Архив метки: щодо

Щодо проблеми обчислення строків повноважень членів ВККС: причини виникнення колізії та шляхи вирішення

Нагадаємо, що сьогодні ВККС опинилася в епіцентрі колізійних спорів, що стосуються строку повноважень окремих її членів.

Якщо врахувати, що Вища кваліфікаційна комісія суддів України відіграє надзвичайно важливу роль у процесі формування суддівського корпусу, в тому числі Верховного Суду, нових Вищого антикорупційного суду та Вищого суду з питань інтелектуальної власності, то нинішній професійний скандал може мати серйозні суспільні наслідки.

Під загрозою анулювання можуть виявитися всі рішення ВККСУ, прийняті за останні півроку, зокрема, що стосується обрання суддів як Верховного, так і Антикорупційного судів.

Через що виник конфлікт, хто виступає його сторонами, до чого може призвести та які наслідки породити у такий важливий для країни час змін — спробуємо розібратися.

Для початку звернемося до історії виникнення юридичного спору в ВККСУ. Нагадаємо, що сама кваліфкомісія спочатку була створена у 2010 році. Але незабаром, після подій Євромайдану, весь склад її членів розформували за спеціальним законом, прийнятим парламентом.

Відповідно до вимог Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», який набрав чинності 11 квітня 2014, було сформовано Вищу кваліфікаційну комісію суддів у новому складі. До складу ВККСУ відібрали 16 членів. Свої квоти на той момент заповнили уповноважений парламенту з прав людини, Державна судова адміністрація, З’їзд суддів і міністр юстиції.

Щодо аналізу еволюції змін в законодавстві

Відповідно до п. 2 ст. 92 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI (далі – Закон 2010) строк повноважень члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України становить шість років з дня набуття повноважень.

Члени ВККС набули повноваження у різні дні:

Козьяков С.Ю. (призначений Міністром юстиції України) — з 24.10.2014 р.

Щотка С.О. — з 05.12. 2014р. ( від ДСА)

Весельська Т.Ф. — з 19.12.2014р. ( від Уповноваженого ВР з прав людини)

Заріцька А.О., Макарчук М.А., Мішин М.І., Тітов Ю.Г.. Устименко В.Є. — з 09.12.2014р. (обрані ХІІ з’їздом суддів)

Законом «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року № 192-VIII (далі – Закон 2015) (чинний з 28.03.2015) строк повноважень членів ВККС змінено. Відповідно до п. 3 ст. 102 цього Закону строк повноважень члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України становить чотири роки з дня обрання (призначення).

У п. 5 Прикінцевих і перехідних положень Закону передбачено, що після набрання чинності цим Законом, тобто з 29.03.2015:

1) члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, призначені з’їздом суддів України до набрання чинності цим Законом, здійснюють свої повноваження протягом чотирьох років з дня набрання чинності цим Законом; — з 29.03.2015 до 29.03.2019)

2) з’їзд суддів України обирає додатково двох членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у порядку, передбаченому цим Законом;

3) з’їзд представників вищих юридичних навчальних закладів та наукових установ обирає членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у порядку, передбаченому цим Законом, після закінчення повноважень членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, обраних до набрання чинності цим Законом;

4) з’їзд адвокатів обирає одного члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у порядку, передбаченому цим Законом, а після закінчення повноважень члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, призначеного до набрання чинності цим Законом Міністром юстиції України, — додатково одного члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

5) члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, призначені Міністром юстиції України, Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, Головою Державної судової адміністрації України до набрання чинності цим Законом, здійснюють свої повноваження протягом чотирьох років з дня їх призначення;

За Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 (далі – Закон 2016) (чинний з 30.09.2016) строк повноважень членів ВККС залишився без змін: чотири роки з дня обрання (призначення) (п.8 ст. 94). Проте, змінилися перехідні положення.

У п. 26 Перехідних та прикінцевих положеннях Закону 2016 передбачено, що члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, обрані (призначені) на посади до набрання чинності цим Законом, продовжують виконувати свої повноваження до закінчення строку, на який їх обрано (призначено).

Зазначена норма поширюється на всіх членів ВККС, діє на теперішній час, а тому саме вона і підлягає до застосування.

Отже, звідси випливає, що   члени ВККС, які обрані (призначені) на посади до 30.09.2016, продовжують виконувати свої повноваження до закінчення строку, на який їх було обрано. Оскільки їх було обрано (призначено) на посади за Законом 2010 р. на 6 років з дня набуття повноважень, то строк закінчення цих повноважень збігає у 2020 році.

Суть позовних вимог та їх обґрунтування

Треба зазначити, що в Окружному адмінсуді міста Києва знаходяться позови про визнання відсутності повноважень у членів ВККСУ, які були обрані після Євромайдану. Загалом мова йде про половину складу кваліфкомісії. Так, заявники впевнені: каденція Козьякова, Щотки і Весельської закінчилася минулої осені, а у Анастасії Зарицької, Михайла Макарчука, Миколи Мішина, Юрія Титова і Валентини Устименко — починаючи з 29 березня 2019 року.

Один із позовів надійшов у лютому цього року від екс-заступника міністра юстиції Володимира Богатиря, в яких він просить суд зобов’язати уповноваженого Верховної Ради з прав людини Людмилу Денисову та голову Державної судової адміністрації України Зеновія Холоднюка призначити за своєю квотою на вакантні посади членів ВККС. А Раду адвокатів України – оголосити проведення з’їзду для здійснення відповідного призначення до комісії. Також позивач просить визнати протиправною бездіяльність Денісової, Холоднюка та Ради адвокатів, бо такі призначення, на його думку, вони мали зробити ще у грудні 2018-го.

Інший позивач – колишній суддя Вищого адміністративного суду Ігор Штульман – вимагає визнати відсутність повноважень трьох членів комісії через закінчення чотирирічного терміну їх здійснення – у голови ВККС Сергія Козьякова (з 24 жовтня 2018 р.), його заступника Станіслава Щотки (з 5 грудня 2018 р.) та Тетяни Весельської (з 19 грудня 2018 р.). Щотка та Весельська входять до квоти відповідно голови ДСАУ та омбудсмена, Козьякова свого часу було призначено наказом міністра юстиції, але зараз це право передано Раді адвокатів. Крім цього, позивач просить визнати протиправними посадові дії членів ВККС з відповідних дат

Адвокат пана Штульмана Ростислав Кравець надав нам коментар щодо своєї позиції по цій справі та зазначив, що норми Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» та норми Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року не суперечать один одному, а – доповнюють один одного, в частині визначення строку повноважень членів ВККС України, які були призначені на посади як до прийняття Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», так і до прийняття Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року

Тобто, дані норми на думку Ростислава Кравця лише в своїй сукупності, а не в протиріччі, визначають спеціальний строк повноважень членів ВККС України, які були призначені на посади як до прийняття Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», так і до прийняття Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року.

В той же час, члени ВККС України, які були обрані після прийняття Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» здійснюють свої повноваження протягом строку, визначеного Законом України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI від 07.07.2010 року з урахуванням , в п.26 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII від 02.06.2016 року.

Тобто, суперечностей між нормами законодавства не має, а має місце особливий порядок здійснення повноважень членами ВККС України, які були призначені на посади як до прийняття Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», так і до прийняття Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року

В підсумку, на думку пана Кравця, повноваження членів ВККС України Козьякова С.Ю., Щотки С.О., Весельської Т.Ф., Заріцької А.О., Макарчука М.А., Мішина М.І., Тітова Ю.Г., Устименка В.Є. слід вважати припиненими, оскільки закінчився строк їх повноважень, який був визначений Законом України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI від 07.07.2010 року, з врахуванням чинного і на даний час Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» №192-VIII від 12.02.2015 року.

До слова потрібно згадати, що сам позивач Ігор Штульман брав участь в конкурсі до Апеляційної палати Вищого Антикорупційного суду. Але, не пройшов етап перевірки ГРМЕ через ряд претензій стосовно не задекларування страхових виплат, ухвалення рішення на користь судді Майдану Олени Васильєвої, а також не заявлення самовідводу у справі, де інтереси однієї зі сторін представляв адвокат, який також є представником самого І.Штульмана у судах (йдеться саме про Ростислава Кравця).

Політичний підтекст?

Загалом позови були подані до другого туру голосування на виборах президента, але новий поштовх ця проблема отримала уже після виборів.

Зокрема, 25 квітня було оприлюднено висновок Інституту держави і права 
ім. Корецького, згідно з яким повноваження Козьякова, Щотки, Весельської, Устименко, Титова, Мишина, Макарчука і Зарицької вважаються вичерпаними.

Також цього ж дня стало відомо, що ДБР зареєструвало кримінальне провадження за фактом ймовірного самовільного присвоєння владних повноважень вищеназваними членами ВККСУ.Заявником у кримінальній справі в частині закінчення строку повноважень членів Вищої кваліфкомісії суддів є екс-глава Вищої ради юстиції Володимир Колісниченко. На своїй сторінці в Facebook він приводить обґрунтування своєї позиції. Зокрема, з певними натяками на адресу глави держави Порошенка: «Думаю, що підписуючи чергові укази про призначення суддів за рекомендацією цього, фактично нелегітимного складу комісії, президенту варто пам’ятати, що в такий спосіб він також стає співучасником цього незаконного дійства».

Якби не хотілось про політику але з версій, які поширюються з неофіційних джерел у пресі,все-таки проглядаються певні політичні складові. Згадується ситуація з конкурсом на посаду члена ВККС за квотою омбудсмена, який вона оголосила на початку березня. При цьому конкретної причини, через яку омбудсмен вирішила провести конкурс, в оголошенні не вказано Підсумком цього стало введення наказом від 4 квітня до складу кваліфкомісії Миколи Сіроша, який повинен замінити Тетяну Весельську. Людмилу Денісову вважають близькою до голови МВС Арсена Авакова, у якого свої інтереси на цих виборах. Зокрема він відкрито не підтримував діючого Президента.

Як зазначив Ростислав Кравець, якщо суд в кінцевому результаті прийме їхню сторону, то конкурси у Верховний та Антикорупційний суди, кваліфікаційне оцінювання, рекомендації про призначення чи звільнення суддів, що виходили зі стін комісії після зазначених дат, будуть вважатись неправомочними і їх доведеться проводити заново. Важко уявити до якого правового безладу та витрат для країни це може призвести.

При чому міжнародні експерти одним з найбільших досягнень судової реформи називають кваліфоцінювання суддів та відзначають високий рівень якості процедур відбору у новостворені органи.

Суд про справу

Треба зазначити, що стосовно одного із членів ВККС, повноваження якого теж оспорюється, вже є рішення Окружного адмінсуду міста Києва від 25.03 2019 року.

Нам вдалось поспілкуватись із Станіславом Олексійовичем Щоткою та отримати його коментар стосовно ситуації, що склалась; «Вважаю, цю проблему надуманою. Всі члени ВККС працюють в межах та на підставі закону. Приємно, що суд підійшов справді вдумливо до аналізу всіх обставин у справі та з правової точки зору прийняв справді обґрунтоване рішення»

Зокрема діючий член ВККС звертає увагу на певні дивні речі в цій ситуації. В першу чергу вибір підсудності. Адже пан Ігор Штульман, як учасник конкурсу до ВАС, міг оскаржити дії ВККС, як інші учасники до КАС у складі ВС. 

Також зазначає, що питання щодо терміну повноважень за бажанням можна було підняти ще у жовтні чи у грудні минулого року, коли, за словами позивачів, повноваження уже завершились. Дискусія була відсутня. Але з різних сторін чомусь це питання підіймають саме зараз, коли підійшли до логічного завершення конкурси до Антикорупційного і Верховного судів. Також більш детальний коментар з проблеми, яка виникла пообіцяв надати після проходження всіх судових інстанцій.

Треба зазначити, що рішенням Окружного адмінсуду м. Києва від 25.03.2019 року щодо цього члена ВККС у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Суд не погоджується з доводами представника позивача стосовно того, що зміст підпункту 5 пункту 5 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №192-VIII та пункту 26 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII не суперечать один одному, оскільки вказані норми чинного законодавства врегульовують питання продовження виконання повноважень членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, призначеного, зокрема, Державною судовою адміністрацією України (тобто є однопредметними), однак визначають різний термін, протягом якого такі повноваження обраний до набрання чинності вказаними Законами, член Вищої кваліфікаційної комісії суддів України продовжує виконувати.

Суд приходить до висновку, що при наявній колізії двох або більше спеціальних норм між собою, перш за все, потрібно брати до уваги наступне:

— особливості, властиві нормам права залежно від їх галузевої приналежності;

— при колізії спеціальних норм, прийнятих у різний час, застосуванню підлягає норма, прийнята хронологічно пізніше, за винятком норми зворотної дії, яка пом’якшує або скасовує відповідальність особи;

— застосуванню підлягає та спеціальна норма, яка більш повно та точно врегульовує конкретні правовідносини.

При вирішенні даної справи суд також враховує висновки Конституційного Суду України, викладені у рішенні від 07 листопада 2018 року №9-р/2018 та від 22 травня 2018 року №5-р/2018, відповідно до яких згідно з положеннями частини 3 статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України вже здійснював тлумачення зазначених конституційних положень, а також сформулював юридичну позицію, за якою «зміст прав і свобод людини — це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини — це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру. Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод — це зменшення кола суб’єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики (абзаци п’ятий, шостий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005).

Крім того, Конституційний Суд України вказав, що скасування конституційних прав і свобод — це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація; звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням (абзац четвертий підпункту 5.2 пункту 5 мотивувальної частини Рішення від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005).

Звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини є їх обмеженням. Верховна Рада України повноважна ухвалювати закони, що встановлюють обмеження, відповідно до таких критеріїв: «обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, вони мають встановлюватися виключно Конституцією і законами України, переслідувати легітимну мету, бути обумовленими суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційними та обґрунтованими, у разі обмеження конституційного права або свободи законодавець зобов’язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію цього права або свободи і не порушувати сутнісний зміст такого права» (абзац третій підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 01 червня 2016 року №2-рп/2016).

Суд зауважує, що вимогами підпунктів 1 та 5 пункту 5 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №192-VIII звужуються існуючі конституційні права і свободи, зокрема, щодо можливості обіймати посаду протягом строку, визначеного статтею 90 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року №2453-VI, а відтак суд приходить до висновку, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми пункту 26 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII, як такі, що хронологічно прийняті пізніше та більш повно та точно врегульовують конкретні правовідносини та не призводять до звуження обсягу та змісту конституційних прав і свобод.

На сьогодні як відомо вже призначено розгляд справи в Апеляційній інстанції.

Позиції в юридичній спільноті: є повноваження чи немає?

Юридичне співтовариство звичайно перебуває в очікуванні як вирішиться в кінцевому висновку ця дискусія, оскільки наслідки справді можуть бути суттєві.

Нам вдалося поцікавитись правовою позицією екс-керівника Секретаріату Уповноваженого Верховної ради з прав людини, співзасновника Українського інституту з прав людини Богдана Крикливенка

Ось як він виклав свій погляд на цю проблему.

«Відповідно до пункту 26 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (2016 року) члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, обрані (призначені) на посади до набрання чинності цим Законом, продовжують виконувати свої повноваження до закінчення строку, на який їх обрано (призначено).

Таким чином, всі члени ВККС, які були обрані (призначені) відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (2010 року) мають право здійснювати свої повноваження протягом шести років.

Норми Закону України «Про судоустрій і статус суддів», який ступив в дію 30 вересня 2016 року, а саме п. 26 Прикінцевих та перехідних положень є на сьогодні єдиними, які визначають строк повноважень членів ВККС, які були обрані (призначені) до набрання чинності цим законом.

У разі припинення повноважень (звільнення) членів ВККС, не з їх ініціативи і в межах меншого ніж 6 років строку з дня їх призначення – це становитиме порушення їхніх прав. Іншим шляхом вирішення цієї проблеми, зокрема, задля забезпечення принципу юридичної визначеності, може бути ухвалення Верховною Радою України відповідних змін до законодавства.»

У свою чергу адвокат Вадим Галайчук в своєму блозі на порталі Liga.net теж вважає, що юридична правда на боці членів ВККС, повноваження яких оспорюються

«У скандалі навколо ВККСУ пріоритет повинні мати положення закону» Про судоустрій і статус суддів «від 2016 року, а не закону» Про забезпечення права на справедливий суд від 2015 року. ВККСУ може продовжувати роботу в нинішньому складі», — вважає юрист.

Отже, усі спірні позиції має вирішити суд, рішення якого необхідно буде виконувати.

Зеновія Суховерська для «Українського права»

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

КСУ розпочав розгляд справи щодо положень, які встановлюють повноваження ВККС

У понеділок, 25 лютого, Другий сенат Конституційного Суду України на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розпочав розгляд справи за конституційною скаргою Олега Володимировича Голяшкіна щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини п’ятої статті 83, підпункту «а» пункту 11 частини четвертої статті 85, частини третьої статті 88 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року №1402–VІІІ (далі — Закон). Про це повідомив відділ комунікацій КСУ та правового моніторингу.

Під час пленарного засідання заслухали доповідь судді-доповідача у справі Олександра Касмініна щодо змісту конституційної скарги та підстав для відкриття конституційного провадження у справі. Суддя-доповідач також повідомив, що до державних органів влади, наукових установ України надіслано запити щодо питань, порушених у конституційній скарзі.

Так, було зазначено, що, відповідно до частини п’ятої статті 83 Закону, порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.

Згідно з підпунктом «а» пункту 11 частини четвертої статті 85 Закону, суддівське досьє має містити, зокрема, інформацію щодо дотримання суддею правил професійної етики щодо відповідності витрат і майна судді та членів його сім’ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, у тому числі копії відповідних декларацій, поданих суддею відповідно до законодавства у сфері запобігання корупції;

За частиною третьою статті 88 Закону: «Рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:

1) склад членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити;

2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який провів кваліфікаційне оцінювання;

3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання — якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання;

4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків».

На думку автора клопотання, наведені положення Закону суперечать низці норм Конституції України, оскільки надають Вищій кваліфікаційній комісії суддів України повноваження регламентувати питання порядку проведення кваліфікаційного оцінювання, які мають бути врегульовані виключно законом, обмежують право близьких осіб і членів сім’ї судді на приватне й особисте життя та містять суто формальні підстави для судового оскарження рішення цієї комісії.

На пленарному засіданні Другого сенату були присутні постійний представник Верховної Ради України у Конституційному Суді України Анатолій Селіванов, уповноважена особа, що діє від імені суб’єкта права на конституційну скаргу, адвокат Ростислав Кравець, а також інші громадяни України.

Під час пленарного засідання Другий сенат Конституційного Суду України задовольнив клопотання Постійного представника Верховної Ради України у Конституційному Суді України Анатолія Селіванова щодо долучення до матеріалів справи Правового висновку Інституту законодавства Верховної Ради України з питань, порушених у конституційній скарзі.

Другий сенат завершив дослідження матеріалів справи на відкритій частині пленарного засідання і перейшов до закритої частини пленарного засідання для продовження розгляду та ухвалення рішення.

Головував на пленарному засіданні заступник голови Суду Олександр Тупицький.

Пленарне засідання транслювалося на офіційному веб-сайті Конституційного Суду України у рубриці «Відеотрансляція засідань».

http://sv1.ccu.gov.ua/video_ccu/ks2_25_02_2019.mp4

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

До Окружного адмінсуду надійшли позови щодо визнання відсутності повноважень у 3 членів ВККС

Cеред позовних вимог зазначено визнати протиправною бездіяльність голови ВККС. 

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшли позови щодо визнання відсутності у Сергія Козьякова, Станіслава Щотки та Тетяни Весельської  повноважень членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, оскільки, на думку позивача, скінчився їх 4-річний строк повноважень.

Позивач просить суд визнати відсутність повноважень члена ВККС Сергія Козьякова — з 24 жовтня 2018 року, Станіслава Щотки — з 5 грудня  2018 року, Тетяни Весельської — з 19 грудня 2018 року, а також зобов’язати їх утриматися від здійснення повноважень. Окрім того, позивач просить  визнати з відповідних дат протиправними їх дії як членів ВККС щодо здійснення повноважень членів Комісії.

Водночас серед позовних вимог зазначено визнати протиправною з 5 грудня 2018 року бездіяльність голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Сергія Козьякова щодо неналежного здійснення повноважень з організації роботи та неналежного здійснення загального керівництва Комісією.

Раніше «Судово-юридична газета» повідомляла, що строк повноважень членів ВККС визначається законодавством, а не органами, якими вони були обрані або призначені. Члени ВККС, призначені в 2014 році, продовжать здійснювати повноваження до 2020 року.

Відповідну думку у коментарі нашому виданню висловив голова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Михайло Смокович.

«Після вступу в силу нового закону 30 вересня 2016 року тривалість строку повноважень членів ВККС, призначених/обраних в період вересня-грудня 2014 року, регулюється п. 26 Прикінцевих та перехідних положень Закону «Про судоустрій і статус суддів» від 2016 року. А це означає, що кожен, хто був обраний або призначений на 6 років, продовжує свої повноваження до їх закінчення. Таке нормативно-правове врегулювання свідчить про те, що члени ВККС, які були обрані/призначені строком на 6 років в 2014 році, виконуватимуть свої повноваження до 2020 року», — підсумував Михайло Смокович.

Судово-юридична газета

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

Президента просять прискорити реформу адвокатури: петиція щодо законопроекта №9055

На сайті Президента України зареєстрована петиція щодо необхідності ухвалення законопроекту №9055 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Ініціатор петиції — адвокат Ростислав Кравець. Наразі його підтримало 65 громадян. Збір підписів триває.

На його думку, після внесення суттєвих змін до процесуальних кодексів, проведення судової реформи, Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» вже не відповідає діючому законодавству, що несе суттєві загрози, як захисту прав та свобод в Україні, так і безпосередньо незалежності конституційного інституту адвокатури.

Ростислав Кравець переконаний, що недосконалість чинного Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» призвела до залежності органів адвокатського самоврядування від керівництва Національної асоціації адвокатів України та Ради адвокатів України: «Українська адвокатура фактично втратила незалежність, а органи адвокатського самоврядування стали фактично маріонетками в руках керівництва Національної асоціації адвокатів України та Ради адвокатів України«.

«На жаль, запропонований Вами Законопроект №9055 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при активному спротиві керівництва НААУ до тепер не прийнятий. Суспільство та депутатів вводять в оману, не розкриваючи суті запропонованої Вами прогресивної реформи адвокатури та фактичного встановлення світових стандартів адвокатської діяльності в Україні», — йдеться в петиції. 

Також в петиції йде мова про випадки «захоплення органів адвокатського самоврядування, що відбулось у Києві чотири роки тому та у Дніпрі в цьому році, коли за допомогою невідомих осіб при мовчазному не втручанні правоохоронців проводились конференції та навіть з’їзди без допуску адвокатів».

Нагадаємо, законопроект був зареєстрований у Верховній Раді 6 вересня. Комітет з питань правової політики та правосуддя рекомендував прийняти законопроект за основу.

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

Петиція щодо прийняття Законопроекту №9055 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»

На сайті Президента України, адвокатом, розміщена електронна петиція, основною метою якої є відновлення незалежності адвокатури та відбудова демократичної країни.

Текст петиції та посилання на неї: 

Прошу звернути Вашу увагу на ті події, що наразі відбуваються в українській адвокатурі. У зв‘язку з недосконалістю Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» українська адвокатура фактично втратила незалежність, а органи адвокатського самоврядування стали фактично маріонетками в руках керівництва Національної асоціації адвокатів України та Ради адвокатів України (далі — НААУ).

Після внесення суттєвих змін до процесуальних кодексів, проведення судової реформи, Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» вже не відповідає діючому законодавству, що несе суттєві загрози, як захисту прав та свобод в Україні, так і безпосередньо незалежності конституційного інституту адвокатури.

На жаль, запропонований Вами Законопроект №9055 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (надалі – Законопроект) при активному спротиві керівництва НААУ до тепер не прийнятий. Суспільство та депутатів вводять в оману, не розкриваючи суті запропонованої Вами прогресивної реформи адвокатури та фактичного встановлення світових стандартів адвокатської діяльності в Україні.

Сталась дивна ситуація, коли суспільство намагаються впевнити в тому, що розширення прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності зашкодить громадянам та адвокатурі. При цьому не наводиться жодного суттєвого аргументу проти прийняття запропонованого Законопроекту.

На сьогодні склалась ситуація, що будь-яка незгода з діями керівництва НААУ призводить до фактичного захоплення органів адвокатського самоврядування. Так відбулось в Києві чотири роки тому, так відбулось в Дніпрі в цьому році, коли за допомогою невідомих осіб при мовчазному не втручанні правоохоронців проводились конференції та навіть з’їзди без допуску адвокатів.

Звертаю Вашу увагу, що саме від з’їзду адвокатів обираються члени Вищої ради правосуддя, що надалі формують суддівський корпус. Наразі це знову, як і чотири роки тому, намагаються здійснити виключно в ручному режимі, що не відповідає демократичним принципам і ставить під сумнів судову реформу в цілому.

Теперішній стан речей в адвокатурі призвів вже до відкритих та масових розправ над адвокатами. Так, очільницею НААУ було направлено скарги та відкрито призначеними нею особисто членами КДКА МКИЄВА дисциплінарні справи на більше ніж 40 київських адвокатів, що не згодні з захопленням самоврядування у Києві.

Розуміючи свою безкарність, керівництво НААУ пішло на безпрецедентний крок. Кошти від адвокатських внесків адвокатів Києва будуть в 100% розмірі повністю перераховуватись на рахунки НААУ, а не як в інших регіонах 70% залишати самоврядуванню. Все це робиться, аби зламати опір київських адвокатів та примусити їх здатись і мовчати.

Такі дії керівництва НААУ яскраво демонструють необхідність негайних змін в українській адвокатурі.

Прошу Вас від свого імені та від імені всіх, хто підпише петицію особисто втрутитись в ситуацію, що сталась та прискорити демократичні зміни для відновлення незалежності адвокатури та як наслідок якісного надання професійної правничої допомоги в Україні.

Адвокат, голова ГО «Правова держава», Віце-президент Світового конгресу українських юристів та Всесвітнього юридичного альянсу, старший партнер Адвокатської компанії «Кравець і партнери»
Ростислав Кравець

Посилання на текст петиції для підпису

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

Верховний суд передав на розгляд Великої палати справу щодо стягнення боргу з власників банку

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вирішив передати справу стосовно стягнення з власника Надра Банку суми депозитного вкладу.

Ухвала Верховного суду у справі справа № 757/172/16-ц опублікована в Єдиному державному реєстрі судових рішень, про що повідомив старший партнер Адвокатської компанії «Кравець і партнери» Ростислав Кравець.

В ухвалі зокрема зазначено:

«У деяких наведених судових рішеннях, суд касаційної інстанції вважав, що на власників істотної участі банку та/або їх керівників може бути покладена відповідальність лише за наявності в сукупності певних умов, які разом утворюють склад цивільного правопорушення, а саме: наявність шкоди, протиправної поведінки, причинного зв’язку між поведінкою і шкодою, вини.

Разом із тим, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалах від 25 вересня 2017 року, справа 753/10904/16-ц, та від 04 жовтня 2017 року, справа № 761/25478/15-ц,  зазначив лише про той факт, що вкладнику гарантована сума вкладу виплачена і вкладник, згідно Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не позбавлений права отримати згідно із чергою решту коштів. При цьому суд касаційної інстанції взагалі не вважав за необхідне досліджувати вину власника істотної участі банку.

Крім того, спростовуючи доводи касаційної скарги щодо непорушності права власності та дотримання всіх складових принципу верховенства права  при вирішенні спорів, пов’язаних з власністю особи, Вищий господарський суд України у постанові від 07 червня 2017 року, справа №910/15296/16, вказав, що надання необґрунтованих переваг одному з кредиторів банку за рахунок стягнення заборгованості з одного з акціонерів банку, вина якого у настанні неплатоспроможності банку не доведена, свідчило б про порушення принципу  верховенства права.

У справі, яка переглядається, як на підставу доведеності вини ОСОБА_3, власника істотної участі в банку, ОСОБА_1 посилається на те, що  судовими рішеннями, ухваленими у порядку адміністративного судочинства, якими ОСОБА_7 відмовлено в задоволенні позову до Національного банку України, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору — публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», про визнання дій та бездіяльності протиправними, стягнення моральної шкоди, встановлено, що саме власники істотної участі не вжили дієвих і своєчасних заходів з фінансової підтримки банку для приведення його діяльності у відповідність до вимог законодавства України.

Так, даним судовим рішенням  установлено, що «протягом липня 2014 року банк не дотримувався нормативу миттєвої ліквідності (Н4), значення якого не перевищувало 17,46% (нормативне значення не менше ніж 20%). Станом на 05 серпня 2014 року норматив миттєвої ліквідності (Н4) становив лише 7,37%. Банк порушував вимоги Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої постановою правління Національного банку України від 28 серпня 2011 року №368, у частині недотримання нормативу миттєвої ліквідності (Н4), починаючи з 20 березня 2014 року та не усунув це порушення».

У матеріалах справи також наявна ухвала Печерського районного суду м. Києва від 16 грудня 2015 року, у якій йдеться про кримінальне провадження, розпочате за фактом заволодіння колишніми службовими особами спільно з власниками та керівниками банку державними коштами Національного банку України в особливо великому розмірі.

Разом із тим, у постанові Правління Національного банку України від 06 лютого 2015 року «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до категорій неплатоспроможних» основна причина віднесення ПАТ «КБ «Надра» до категорії неплатоспроможних зазначено — недокапіталізація банку відповідно до вимог стрес-тестування та неприведення діяльності у відповідність до вимог законодавства України.

Національний банк зазначив, що віднесення ПАТ «КБ «Надра» до категорії неплатоспроможних стало наслідком його нежиттєздатності ще з часу введення тимчасової адміністрації у 2009 році, призначення якої було викликано, зокрема, ризиковою діяльністю попереднього менеджменту на чолі з ОСОБА_8, який не забезпечив якісного управління банком та фактично довів його до банкрутства. Однак зусилля та заходи, що в подальшому вживалися менеджментом ПАТ «КБ «Надра» для покращення його діяльності та функціонування відповідно до встановлених нормативів, виявилися недостатніми в умовах фінансово-економічної кризи.

Ураховуючи, що положенням частини шостої статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» не урегульовано питання, у який саме спосіб має бути доведена вина власника істотної участі в банку у віднесенні банку до категорії неплатоспроможних та зважаючи на те, що суди касаційної інстанції при вирішенні аналогічних справ доходять різних висновків, які впливають на єдність судової практики, колегія суддів вважає, що вирішення цього правового питання, з урахуванням наведених вище правових висновків судів касаційної інстанції у подібних правовідносинах, містить виключну правову проблему для забезпечення сталого розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.

При цьому однакове застосування закону забезпечує загальнообов’язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдине застосування законів поліпшує громадське прийняття справедливості та правосуддя, а також довіру  до відправлення правосуддя.

Неодноразове ухвалення протилежних і суперечливих судових рішень, особливо судами вищих інстанцій, може спричинити порушення права на справедливий суд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.

А, отже, правовою проблемою є загальне визначення підстав, меж, принципів відповідальності власника істотної участі в банку, зокрема, відповідальності за бездіяльність та її наслідки (частина четверта статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність») або дії та їх наслідки (частина п’ята статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), тягар доведення вини тощо.«

АНТИРЕЙД

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

15 років для Януковича — у суді щодо президента-втікача тривають дебати

Гість в студії — Ростислав Кравець, адвокат, Віталій Титич, адвокат сімей Героїв Небесної Сотні.

Телеканал ZIK

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

Відкриті провадження щодо обвинувачення законників перешкоджають довірі до Феміди

Притягнення суддів до відповідальності набуло масового характеру. Втім, трансляція засідань Вищої ради правосуддя, на яких вирішуються долі служителів закону, може порушувати їхнє право на конфіденційність. Але вимикати камери у залі ніхто не поспішає.

Прокламація проступку

Не погоджуючись із винесеною суворою доганою (рішення від 6.12.2017 №3920/3дп/15-17), суддя Святошинського районного суду м.Києва Тетяна Величко звернулась до ВРП зі скаргою. Свого часу її звинуватили у втручанні в систему автоматизованого розподілу справ, порушенні принципу рівності сторін і недотриманні визначених законом строків розгляду.

Щодо першого аргументу в рішенні зазначалось, що Т.Величко відкрила провадження у справі про відшкодування збитків, але начебто не взяла до уваги, що перед цим її колеги 6 разів повертали аналогічні позови. У цьому угледіли зацікавленість заявника, щоб його справу вела саме ця суддя.

Також вона не надіслала відповідачу копії прийнятої ухвали, тим самим позбавивши його можливості скористатись процесуальними правами. Тому наступні прийняті рішення обділений учасник судочинства міг отримувати лише за власною ініціативою. На думку ТДП ВРП, це свідчило про нівелювання засад рівності сторін.

Що ж стосується зловживання часовими рамками, то судді інкримінували прийняття позовної заяви «з явним поспіхом», а призначення розгляду з точністю до навпаки — через півроку після відкриття провадження. Спершу палата виходила з того, що саме по собі порушення строків розгляду справи не може становити дисциплінарного проступку, також дається взнаки навантаження судді. Але потім змінила свою позицію, врахувавши суспільний резонанс справи. І вирішила, що саме у цьому випадку Т.Величко мала б проявити більшу оперативність.

Представник судді Ростислав Кравець намагався спростувати аргументи палати, але його тверджень виявилося недостатньо, щоб скасувати рішення ТДП ВРП. І це удар по репутації судді, яким би він не був з точки зору справедливості.

Публічна приватність

Розгляд скарг такого роду і незгода суддів із винесеними рішеннями — буденна справа для ВРП.

Однак під час засідання 5.06.2018 Р.Кравець подав клопотання про закритий розгляд даної скарги. Він посилався на міжнародні норми, які передбачають необхідність згоди судді на відкриті дебати. І якщо є прохання про конфіденційний розгляд, то його не варто ігнорувати. Однак, обговоривши заявлене клопотання в нарадчій кімнаті, члени ВРП відмовили в його задоволенні.

Але не можна не погодитися, що саме суддям не вистачає конфіденційності дисциплінарних проваджень. Попри те що, одягаючи мантію, вони стають публічними фігурами, привселюдне винесення доган аж ніяк не сприяє підвищенню довіри як до окремого служителя Феміди, так і до судової влади.

Обґрунтуванням відмови в задоволенні клопотання можна вважати м’якість міжнародного права. Втім, існує думка, що європейські норми, що стосуються суддівської конфіденційності, давно слід відтворити в національному законодавстві. І посприяти цьому нарешті повинне рішення Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України».

Хоча позицію ВРП також можна зрозуміти. Її діяльність щодо притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності і захисту служителів закону, на яких тиснуть під час здійснення правосуддя, не може пройти повз увагу громадськості. У свою чергу представник ВРП зауважив, що закритість такого провадження можлива лише до його розгляду, як це заведено, наприклад, у Канаді.

Важко передбачити, що переважить на терезах — вимушена публічність чи виправдана конфіденційність. Однак у даному питанні необхідно знайти компроміс.

Та й у самих законників не залишається вибору. Вони мають беззаперечно погодитись із доганою або «винести сміття з хати», щоб довести свою невинуватість, адже відповідна презумпція на них, як виявилося, не поширюється.

СОФІЯ КОНДРАТЮК, Закон і Бізнес

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

Клієнти WebMoney.UA можуть подавати до судів позови про відміну санкцій щодо компанії

Електронна платіжна система WebMoney.UA обіцяє зберегти гроші українських користувачів, заблоковані через запровадження санкцій, і за кілька років надати до них доступ.

«Українські користувачі дуже важливі для нас, і ми докладемо максимум зусиль для відновлення роботи. Всі кошти на гаманцях забезпечені і надійно збережуться до дати скасування санкцій, коли обіг WebMoney.UA буде відновлений», – йдеться у заяві керівництва платіжною системою.

При цьому в компанії зазначили, що користувачів з України продовжать гарантовано обслуговувати за всіма типами гаманців, окрім гривневих. Також у компанії пообіцяли інформувати про подальший перебіг подій.

Як повідомив «Урядовий кур’єр український адвокат Ростислав Кравець, відтепер будь-хто із потерпілих (включаючи і саму компанію як юридичну особу) може подати позов до суду і вимагати відміни так званих санкцій щодо цієї компанії: «Як показує практика, суди можуть відмінити таке рішення, яке ухвалювалося на високому державному рівні. Проте формально з євро та доларами ця система продовжує працювати».

Нагадаємо, 24 травня на сайті президента України з’явився оновлений список персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), які Україна ввела проти Росії згідно з рішенням РНБО 2 травня 2018 року і указом Президента від 14 травня 2018 року. Під ці санкції потрапила і компанія WebMoney.UA.

Олег ГРОМОВ, «Урядовий кур’єр»

Адвокатская компания Кравец и Партнеры