Велика палата у такому вигляді довела свою неефективність та великі корупційні ризики, випадкові люди, що потрапили до верховного суду замість застосування Законів вигадують нові норми, як то ефективний спосіб захисту чи не та юрисдикція, а потім знову змінюють позиції, бо наслідки для застосування законів катастрофічні і все це хочеться думати, що заради пустих амбіцій, а не домовленостей. Висновок єдиний, експерименти треба припиняти, а суддів добирати за знання та вміння застосовувати Закони й дотримуватись прав людини, а не те що вигадали іноземці.

До огляду включена практика ВС-ККС та ВС КЦС, постанови та рішення щодо незаконності мобілізації та відмови у наданні відстрочки, а також постанова щодо ухилення від сплати митних платежів благодійним фондом Тимофія Милованова на який зараз примусово Укрпошта утримує по гривні з кожного відправлення та багато іншого.

🔸Текстовий варіант огляду з посиланнями на всі рішення – https://antiraid.com.ua/articles/ohliad-praktyky-vs-vid-rostyslava-kravtsia-shcho-opublikovana-z-28-12-2024-po-03-01-2025-roku/

🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️

⚡️Приєднуйтесь до каналу https://t.me/rkravetsUA

АО «Кравець І Партнери»

До огляду включені позиції щодо витрат на правову допомогу, постанова про відмові Князєву в оскарженні рішення ВРП про його звільнення, позиція щодо розрахунку строку з якого можна визнавати особу померлою, огляд практики зі спорів пов’язаних з оподаткуванням, практика ВС-КАС та ВС-КГС й багато іншого.

🔸Текстовий варіант огляду з посиланнями на всі рішення – https://antiraid.com.ua/articles/ohliad-praktyky-vs-vid-rostyslava-kravtsia-shcho-opublikovana-z-21-po-27-hrudnia-2024-roku/

🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️

⚡️Приєднуйтесь до каналу https://t.me/rkravetsUA

АО «Кравець І Партнери»

До огляду включені позиції щодо витрат на правову допомогу, постанова про відмову Князєву в оскарженні рішення ВРП про його звільнення, позиція щодо розрахунку строку з якого можна визнавати особу померлою, огляд практики зі спорів пов’язаних з оподаткуванням, практика ВС-КАС та ВС-КГС й багато іншого.

За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:

Постанова ВП ВС про господарську юрисдикцію справ щодо стягнення витрат на правову допомогу виконавцю і їх безпідставності при залишенні скарги на дії виконавця без розгляду

Справа № 921/357/20

Дуже дивна справа і ще більш дивні висновки. Суд зазначив:

97. Однак оскаржувана ухвала суду першої інстанції не містить встановлених обставин щодо того, які дії ПрАТ «Тернопільміськгаз» є необґрунтованими під час розгляду скарги саме в цій справі. Суди фактично обмежились зазначенням вчинених процесуальних дій в інших судових справах, аналізом доказів понесених приватним виконавцем сум судових витрат та не оцінили підстави подання ПрАТ «Тернопільміськгаз» заяви про залишення скарги без розгляду.

98. Отже, необґрунтованість дій скаржника у цій справі не доведена приватним виконавцем, який звернувся з заявою про відшкодування витрат на правничу допомогу, та не встановлена судами першої та апеляційної інстанцій в межах розгляду цієї справи, що свідчить про неправильне застосування судами приписів статті 130 ГПК України.

99. Зважаючи на викладене, у задоволенні заяви приватного виконавця Щербакова І. М. про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат потрібно відмовити.

Постанова ВП ВС про відмову Всеволоду Князєву у задоволенні скарги на рішення ВРП, яким його звільнено з посади судді

Справа № 990SCGC/18/24

Князєв на собі відчув всю справедливість та фейковість боротьби з корупцією активісті, яких він до цього захищав і допомагав знищувати незалежність судової гілки влади. Суд зазначив:

Факт визнання судді ОСОБА1 винним у вчиненні правопорушення, пов’язаного з корупцією, судовим рішенням, яке набрало законної сили, давав ВРП законні підстави для висновку, що він може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності відповідно до пункту 15 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ. Установлені в постанові Печерського районного суду міста Києва від 26.12.2023 обставини вчинення ОСОБА1 правопорушення, пов’язаного з корупцією, ВРП обґрунтовано взяла до відома як такі, що встановлені у визначеному законом порядку, а тому цілком правомірно відхилила доводи ОСОБА1 , що він не вчиняв такого правопорушення, та докази, на які він при цьому посилався. До того ж ці докази (йдеться про договір оренди квартири від 19.11.2017 з розміром орендної плати 1 100 доларів США та пояснення ОСОБА1 щодо укладення договору оренди) були досліджені й оцінені судами першої та апеляційної інстанцій у справі № 757/50993/23-п.

5.25. З огляду на зазначене та з урахуванням високого суспільного запиту на боротьбу з будь-якими проявами корупційних факторів у діяльності органів державної влади загалом та в судовій системі зокрема, як поведінка судді ОСОБА1 (яка стала підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності), так і факт притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення з унесенням відповідних відомостей щодо нього до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення, безумовно нівелює довіру громадськості до суду та завдає шкоди авторитету правосуддя загалом.

5.26. За таких обставин Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком ВРП, що поведінка судді ОСОБА1, яка стала підставою для визнання його винним у вчиненні правопорушення, пов’язаного з корупцією, на думку розсудливої, законослухняної та відповідальної людини, не може вважатися бездоганною. Є всі підстави стверджувати, що така поведінка ставить під сумнів моральний та етичний аспект особистості судді, а також порушує стандарти суддівської етики, зокрема стандарт дотримання суддею належної поведінки у приватному житті. У зв’язку із цим ВРП обґрунтовано встановила в діях судді ОСОБА1 також склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 106 Закону № 1402-VІІІ.

Постанова ВП ВС щодо обчислення строку з якого можна оголосити фізичну особу померлою, яка пропала безвісти у зв’язку з воєнними діями

Справа № 755/11021/22

Дуже сумнівне трактування та визначення строку з якого треба відраховувати шість місяців. Підхід запропонований Великою палатою призведе до прямо протилежних рішень в одних і тих самих випадках. Суд зазначив:

122. Фізична особа, яка пропала безвісти у зв’язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців (частина друга статті 46 ЦК України).

123. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою не раніше спливу шести місяців від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі фізичної особи або від дня настання події, за якої відбулася загибель фізичної особи, якщо така подія хоча й є наслідком воєнних дій, проте сталася не на території ведення активних бойових дій.

Постанова ВП ВС після ЄСПЛ про неможливість оскарження рішень національних судів, що порушили право на мирні зібрання

Справа № 2а-14844/12/2670

Не дивлячись на велику кількість рішень ЄСПЛ в яких встановлено порушення права на мирні зібрання, всі існуючи парламенти в Україні до цього часу, разом з Президентами України так і не прийняли закону який би врегулював питання права на мирні зібрання. Суд зазначив:

18. Втім треба наголосити, що Рішення Суду не містить констатації порушення національними судами конвенційних прав заявника під час розв’язання спору у справі № 2а-14844/12/2670 за позовом КМДА до Кредитної спілки «Всеукраїнське народне кредитне товариство», Кредитної спілки «Київське кредитне товариство», Кредитної спілки «Акорд», Кредитної спілки «Профіт-Центр 2004» про встановлення обмеження права на мирні зібрання. ОСОБА1 не був стороною в адміністративному процесі, коли розглядався позов КМДА до перелічених вище відповідачів. Національні суди вищого рівня не обмежили право заявника на доступ до суду, коли він як зацікавлена особа (натепер як особа, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки) звернувся спочатку до апеляційного, а потім до касаційного судів зі скаргами відповідного змісту та форми, які ці суди розглянули по суті з ухваленням відповідних судових рішень. Не містить Рішення Суду й будь-яких згадок про порушення приписів національного законодавства під час вирішення цієї справи по суті позовних вимог.

Ще раз треба нагадати, що рішення національних судів, які були постановлені чи ухвалені у справі № 2а-14844/12/2670, не були предметом дослідження, коли ЄСПЛ виносив рішення у справі «Цімейко проти України» (CASE OF TSIMEYKO v. UKRAINE, заява № 32960/13). Встановленні у Рішенні Суду порушення Україною правил Конвенції (статей 11 та 13) стосувалися інших справ, де стороною теж є ОСОБА1 або як фізична особа, або як представник юридичної особи.

Крім цього, рекомендую звернути увагу на наступну судову практику і роз’яснення:

Огляд ключових правових позицій Верховного Суду щодо оподаткування та публічної фінансової політики з 2018 по 09.2024 року

Це видання містить висновки, сформульовані у вирішених по суті справах Великою Палатою ВС, об’єднаною палатою Касаційного адміністративного суду у складі ВС і судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов’язкових платежів КАС ВС, за весь період функціонування Верховного Суду.

Аналітичний матеріал висвітлює актуальну судову практику ВС щодо оподаткування доходу, зокрема про:

✅ звільнення від відповідальності за несплату єдиного внеску;

✅ ліцензування виробництва пального;

✅ підстави для проведення фактичної перевірки;

✅ нарахування пені за порушення строків розрахунків в іноземній валюті.

Дайджест судової практики ВП ВС за листопад 2024 року

У дайджесті вміщено правові висновки Великої Палати ВС, зокрема, щодо:

✅ неможливості розцінювати умову договору про сплату пені за кожний день прострочення як установлення іншого, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України, строку нарахування штрафних санкцій;

✅ можливості апеляційного оскарження окремо від рішення суду ухвали про відмову в задоволенні клопотання про поновлення провадження у справі;

✅ процесуального правонаступництва первісного кредитора, який відступив право вимоги за недійсним (нікчемним) договором і яке згодом було відчужено іншій особі;

✅ правових підстав та суб’єктів, уповноважених приймати рішення про примусове відчуження майна в умовах правового режиму воєнного стану.

Огляд судової практики ВС-КАС за листопад 2024 року

В огляді відображено правові позиції Верховного Суду, сформульовані судовими палатами та колегіями суддів КАС, які матимуть значення для формування єдності судової практики при вирішенні публічно-правових спорів, зокрема про:

✅ уповноваженого центрального органу виконавчої влади щодо здійснення державного нагляду у сфері техногенної та пожежної безпеки;

✅ застосування органом місцевого самоврядування спрощеної регуляторної процедури ухвалення нормативно-правового акта в період дії воєнного стану;

✅ визначальні умови набуття військовозобов’язаним, на утриманні якого перебувають троє дітей, права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації;

✅ врахування територіальної віддаленості при визначенні місця відбування покарання засудженого;

✅ обов’язок податкового органу прийняти попереднє рішення в ході розгляду заяви про неможливість своєчасного виконання платником податків своїх податкових обов’язків та належним чином вмотивувати рішення, прийняте за наслідками розгляду такої заяви;

✅ визначення акцизних складів та обґрунтованість штрафних санкцій за порушення у сфері обігу пального;

✅ нарахування пені за зовнішньоекономічним договором та можливість судового оскарження повноважень банку щодо валютного нагляду.

Заслуговують на увагу також висновки Верховного Суду з питань застосування процесуального закону, зокрема стосовно:

✅ участі суб’єкта господарювання в оскарженні судових рішень щодо призначення пенсій на пільгових умовах;

✅ поновлення строку звернення до суду для осіб, мобілізованих на військову службу;

✅ можливості оскарження в порядку адміністративного судочинства акта проведення розслідування нещасного випадку – травмування військовослужбовця.

Упродовж листопада 2024 року КАС ВС висловлював також інші, не менш актуальні правові позиції, з якими можна ознайомитися в огляді судової практики.

Огляд судової практики ВС-КГС за листопад 2024 року

В огляді висвітлено низку правових позицій в окремих категоріях спорів, що належать до господарської юрисдикції.

✅ Зокрема, у постановах у справах про банкрутство сформульовано правові висновки щодо:

▪️визнання недійсним аукціону та обов’язку арбітражного керуючого направляти умови продажу майна боржника уповноваженій особі засновників боржника;

▪️закриття провадження у справі про банкрутство державного підприємства на підставі п. 12 ч. 1 ст. 90 КУзПБ.

✅ У постанові у справі щодо захисту прав інтелектуальної власності є висновок стосовно:

▪️необхідності оцінки судом рецензії на висновок експертизи.

✅ У постановах у справах щодо корпоративних спорів та корпоративних прав містяться висновки про:

▪️господарську юрисдикцію спору, який виник між кооперативом та його асоційованим членом, про стягнення членських внесків до кооперативу;

▪️визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства як неефективний спосіб захисту.

✅ У постановах у справах щодо земельних відносин та права власності викладено правові висновки стосовно:

▪️встановлення земельного сервітуту в судовому порядку;

▪️неефективного способу захисту у справах за позовом про припинення права власності ліквідованої юридичної особи.

✅ Об’єднана палата КГС ВС, переглянувши судові рішення у спорі про застосування санкцій за перевищення обсягу постачання газу, дійшла висновків щодо:

▪️правової природи відповідальності (санкції) у вигляді заздалегідь погоджених збитків, передбаченої в підпункті 2 п. 1 розд. VІІ Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2496 (у редакції, що діяла з 1 липня 2020 року), та наслідків закріплення в умовах договору про постачання природного газу такого виду санкцій, як штраф.

Цей огляд зроблений з використанням системи ZakonOnline.com.ua Рекомендую її через дуже дружній та зручний інтерфейс із зазначенням всіх процесуальних документів по конкретній справі і великої кількості корисних перехресних посилань, а також пошуку конкретної постанови і правової позиції.

‼ Не забудьте приєднатися до наших каналів з останніми новинами і оглядами судової практики. Разом з описом історичних подій й цитатами на кожен день.

• в YouTube: Трохи про право від Ростислава Кравця
• в Viber: Правники, адвокати, судді
• в Telegram:
  • Персональний канал Ростислава Кравця;
  • Група «Правники, адвокати, судді»;
  • Група «Адвокати України»;
  • Канал АО «Кравець і партнери»;
  • Канал Профспілки «Українська незалежна фундація правників»
• в LinkedIn: Law Firm Kravets & Partners
• в Tumblr:Правові позиції Верховного суду
• в Reddit: Правники, адвокати, судді
• та в Instagram:АО «Кравець і партнери»

‼ Книги з таблицями судових рішень неоднакового застосування норм права за кредитними, сімейним, страховим і зобов’язальних правовідносин, банкрутства. Правові висновки ЄСПЛ Ви можете придбати тут.

Також раджу звернути увагу на:

Строки за якими були зміни у питаннях зняття та виключення з військового обліку

Таблиця строків позовної давності

Ставки судового збору з 01.01.2024

АО «Кравець І Партнери»

Випадкові люди вирішили що для витребування з незаконного володіння недійсність чи нікчемність договору де підроблено підпис та який нотаріально посвідчений встановлювати не потрібно і усувати перешкоди не потрібно, а потрібно просто брати та витребовувати. А судді КСУ своєю софістикою призвели до досить вільного трактування прав ФОПів, при цьому поклавши на фізичних осіб повну відповідальність за ведення підприємницької діяльності.

Також до огляду включено практика ВС-КГС, рішення про незаконність заборони виїзду за кордон й багато іншого.

🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️

⚡️Приєднуйтесь до каналу https://t.me/rkravetsUA

АО «Кравець І Партнери»

Також до огляду включено практика ВС-КГС, рішення про незаконність заборони виїзду за кордон й багато іншого.

За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:

Постанова ВП ВС про можливість без визнання правочину вчиненого без згоди сторони недійсним (нікчемним) витребувати майно з незаконного володіння

Справа № 204/8017/17

Велика палата знову все перевернули з ніг на голову. Фактично віндикаційний позов перетворено на негаторний, але замість усунення перешкод вирішили без визнання правочинів недійсними витребовувати майно у добросовісного набувача. Суд зазначив:

232. Основним критерієм, за яким можна розмежувати укладені та неукладені правочини купівлі-продажу, є факт вираження сторонами правочину їх волевиявлення – зовнішньої об’єктивної форми виявлення волі особи, що проявляється у вчиненні цілеспрямованих дій з метою зміни цивільних правовідносин, що склалися на момент вчинення правочину.

233. Відсутність підпису (чи його підроблення) сторони правочину, щодо якого передбачена обов’язкова письмова форма, за загальним правилом не свідчить про недійсність цього правочину, а вказує на дефект його форми та за відсутності підтвердження волевиявлення сторони на його укладення свідчить про неукладеність такого правочину. Тобто йдеться не про дефект волевиявлення сторони, а про його цілковиту відсутність.

234. Таким чином, неукладеність договору у зв’язку з недотриманням встановленої для нього законом обов’язкової письмової форми, зокрема й щодо його підписання, повинна насамперед корелюватися з відсутністю у сторони правочину будь-якого волевиявлення на його укладення, тобто якщо особа фактично не є учасником договірних правовідносин, про що, зокрема, може свідчити факт непідписання договору цією особою чи підписання його від імені сторони іншою неуповноваженою особою (підроблення підпису).

235. Відсутність або підроблення підпису сторони (яка у зв’язку із цим фактично не є учасником договірних правовідносин) на письмовому правочині створює презумпцію відсутності волевиявлення сторони на виникнення, зміну чи припинення цивільних правовідносин, яка може бути спростована письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами, що підтверджують факт наявності волевиявлення на укладення правочину у сторони, яка заперечує проти цього. Натомість неспростування цієї презумпції свідчить про неукладеність договору, яка ґрунтується на положеннях абзацу першого частини першої статті 638 ЦК України – договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

236. Неукладений правочин не може бути визнаний недійсним чи вважатися нікчемним (недійсним в силу вимог закону), оскільки недійсність правочину як приватноправова категорія покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів (щодо яких було виражено волевиявлення сторін правочину) або ж їх відновлювати.

237. Правовий наслідок, передбачений частиною першою статті 220 ЦК України, недодержання вимоги про нотаріальне посвідчення договору у виді нікчемності такого правочину застосовується лише щодо правочину, який відповідає загальним вимогам, установленим статтею 203 ЦК України, зокрема щодо його форми, що включає в себе його підписання сторонами.

238. Факт нотаріального посвідчення такого правочину не свідчить про дотримання сторонами письмової форми правочину, невід’ємним реквізитом якої є підписи сторін, та не змінює правового наслідку неузгодження сторонами правочину його істотних умов у виді його неукладеності.

239. Власник, майно якого вибуло з його законного володіння за неукладеним договором, може захистити своє майнове право шляхом пред’явлення віндикаційного позову [про витребування майна з чужого незаконного володіння чи від добросовісного набувача (статті 387, 388 ЦК України)], без оспорювання правочину (правочинів) щодо спірного майна та скасування рішення (рішень) про державну реєстрацію права власності на належне йому майно за іншою (іншими) особою (особами).

240. Виникнення права на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом, зокрема за неукладеним правочином.

Постанова ВП ВС щодо застосування норм ст. 204 КК (незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів)

Справа № 336/3796/15-к

Саме рішення дуже цікаво низкою висновків ВП ВС щодо дотримання вимог КПК при розслідуванні та розгляді справи у суді. Окремо Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку щодо застосування норм ст. 204 КК.

195. Алкогольний напій може бути предметом кримінальних правопорушень, передбачених ст. 204 КК, за таких умов:

1) виготовлення на основі спиртів, вміст яких визначається згідно з нормами, встановленими ПК в редакції, чинній на момент вчинення правопорушення;

2) протиправного поводження з ним як із визначеним законом підакцизним товаром.

Крім цього, рекомендую звернути увагу на наступну судову практику і роз’яснення:

Огляд судової практики ВС-КГС за вересень – жовтень 2024 року

В огляді висвітлено низку правових позицій в окремих категоріях спорів, що належать до господарської юрисдикції.

✅ Зокрема, у постановах у справах про банкрутство сформульовано правові висновки щодо:

▪️фраудаторності правочину в межах справи про банкрутство та неефективність способів захисту прав;

▪️закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи та принцип добросовісності;

▪️права податкового органу, який не набув статусу учасника справи, на оскарження судових рішень у справі про банкрутство, відкритій у загальному порядку за заявою кредитора.

✅ У постановах у справах щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов’язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством наведено висновки про:

▪️підтвердження форс-мажорних обставин у спорі про дострокове припинення дії свідоцтва на торговельну марку внаслідок її невикористання;

▪️недопустимість ототожнення різних видів антиконкурентних узгоджених дій.

✅ У постановах у справах щодо корпоративних спорів та корпоративних прав містяться висновки про:

▪️визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників товариства за позовом спадкоємиці мажоритарного учасника товариства;

▪️виключну компетенцію загальних зборів учасників ТОВ на затвердження збільшеного розміру статутного капіталу товариства та неприпустимість втручання суду в господарсько-управлінську діяльність товариства;

▪️застосування норми п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП у випадку звільнення голови ОСББ.

✅ У постановах у справах щодо земельних відносин та права власності викладено правові висновки щодо:

▪️визначення підсудності спору за позовом іноземної компанії про визнання права власності на морське судно;

▪️виключного права співвласників будинку розпоряджатися прибудинковою територією багатоквартирного будинку;

▪️правової природи договору з біологічного очищення (біомеліорації) каналу.

✅ У постановах у справах, що виникають із правочинів, зокрема договорів, сформульовано правові висновки стосовно:

▪️поширення арбітражного застереження, передбаченого основним зовнішньоекономічним договором, на відносини з переуступки боргу;

▪️стягнення шкоди з морського порту.

✅ Також в огляді висвітлено правові висновки з процесуальних питань про:

▪️правову природу третейської / арбітражної угоди та порядок, у якому має вирішуватися питання щодо дійсності такої угоди;

▪️обов’язок скаржника надсилати копію апеляційної скарги в паперовій формі іншим учасникам справи у разі подання скарги через свій електронний кабінет;

▪️зміну статусу учасника справи з третьої особи на співвідповідача (відповідача). Застосування позовної давності до позовних вимог прокурора.

Рішення КСУ 11-р(ІІ)/2024 щодо конституційних гарантій незалежності прокурора

Конституційний Суд України ухвалив Рішення у справі за конституційною скаргою Панченка Богдана Миколайовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 9 частини першої статті 51, підпункту 1 пункту 51 розділу ХІІІ „Перехідні положення“ Закону України „Про прокуратуру“ від 14 жовтня 2014 року № 1697–VІІ (щодо конституційних гарантій незалежності прокурора) від 18 грудня 2024 року № 11-р(ІІ)/2024 та:

– визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), підпункт „в“ підпункту 1 пункту 51 розділу ХІІІ „Перехідні положення“ Закону України „Про прокуратуру“ від 14 жовтня 2014 року № 1697–VІІ зі змінами.

– визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), пункт 9 частини першої статті 51 Закону України „Про прокуратуру“ від 14 жовтня 2014 року № 1697–VІІ зі змінами.

– закрив конституційне провадження у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) підпунктів „а“, „б“ та абзацу п’ятого підпункту 1 пункту 51 розділу ХІІІ „Перехідні положення“ Закону України „Про прокуратуру“ від 14 жовтня 2014 року № 1697–VІІ зі змінами на підставі пункту 4 статті 62 Закону України „Про Конституційний Суд України“ – неприйнятність конституційної скарги.

Рішення КСУ 12-р(ІІ)/2024 щодо конституційних гарантій прав фізичних осіб-підприємців

Згідно зі статтею 51 Кодексу „до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин“.

Суд дійшовши висновку, що приписи статті 51 ЦК відповідають Конституції України (є конституційними), водночас акцентував, що основою юридичного статусу фізичної особи є гарантовані Конституцією України людські права і свободи. У випадку реалізації фізичною особою конституційного права на підприємницьку діяльність, її юридичний статус додатково набуває правомочностей, які випливають зі статусу підприємця. Відтак юридичний статус підприємця не обмежує фізичну особу щодо обсягу її людських прав і свобод, гарантованих Конституцією України.

Конституційний Суд України наголосив також, що дотримання конституційних гарантій вільного розвитку підприємництва є значущим не лише для ефективного розвитку ринкової економіки, самозайнятості осіб і наповнення державного бюджету, а й також для зміцнення таких основоположних цінностей конституційного порядку України як демократія та правовладдя (верховенство права).

На підставі наведеного Конституційний Суд України дійшов висновку, що тлумачення та застосування приписів статті 51 ЦК мають бути сутнісно узгодженими з принципами та нормами Конституції України (конституційно-конформний спосіб) задля того, щоб рівень конституційних гарантій прав і свобод людини в умовах реалізації нею права на підприємницьку діяльність, не заборонену законом (частина перша статті 42 Конституції України), не було знижено.

Рішення ЛОАС про протиправність відмови у виїзді на ПМП за кордон у зв’язку з його необґрунтованістю

Справа № 380/16046/24

Суд в чергове зазначив:

В оскарженому рішенні про відмову позивачу в перетинанні державного кордону відповідач лише покликався на Закон України «Про правовий режим воєнного стану», указ Президента України про введення воєнного стану в Україні та закон, яким затверджено зазначений указ, та постанову Кабінету Міністрів України № 57, якою визначаються порядок та умови перетинання громадянами України державного кордону, проте не зазначив конкретну норму законодавства, на підставі якої позивачу було обмежено виїзд з України.

Також спірне рішення не визначає, які документи позивач повинен був надати і не надав на паспортний контроль для дотримання умови, за якої реалізується наявне в позивача право виїзду за кордон, у зв’язку з чим було відмовлено в перетинанні державного кордону.

Відповідно до частини першої статті 14 Закону України «Про прикордонний контроль» громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв’язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону №3857-XII, відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Рішення відповідача не містить правової оцінки поданим позивачем документів на підтвердження підстави для виїзду за кордон.

Тому, оскільки в рішенні відповідача всупереч затвердженій формі не зазначено підстав відмови в перетині державного кордону України громадянину України, то таке рішення має ознаки протиправності.

З огляду на зазначене, рішення від 22.06.2024 про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України, не відповідає критеріям обґрунтованості, оскільки відповідачем в оскаржуваному рішенні не наведено законодавчо визначеної підстави для тимчасового обмеження позивачу права на виїзд з України.

Цей огляд зроблений з використанням системи ZakonOnline.com.ua Рекомендую її через дуже дружній та зручний інтерфейс із зазначенням всіх процесуальних документів по конкретній справі і великої кількості корисних перехресних посилань, а також пошуку конкретної постанови і правової позиції.

‼ Не забудьте приєднатися до наших каналів з останніми новинами і оглядами судової практики. Разом з описом історичних подій й цитатами на кожен день.

• в YouTube: Трохи про право від Ростислава Кравця
• в Viber: Правники, адвокати, судді
• в Telegram:
  • Персональний канал Ростислава Кравця;
  • Група «Правники, адвокати, судді»;
  • Група «Адвокати України»;
  • Канал АО «Кравець і партнери»;
  • Канал Профспілки «Українська незалежна фундація правників»
• в LinkedIn: Law Firm Kravets & Partners
• в Tumblr:Правові позиції Верховного суду
• в Reddit: Правники, адвокати, судді
• та в Instagram:АО «Кравець і партнери»

‼ Книги з таблицями судових рішень неоднакового застосування норм права за кредитними, сімейним, страховим і зобов’язальних правовідносин, банкрутства. Правові висновки ЄСПЛ Ви можете придбати тут.

Також раджу звернути увагу на:

Строки за якими були зміни у питаннях зняття та виключення з військового обліку

Таблиця строків позовної давності

Ставки судового збору з 01.01.2024

АО «Кравець І Партнери»

Вже всім зрозуміло, що для збереження єдності судової практики необхідно повертатись до раніше існуючого механізму палат у Верховному суді України, а набраний іноземцями під себе Верховний суд (не України) потрібно ліквідувати як зазначено в рішенні КСУ та ЄСПЛ.

До огляду включено позиції щодо дискримінації та порушення ВРП Конституції України, позиції після ЄСПЛ з питання поновлення строків та сплати судового збору, новий підхід до розірвання договору оренди, оскарження штрафів ТЦК та незаконної мобілізації й відмови у наданні відстрочки, практики ВС-КЦС та суду справедливості ЄС, позиція щодо незаконності заборони перетину кордону й багато іншого.

🔸Текстовий варіант огляду з посиланнями на всі рішення – https://antiraid.com.ua/articles/ohliad-praktyky-vs-vid-rostyslava-kravtsia-shcho-opublikovana-z-07-po-13-hrudnia-2024-roku/

🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️

⚡️Приєднуйтесь до каналу https://t.me/rkravetsUA

АО «Кравець І Партнери»

До огляду включено позиції щодо дискримінації та порушення ВРП Конституції України, позиції після ЄСПЛ з питання поновлення строків та сплати судового збору, новий підхід до розірвання договору оренди, оскарження штрафів ТЦК та незаконної мобілізації й відмови у наданні відстрочки, практики ВС-КЦС та суду справедливості ЄС, позиція щодо незаконності заборони перетину кордону й багато іншого.

За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:

Постанова ВП ВС про дискримінацію ВРП судді та необхідність звільнення у відставку без проходження кваліфоцінювання

Справа № 990/68/24

Це наша справа. Велика палата зазначила про грубе порушення ВРП власного регламенту, Закону України про ВРП та Конституції України:

Отже, наявність нереалізованого дисциплінарного стягнення (тим більше не з вини судді) не може бути перешкодою для звільнення судді у відставку, оскільки кваліфікаційне оцінювання для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному судів межах дисциплінарного провадження доцільно проводити, якщо суддя виявляє бажання продовжити працювати на посаді судді, проте таке оцінювання втрачає свою мету щодо осіб, які виявили намір звільнитися у відставку чи за власним бажанням.

Слід зауважити, що така підстава для непоновлення розгляду питання про звільнення за заявою судді у відставку, як незавершене дисциплінарне стягнення, а саме непроходження кваліфікаційного оцінювання для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді, відсутня в Законі № 1798-VІІІ та Регламенті ВРП.

Більше того, навіть дисциплінарне стягнення у вигляді подання про тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді не може бути перешкодою для звільнення судді у відставку чи за власним бажанням, якщо суддя не бажає в подальшому продовжувати здійснювати правосуддя.

Перешкоди у реалізації права на відставку судді чи звільнення за власним бажанням без наявності передумов, які передбачають звільнення такого судді з підстав, визначених пунктами 2, 3, 6 частини шостої статті 126 Конституції України, можна розцінювати як порушення статті 126 Конституції України щодо гарантій незалежності судді, частини третьої статті 116 Закону № 1402-VIII щодо порядку звільнення судді на виконання конституційних гарантій щодо незалежності судді.

Велика Палата Верховного Суду також погоджується з висновком суду першої інстанції, що ВРП через застосування різного підходу щодо розгляду заяв суддів про звільнення у відставку за наявності нереалізованого дисциплінарного стягнення у вигляді непроходження кваліфікаційного оцінювання для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді допустила дискримінаційний підхід стосовно судді, що призвело до обмеження можливості реалізувати право на відставку.

Суд першої інстанції установив, що ВККС призначила позивачці та іншим суддям, зокрема ОСОБА6 та ОСОБА5 , кваліфікаційне оцінювання в порядку дисциплінарного стягнення, проте останнім задоволено заяви про звільнення у відставку, натомість ОСОБА1 відмовлено у поновленні розгляду такої заяви.

Отже, неоднакове вирішення питання звільнення у відставку стосовно суддів, які перебувають в однакових умовах, а саме знаходяться на етапі кваліфікаційного оцінювання в порядку дисциплінарного стягнення, свідчить про непослідовність практики ВРП при прийнятті аналогічних рішень за тотожних обставин, що виразилось в ухваленні протилежних рішень стосовно питання про звільнена судді у зв’язку з поданням заяви про відставку.

Постанова ВП ВС після ЄСПЛ щодо незаконного недопуску до суду у зв’язку з відмовою у розгляді справи без сплати судового збору

Справа № 914/2823/15

Дивна аргументація, яка фактично зводиться до неналежного обгрунтування відмови у розгляді справи без сплати судового збору. Суд зазначив:

66. У справі «Креуз проти Польщі» ЄСПЛ зауважив, що самі по собі вимоги про сплату судових витрат у цивільному процесі не можуть розглядатися як такі, що у принципі суперечать частині першій статті 6 Конвенції; вказане конвенційне положення не може тлумачитися як таке, котре надає право на отримання безкоштовної юридичної допомоги від держави у процесі вирішення цивільної справи чи право на «безкоштовний» цивільний процес. Однак розмір судових витрат за обставин конкретної справи слід оцінювати з урахуванням можливості заявника сплатити таку суму та зважаючи на стадію провадження у справі, коли у заявника виник обов’язок по сплаті цих витрат. Саме ці обставини є істотними при вирішенні питання про те, чи було порушено право особи на доступ до суду. З цього приводу Суд відзначив, що хоча остаточна сума судових витрат і була істотно зменшена порівняно з їх попереднім розміром, вона все ж таки дорівнювала середній річній заробітній платі у Польщі, що, ясна річ, було досить обтяжливою для пересічного позивача. Крім того, висновки національних судів щодо фінансових можливостей заявника ґрунтувалися радше на гіпотетичних можливостях його перспективних доходів, аніж на реальних фактах, що на них посилався заявник. Національні суди також відмовилися взяти до уваги аргумент п. Креуза про те, що він не в змозі сплатити судові витрати, без отримання і вивчення будь-яких доказів, котрі б спростовували факти, наведені ним у його фінансовій декларації. Таким чином, національні суди дійшли висновку про фінансовий стан заявника без належного врахування представлених ним матеріалів. ЄСПЛ дійшов висновку про те, що національні суди не спромоглися забезпечити належний баланс між інтересами держави щодо отримання судових витрат, з одного боку, і правом заявника на розгляд його справи у судовому порядку – з іншого. Розмір судових витрат, що їх мав сплатити заявник, був надмірним і призвів до неможливості розгляду справи п. Креуза судом, а це, на думку Суду, порушує саму сутність права на доступ до суду. Отже, мало місце порушення частини першої статті 6 Конвенції.

67. На переконання Великої Палати Верховного Суду, суди апеляційної та касаційної інстанцій подібним, формальним, чином розглянули клопотання ОСОБА1 та ОСОБА2 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги у справі № 914/2823/15,обмежившись загальними висновками про те, що «скаржниками не наведено обґрунтованих та виключних підстав, які б унеможливили сплату ними судового збору у визначеному законом порядку та розмірі».

68. Відповідно до статті 8 Закону № 3674-VI, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій вказаної статті.

69. Львівський апеляційний господарський суд та Вищий господарський суд України не надали належної правової оцінки представленим позивачами документам щодо їх середнього місячного доходу та не обґрунтували, яким чином вони врахували майновий стан позивачів та дійшли висновку, що він дозволяє їм сплатити судовий збір у розмірі їх спільного сукупного доходу за п’ять місяців.

Постанова ВП ВС після ЄСПЛ щодо безпідставності поновлення строку на апеляційне оскарження прокуратурі та відсутності належного обґрунтування

Справа № 22/045-10

Може нарешті суди припинять безпідставно поновлювати строки прокурорам. Суд зазначив:

8.15. Велика Палата Верховного Суду бере до уваги висновок, викладений у Рішенні ЄСПЛ, про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у зв’язку з відсутністю належного обґрунтування для задоволення клопотання прокурора про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

8.16. Так, матеріалами справи підтверджується, що Господарський суд Київської області ухвалив рішення в цій справі 24.03.2010, на примусове виконання якого видав наказ (т. 1, а. с. 119) про стягнення з Біржі на користь ВАТ «Сквирасільрибгосп» державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У наказі зазначено, що рішення набрало законної сили 06.04.2010.

8.17. 22.10.2010 заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Сквирської РДАзасобами поштового зв’язку направив до суду першої інстанції апеляційну скаргу, в якій виклав клопотання про відновлення передбаченого статтею 93 ГПК України строку на апеляційне оскарження. За твердженнями апелянта, цей строк був пропущений з поважних причин, оскільки Прокуратура Київської області довідалась про підстави для оскарження рішення суду першої інстанції лише 11.10.2010 після ознайомлення з матеріалами справи на виконання завдання Генеральної прокуратури від 07.07.2010.

8.18. 08.11.2010 Київський апеляційний господарський суд постановив ухвалу т. 1, а. с. 122,123), якою відновив заступнику прокурора Київської області строк на подання апеляційної скарги, прийняв її до розгляду та порушив апеляційне провадження. За змістом цієї ухвали суддя-доповідач відзначив, що вказані у заяві причини пропуску строку на подання скарги є поважними, а заява про відновлення цього строку підлягає задоволенню.

Однак апеляційний суд не перевірив обґрунтованості таких тверджень, зокрема, не дослідив, чи могли органи прокуратури та Сквирська РДА, в особі якої була подана апеляційна скарга, бути обізнаними з рішенням суду першої інстанції раніше з урахуванням того, що клопотання Прокуратури Київської області про ознайомлення з матеріалами справи від 06.08.2010 № 05/1-1972вих надійшло до суду першої інстанції 11.08.2010 (т. 1, а. с. 120); в апеляційній скарзі вказано, що клопотання про ознайомлення з матеріалами справи було подано на виконання завдання Генеральної прокуратури від 07.07.2010 (т. 1, а. с. 136, 137); на звороті останньої сторінки рішення суду першої інстанції (т. 1, а. с. 118) містяться підписи представників Біржі та ВАТ «Сквирасільрибгосп» про отримання його копій 25.03.2010, а також відмітки суду про відправлення ще однієї копії 02.04.2010 та про введення в цей же день рішення до Єдиного державного реєстру судових рішень.

8.24. За таких обставин суд апеляційної інстанції здійснив перегляд рішення Господарського суду Київської області від 24.03.2010 за апеляційною скаргою заступника прокурора Київської області з порушенням вимог статті 93 ГПК України. Під час касаційного перегляду постанови Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2010 це порушення виправлено не було.

Постанова ВП ВС про підстави розірвання договору оренди земельної ділянки у разі повної несплати чи часткової несплати орендної плати за позовом прокурора навіть при запереченні цього сторонами договору оренди в інтересах якої подано позов

Справа № 918/391/23

Щось з цією справою не так. Договір розірвано не дивлячись на сплату орендної плати та заперечення ради в інтересах якої прокурор подав позов, про розірвання договору. Суд зазначив:

176. Правила про підстави припинення права користування земельною ділянкою, визначені пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України (систематична несплата орендної плати), та приписи частини другої статті 651 ЦК України, якими передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, співвідносяться як такі, що не суперечать, а навпаки доповнюють одні одних.

177. Підставою розірвання договору оренди землі згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України є систематична, тобто неодноразова (два та більше випадки) повна несплата орендної плати у строки, визначені договором. Ця спеціальна норма у такому випадку є самостійною та достатньою і звертатися до загальної норми частини другої статті 651 ЦК України немає потреби.

178. У разі якщо має місце сплата орендної плати у меншому розмірі, аніж визначено умовами договору оренди землі, тобто коли орендар допустив недоплату орендної плати й таке порушення умов договору є істотним, тоді застосуванню підлягає не спеціальна норма пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України, а загальне правило частини другої статті 651 ЦК України.

179. Тобто якщо суд дійде висновку, що орендар істотно порушив умови договору та внаслідок недоплати орендної плати орендодавець значною мірою був позбавлений того, на що розраховував, то договір має бути розірваний на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

180. У випадку неістотної недоплати орендної плати (чи встановлення неістотності такого порушення судом) ефективним та пропорційним буде такий спосіб захисту, як стягнення заборгованості з орендної плати.

181. Погашення орендарем заборгованості з орендної плати не має правового значення для вирішення позовних вимог про розірвання договору оренди як на підставі частини другої статті 651 ЦК України (у разі часткової несплати (недоплати) орендної плати та істотності такого порушення), так і на підставі пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України (у разі систематичної (два та більше випадки) повної несплати орендної плати).

Крім цього, рекомендую звернути увагу на наступну судову практику і роз’яснення:

Огляд судової практики ВС-КЦС за жовтень 2024 року

В огляді відображено найважливіші правові висновки, які матимуть значення для формування єдності судової практики.

Серед цих висновків, згрупованих за різними категоріями справ, містяться, зокрема, такі:

✅ у спорах, що виникають із земельних правовідносин, акцентовано, що встановлення обставин вибуття земельної ділянки із власності поза волею власника є підставою для її витребування в добросовісного набувача згідно зі ст. 388 ЦК України. За таких обставин позбавлення добросовісного набувача права власності на земельну ділянку без надання в будь-якій формі компенсації чи відшкодування не забезпечить справедливого балансу між вимогами суспільного інтересу, якщо такі були, з одного боку, і правом власника на мирне володіння своїм майном, з іншого;

✅ у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів, наголошено, що в договорах майнового страхування допускається суброгація, правовою підставою її застосування є ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування». Правовідносини, що виникли у зв’язку з виплатою страховиком на користь потерпілого страхового відшкодування за договором майнового страхування у межах фактичних витрат, засновані на суброгації, тобто переході до страховика права вимоги потерпілої особи в деліктному зобов’язанні, тому вимога страхової компанії до завдавача шкоди не є регресною;

✅ у спорах, що виникають із трудових правовідносин, констатовано, що працівника, який набув статусу викривача, не може бути звільнено чи примушено до звільнення, притягнуто до дисциплінарної відповідальності чи піддано з боку керівника або роботодавця іншим негативним заходам впливу. Саме роботодавець зобов’язаний доводити, що звільнення викривача не пов’язане зі здійсненням ним повідомлень про можливі факти порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції».
Відсутність працівника на робочому місці за станом здоров’я може бути підтверджена не тільки листком непрацездатності, а й довідкою медичної установи, показаннями свідків чи іншими доказами;

✅ у спорах, що виникають із спадкових правовідносин, зауважено, що видача спадкоємцю свідоцтва про право на спадщину за законом, у якому зазначено менший розмір недоотриманої спадкодавцем пенсії, ніж передбачений законом, не є підставою для відмови спадкоємцю в задоволенні позову про стягнення всіх нарахованих сум. Припинення виплати пенсії за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та неоскарження дій фонду спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначеної пенсії і не позбавляє його спадкоємців можливості успадкувати право на її отримання;

✅ у справах окремого провадження зазначено, що у зв’язку зі смертю одного з батьків його права та обов’язки припиняються, тому не потребує додаткового підтвердження те, що інший з батьків самостійно виконує їх. Тобто факт самостійного виховання та утримання малолітньої дитини одним із батьків у разі смерті іншого презюмується, а тому не потребує підтвердження рішенням суду;

✅ щодо застосування норм процесуального права вказано, що некоректне з точки зору лінгвістики формулювання вимог позову не може бути перешкодою для захисту порушеного права особи, яка звернулася до суду, оскільки надміру формалізований підхід стосовно дослівного розуміння вимог позову як реалізованого способу захисту суперечить завданням цивільного судочинства. Крім того, зазначено: у приватноправових нормах не передбачено такої підстави для відмови в задоволенні віндикаційного позову, як визнання предмета віндикаційного позову речовим доказом у кримінальному провадженні.

Огляд практики Суду справедливості ЄС за травень 2024 року

Верховний Суд підготував огляди практики Суду справедливості ЄС із зазначенням описів ключових обставин справ та обґрунтування Суду.

Огляд практики Суду справедливості ЄС за червень 2024 року

Верховний Суд підготував огляди практики Суду справедливості ЄС із зазначенням описів ключових обставин справ та обґрунтування Суду.

Постанова ВС-КАС про протиправність рішення щодо відмови у перетині кордону та необхідності його обгрунтування

Справа № 380/11916/22

Сподіваюсь вище керівництво країни коли говорить про шлях в Європу згадає і про це рішення і про висловлювання Міністра освіти, який прирівняв навчання до ухилення від військової служби. Суд зазначив:

31. Повертаючись до обставин у цій справі, в оскарженому рішенні про відмову позивачу в перетинанні державного кордону відповідач лише покликався на закон України про правовий режим воєнного стану, указ Президента України про введення воєнного стану в Україні та закон, яким затверджено зазначений указ, проте не зазначив конкретну норму законодавства, на підставі якої позивачу було обмежено виїзд з України.

32. Також спірне рішення не визначає, які документи позивач повинен був надати і не надав на паспортний контроль для дотримання умови, за якої реалізується наявне в позивача право виїзду за кордон, у зв’язку з чим було відмовлено в перетинанні державного кордону.

33. До того ж використане відповідачем формулювання «відсутність підстав на право перетинання державного кордону» спотворює суть цього права, оскільки приписи статті 14 Закону №1710-VI відмову у пропуску через державний кордон при виїзді з України пов’язують з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження громадянина України у праві виїзду за кордон, а не з необхідністю набуття такого права перед виїздом.

Раджу прочитати також окрему думку доповідача у цій справі, який не зрадив присязі судді і не натягував сову на глобус та прямо зазначив про відсутність законів які б забороняли виїзд за кордон.

Постанова Третього ААС яка залишила в силі рішення ЗОАС про протиправність мобілізації студента, який є призовником, з послідовною освітою за освітнім ступенем «магістр»

Справа № 280/7971/24

Дуже важливе рішення, яке чітко зазначає про протиправність мобілізації студентів з послідовною освітою, які не тільки мають право на відстрочку, а фактично, будучи призовниками, мають імунітет від мобілізації. Суди зазначили:

При цьому,ст.23 Закону №3543-ХІІ встановлено вичерпний перелік осіб, яким надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації та перелік осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Пунктом 1 частиною 3 статті 23 Закону № 3543-XII визначено, що призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначенійчастиною другою статті 10 Закону України “Про освіту”, а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.

Таким чином, на позивача на час призову його на військову службу розповсюджувався відповідний імунітет від такого призову, передбачений пунктом 1 частиною 3 статті 23 Закону № 3543-XII.

Аналізуючи вищевикладені норми суд зазначає, що не лише у військовозобов’язаного громадянина є обов’язок щодо повідомлення органів ТЦК про наявність підстав для відстрочки, а й органи ТЦК зобов’язані перевіряти та володіти інформацією щодо статусу особи з метою недопущення протиправних дій щодо особи, а тому відповідач 1 мав перевірити наявність чи відсутність у позивача права на відстрочу від призову за мобілізацією, ураховуючи відповідне повідомлення з боку позивача.

Перевірка наявності відстрочки в силу норм Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 є повноваженнями саме ТЦК.

Крім того, необізнаність відповідача 1 про наявність у позивача права на відстрочку від призову не спростовує того факту, що позвиач не підлягав призову на військову службу під час мобілізації у відповідності до статті 23 Закону № 3543-XII.

Проте чинне законодавство не дає право командиру військової частини діяти всупереч норм Закону № 3543-XII та Закону № 2232-XII, а саме: призивати призовників на військову службу не у добровільному порядку (за контрактом), а за мобілізацією. При цьому матеріали справи не містять доказів того, що з позивачем був укладений контракт на проходження військової служби, тобто у добровільному порядку.

Постанова КАС про скасування рішення Подільського райсуду і задоволення позову щодо незаконності рішення ПУМБ про відмову від підтримання ділових відносин та проведення фінансових операцій

Справа № 758/7995/23

Це чергова наш справа, про незаконність розірвання ділових стосунків. Суд першої інстанції без жодних доказів та з посиланням на якісь документи, що відсутні у справі відмовив, апеляція ретельно розібралась та позов задовільнила. Суд зазначив:

Загальні вимоги щодо виконання банками законодавства України з питань фінансового моніторингу встановлені Положенням про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженим постановою правління Національного банку України від 19.05.2020 № 65 (далі – Положення № 65).

Разом із тим право банку відмовитися від договірних відносин шляхом розірвання договору банківського рахунка з підстав встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику не є абсолютним, а умовним, таким, що залежить від настання певних визначених законом обставин, тобто лише за умови встановлення клієнту неприйнятно високого ризику внаслідок проведення внутрішньої перевірки.

Право банку як суб’єкта первинного фінансового моніторингу відмовитися від договірних відносин шляхом розірвання договору не є необмеженим, судам необхідно в кожному випадку, виходячи з встановлених обставин справи, досліджувати підстави та обґрунтованість встановлення клієнту такої категорії ризику.

Зазначеного обов’язку суд першої інстанції не дотримався, не встановив конкретних підстав встановлення банком позивачу неприйнятно високого ризику та не перевірив обґрунтованість таких підстав, тобто чи ґрунтувались вони на вимогах закону та чи були встановлені банком у спосіб, встановлений законом.

Всупереч вимогам даної норми закону та відповідним правовим висновкам Верховного Суду в частині, що право банку, як суб’єкта первинного фінансового моніторингу відмовитися від договірних відносин шляхом розірвання договору не є необмеженим (див. постанови суду у справах № 910/18504/20, № 757/57487/20-ц, № 910/10855/21, № 922/1253/23), банк не надав суду внутрішніх документів з питань фінансового моніторингу суб’єкта первинного фінансового моніторингу, на підставі яких банком застосовано ризик-орієнтований підхід для визначення ризиків фінансових операцій відносно клієнта ОСОБА1 , що позбавляє суд можливості перевірити обґрунтованість оскаржуваного рішення та законність порядку його прийняття.

Всупереч приписам підпунктів 3, 5 пункту 8 Додатку № 12 до Положення № 65 суду не надано визначений банком порядок відмови у передбачених законом випадках від встановлення (підтримання) ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання договірних відносин) або проведення фінансової операції, який би містив: складання висновку з чітким зазначенням підстав відмови в підтриманні ділових відносин із клієнтом (із посиланням на конкретні абзаци, пункти та частини 15 статті Закону про ПВК/ФТ у кожному випадку.

Такого висновку з посиланням на вказані конкретні абзаци, пункти та частини 15 статті Закону матеріали справи не містять.

Разом з тим матеріали справи не містять доказів щодо клієнта ОСОБА1 , які б підтверджували вчинення нею підозрілої діяльності та які б, в свою чергу, давали банку можливість зробити обґрунтовані підозри про здійснення нею операцій ВК/ФТ, інших злочинів.

Із наданого відповідачем витягу з висновку не вбачається дата і обставини складання висновку з чітким зазначенням підстав відмови в підтриманні ділових відносин із клієнтом (із посиланням на конкретні абзаци, пункти та частини 15 статті Закону про ПВК/ФТ) у даному конкретному випадку, як то передбачено Положенням № 65.

Рішення ЛОАС про зобов’язання розглянути заяву на відстрочку з не нотаріально посвідченими документами

Справа № 380/21146/24

Чергове рішення яке встановлює протиправність дій ТЦК по нерозгляду заяви та встановлення вимог, які законом не передбачені. Суд зазначив:

Натомість, за наслідком розгляду заяви позивача відповідне рішення про надання відстрочки чи про відмову у її наданні прийняте не було. Лист від 16.09.2024 № 13560, як відповідь на адвокатський запит, не є рішенням суб’єкта владних повноважень, який породжує певні юридичні наслідки.

Отже, відсутність належним чином оформленого рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивованої відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації свідчить про протиправну бездіяльність суб’єкта владних повноважень.

Суд вважає помилковим твердження відповідача про неподання даної заяви позивачем особисто, оскільки дане твердження спростоване наведеними вище обставинами.

Також суд вважає помилковим твердження про неможливість розгляду заяви про відстрочку без оновлення позивачем своїх облікових даних, оскільки із витягу Резерв+, сформованого 07.10.2024, що наявний у матеріалах справи, слідує, що позивач вчасно 10.07.2024 уточнив свої облікові дані.

Рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області про скасування постанов ТЦК про накладення адміністративного стягнення за ніби порушення правил військового обліку та відмову у проходженні ВЛК

Справа № 717/2890/24

Це наша чергова справа про скасування незаконних постанов ТЦК. Суд зазначив:

При цьому, в протоколі про адміністративне правопорушення від 25.09.2024 року зазначено, що позивач був доставлений працівниками поліції до ІНФОРМАЦІЯ2 та встановлено, що він не оновлював військово облікові дані протягом 60 днів відповідно до Закону України №3633 від 11.04.2024 року та не має при собі паспорта громадянина України чи будь-яких інших документів, що посвідчують особу та військово облікових документів.

Отже, при винесені оскаржуваної постанови начальник ІНФОРМАЦІЯ2 вийшов за межі зазначеного у протоколі про адміністративне правопорушення №982 від 25 вересня 2024 року обвинувачення, оскільки згідно з оскаржуваною постановою позивач притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що він не уточнив свої облікові дані, а в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що він не оновлював свої дані відповідно до закону.

Крім того, в оскаржуваній постанові не зазначено доказів, що відповідач, як держатель Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів, не мав можливості отримати доступ до персональних даних призовника, військовозобов’язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, оскільки відповідно до Примітки до ст.210 КУпАП положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов’язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Зокрема, в матеріалах справи відсутні, а представником відповідача не надано суду докази, що позивач отримав повістку і не з’явився відповідно до отриманих ним документів до ІНФОРМАЦІЯ2 , а також докази, що ІНФОРМАЦІЯ3 не мав можливості отримати персональні дані позивача шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, тим більше, в оскаржуваній постанові зазначено, що позивач перебуває на військовому обліку військовозобов’язаних ІНФОРМАЦІЯ2 .

Цей огляд зроблений з використанням системи ZakonOnline.com.ua Рекомендую її через дуже дружній та зручний інтерфейс із зазначенням всіх процесуальних документів по конкретній справі і великої кількості корисних перехресних посилань, а також пошуку конкретної постанови і правової позиції.

‼ Не забудьте приєднатися до наших каналів з останніми новинами і оглядами судової практики. Разом з описом історичних подій й цитатами на кожен день.

• в YouTube: Трохи про право від Ростислава Кравця
• в Viber: Правники, адвокати, судді
• в Telegram:
  • Персональний канал Ростислава Кравця;
  • Група «Правники, адвокати, судді»;
  • Група «Адвокати України»;
  • Канал АО «Кравець і партнери»;
  • Канал Профспілки «Українська незалежна фундація правників»
• в LinkedIn: Law Firm Kravets & Partners
• в Tumblr:Правові позиції Верховного суду
• в Reddit: Правники, адвокати, судді
• та в Instagram:АО «Кравець і партнери»

‼ Книги з таблицями судових рішень неоднакового застосування норм права за кредитними, сімейним, страховим і зобов’язальних правовідносин, банкрутства. Правові висновки ЄСПЛ Ви можете придбати тут.

Також раджу звернути увагу на:

Строки за якими були зміни у питаннях зняття та виключення з військового обліку

Таблиця строків позовної давності

Ставки судового збору з 01.01.2024

АО «Кравець І Партнери»

Також в огляд включено позиції щодо підстав оскарження мирової угоди, підстав самопредставництва, рішення щодо усунення перешкод у користуванні майном, безпідставності розірвання ділових відносин з банком, забезпечення позову при оскаржені очевидно незаконного наказу МОН щодо аспірантів і багато іншого.

🔸Текстовий варіант огляду з посиланнями на всі рішення – https://antiraid.com.ua/articles/ohliad-praktyky-vs-vid-rostyslava-kravtsia-shcho-opublikovana-z-01-po-06-hrudnia-2024-roku/

🇺🇦✌️Важлива та перевірена інформація від адвоката ⤵️

⚡️Приєднуйтесь до каналу https://t.me/rkravetsUA

АО «Кравець І Партнери»

Також в огляд включено позиції щодо підстав оскарження мирової угоди, підстав самопредставництва, рішення щодо усунення перешкод у користуванні майном, безпідставності розірвання ділових відносин з банком, забезпечення позову при оскаржені очевидно незаконного наказу МОН щодо аспірантів і багато іншого.

За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:

Постанова ВП ВС після ЄСПЛ про відсутність підстав перегляду справи за позовом до НБУ про неналежний контроль за банком Таврика, що призвів до втрати вкладниками коштів

Справа № 826/6233/15

Іноземці остаточно позбавили українців можливості повернути кошти, що були вкрадені в них та передані іноземцям. Суд зазначив:

50. Як видно з додатків до рішень ЄСПЛ у справах «Вольський та інші проти України» (CaseofVolskyy andothersv. Ukraine) та «Буглов та інші проти України» (CaseofBuglovandothersv. Ukraine), ОСОБА2 (заява № 32823/23) та ОСОБА1 (заява № 32936/23) присуджено по 1200 євро.

51. Отже, у випадку, що розглядається, ЄСПЛ констатував порушення національними судами вимог «розумності строку» розгляду справ та відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту щодо скарг із цього приводу, у зв’язку із чим ОСОБА1 та ОСОБА2 присуджено компенсацію у розмірі 1200 євро.

52. Звертаючись до Великої Палати Верховного Суду із заявою про перегляд судових рішень за виключними обставинами, ОСОБА1 та ОСОБА2 вказують, серед іншого, що їх права порушені через те, що жодного із позивачів не було повідомлено про даку, час та місце розгляду його касаційної скарги, не викликано до суду, незважаючи на подані клопотання.

53. При цьому рішення ЄСПЛ у справах «Вольський та інші проти України» (CaseofVolskyy andothersv. Ukraine) від 16.05.2024 та «Буглов та інші проти України» (CaseofBuglovandothersv. Ukraine) від 18.07.2024 не містять указівок на порушення національними судами при розгляді позову ОСОБА1 та ОСОБА2 положень законодавства, у тому числі процесуального, під час вирішення цієї справи по суті позовних вимог.

54. Зазначені питання не були предметом дослідження ЄСПЛ при ухваленні рішення ЄСПЛ у справах «Вольський та інші проти України» (Case of Volskyy and others v. Ukraine) та «Буглов та інші проти України» (Case of Buglov and others v. Ukraine), тому встановлені в ньому конвенційні порушення Україною щодо надмірної тривалості розгляду справи не ставлять під сумнів результат оскаржуваних судових рішень.

55. Наслідки судових рішень, про перегляд яких просять ОСОБА1 та ОСОБА2 ,не пов’язані з установленим ЄСПЛ порушенням права на ефективний засіб юридичного захисту у зв’язку з недотриманням правила «розумного строку розгляду».

56. Отже, ЄСПЛ, констатуючи порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції, присудив достатню і справедливу сатисфакцію у зв’язку з надмірною тривалістю розгляду справи та відсутністю у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту, а тому Велика Палата Верховного Суду вважає, що відсутні підстави для направлення справи на новий розгляд, оскільки повторний розгляд справи не забезпечить відновлення попереднього юридичного стану, який заявники мали до порушення Конвенції, як додаткового заходу індивідуального характеру, що вживається з метою виконання рішення ЄСПЛ.

Постанова ВП ВС про безпідставність оскарження в апеляційному порядку затвердженої сторонами мирової угоди, якщо вона відповідала волевиявленню сторін

Справа № 185/8179/22

Дуже дивно, коли намагаються діяти всупереч Закону та абсолютно не послідовно позивачі у таких провадженнях. Суд зазначив:

75. З урахуванням наведених мотивів цієї постанови Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне конкретизувати висновок Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 12 червня 2018 року у справі № 908/1604/17, та зазначити таке: за своїм змістом процедура закінчення розгляду справи укладенням мирової угоди складається з декількох процесуальних дій, що вчиняються сторонами та судом у визначеній послідовності, включаючи процесуальні рішення про затвердження мирової угоди та про закриття провадження у справі. Однак ці процесуальні рішення оформлюються одним процесуальним актом – ухвалою, а тому не можуть розглядатися як два самостійних процесуальних акти – окремо щодо затвердження мирової угоди і щодо закриття провадження.

Постанова ВП ВС після ЄСПЛ про необхідність перегляду справи про стягнення грошової компенсації за неотримане речове майно у зв’язку з необгрунтованістю рішення апеляційного та касаційного суду

Справа № 825/4616/13-а

Суд зазначив:

3.2. Обґрунтовуючи підставу для перегляду судових рішень, позивач посилається на рішення Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ, Суд) у справі «ОСОБА1 проти України» (заява № 45252/14), яке набуло статусу остаточного з 20.06.2024 і в якому Суд констатував порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція), оскільки апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позову, та Вищий адміністративний суд України, відмовляючи у відкритті касаційного провадження у справі № 825/4616/13-а, не виконали обов’язку щодо належного обґрунтування судових рішень і не розглянули важливі аргументи, наведені заявником.

6.20. ЄСПЛ зазначив, що ОСОБА1 в національних судах стверджував, що згідно з національним законодавством він як військовослужбовець, який проходив службу, мав право на компенсацію витрат на форму і на підтримку цих тверджень він посилався, серед інших джерел, на статтю 9-1 Закону № 2011-XII та пункт 20 Положення, які передбачали право військовослужбовців, які проходили службу, на отримання такої компенсації. Цей доречний і важливий аргумент вимагав детальної відповіді національних судів, ураховуючи його вирішальну роль для результату розгляду справи.

6.21. Однак, як вказав ЄСПЛ у рішенні у справі «ОСОБА1 проти України», апеляційний суд жодним чином не відреагував на цей аргумент. Процитувавши різні, не пов’язані між собою положення законодавства, апеляційний суд зазначив, що ОСОБА1 як військовослужбовець, який проходив службу, не міг посилатися на пункт 27 Положення, оскільки цей пункт стосувався виключно військовослужбовців, яких звільнили зі служби. Пряме посилання заявника на пункт 20 Положення, яке стосувалася військовослужбовців, які проходили службу, взагалі було проігноровано. Так само апеляційний суд не оцінив, чи стаття 9-1 Закону № 2011-XII або постанова Верховного Суду України від 18.06.2013 [суд першої інстанції врахував висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 18.06.2013] мали стосунок до вимог ОСОБА1 . ЄСПЛ зазначив, що це упущення з боку апеляційного суду, який повністю проігнорував ключові аргументи заявника, поставило під сумнів те, що справу заявника справді було заслухано, і підірвало загальну справедливість судового розгляду.

6.22. ЄСПЛ також зазначив, що ніщо не свідчить, що основне питання, порушене ОСОБА1 , було надалі розглянуто Вищим адміністративним судом України, який відмовив у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою. Посилання Вищого адміністративного суду України в ухвалі про відмову у відкритті касаційного провадження на постанову Верховного Суду України в аналогічній справі не свідчить про обґрунтованість судового рішення, ураховуючи, що обставини наведеної справи помітно відрізняються від обставин у справі за позовом ОСОБА1 . Зокрема, позивачу у справі, яку навів Вищий адміністративний суд України в ухвалі про відмову у відкритті касаційного провадження, військовослужбовцю на пенсії, було відмовлено у задоволенні позову про компенсацію виключно на підставі того, що він пішов на пенсію, однак у цій справі [825/4616/13-а] ОСОБА1 , навпаки, був військовослужбовцем, який проходив службу.

6.23. Зазначивши, що як апеляційний суд, так і Вищий адміністративний суд України не обґрунтували ухвалені у справі № 825/4616/13-а судові рішення та жодним чином не прокоментували (не відреагували) на доводи (позицію) позивача, ЄСПЛ констатував порушення у зв’язку із цим Україною пункту 1 статті 6 Конвенції.

6.35. З огляду на встановлене ЄСПЛ порушення права позивача на справедливий розгляд його справи судами апеляційної та касаційної інстанцій судові рішення, яких стосується заява позивача, слід визнати ухваленими з порушенням норм КАС, зокрема вимоги норми частини третьої статті 159 КАС щодо законності та обґрунтованості судового рішення.

Постанова ВП ВС щодо підтверджень повноваження особи, через яку юридична особа діє в суді на засадах самопредставництва.

Справа № 910/16580/23

Велика палата уточнила свої висновки і почала повертати реєстрам своє значення, але знову заклала бомбу уповільненої дії. Тепер аби ставити під сумнів повноваження, достатньо паралельно звернутись до суду з окремим позовом про оскарження повноважень. Все це наслідки встановлення гібридної адвокатської монополії. Суд зазначив:

7.36. Здійснюючи тлумачення частини третьої статті 56 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду, доходить висновку, що її формулювання дозволяє виснувати про те, через яких осіб можливе самопредставництво юридичної особи, а також про те, що, окрім керівника і члена виконавчого органу, такими особами можуть бути також інші особи, уповноважені діяти від імені юридичної особи відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту).

7.37. Особа, через яку юридична особа діє на засадах самопредставництва, має підтвердити суду цей свій статус, зокрема шляхом подання документів, вказаних у частині третій статті 56 ГПК України [статут, положення, трудовий договір (контракт)].

Водночас, якщо відповідні відомості щодо особи, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи на засадах самопредставництва, внесені до Єдиного державного реєстру, ці відомості є офіційним та достатнім підтвердженням того, що юридична особа діє в суді через певну особу на засадах самопредставництва (з урахуванням відповідних обмежень повноважень, якщо такі є).

Отже, за наявності інформації щодо такої особи в Єдиному державному реєстрі, у разі подання її суду, відсутності стосовно цього спору, про який повідомлено суду, підстави додатково підтверджувати ці повноваження документами, які за своїм змістом є тими, що визначені частиною третьою статті 56 ГПК України, – статутом, положенням, трудовим договором (контрактом) – відсутні, оскільки суд може покладатись на відомості з Реєстру як на достовірні.

Постанова ВП ВС про відсутність можливості апеляційного оскарження ухвали про залишення заяви про забезпечення доказів без розгляду

Справа № 757/47946/19-ц

Велика палата уточнила позиції Верховного суду і зазначила:

67. З урахуванням основних засад судочинства та необхідності забезпечення права на апеляційний перегляд справи будь-яка ухвала суду першої інстанції підлягає апеляційному оскарженню або самостійно, або разом із рішенням суду по суті спору.

68. Перелік ухвал, на які апеляційна скарга може бути подана окремо від рішення суду, наведений у частині першій статті 353 ЦПК України. Цей перелік не є вичерпним: ухвала, зазначена в частині першій статті 353 ЦПК України, безумовно може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду; за відсутності ухвали в цьому переліку встановленню та оцінці судом підлягає те, чи перешкоджає ця ухвала подальшому провадженню в справі та/або чи може вона бути оскаржена разом із рішенням суду (тобто чи є в особи, яка подає апеляційну скаргу, можливість поновити свої процесуальні права в інший спосіб).

69. Оскільки законодавець використав категорію «заява» послідовно в дужках (а не через кому чи із застосуванням розділових сполучників) після слова «позов», то вжите в пункті 16 частини першої статті 353 ЦПК України (аналогічний за змістом – пункт 14 частини першої статті 255 ГПК України) поняття «заява» потрібно розуміти як заяву по суті справи (вид звернення до суду), яка за своїм змістом та процесуальному значенню (в частині ініціювання певного провадження) тотожна поняттю «позов».

70. Ухвала про залишення заяви про забезпечення доказів без розгляду не підлягає оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду, оскільки, по-перше, така ухвала відсутня в наведеному в частині першій статті 353 ЦПК України переліку, по-друге, ця ухвала не перешкоджає подальшому провадженню у справі, а заявник не позбавлений можливості включити свої заперечення на цю ухвалу до апеляційної скарги на рішення суду, ухвалене по суті спору.

Постанова ВП ВС про можливість повторного розгляду заяви про видачу дубліката виконавчого листа чи заміну сторони виконавчого провадження після відмови у його видачі судом

Справа № 186/871/14-ц

Велика палата в чергове відійшла від позицій Верховного суду та відкрила ящик Пандори та можливість зловживань фінансовими спекулянтами своїми правами. Суд зазначив:

72. Отже, ухвала про відмову в задоволенні (про задоволення) заяви про видачу дубліката виконавчого документа, постановлена під час вирішення судом процесуального питання, пов’язаного з виконанням судового рішення, не є ухваленням рішення, яке набрало законної сили в розумінні статей 186, 255 ЦПК України (статей 175, 231 ГПК України).

73. Така ухвала про відмову в задоволенні (про задоволення) заяви під час вирішення судом процесуальних питань, пов’язаних з виконанням судового рішення, не може бути підставою для закриття провадження у справі за пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України (пунктом 3 частини першої статті 231 ГПК України).

74. При цьому Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

75. З огляду на пункт 1 частини другої статті 44 ЦПК України, залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

76. Отже, наявність ухвали про відмову у задоволенні (про задоволення) заяви під час вирішення судом процесуальних питань, пов’язаних з виконанням судового рішення, є підставою застосування наслідків, визначених пунктом 1 частини другої статті 44 ЦПК України (подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин).

Крім цього, рекомендую звернути увагу на наступну судову практику і роз’яснення:

Постанова КАС про визнання протиправним рішення ПУМБ про відмову від підтримання ділових відносин та проведення ділових операцій й стягнення витрат на правову допомогу

Справа №758/7993/23

Це наша справа. Суд апеляційної інстанції, як і суд першої інстанції задовільнили позов. Суди ретельно розібрались у правовідносинах та наданих документах. Банком так і не було надано самого рішення про припинення ділових стосунків та й документів які б передбачали підстави для його прийняття.

Суди зазначили, що відповідач всупереч вимог ст. 87-88 ЦПК України не надав суду достатньої кількості доказів, у тому числі внутрішніх документів з питань фінансового моніторингу, які підтверджували б існування правових підстав для встановлення позивачці неприйнятно високого ризику, у зв’язку з чим, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення відповідача відносно позивачка про відмову від підтримання ділових відносин та проведення ділових операцій.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області про усунення перешкод у користуванні квартирою, виділення кімнати та вселення

Справа № 363/3023/23

Це наша справа. дуже сумно, коли родичі не можуть домовитись про використання спільного майна і намагаються це вирішувати силою та хитрістю. Суд зазначив:

Статтею 391 Цивільного кодексу України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною 1 статті 383 Цивільного кодексу України встановлено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім’ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Згідно до ч.2 ст. 355 ЦК України, майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Частиною 1 статті 356 Цивільного кодексу України визначено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Крім того, відповідно до п.33 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» вбачається, що застосовуючи положення стаття 391 ЦК України, відповідно до яких власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійснення ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов’язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого. Відповідно до положення статей 391, 396 ЦК України, позов про усунення порушень права, не пов’язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов’язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Частиною 1 статті 356 ЦК України визначено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до ч.2 ст.358 ЦК України, співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Таким чином, враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, оскільки позивачем доведено, що вона є власником 1/3 частини квартири, а відповідачі своїми діями, не пов’язаними з позбавленням володіння, порушують права ОСОБА_1 , як співвласника квартири АДРЕСА_1 , а тому заявлений позов підлягає задоволенню.

Постанова ШААС про задоволення заяви про забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу МОН України від 06.03.2024 №266 «Про затвердження Порядку прийому на навчання для здобуття вищої освіти в 2024 році» зі змінами та доповненнями

Справа № 320/28579/24

Суд зазначив про явну протиправність оскаржуваного наказу. В рішенні зазначено:

36. Отже, оскільки, станом на момент прийняття спірного акта, положення частини другої статті 44 Закону України «Про вищу освіту», яке передбачає обов’язок Відповідача оприлюднити умови прийому на навчання для здобуття вищої освіти не пізніше 15 жовтня року, що передує року вступу, змін не зазнавало та не визнавалося неконституційним, колегія суддів вважає необґрунтованим та не приймає до уваги посилання Відповідача на пункт 23 розділу XV Прикінцеві та перехідні положення зазначеного закону. І порушення строків прийняття спірного наказу усупереч вимог ст.44 Закону України «Про вищу освіту» є самостійною ознакою очевидної протиправності наказу Міністерства освіти і науки України від 06.03.2024 № 266.

40. Оскільки право на освіту в Україні гарантоване Конституцією України, а Порядок прийому на навчання для здобуття вищої освіти в 2024 році стосується реалізації такого конституційного права, колегія суддів вважає необґрунтованим та не приймає до уваги твердження представника Відповідача, висловлене у судовому засіданні про відсутність правових підстав для проведення громадського обговорення проєкту спірного акта.

41. Аналізуючи доводи Відповідача про те, що проєкт Порядку прийому перебував на громадському обговоренні з 29.12.2023 по 31.01.2024, колегія суддів акцентує увагу, що запропонований для обговорення проєкт та опублікований звіт за результатами такого обговорення, які розміщені на офіційному вебсайті Міністерства освіти і науки України за посиланням https://mon.gov.ua/news/mon-proponue-do-gromadskogo-obgovorennya-proekt-poryadku-priyomu-na-navchannya-dlya-zdobuttya-vishchoi-osviti-v-2024-rotsi, взагалі не містить спірних положень, зокрема щодо додаткового складання єдиного вступного іспиту для вступу для здобуття ступеня доктора філософії / доктора мистецтва, тобто такі положення не проходили процедуру громадського обговорення.

42. Вищевикладене дозволяє колегії суддів дійти до висновку про те, що Відповідачем не було проведено громадське обговорення проєкту Порядку в частині, яка стосується вступу для здобуття ступеня доктора філософії / доктора мистецтва, що також свідчить про очевидну протиправність наказу Міністерства освіти і науки України від 06.03.2024 № 266.

43. Окрім того, колегія суддів зауважує, що сам факт, який сторонами не оспорюється, що громадське обговорення здійснювалося у період з 29.12.2023 по 31.01.2024 додатково свідчить про порушення Міністерством освіти і науки України строків прийняття та опублікування спірного Наказу.

Цей огляд зроблений з використанням системи ZakonOnline.com.ua Рекомендую її через дуже дружній та зручний інтерфейс із зазначенням всіх процесуальних документів по конкретній справі і великої кількості корисних перехресних посилань, а також пошуку конкретної постанови і правової позиції.

‼ Не забудьте приєднатися до наших каналів з останніми новинами і оглядами судової практики. Разом з описом історичних подій й цитатами на кожен день.

• в YouTube: Трохи про право від Ростислава Кравця
• в Viber: Правники, адвокати, судді
• в Telegram:
  • Персональний канал Ростислава Кравця;
  • Група «Правники, адвокати, судді»;
  • Група «Адвокати України»;
  • Канал АО «Кравець і партнери»;
  • Канал Профспілки «Українська незалежна фундація правників»
• в LinkedIn: Law Firm Kravets & Partners
• в Tumblr:Правові позиції Верховного суду
• в Reddit: Правники, адвокати, судді
• та в Instagram:АО «Кравець і партнери»

‼ Книги з таблицями судових рішень неоднакового застосування норм права за кредитними, сімейним, страховим і зобов’язальних правовідносин, банкрутства. Правові висновки ЄСПЛ Ви можете придбати тут.

Також раджу звернути увагу на:

Строки за якими були зміни у питаннях зняття та виключення з військового обліку

Таблиця строків позовної давності

Ставки судового збору з 01.01.2024

АО «Кравець І Партнери»

В огляд увійшли позиції щодо апеляційного оскарження зупинення провадження, стягнення пені та штрафів до моменту виконання рішення та підстав для їх зменшення, можливість вилучення авто для потреб ЗСУ, наслідки нікчемності переуступки боргу та способу заміни стягувача у виконавчому провадженні, практика ВС-ККС та багато іншого.

За цей період, рекомендую звернути увагу на наступні ухвали, постанови й рішення:

Постанова ВП ВС про можливість оскарження ухвали про зупинення провадження в апеляційному порядку за правилами КАС та інших ухвал, що перешкоджають розгляду

Справа № 806/5175/14

Велика палата зробила наступний висновок:

101. Велика Палата Верховного Суду щодо застосування статей 237, 293 і 294 КАС України висновує наступне. Ухвали суду першої інстанції, які відсутні в переліку статті 294 КАС України, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду, якщо вони перешкоджають подальшому провадженню у справі й особа, яка подає апеляційну скаргу, не може поновити свої права в інший спосіб, аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду.

Постанова ВП ВС про строки стягнення пені та можливість стягнення 3% річних до моменту виконання рішення суду та умов зменшення штрафних санкцій

Справа № 911/952/22

Велика палата зробила наступні висновки:

Щодо можливості вважати формулювання в господарському договорі “за кожний день прострочення” установленням іншого, ніж визначено частиною шостою статті 232 ГК України, строку нарахування штрафних санкцій

209. Застосування в тексті господарського договору формулювання “за кожен день прострочення” не можна вважати установленням іншого, ніж визначеного частиною шостою статті 232 ГК України, строку нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені). Таке формулювання лише повторює вирізняльну характеристику пені (поденне її нарахування) та характеризує її механізм визначення (розрахунку), однак жодним чином не впливає на можливість зменшення або збільшення строку нарахування пені, визначеного законом чи договором.

Щодо зазначення в рішенні про нарахування відсотків до моменту виконання рішення і охоплення частиною десятою статті 238 ГПК України, частинами десятою, одинадцятою статті 265 ЦПК України вимоги про стягнення 3 % річних

210. Положення частини десятої статті 238 ГПК України, частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України урегульовують можливість нарахування відсотків до моменту виконання рішення суду.

211. При прийнятті рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки, суд вправі відповідно до частини десятої статті 238 ГПК України, частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків до моменту виконання рішення суду.

212. Передбачені частиною другою статті 625 ЦК України 3 % річних (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) охоплюються положенням частини десятої статті 238 ГПК України, частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України.

Щодо зменшення штрафних санкцій (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України)

213. Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

214. Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов’язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, свідчать про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Постанова ВП ВС після ЄСПЛ про відсутність підстав перегляду у зв’язку з неякісним Законом в частині унормування мирних акцій протесту

Справа № 826/2325/13-а

За 32 роки незалежності в Україні так і не прийнято Закон який би регулював питання мирних акцій протесту. З огляду на це суд зазначив:

Те, що міжнародна судова установа, юрисдикція якої визнана Україною, не встановила порушень Україною конвенційних зобов’язань під час розгляду згаданої вище справи, дозволяє не вдаватися до застосування додаткових заходів індивідуального характеру у вигляді скасування судових рішень у справі № 826/2325/13-ата ухвалення нового. До того ж зі змісту рішень національних судів, які оскаржує заявник, можна побачити, що вони за видом та змістом не є тими судовими рішеннями, які своєю дією обмежують право на звернення до суду за захистом від стверджуваного заявником порушення своїх прав та свобод.

Постанова ВП ВС про можливість витребування права вимоги та безпідставність заміни стягувача у разі визнання переуступки боргу нікчемним

Справа № 21/5005/2686/2012

Нарешті Велика палата повертається до застосування норм закону, а не натягуванню сови на глобус й послідовного виконання сторонами своїх обов’язків.

Велика палата зазначила:

64. Якщо майно (майнове право) було відчужено власником за недійсним (нікчемним) правочином, то він може повернути це майно в порядку реституції, передбаченому частиною першою статті 216 ЦК України, лише у випадку, якщо воно продовжує перебувати у володінні особи, яка придбала його за таким правочином. У разі якщо таке майно (майнове право) було в подальшому відчужено іншій особі, яка не є стороною недійсного (нікчемного) правочину, то власник може витребувати це майно лише в порядку, передбаченому статтями 387, 388 ЦК України. Якщо таке майно (майнове право) не підлягає витребуванню відповідно до статті 388 ЦК України, то добросовісний набувач відповідно до статті 330 цього Кодексу набуває право власності на нього.

70. Як зазначено вище (пункт 64 постанови), якщо кредитор відчужив право вимоги у зобов’язанні за недійсним (нікчемним) правочином, і в подальшому це право вимоги було відчужено іншій особі, яка не є стороною недійсного (нікчемного) правочину, то кредитор може повернути собі таке право вимоги лише за результатами його витребування в порядку, передбаченому статтями 387, 388 ЦК України; а у разі, якщо таке право вимоги не підлягає витребуванню відповідно до зазначених норм, то інша особа (добросовісний набувач) набуває право на нього відповідно до статті 330 ЦК України.

71. Отже, до переходу до кредитора права вимоги у зобов’язанні в порядку його витребування за статтями 387, 388 ЦК України таке право вимоги знаходиться у володінні набувача цього права вимоги, відповідно процесуальні права і обов’язки у справі, виконавчому провадженні також до кредитора як процесуального правонаступника не переходять.

Постанова ВП ВС про можливість примусового вилучення з можливою подальшою компенсацією автомобіля Volkswagen Polo 2004 року випуску на користь військової частини

Справа № 712/3525/23

Друг Князєва та ймовірний учасник схем про отримання хабарів суддями Великої палати пан Олег Ткачук, який вже неодноразово у своїх окремих думках викладав патріотичні мотиви в цей раз вирішив йти далі не дивлячись на наслідки цього, як на мене, явно незаконного рішення. Сам Ткачук, відповідно до декларації володіє автомобілем Mercedes-Benz ML 250 CDI, 2013 року випуску та Mercedes-Benz GLE 350, 2021 року випуску, які на мою думку значно краще підходять до задоволення потреб військових ніж Volkswagen Polo 2004 року випуску, але чомусь військові адміністрації на це не звертають увагу. Ми звернемо тоді їх увагу на такого патріотично налаштованого громадянина, який і оскаржувати це не буде в суді з огляду на його позицію. Це нагадує ситуацію з ще одним суддею Костянтином Пільковим, який в угоду активістам заявив про можливість публічного доступу до практичних завдань суддів, але коли попросили дати дозвіл на доступ до його виконаного завдання, то він чомусь це не дозволив.

Висновок Ткачука з яким погодилась тільки частина суддів виглядає так:

93. Втручання у права має відповідати вимогам співмірності. Співмірність означає, що характер та обсяг втручання держави у права має бути не самоціллю, а засобом для захисту необхідного суспільного блага. Таке тлумачення не повинно бути самоціллю, воно має бути необхідним – безальтернативним та достатнім – а не надмірним.

94. Таким чином, можна зазначити, що лише при дотриманні всіх критеріїв трискладового тесту можна визнати втручання держави у права пропорційним, а відтак правомірним, справедливим та виправданим. У свою чергу, з позиції ЄСПЛ, суд повинен відповідно до принципу індивідуального підходу в кожному випадку конкретно вирішувати питання пропорційності з урахуванням контекстуальних обставин справи. В одному випадку обмеження є пропорційним, а в іншому – те саме обмеження пропорційним не вважатиметься.

95. Велика Палата Верховного Суду вважає, що втручання у право власності позивачки переслідувало легітимну мету та було пропорційним у співвідношенні до суспільних інтересів. В Україні із 24 лютого 2022 року діє воєнний стан внаслідок збройної агресії російської федерації. Зусилля державних органів, Збройних Сил України, інших військових формувань спрямовані насамперед на захист життя і здоров’я мільйонів людей, значних зусиль і засобів потребує захист незалежності та територіальної цілісності України, що, окрім іншого, є обов’язком кожного громадянина України.

96. Збройні Сили України мають гостру потребу в забезпеченні матеріальними ресурсами, у тому числі автомобільною технікою, для належного виконання визначених перед ними завдань. Зазначене підтверджується листом командира військової частини НОМЕР1 від 06 вересня 2022 року № 1822 (а. с. 114, том 1).

97. Військова частина НОМЕР1 підтвердила використання нею реквізованого автомобіля для виконання завдань по обороні України. У свою чергу, позивачка не навела переконливих аргументів на підтвердження того, що відчуження її автомобіля для потреб держави в умовах воєнного стану (з можливістю отримати належну грошову компенсацію) становитиме для неї надмірний тягар.

98. Втручання у право власності позивачки відповідає критерію законності, оскільки відбулося у чітко регламентованому, зрозумілому порядку, який діє в Україні з незначними змінами з 2012 року.

Крім цього, рекомендую звернути увагу на наступну судову практику і роз’яснення:

Огляд судової практики ВС-ККС за жовтень 2024 року

В огляді відображено найважливіші правові позиції і висновки з кримінального та кримінального процесуального права, що містяться в постановах ККС ВС, ухвалених у жовтні 2024 року, які матимуть значення для формування єдності судової практики.

Серед цих висновків слід виокремити такі.

У сфері кримінального права:

✅ зроблено висновок про застосування відповідних частин статей 185, 190, 191 КК України з урахуванням положень Закону України від 18 липня 2024 року № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів»;

✅ звернуто увагу на те, що закриття кримінального провадження за ст. 49 КК України є нереабілітуючою підставою, оскільки може бути застосоване лише щодо тієї особи, яка вчинила кримінальне правопорушення. Суд не може скасувати судові рішення і закрити кримінальне провадження з нереабілітуючих підстав у кримінальному провадженні, у якому був ухвалений виправдувальний вирок;

✅ зазначено, що військовослужбовець набуває статусу військової службової особи внаслідок призначення на посаду, яка покладає на нього обов’язки командира (начальника) або інші обов’язки, передбачені у примітці 1 до ст. 425 КК України, або внаслідок отримання спеціального доручення повноважного командування, пов’язаного з виконанням таких функцій. При цьому саме по собі військове звання не може вважатися ознакою військової службової особи.

У сфері кримінального процесуального права:

✅ зроблено висновок про застосування норми, передбаченої ч. 3 ст. 233 КПК України, та вказано, що слідчий, дізнавач, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи в невідкладних випадках, зокрема з метою врятування матеріальних об’єктів (майна), що потенційно можуть мати значення як речові докази у кримінальному провадженні, від прогнозованого знищення, втрати;

✅ акцентовано, що у кримінальних провадженнях, внесених у ЄРДР до 16 березня 2018 року, а також у тих провадженнях, що були об’єднані або виділені з інших, у яких початок строку досудового розслідування мав місце до вказаної дати, продовження строків досудового розслідування належить до компетенції прокурора відповідного рівня, але якщо такий строк було продовжено слідчим суддею, то таке продовження відповідає гарантіям, визначеним кримінальним процесуальним законом.

Упродовж жовтня 2024 року ККС ВС висловлював також інші, не менш актуальні правові позиції, які висвітлено в огляді судової практики.

Цей огляд зроблений з використанням системи ZakonOnline.com.ua Рекомендую її через дуже дружній та зручний інтерфейс із зазначенням всіх процесуальних документів по конкретній справі і великої кількості корисних перехресних посилань, а також пошуку конкретної постанови і правової позиції.

‼ Не забудьте приєднатися до наших каналів з останніми новинами і оглядами судової практики. Разом з описом історичних подій й цитатами на кожен день.

• в YouTube: Трохи про право від Ростислава Кравця
• в Viber: Правники, адвокати, судді
• в Telegram:
  • Персональний канал Ростислава Кравця;
  • Група «Правники, адвокати, судді»;
  • Група «Адвокати України»;
  • Канал АО «Кравець і партнери»;
  • Канал Профспілки «Українська незалежна фундація правників»
• в LinkedIn: Law Firm Kravets & Partners
• в Tumblr:Правові позиції Верховного суду
• в Reddit: Правники, адвокати, судді
• та в Instagram:АО «Кравець і партнери»

‼ Книги з таблицями судових рішень неоднакового застосування норм права за кредитними, сімейним, страховим і зобов’язальних правовідносин, банкрутства. Правові висновки ЄСПЛ Ви можете придбати тут.

Також раджу звернути увагу на:

Строки за якими були зміни у питаннях зняття та виключення з військового обліку

Таблиця строків позовної давності

Ставки судового збору з 01.01.2024

АО «Кравець І Партнери»