Архив метки: щодо

КСУ розпочав розгляд справи щодо положень, які встановлюють повноваження ВККС

У понеділок, 25 лютого, Другий сенат Конституційного Суду України на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розпочав розгляд справи за конституційною скаргою Олега Володимировича Голяшкіна щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини п’ятої статті 83, підпункту «а» пункту 11 частини четвертої статті 85, частини третьої статті 88 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року №1402–VІІІ (далі — Закон). Про це повідомив відділ комунікацій КСУ та правового моніторингу.

Під час пленарного засідання заслухали доповідь судді-доповідача у справі Олександра Касмініна щодо змісту конституційної скарги та підстав для відкриття конституційного провадження у справі. Суддя-доповідач також повідомив, що до державних органів влади, наукових установ України надіслано запити щодо питань, порушених у конституційній скарзі.

Так, було зазначено, що, відповідно до частини п’ятої статті 83 Закону, порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.

Згідно з підпунктом «а» пункту 11 частини четвертої статті 85 Закону, суддівське досьє має містити, зокрема, інформацію щодо дотримання суддею правил професійної етики щодо відповідності витрат і майна судді та членів його сім’ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, у тому числі копії відповідних декларацій, поданих суддею відповідно до законодавства у сфері запобігання корупції;

За частиною третьою статті 88 Закону: «Рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:

1) склад членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити;

2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який провів кваліфікаційне оцінювання;

3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання — якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання;

4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків».

На думку автора клопотання, наведені положення Закону суперечать низці норм Конституції України, оскільки надають Вищій кваліфікаційній комісії суддів України повноваження регламентувати питання порядку проведення кваліфікаційного оцінювання, які мають бути врегульовані виключно законом, обмежують право близьких осіб і членів сім’ї судді на приватне й особисте життя та містять суто формальні підстави для судового оскарження рішення цієї комісії.

На пленарному засіданні Другого сенату були присутні постійний представник Верховної Ради України у Конституційному Суді України Анатолій Селіванов, уповноважена особа, що діє від імені суб’єкта права на конституційну скаргу, адвокат Ростислав Кравець, а також інші громадяни України.

Під час пленарного засідання Другий сенат Конституційного Суду України задовольнив клопотання Постійного представника Верховної Ради України у Конституційному Суді України Анатолія Селіванова щодо долучення до матеріалів справи Правового висновку Інституту законодавства Верховної Ради України з питань, порушених у конституційній скарзі.

Другий сенат завершив дослідження матеріалів справи на відкритій частині пленарного засідання і перейшов до закритої частини пленарного засідання для продовження розгляду та ухвалення рішення.

Головував на пленарному засіданні заступник голови Суду Олександр Тупицький.

Пленарне засідання транслювалося на офіційному веб-сайті Конституційного Суду України у рубриці «Відеотрансляція засідань».

http://sv1.ccu.gov.ua/video_ccu/ks2_25_02_2019.mp4

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

До Окружного адмінсуду надійшли позови щодо визнання відсутності повноважень у 3 членів ВККС

Cеред позовних вимог зазначено визнати протиправною бездіяльність голови ВККС. 

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшли позови щодо визнання відсутності у Сергія Козьякова, Станіслава Щотки та Тетяни Весельської  повноважень членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, оскільки, на думку позивача, скінчився їх 4-річний строк повноважень.

Позивач просить суд визнати відсутність повноважень члена ВККС Сергія Козьякова — з 24 жовтня 2018 року, Станіслава Щотки — з 5 грудня  2018 року, Тетяни Весельської — з 19 грудня 2018 року, а також зобов’язати їх утриматися від здійснення повноважень. Окрім того, позивач просить  визнати з відповідних дат протиправними їх дії як членів ВККС щодо здійснення повноважень членів Комісії.

Водночас серед позовних вимог зазначено визнати протиправною з 5 грудня 2018 року бездіяльність голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Сергія Козьякова щодо неналежного здійснення повноважень з організації роботи та неналежного здійснення загального керівництва Комісією.

Раніше «Судово-юридична газета» повідомляла, що строк повноважень членів ВККС визначається законодавством, а не органами, якими вони були обрані або призначені. Члени ВККС, призначені в 2014 році, продовжать здійснювати повноваження до 2020 року.

Відповідну думку у коментарі нашому виданню висловив голова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Михайло Смокович.

«Після вступу в силу нового закону 30 вересня 2016 року тривалість строку повноважень членів ВККС, призначених/обраних в період вересня-грудня 2014 року, регулюється п. 26 Прикінцевих та перехідних положень Закону «Про судоустрій і статус суддів» від 2016 року. А це означає, що кожен, хто був обраний або призначений на 6 років, продовжує свої повноваження до їх закінчення. Таке нормативно-правове врегулювання свідчить про те, що члени ВККС, які були обрані/призначені строком на 6 років в 2014 році, виконуватимуть свої повноваження до 2020 року», — підсумував Михайло Смокович.

Судово-юридична газета

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

Президента просять прискорити реформу адвокатури: петиція щодо законопроекта №9055

На сайті Президента України зареєстрована петиція щодо необхідності ухвалення законопроекту №9055 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Ініціатор петиції — адвокат Ростислав Кравець. Наразі його підтримало 65 громадян. Збір підписів триває.

На його думку, після внесення суттєвих змін до процесуальних кодексів, проведення судової реформи, Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» вже не відповідає діючому законодавству, що несе суттєві загрози, як захисту прав та свобод в Україні, так і безпосередньо незалежності конституційного інституту адвокатури.

Ростислав Кравець переконаний, що недосконалість чинного Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» призвела до залежності органів адвокатського самоврядування від керівництва Національної асоціації адвокатів України та Ради адвокатів України: «Українська адвокатура фактично втратила незалежність, а органи адвокатського самоврядування стали фактично маріонетками в руках керівництва Національної асоціації адвокатів України та Ради адвокатів України«.

«На жаль, запропонований Вами Законопроект №9055 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при активному спротиві керівництва НААУ до тепер не прийнятий. Суспільство та депутатів вводять в оману, не розкриваючи суті запропонованої Вами прогресивної реформи адвокатури та фактичного встановлення світових стандартів адвокатської діяльності в Україні», — йдеться в петиції. 

Також в петиції йде мова про випадки «захоплення органів адвокатського самоврядування, що відбулось у Києві чотири роки тому та у Дніпрі в цьому році, коли за допомогою невідомих осіб при мовчазному не втручанні правоохоронців проводились конференції та навіть з’їзди без допуску адвокатів».

Нагадаємо, законопроект був зареєстрований у Верховній Раді 6 вересня. Комітет з питань правової політики та правосуддя рекомендував прийняти законопроект за основу.

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

Петиція щодо прийняття Законопроекту №9055 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»

На сайті Президента України, адвокатом, розміщена електронна петиція, основною метою якої є відновлення незалежності адвокатури та відбудова демократичної країни.

Текст петиції та посилання на неї: 

Прошу звернути Вашу увагу на ті події, що наразі відбуваються в українській адвокатурі. У зв‘язку з недосконалістю Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» українська адвокатура фактично втратила незалежність, а органи адвокатського самоврядування стали фактично маріонетками в руках керівництва Національної асоціації адвокатів України та Ради адвокатів України (далі — НААУ).

Після внесення суттєвих змін до процесуальних кодексів, проведення судової реформи, Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» вже не відповідає діючому законодавству, що несе суттєві загрози, як захисту прав та свобод в Україні, так і безпосередньо незалежності конституційного інституту адвокатури.

На жаль, запропонований Вами Законопроект №9055 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (надалі – Законопроект) при активному спротиві керівництва НААУ до тепер не прийнятий. Суспільство та депутатів вводять в оману, не розкриваючи суті запропонованої Вами прогресивної реформи адвокатури та фактичного встановлення світових стандартів адвокатської діяльності в Україні.

Сталась дивна ситуація, коли суспільство намагаються впевнити в тому, що розширення прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності зашкодить громадянам та адвокатурі. При цьому не наводиться жодного суттєвого аргументу проти прийняття запропонованого Законопроекту.

На сьогодні склалась ситуація, що будь-яка незгода з діями керівництва НААУ призводить до фактичного захоплення органів адвокатського самоврядування. Так відбулось в Києві чотири роки тому, так відбулось в Дніпрі в цьому році, коли за допомогою невідомих осіб при мовчазному не втручанні правоохоронців проводились конференції та навіть з’їзди без допуску адвокатів.

Звертаю Вашу увагу, що саме від з’їзду адвокатів обираються члени Вищої ради правосуддя, що надалі формують суддівський корпус. Наразі це знову, як і чотири роки тому, намагаються здійснити виключно в ручному режимі, що не відповідає демократичним принципам і ставить під сумнів судову реформу в цілому.

Теперішній стан речей в адвокатурі призвів вже до відкритих та масових розправ над адвокатами. Так, очільницею НААУ було направлено скарги та відкрито призначеними нею особисто членами КДКА МКИЄВА дисциплінарні справи на більше ніж 40 київських адвокатів, що не згодні з захопленням самоврядування у Києві.

Розуміючи свою безкарність, керівництво НААУ пішло на безпрецедентний крок. Кошти від адвокатських внесків адвокатів Києва будуть в 100% розмірі повністю перераховуватись на рахунки НААУ, а не як в інших регіонах 70% залишати самоврядуванню. Все це робиться, аби зламати опір київських адвокатів та примусити їх здатись і мовчати.

Такі дії керівництва НААУ яскраво демонструють необхідність негайних змін в українській адвокатурі.

Прошу Вас від свого імені та від імені всіх, хто підпише петицію особисто втрутитись в ситуацію, що сталась та прискорити демократичні зміни для відновлення незалежності адвокатури та як наслідок якісного надання професійної правничої допомоги в Україні.

Адвокат, голова ГО «Правова держава», Віце-президент Світового конгресу українських юристів та Всесвітнього юридичного альянсу, старший партнер Адвокатської компанії «Кравець і партнери»
Ростислав Кравець

Посилання на текст петиції для підпису

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

Верховний суд передав на розгляд Великої палати справу щодо стягнення боргу з власників банку

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вирішив передати справу стосовно стягнення з власника Надра Банку суми депозитного вкладу.

Ухвала Верховного суду у справі справа № 757/172/16-ц опублікована в Єдиному державному реєстрі судових рішень, про що повідомив старший партнер Адвокатської компанії «Кравець і партнери» Ростислав Кравець.

В ухвалі зокрема зазначено:

«У деяких наведених судових рішеннях, суд касаційної інстанції вважав, що на власників істотної участі банку та/або їх керівників може бути покладена відповідальність лише за наявності в сукупності певних умов, які разом утворюють склад цивільного правопорушення, а саме: наявність шкоди, протиправної поведінки, причинного зв’язку між поведінкою і шкодою, вини.

Разом із тим, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалах від 25 вересня 2017 року, справа 753/10904/16-ц, та від 04 жовтня 2017 року, справа № 761/25478/15-ц,  зазначив лише про той факт, що вкладнику гарантована сума вкладу виплачена і вкладник, згідно Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не позбавлений права отримати згідно із чергою решту коштів. При цьому суд касаційної інстанції взагалі не вважав за необхідне досліджувати вину власника істотної участі банку.

Крім того, спростовуючи доводи касаційної скарги щодо непорушності права власності та дотримання всіх складових принципу верховенства права  при вирішенні спорів, пов’язаних з власністю особи, Вищий господарський суд України у постанові від 07 червня 2017 року, справа №910/15296/16, вказав, що надання необґрунтованих переваг одному з кредиторів банку за рахунок стягнення заборгованості з одного з акціонерів банку, вина якого у настанні неплатоспроможності банку не доведена, свідчило б про порушення принципу  верховенства права.

У справі, яка переглядається, як на підставу доведеності вини ОСОБА_3, власника істотної участі в банку, ОСОБА_1 посилається на те, що  судовими рішеннями, ухваленими у порядку адміністративного судочинства, якими ОСОБА_7 відмовлено в задоволенні позову до Національного банку України, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору — публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», про визнання дій та бездіяльності протиправними, стягнення моральної шкоди, встановлено, що саме власники істотної участі не вжили дієвих і своєчасних заходів з фінансової підтримки банку для приведення його діяльності у відповідність до вимог законодавства України.

Так, даним судовим рішенням  установлено, що «протягом липня 2014 року банк не дотримувався нормативу миттєвої ліквідності (Н4), значення якого не перевищувало 17,46% (нормативне значення не менше ніж 20%). Станом на 05 серпня 2014 року норматив миттєвої ліквідності (Н4) становив лише 7,37%. Банк порушував вимоги Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої постановою правління Національного банку України від 28 серпня 2011 року №368, у частині недотримання нормативу миттєвої ліквідності (Н4), починаючи з 20 березня 2014 року та не усунув це порушення».

У матеріалах справи також наявна ухвала Печерського районного суду м. Києва від 16 грудня 2015 року, у якій йдеться про кримінальне провадження, розпочате за фактом заволодіння колишніми службовими особами спільно з власниками та керівниками банку державними коштами Національного банку України в особливо великому розмірі.

Разом із тим, у постанові Правління Національного банку України від 06 лютого 2015 року «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до категорій неплатоспроможних» основна причина віднесення ПАТ «КБ «Надра» до категорії неплатоспроможних зазначено — недокапіталізація банку відповідно до вимог стрес-тестування та неприведення діяльності у відповідність до вимог законодавства України.

Національний банк зазначив, що віднесення ПАТ «КБ «Надра» до категорії неплатоспроможних стало наслідком його нежиттєздатності ще з часу введення тимчасової адміністрації у 2009 році, призначення якої було викликано, зокрема, ризиковою діяльністю попереднього менеджменту на чолі з ОСОБА_8, який не забезпечив якісного управління банком та фактично довів його до банкрутства. Однак зусилля та заходи, що в подальшому вживалися менеджментом ПАТ «КБ «Надра» для покращення його діяльності та функціонування відповідно до встановлених нормативів, виявилися недостатніми в умовах фінансово-економічної кризи.

Ураховуючи, що положенням частини шостої статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» не урегульовано питання, у який саме спосіб має бути доведена вина власника істотної участі в банку у віднесенні банку до категорії неплатоспроможних та зважаючи на те, що суди касаційної інстанції при вирішенні аналогічних справ доходять різних висновків, які впливають на єдність судової практики, колегія суддів вважає, що вирішення цього правового питання, з урахуванням наведених вище правових висновків судів касаційної інстанції у подібних правовідносинах, містить виключну правову проблему для забезпечення сталого розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.

При цьому однакове застосування закону забезпечує загальнообов’язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдине застосування законів поліпшує громадське прийняття справедливості та правосуддя, а також довіру  до відправлення правосуддя.

Неодноразове ухвалення протилежних і суперечливих судових рішень, особливо судами вищих інстанцій, може спричинити порушення права на справедливий суд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.

А, отже, правовою проблемою є загальне визначення підстав, меж, принципів відповідальності власника істотної участі в банку, зокрема, відповідальності за бездіяльність та її наслідки (частина четверта статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність») або дії та їх наслідки (частина п’ята статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), тягар доведення вини тощо.«

АНТИРЕЙД

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

15 років для Януковича — у суді щодо президента-втікача тривають дебати

Гість в студії — Ростислав Кравець, адвокат, Віталій Титич, адвокат сімей Героїв Небесної Сотні.

Телеканал ZIK

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

Відкриті провадження щодо обвинувачення законників перешкоджають довірі до Феміди

Притягнення суддів до відповідальності набуло масового характеру. Втім, трансляція засідань Вищої ради правосуддя, на яких вирішуються долі служителів закону, може порушувати їхнє право на конфіденційність. Але вимикати камери у залі ніхто не поспішає.

Прокламація проступку

Не погоджуючись із винесеною суворою доганою (рішення від 6.12.2017 №3920/3дп/15-17), суддя Святошинського районного суду м.Києва Тетяна Величко звернулась до ВРП зі скаргою. Свого часу її звинуватили у втручанні в систему автоматизованого розподілу справ, порушенні принципу рівності сторін і недотриманні визначених законом строків розгляду.

Щодо першого аргументу в рішенні зазначалось, що Т.Величко відкрила провадження у справі про відшкодування збитків, але начебто не взяла до уваги, що перед цим її колеги 6 разів повертали аналогічні позови. У цьому угледіли зацікавленість заявника, щоб його справу вела саме ця суддя.

Також вона не надіслала відповідачу копії прийнятої ухвали, тим самим позбавивши його можливості скористатись процесуальними правами. Тому наступні прийняті рішення обділений учасник судочинства міг отримувати лише за власною ініціативою. На думку ТДП ВРП, це свідчило про нівелювання засад рівності сторін.

Що ж стосується зловживання часовими рамками, то судді інкримінували прийняття позовної заяви «з явним поспіхом», а призначення розгляду з точністю до навпаки — через півроку після відкриття провадження. Спершу палата виходила з того, що саме по собі порушення строків розгляду справи не може становити дисциплінарного проступку, також дається взнаки навантаження судді. Але потім змінила свою позицію, врахувавши суспільний резонанс справи. І вирішила, що саме у цьому випадку Т.Величко мала б проявити більшу оперативність.

Представник судді Ростислав Кравець намагався спростувати аргументи палати, але його тверджень виявилося недостатньо, щоб скасувати рішення ТДП ВРП. І це удар по репутації судді, яким би він не був з точки зору справедливості.

Публічна приватність

Розгляд скарг такого роду і незгода суддів із винесеними рішеннями — буденна справа для ВРП.

Однак під час засідання 5.06.2018 Р.Кравець подав клопотання про закритий розгляд даної скарги. Він посилався на міжнародні норми, які передбачають необхідність згоди судді на відкриті дебати. І якщо є прохання про конфіденційний розгляд, то його не варто ігнорувати. Однак, обговоривши заявлене клопотання в нарадчій кімнаті, члени ВРП відмовили в його задоволенні.

Але не можна не погодитися, що саме суддям не вистачає конфіденційності дисциплінарних проваджень. Попри те що, одягаючи мантію, вони стають публічними фігурами, привселюдне винесення доган аж ніяк не сприяє підвищенню довіри як до окремого служителя Феміди, так і до судової влади.

Обґрунтуванням відмови в задоволенні клопотання можна вважати м’якість міжнародного права. Втім, існує думка, що європейські норми, що стосуються суддівської конфіденційності, давно слід відтворити в національному законодавстві. І посприяти цьому нарешті повинне рішення Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України».

Хоча позицію ВРП також можна зрозуміти. Її діяльність щодо притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності і захисту служителів закону, на яких тиснуть під час здійснення правосуддя, не може пройти повз увагу громадськості. У свою чергу представник ВРП зауважив, що закритість такого провадження можлива лише до його розгляду, як це заведено, наприклад, у Канаді.

Важко передбачити, що переважить на терезах — вимушена публічність чи виправдана конфіденційність. Однак у даному питанні необхідно знайти компроміс.

Та й у самих законників не залишається вибору. Вони мають беззаперечно погодитись із доганою або «винести сміття з хати», щоб довести свою невинуватість, адже відповідна презумпція на них, як виявилося, не поширюється.

СОФІЯ КОНДРАТЮК, Закон і Бізнес

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

Клієнти WebMoney.UA можуть подавати до судів позови про відміну санкцій щодо компанії

Електронна платіжна система WebMoney.UA обіцяє зберегти гроші українських користувачів, заблоковані через запровадження санкцій, і за кілька років надати до них доступ.

«Українські користувачі дуже важливі для нас, і ми докладемо максимум зусиль для відновлення роботи. Всі кошти на гаманцях забезпечені і надійно збережуться до дати скасування санкцій, коли обіг WebMoney.UA буде відновлений», – йдеться у заяві керівництва платіжною системою.

При цьому в компанії зазначили, що користувачів з України продовжать гарантовано обслуговувати за всіма типами гаманців, окрім гривневих. Також у компанії пообіцяли інформувати про подальший перебіг подій.

Як повідомив «Урядовий кур’єр український адвокат Ростислав Кравець, відтепер будь-хто із потерпілих (включаючи і саму компанію як юридичну особу) може подати позов до суду і вимагати відміни так званих санкцій щодо цієї компанії: «Як показує практика, суди можуть відмінити таке рішення, яке ухвалювалося на високому державному рівні. Проте формально з євро та доларами ця система продовжує працювати».

Нагадаємо, 24 травня на сайті президента України з’явився оновлений список персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), які Україна ввела проти Росії згідно з рішенням РНБО 2 травня 2018 року і указом Президента від 14 травня 2018 року. Під ці санкції потрапила і компанія WebMoney.UA.

Олег ГРОМОВ, «Урядовий кур’єр»

Адвокатская компания Кравец и Партнеры