Роль держави на концертному ринку зазвичай скромно залишається в тіні. Проте, з держскарбниці щороку виділяється чимало коштів на фінансування публічних масових заходів. При цьому число нахлібників, які прагнуть заробити за рахунок бюджету і глядачів, весь час зростає. Особливо активізуються бажаючі в період великих урочистостей, на зразок днів міста, великих професійних свят (типу дня залізничника) і міжнародно-культурних заходів. Нерідко чиновники йдуть у них на поводу, створюючи штучні монополії організаторів культурних заходів і реалізаторів квитків на них.

Топ-3 схеми заробітку на артистах

Фінансування щорічних загальноміських свят – одна з найпоширеніших схем. Нерідко різниця між істинною вартістю заходів і тими грошима, які виділяє на ці цілі місто, – досить значна.

Так, на держпідтримку регіональних культурних ініціатив, аматорського мистецтва та проведення загальнодержавних концертних заходів Мінкульт обіцяв виділити в 2017 році 12,3 млн. грн. За фактом, за підсумками року міністерство перевиконало заявлений план, збільшивши бюджет «на видовища» вдвічі – до 24,8 млн. грн.

Не варто забувати і про підтримку мистецтва з місцевих бюджетів. За інформацією системи Prozorro, серед прикладів організації концертних заходів до днях міста в рамках допорогових тендерів (до 200 тис. грн.) багато маленьких міст (Ірпінь, Маріуполь, Лиман, Мукачеве), які проводять по кілька тендерів до одного і того ж свята. Через що встановити його точну вартість досить проблематично.

Інший приклад, про який розповіла музичний критик Любов Морозова, – це грантові програми та мікрогранти окремим виконавцям і творчим колективам, кошти на які протягом двох останніх років виділялися на так званих експертних комісіях. Тобто, фактично «вручну». Причина впровадження ручного режиму – в реформуванні структури, яка є формальним розпорядником цих коштів.

За підсумками 2017 року грантів було видано близько 16 млн. грн. У цьому році «під свою» опіку цей фінансовий потік повинен взяти новий Український культурний фонд, який з січня 2018 року очолює дружина Президента Марина Порошенко.

Третій – найбільш цікавий приклад «концертного навару» в минулому році – Євробачення-2017. Саме його постаралися по максимуму використовувати комерційні компанії та артисти для свого додаткового заробітку. Якщо відкинути у бік технічні аспекти, пов’язані з підготовкою до проведення міжнародного пісенного конкурсу в Україні, то, мабуть, найбільш резонансною подією з яскраво вираженим негативним відтінком стали розміри гонорарів українських виконавців (Джамала – 985 тис. грн., Руслана – 372 тис. грн .) і ведучих (по 190 тис. грн.). А також – створення штучної монополії з продажу квитків на концерти пісенного конкурсу. Понад 9 млн. грн. заробив на завищених цінах на тікети Concert.ua і його структура «В Тікет».

Квиткові махінації на Євробаченні-2017

Непрозорість офіційного продажу при повній бездіяльності організаторів і виконавців спровокувала масові спекуляції на євроквитках. При цінах Concert.ua від 199 грн. до 9999 грн., на вторинному ринку спекулянти пропонували квитки на Гранд-фінал- по 70-100 тис. грн.

Цей процес з самого початку був покритий таємницями і інтригами. Спочатку – незрозуміла ситуація з відкритим тендером на Prozorro, коли переможцем несподівано стала компанія «В Тікет» (засновником якої є Дмитро Феліксов, співвласник Concert.ua), яка запропонувала найвищу ціну. Звісно, конкуренти бурхливо відреагували на це. Відразу два учасники тендера – «Маестро тікет системс» та «Укртікет» – опротестували результати аукціону, звернувшись зі скаргами на рішення замовника до Антимонопольного комітету України.

Поки інші учасники в законному порядку оскаржували правомірність переможця, платформа Prozorro воліла самоусунутися від даного процесу і скасувала тендер взагалі.

Як повідомив генеральний директор ДП «Прозорро» Василь Задворний, в 2017 році жодна з компаній не відповідала умовам тендеру, тому закупівля була скасована.

Але це вже нікого не цікавило. Засновник «В Тікет» і співзасновник сервісу Concert.ua Дмитро Феліксов скасування торгів оскаржувати не став: квитки пішли у продаж.

Їх продаж через «В Тікет» ніхто не збирався зупиняти, хоча організаторам довелося приблизно місяць ще повозитися, щоб придумати, як це зробити. Втім, як і допустити сюди інші квиткові сервіси. В очах громадськості формально ця компанія так і залишилася єдиним переможцем, так само, як і Concert.ua – офіційним квиткових партнером конкурсу.

Тут почалося вже найцікавіше. Глядачі побачили, що їм пропонують придбати квитки на Євробачення по завищеній вартості – з серйозною додатковою комісією і платними послугами. Наприклад, при миттєвому викупі квитків через сайт сервісний збір оператора становив понад 12%, при бронюванні з викупом через термінал глядачам було потрібно доплатити ще 6%.

Пояснити такі високі сервісні збори оператор не спромігся. А навіщо? На хвилі ажіотажного попиту глядачі з України та інших країн розкуповували квитки, немов гарячі пиріжки, без зайвих питань до даного сервісу, не надто вдаючись до технічних і фінансових нюансів.

Питання журналістів керівництво сервісу також проігнорувало.

Українські координатори пісенного конкурсу, пославшись на ринковий попит на тікети, крамоли в цьому ціноутворенні також не побачили.

Дивує інше. Чому на тлі боротьби з корупцією ситуацію з квитками на Євробачення в Україні не помітили ні представники правоохоронних органів, ні НАБУ, ні інші контролюючі інстанції, ні уряд. Хоча прем’єр особисто обіцяв розібратися з реалізацією і доступністю «квиткової кампанії». По факту – весь цей штучно створений хаос з тікетами спеціально був спущений на гальмах.

За підсумками проведення міжнародного пісенного конкурсу керівництво Національного громадського телебачення України (НГТУ) відзвітувало про загальні доходи від реалізації квитків на Євробачення-2017. При плані в 44 млн. грн. реальні цифри виявилися на 65% більше – 72,5 мільйонів. Однак про розміри додаткової комісії, яку переплатили глядачі, ніхто у звіті навіть не заїкнувся.

При цьому поведінка координатора Євробачення-2017 від НГТУ Павла Грицака виявилася куди красномовнішою за будь-які цифри. Буквально наступного дня після свого публічного звіту про витрати і доходи під час проведення конкурсу виконавчий продюсер написав заяву про звільнення «за власним бажанням». Запитувати, що і як було насправді – вже нема в кого. Наші запити в НГТУ і АМКУ залишилися без уваги.

Показовою, в найгіршому сенсі цього слова, є і поведінка Антимонопольного комітету України, який міг допомогти розібратися у цій «квитковій справі».

Підставою для розглядів АМКУ стали заяви від відомого українського юриста Ростислава Кравця про неправомірні дії ТОВ «В Тікет», якого ПАТ «Національна громадська телерадіокомпанія України» визначила як єдиного агента з реалізації квитків на пісенний конкурс Євробачення-2017. Основні претензії до компанії-реалізатора пов’язані з нав’язуванням споживачам необов’язкових платних послуг і включенням до вартості квитка додаткових коштів (сервісного збору).

На жаль, зрушити справу з мертвої точки не вдалося навіть через рік. Як повідомив керуючий партнер ЮФ «Кравець і партнери» Ростислав Кравець, АМКУ відмовив у відкритті провадження, але він має намір оскаржити це питання в суді.

«Настільки цинічні порушення антимонопольного законодавства, які полягають у встановленні плати за послуги, відмовитися від яких при монопольному продажу квитків просто неможливо, не може залишатися непоміченими», – вважає юрист.

Антон Дуб, ВИКРИВАЧ

Адвокатская компания Кравец и Партнеры