное положение в ответ на агрессивные действия Российской Федерации на Азовском море, сообщается на странице Facebook Президента Петра Порошенко. Верховный главнокомандующий заявил, что не будет проводит всеобщую мобилизацию, но пообещал «провести работу с резервом первой очереди».

«Я бы хотел обратится к народным депутатам: в понедельник нужно прибыть на чрезвычайное заседание Верховной Рады, чтобы мы провели в закрытом режиме обсуждение проекта решения (о введении военного положения — Авт.) и ответственно приняли необходимое решение для обеспечения обороны государства. Отдельно хочу подчеркнуть, что решение не будет означать ограничение прав и свобод наших граждан», — сказал Порошенко.

И сообщил, что еще утром 26 ноября проведет переговоры с генеральным секретарем НАТО Йенсом Столтенбергом, а также консультации с руководителями ряда стран.

Присутствовавший на заседании СНБО председатель Нацбанка Яков Смолий сообщил, что не будет вводить особого графика работы на финансовом рынке.

«Решения, которые будут приняты, никоим образом не повлияют на работу банковской системы. Банковские отделения и офисы будут работать в привычном режиме», — заверил он.

Границу Украины собираются охранять в усиленном режиме, но пообещали не вводить ограничений для наших граждан на выезд из страны. «Предлагаю для некоторых категорий граждан РФ все-таки ограничить въезд на территорию Украины», — в тоже время отметил председатель Государственной пограничной службы Украины Петр Цигикал.

Военное положение и соответствующие меры, по словам Петра Порошенко, станут ответом на захват трех украинских кораблей в Керченском проливе. ВМС Вооруженных сил Украины назвал их агрессией и нападением со стороны РФ: говорят, что судна осуществляли плановый переход из порта Одесса в порт Мариуполь. А российская сторона квалифицировала ситуацию как нарушение ее границы без предупреждения. В итоге три украинские корабля («Бердянск», «Никополь» и «Яны Капу») были захвачены военными РФ.

Верховной Раде для введения в Украине военного положения потребуется 226 голосов.

«Введение военного положения значительно расширит полномочия военных. Еще автоматически будет введено табу на внесение изменений в Конституцию Украины, и в стране нельзя будет проводить выборы», — объяснил UBR.ua последствия старший партнер адвокатской компании «Кравец и партнеры» Ростислав Кравец.

Будут ли, в случае введения военного положения, приостанавливаться переговоры с МВФ о выделении нового кредитного транша — пока неясно. Ожидаются комментарии самого Международного валютного фонда в начале недели.

Елена Лысенко, UBR

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

Осенью 2013 года каждый второй в топ-20 украинских банков принадлежал крупнейшим украинским бизнесменам. За 2014-2016 годы большинство из них канули в Лету.

• Банк «Форум» бизнесмена Вадима Новинского.
• Брокбизнесбанк, который на момент закрытия принадлежал Сергею Курченко, а до этого — братьям Бурякам и семье Виталия Хомутынника.
• VAB Bank предпринимателя Олега Бахматюка.
• «Финансы и кредит» Константина Жеваго.
• Банк «Надра» Дмитрия Фирташа. Дельтабанк Николая Лагуна.
• Плюс крупнейший Приватбанк Геннадия Боголюбова и Игоря Коломойского был национализирован.

Все собственники перечисленных учреждений даже на момент банкротства/национализации считались богатейшими гражданами Украины, входившими в рейтинг Forbes. Почему они не смогли спасти свои банки от банкротства?

Кроме того, в банковской системе был очень высокий уровень кредитов, которые банки выдавали связанным бизнесам. По сути, это означало привлечение ресурса населения и бизнеса для финансирования предприятий или проектов владельцев банков. Подобная деятельность в мире ограничивается финансовыми регуляторами, но она сама по себе не является нарушением.

«Во всем мире у корпораций и больших компаний есть свои банки. Некоторые операции этих банков ограничиваются. Но ни один банк только за то, что у него было много инсайдерских кредитов, еще не закрыли. В Украине высокий объем кредитов связанным лицам был одним из поводов для вывода из рынка, но причиной закрытия банков стала их неплатежеспособность», — говорит аналитик Виталий Шапран.

Фото: lcmedia.com.ua

С весны 2014 года, когда победила Революция Достоинства и в стране произошла смена элит, международные партнеры Украины, такие как МВФ и Мировой банк, активизировали кредитование страны. Одна из их претензий к финансовой системе Украины заключалась в воможности вывода денег из Украины в офшорные юрисдикции. Делалось это в практически неограниченном объеме. И средства МВФ, и деньги государственного бюджета, и средства вкладчиков украинских банков выводились за пределы Украины без каких-либо препятствий. По оценкам правоохранительных органов, за время Революции Достоинства из страны вывели почти 40 млрд долларов. Одним из каналов вывода средств было кредитование связанных лиц.

Международные доноры Украины требовали привести финансовую систему Украины «в порядок». Этот процесс многие банки не выдержали. Чтобы исправить ситуацию с плохими кредитами и займами, выданными связанным лицам, собственники должны были докапитализировать свои учреждения. Однако, большинство из них не нашли способа докапитализировать свои банки и вынуждены были распрощаться с крупнейшими финансовыми активами. В результате рынок покинули более 80 банков.

«Уровень инсайдерских кредитов по многим банкам приблизительно одинаков, и нельзя сказать, что банки с украинскими собственниками работали иначе, чем банки с иностранными акционерами. Все работают в равных условиях», — говорит экс-член Совета НБУ Василий Горбаль.

Фото: Макс Левин

Василий Горбаль

“На сегодняшний момент нет ни одного банка, который работает в Украине и в ритейле, в том числе с иностранным капиталом, который бы соблюдал нормативы НБУ в полной мере. В любой из украинских банков можно в любой момент ввести временную администрацию, — считает старший партнер адвокатской компании «Кравец и партнеры» Ростислав Кравец. — Фактически будущее банков зависит от желания МВФ и украинских олигархов. Все украинские банки точно существуют до того момента, пока интересы руководства страны не будут полностью исполняться собственниками тех или иных финансовых учреждений».

Есть всего несколько олигархов, которые смогли сохранить свои банки. И если до 2014 года каждый второй банк в топ-20 принадлежал украинскому олигарху, то сегодня в топ-20 украинских банков по активам остались три украинских акционера от бизнеса: Ринат Ахметов, акционер банка ПУМБ, Сергей Тигипко — владелец Таскомбанка, собственник банка Пивденный Юрий Родин. А за пределами 20-ки — еще и Виктор Пинчук с банком «Кредит Днепр». Как у этих людей получилось сохранить свои учреждения?

Тройка крупнейших

Банк ПУМБ является одним из наиболее прозрачных и качественных по структуре портфеля банков в стране. Он — один из немногих украинских финансовых учреждений, которые не пользовались схемой с банками Meinl, Frick, East West и Winter по корреспондентским счетам. Из-за работы с этой схемой под пристальным вниманием правоохранительных органов оказались несколько десятков банков в Украине, а также некоторые банки в России и Прибалтике. Практически все украинские банки, использующие в свое время эту схему, с рынка выведены.

Есть предположение, что избежать печальной ПУМБу удалось из-за того, что банк готовился к размещению части акций на бирже (IPO) и старался работать так, будто бы его бумаги уже торгуются на одной из мировых фондовых площадок. Кроме того, банку оказывали постоянную поддержку. По некоторым данным (данный факт является коммерческой тайной), одним из крупнейших вкладчиков банка является его акционер Ринат Ахметов.

«Банк весь год работал с капиталом выше норматива НБУ, и нам не требовалось его увеличивать. При этом, при поддержке группы СКМ, мы выполняли согласованный с НБУ график снижения кредитов связанным лицам с опережением сроков, что дало банку дополнительную ликвидность для роста кредитования в 2017 году. ПУМБ добился значительных успехов в работе с проблемными активами, увеличивал темпы кредитования во всех сегментах корпоративного и розничного бизнесов, выступал в авангарде рынка по торговле ОВГЗ (долговыми бумагами), по торговле валютой и развитию торгового финансирования», — рассказывает Игорь Кожевин, заместитель председателя правления банка ПУМБ.

Фото: Facebook/Igor Kozhevin

Игорь Кожевин

Среди ТОП-20 банков также стабильно остается одесский банк «Пивденный». Это учреждение, ориентированное на южные регионы, смогло пройти время «очистки» системы и сохранить свои позиции на рынке. Акционер банка Юрий Родин — один из наиболее уважаемых банкиров страны. И одновременно одним из самых непубличных банкиров Украины и Прибалтики. Он много лет следует принципу «деньги любят тишину». И в этой тишине чистые активы банка «Пивденный» за последний год выросли на 5 млрд гривен.

«Оценивая нашу активность на банковском рынке и активность наших коллег, могу смело сказать, что частные украинские банки являются достойными конкурентами как для банков с иностранным капиталом, так и для государственных банков. Банки с частным украинским капиталом не уступают по стоимости основного продукта – кредитования, а также прочих продуктов и услуг банкам с иностранным капиталом, а в некоторых позициях (депозитные продукты, например) предлагают более привлекательные условия на рынке», — говорит Алла Ванецьянц, председатель правления банка «Пивденный».

Новоприбывшим в ТОП-20 банков страны является Таскомбанк бывшего главы Национального банка, главы Приватбанка в 1990-х и одного из самых успешных финансистов страны Сергея Тигипко. Десять лет тому он продал свой ТАС-Коммерцбанк шведской группе Swedbank за $ 735 млн, что стало одной из самых крупных банковских сделок в истории Украины. Другой его банк — ТАСкомбанк — растет неорганически благодаря агрессивной покупке активов. В 2016-2017 годах он закрыл сделку по приобретению Universal Bank греческой финансовой группы Eurobank, выкупил часть активов Диамантбанка и банка «Новый». В 2013 году его банк не входил в ТОП-20 крупнейших банков Украины, тогда как осенью 2017 стал одним из самых больших банков в стране. Только показатель «чистые активы» этого учреждения выросли за минувший год с 3,5 млрд гривен до 13 млрд гривен, почти в четыре раза. Кредитный портфель утроился с 3 до 9,9 млрд гривен.

Свои банки

Из данных по банкам на 1 ноября 2017 года, которыми располагает LB.ua, видно, что почти все учреждения с украинским капиталом наращивают свои активы. Например, Международный инвестиционный банк, который связан с президентом Украины Петром Порошенко, за год нарастил активы почти в два раза: с 4,3 млрд гривен до 7,3 млрд гривен. Банк «Кредит Днепр», принадлежащий Виктору Пинчуку, по чистым активам вырос с 7,4 млрд гривен до 8 млрд гривен. В наблюдательный совет этого банка входят такие влиятельные финансисты как экс-глава МВФ Доминик Стросс-Кан и экс-президент Rothschild Conseil International Жан-Пьер Сальтьель.

Однако эти банки, как и их коллеги по группе банков с украинским капиталом, находятся в группе риска, так как их конкуренты, условно говоря, являются неприкасаемыми на финансовом рынке. Национальный банк Украины вряд ли предъявит серьезные претензии или закроет кого-либо из банков с иностранным капиталом. Государственные банки также обладают защитой в виде акционера в лице Минфина. Тогда как самой рисковой группой, которой непросто конкурировать с коллегами с акционерами из Европы или из украинского Минфина, являются банки с украинскими собственниками. Тем более, в условиях меняющихся регуляторных требований.

«Конкурентоспособность банка определяется не столько происхождением его капитала, сколько качеством бизнес-стратегии. Несомненно, поддержка со стороны государства или западных материнских структур является весомым основанием для соблюдения финучреждением показателей ликвидности и капитализации. Но на нынешнем, обновленном, финансовом ландшафте для успешной деятельности и лояльности клиентов требуется нечто большее, чем просто выполнение нормативов», — рассказывает Елена Малинская, глава банка «Кредит Днепр».

Фото: forbes.net.ua

Елена Малинская

По ее словам, на успех работы банка также влияют инновационность, технологичность, предоставление широкого спектра востребованных рынком услуг и сервиса высокого качества. По всем этим параметрам банки с украинским капиталом готовы составить достойную конкуренцию как государственным, так и западным банкам.

«Нынешнее беспрецедентное доминирование на рынке государственных банков, доля которых сейчас превышает 55% по активам и 57% по обязательствам, негативно влияет и на экономику, если подсчитать затраты на капитализацию госбанков за деньги налогоплательщиков и на конкуренцию в банковском секторе, что в первую очередь «бьет» по украинским коммерческим банкам. Надеемся, что регулятор обеспечит равные и прозрачные правила игры для всех участников рынка и будет активно способствовать уменьшению доли государства в секторе, а законодатели поддержат давно назревшие изменения в части реформирования судебной системы и усиления защиты прав кредиторов», — заключает Елена Малинская.

Маргарита Ормоцадзе, Левый берег

Адвокатская компания Кравец и Партнеры