Архив метки: може

Ростислав Кравець: «Кожен може змінити світ на краще»

Ростислав Кравець – адвокат, старший партнер Адвокатської компанії «Кравець і партнери», голова Громадського об’єднання «Правова держава», Віце-президент Всесвітнього юридичного альянсу, Віце-президент Світового конгресу українських юристів. Відомий своїми публікаціями в ЗМІ та виступами на телебаченні стосовно проблемних питань в сферах банківського права, люстрації тощо. Захищав інтереси ошуканих вкладників, позивався до голови НБУ Валерії Гонтарєвої. Неодноразово визнавався кращим згідно юридичних рейтингів.

– Ростиславе, з чим Ви можете порівняти правову систему України?

– В практичному аспекті аналог дуже важко знайти. На сьогодні, за моїм переконанням, правова система України зруйнована завдяки стороннім експертам, українським активістам і дилетантам. Постійні експерименти призвели вже до того, що новообрані судді Верховного Суду (без України) визнають недійсним рішення Конституційного Суду України, а сам Конституційний Суд України взагалі віднесли до політичного органу.

– Що особисто може зробити український юрист, який прагне наблизити нашу державу до еталону правової?

– На мій погляд, не тільки юрист, а будь-який громадянин України може це зробити. У нашої компанії навіть девіз такий – «Кожен може змінити світ на краще».

Просто потрібно діючу владу, в першу чергу, змусити дотримуватись тих законів, які вони приймають. Коли керівники країни, урядовці, народні депутати почнуть виконувати закони, що вони самі й приймають, тоді той безлад,  який виник у правовому полі, буде впорядковано. На жаль, коли не виконують існуючі закони, намагаючись для цього прийняти нові, які також не виконуються, – навести лад не вдасться.

– У Вас дуже активна громадська позиція. Чи не боїтеся тиску з боку влади?

– Якщо боятись, тоді не варто навіть думати про будь-які зміни. Питання в тому, що як такої, влади в Україні не існує. Натомість є купка осіб, які виключно у власних інтересах воюють та дружать, в залежності від ситуації, один з одним. Нікого з них не цікавить їх майбутнє та майбутнє їх дітей в Україні. Вони купують собі нерухомість за кордоном, вчать своїх дітей за кордоном, лікуються за кордоном, відпочивають за кордоном. Вони себе не бачать в Україні, тому і боятись їх не треба.

– Як така бурхлива діяльність поєднується з керівництвом юридичною компанією, адвокатською практикою?

– Все дуже просто – я люблю свою роботу. І саме за цим критерієм я і підбираю команду.

Відносно недавно я прочитав дуже цікаву книгу Антуана де Сент-Екзюпері «Цитадель». Вважаю, що той, хто хоче бачити далі та розуміти світ, повинен обов’язково її прочитати. У цій книзі є така думка: «Якщо  ти хочеш побудувати корабель, не треба скликати людей, планувати, ділити роботу, діставати інструменти. Треба заразити людей прагненням до нескінченного моря. Тоді вони самі побудують корабель». Саме так ми з моїми колегами і діємо, тому все і встигаємо.

– Навіщо Ви подавали свою кандидатуру до членів Вищої ради юстиції?

– Якщо відверто, то на той час я ще не до кінця розумів, що саме повинен робити цей орган і які завдання на нього покладені. Моя мета на той час, як і зараз, – це не дати узурпувати владу та побудувати незалежний і професійний судовий корпус за допомогою якого можна навести в Україні лад. Однак, з огляду на те, що відбувається в Україні, на сьогодні я вважаю, що можу зробити значно більше, не будучи членом Вищої ради правосуддя.

– У певний період Ви отримали популярність як експерт у питаннях банківського права, а яка сфера зараз найулюбленіша?

– Банки я не залишаю. Спорів з банківськими та фінансовими установами у нас дуже багато. Можу сказати словами з реклами мережі Макдональдс – я це люблю!

Окрім цього, так сталось, що останні чотири роки я дуже багато часу приділяю саме захисту суддів – з метою побудови незалежної суддівської гілки влади.

– Ви й досі хочете стати Генеральним прокурором? Місце вакантне.

– Це більше жарт, однак, як говорять, в кожному жарті є частка жарту. Будь-яка державна посада – це в першу чергу відповідальність. Наразі Генеральна прокуратура все ще має можливість зупинити це правове безладдя і змусити виконувати закон.

– Чи відомі Вам випадки, коли людина залишала адвокатуру та починала успішно працювати у правоохоронних органах?

– Знову ж таки, якщо відверто, я таких прикладів не шукав. На сьогодні є адвокати, які пішли в народні депутати, є ті, хто пішов у Нацполіцію, НАБУ та антикорупційну прокуратуру, є навіть ті, хто пішов у судді. На скільки це буде вдало – покаже час.

– Адвокатів часто запитують, кого вони не стали би захищати в жодному разі. Але поставимо інше питання – який тип клієнта для Вас є найбажанішим? Чи буває так, коли щось «клацає» і Ви розумієте: ось це «моя» справа, «мій» клієнт?

– Я трошки по-іншому підхожу до цього питання. Моя робота – захищати порушене право, і саме цим ми займаємось з колегами. Звичайно, є цікаві справи, коли ти розумієш, що тобі ніхто не заважає і все в твоїх руках, – тоді ти починаєш творити для клієнта і для держави. Найбільше мене збуджує, якщо можна так сказати, коли мова йде про захист від великих банків, держави та й взагалі, недосконалої державної машини.

– Чому Ви підтримуєте законопроект № 9055 про адвокатуру?

– Це дасть змогу припинити свавілля та узурпацію влади в адвокатурі, а також дасть змогу розвиватись адвокатурі та збільшить гарантії адвокатської діяльності. На сьогодні, на мій погляд, після прийняття нікому не потрібної адвокатської монополії адвокатура фактично втрачає незалежність при існуючому стані речей. Законопроект 9055 це може виправити.

– Якщо Ваші сини висловлять бажання стати юристами – відмовлятимете?

– Я вважаю, що діти повинні прожити своє життя, а не життя, до якого їх підштовхують, а іноді і примушують батьки. Тому, якщо хотітимуть бути юристами – я проти не буду, а якщо ні – то підтримаю будь-які прагнення для їх розвитку та досягнення поставленої мети.

FEMIDA.UA

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

Столиця може опинитися під загрозою зриву опалювального сезону

Україна не готова до опалювального сезону, і про це сьогодні заявили в уряді. Втім сподіваються наздогнати заплановане і пригрозили місцевій владі відповідальністю. А от у столиці можливий справжній колапс – через борги перед НАК «Нафтогаз України» сезон тепла взагалі під загрозою.

Про це йшлося у програмі новин «Перші про головне» на телеканалі ZIK.

Майже половина шкіл, лікарень і дитсадків в Україні до опалювального сезону все ж готові. В уряді підганяють місцеву владу, щоб із теплом узимку були й усі житлові будинки. Газ у підземні сховища женуть за графіком. Гірше з мазутом і вугіллям

«Запаси вугілля на ТЕЦ становлять 1 млн 735 тис тонн. Ситуація є напруженною, але не критичною. Трішки гірше з мазутом – лише 38 тис. тонн», – сказав заступник міністра енергетики та вуглепрому України Анатолій Корзун.

Є клопіт і з розрахунками за вже спожиті енергоресурси перед постачальниками.

«Літо дуже швидко закінчиться, і зима – дуже близько та буде непростою», – вважає віце-прем’єр-міністр України Геннадій Зубко.

Кияни розповідають, що наразі гріють воду в каструлях, аби помитися. Що ж буде, як стане холодніше, навіть бояться уявити. Та в опалювальний сезон Київ може залишитися не лише без гарячої води, а й тепла. Нафтогаз погрожує взагалі не постачати блакитного палива через борги, а нині це понад 4 мільярди гривень.

«Це борг «Київенерго» перед НАК «Нафтогаз» за той природний газ, який був спожитий цією компанією», – розповів заступник голови правління НАК «Нафтогаз України» Сергій Перелома.

Утім, на їхню думку, розплатитися мусить «Київтеплоенерго». Його «Нафтогаз» вважає правонаступником «Київенерго». Бо саме ця компанія від травня постачає місту тепло та гарячу воду. І радять віддати гроші якнайшвидше.

«На жаль, тоді «Нафтогаз» не матиме правових підстав для постачання газу цій організації», – додав Перелома.

Спочатку – укласти угоду на постачання блакитного палива й паралельно з’ясовувати, хто сплатить борги. Такий варіант пропонує міська влада.

«Позиція міста співпадає з останнім рішенням Господарського суду. Заборогованість, безумовно, разом із штрафними санкціями не може бути переведена на комунальне підприємство», – зазначив заступник голови КМДА Петро Пантелеєв.

Юрист Ростислав Кравець упевнений, що все до копійки має віддати саме «Київенерго».

«Відповідна соціальна напруга, яка виникне у зв’язку з відсутністю теплопостачання і відвертим нехтуванням, може призвести до кримінальної відповідальності керівництва «Нафтогазу», – сказав юрист Ростислав Кравець.

У «Київенерго» поки нічого конкретного не кажуть. До речі, уже від 1-го серпня в управління міста повертаються ще й найбільші – п’ята й шоста ТЕЦ, а без газу вони взагалі не працюватимуть.

Нагадаємо, «Нафтогаз» подав до суду на комунальне підприємство «Київтеплоенерго» з метою визнати за компанією правонаступництво за боргами «Київенерго».

Олена Лоскун, Тарас Біловол та Кирило Лихачов. «Перші про головне»

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

Нацбанк може значно посилити обмеження на фінансовому ринку

Цілком можливо, що Нацбанк України може цього року зробити свою монетарну політику більш жорсткою та ввести деякі валютні обмеження. Це, за словами голови правління регулятора Якова Смолія, станеться тоді, коли зростатиме інфляція, а також в тому випадку, коли МВФ не надасть Україні чергового траншу кредиту.

Нагадаємо, що Верховна Рада ухвалила в першому читанні законопроект №8152 «Про валюту». За валютну лібералізацію проголосувало 253 народних депутати.

Документ передбачає поступове зняття всіх валютних обмежень і спрощення валютних операцій.

На першому етапі буде скасовано весь валютний контроль за операціями на суму менше 150 тис. грн (близько 40% всіх операцій з валютою), будуть скасовані санкції у вигляді зупинення зовнішньоекономічної діяльності за порушення строків розрахунку за валютним контрактом (тобто держоргани не зможуть блокувати роботу бізнесу). При цьому в Міністерстві економіки виступали проти скасування цих санкцій.

Як зазначив «Урядовому кур’єру» адвокат Ростислав Кравець, він у цілому дуже негативно ставиться до цього законопроекту, навіть після його значного перероблення: «Я думаю, що такою лібералізацією ми можемо просто підірвати стабільність у країні, в тому числі нашої національної валюти — гривні. Адже ціни так або інакше будуть «прикріплятися» до валют».

Олег ГРОМОВ, «Урядовий кур’єр»

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

Саакашвілі може уникнути навіть адміністративної відповідальності – юрист

Інцидент на прикордонному пункті «Шегині» з участю Міхеїла Саакашвілі слід оцінювати лише у правовий спосіб, заявив президент Петро Порошенко. Колишній очільник Одещини переконує, що не порушував закону, коли перетнув кордон усупереч застереженням силовиків. Поліція вже відкрила провадження через «прорив» Саакашвілі. Проте що, відповідно до закону, загрожує учасникам недільних подій?

Поліція Львівщини веде провадження за ознаками злочину, передбаченого частиною 1 статті 332 Кримінального кодексу України – «незаконне переправлення осіб через державний кордон України». Йдеться, за його словами, про організацію, керівництво або сприяння таким діям.

До неї вже в понеділок додалась частина 2 статті 342 Кримінального кодексу України, у якій йдеться про «опір працівникові правоохоронного органу». Як заявили у Держприкордонслужбі (ДПСУ), на місці інциденту «невідомі зчинили бійку з представниками Нацполіції і прикордонниками та сприяли незаконному порушенню державного кордону групою осіб, у тому числі народним депутатам». Під час інциденту 11 бійців Національної поліції та 5 ДПСУ отримали тілесні ушкодження.

Протоколи про адміністративне правопорушення під час перетину кордону в пункті пропуску «Шегині» вже склали щодо шести учасників прориву, загалом підозрюють 60 людей у незаконному перетині кордону, заявили у Держприкордонслужбі.

Так чи інакше, а організаторів «прориву» за участю колишнього голови Одеської ОДА Міхеїла Саакашвілі прикордонної охорони на пункті пропуску «Шегині» притягнуть до кримінальної відповідальності, заявив генеральний прокурор Юрій Луценко.

Що це було з точки зору права?

До Міхеїла Саакашвілі щодо перетину кордону, найімовірніше, може застосовуватись адміністративна відповідальність, коментує експерт громадської організації LEAD Office Владислав Власюк. Вона передбачена статтею 204-1 Кодексу України про адмінпорушення – «незаконне перетинання або спроба незаконного перетинання державного кордону України». Йдеться про штраф від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк до п’ятнадцяти діб.

До 2004 року за це була передбачена кримінальна відповідальність, проте відповідну статтю, детально прописану, виключили з закону, говорить юрист.

А перспективи озвученої правоохоронцями статті 332 Кримінального кодексу України досить мізерні, адже довести її складно, говорить Власюк. Спершу потрібно було ідентифікувати і покарати осіб, які незаконно перетнули кордон. Потім довести, що були ті, хто все організував, підбурював натовп, підштовхував до порушення закону. І потім уже карати організаторів такої змови, каже він.

Депутати, які приїхали на підтримку Саакашвілі і брали участь у «прориві», не можуть проходити за цією статтею Кримінального кодексу – недоторканність. І до того ж, за цим законом, людина не може одночасно виступати в двох іпостасях – і перетинати кордон, і організовувати такий перетин, додає юрист.

А це робить статтю надто морочливою для доведення:

«Ну, я не бачу перспективи для статті 332 – «незаконне переправлення осіб через державний кордон України». Тобто, це може бути адміністративна відповідальність», – коментує Власюк.

Так чи інакше, прості громадяни, які сприяли «акції» Саакашвілі, мають більше шансів відбути покарання, згідно із законом, аніж ті, хто «заварив цю кашу», додає Владислав Власюк.

«Це така об’ємна робота. Тому що було дуже багато правопорушників. Ну, якщо постараються, то когось притягнуть до відповідальності», – додав експерт.

Саакашвілі може навіть не сплатити штрафу

А от адвокат, старший партнер адвокатської компанії «Кравець і партнери» Ростислав Кравець припускає, що Міхеїл Саакашвілі може уникнути навіть адміністративної відповідальності.

«У зв’язку з тим, що безпосередньо самою статтею передбачено, що якщо особа звернеться до компетентних (українських – ред.) органів, що він є біженець, що йому потрібна правова допомога, то в такому випадку законодавством встановлено виключення щодо притягнення до адміністративної відповідальності. Тоді особа не буде притягнута. Як відомо, адвокат пана Саакашвілі звернувся з відповідною заявою», – каже Кравець.

На якій статті би не зосередились правоохоронці: чи то адміністративне порушення за перетин кордону, чи кримінальне за організацію, доля справи залежатиме від політичної волі «згори», каже адвокат.

«У разі, якщо воля буде, провину доведуть. І тих депутатів теж: звернуться із поданнями про зняття з них недоторканності. Проте, з огляду на те, що зараз відбувається у країні, я дуже сумніваюсь, що когось притягатимуть до кримінальної відповідальності», – каже він.

Кримінальна справа, яку порушили щодо організації незаконного перетину кордону, цілком ймовірно, буде з часом просто закритою, резюмує Кравець.

Тим часом колишній голова Одеської ОДА Міхеїл Саакашвілі у Львові заявляє, що у його подальших планах – «захист людей», які перебували у «Шегині».

«Вони знущалися над людьми цілий день. І реально люди на це зреагували, зреагували на свавілля. Я думаю, це – якраз приклад того, що не треба себе так з людьми поводити», – сказав він у відповідь на запитання кореспондента Радіо Свобода.

Що відбулось на кордоні?

Міхеїл Саакашвілі 10 вересня потрапив на територію України, не пройшовши прикордонного контролю. Перед цим поблизу пункту пропуску «Шегині» виник стихійний мітинг, стався «прорив» кордону силовиків на пункті пропуску. Детальніше про це у Живому блозі Радіо Свобода.

Саакашвілі у липні указом президента України втратив українське громадянство. Чинність його закордонного паспорта громадянина України після втрати громадянства скасована. У Державній прикордонній службі попереджали, що в разі спроби проїхати з таким документом він мав бути вилучений, а сам Саакашвілі депортований з України.

Радіо Свобода

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

Якщо лікар не може принести користі, нехай він не шкодить

Як свідчить латинське прислів’я: «Errare humanum est» — «Кожній людині властиво помилятися», і, на жаль, лікарі не є виключенням в даному випадку. На жаль, тому що, саме їм ми довіряємо наше життя та здоров’я, і ці помилки можуть дорого нам коштувати.

Лікар — це фахівець із повною вищою медичною освітою, який в установленому законом порядку постійно займається підтримкою або відновленням людського здоров’я, через запобігання (профілактика), розпізнавання (діагностика) та лікування захворювань і травм. Це можливо завдяки ґрунтовним знанням з анатомії, фізіології, хвороб і лікування, науки медицини, його досвіду та практики. Проте, яким би досвідченим та кваліфікованим лікар не був, помилки все одно трапляються у практиці майже кожного медичного працівника. Питання полягає лише в тому, що стає причиною таких дефектів, які наслідки вони за собою тягнуть, що в свою чергу дає можливість встановити чи виходить кожна конкретна ситуація за межі медицини, імплементуючись в правове поле, що дозволяє говорити про притягнення особи – медичного працівника до відповідальності.

Стаття 3 Конституції України визначає: людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Це положення покладено в основу всіх відносин, що регулюються нормативно – правовими актами, як на міжнародному, так і на національному рівні. Дане правило є основоположним для лікарів, завданням яких є зберегти це життя та здоров’я.

Історичний екскурс щодо поняття «лікарська помилка»

Лікарська професія є однією з найдавніших, і очевидним є те, що виникнення поняття «лікарська помилка» збігається в часі з появою даного виду занять.

Про відповідальність лікарів за невдале лікування пацієнтів згадується ще в стародавніх джерелах права, таких як Закони Хамурапі, Законах ХІІ таблиць Стародавнього Рима. Так, наприклад, в Законах Хамурапі зазначалося: «Якщо лікар робить кому-небудь важку операцію мідним ножем і заподіює йому смерть, знімає кому-небудь більмо й позбавляє його ока, то необхідно відітнути йому руки».

В епоху античності, відповідальність лікарів за помилки стала менш небезпечною для їхнього життя. Хоча, деякі норми тогочасних джерел права і містили положення щодо смертної кари чи калічення, все ж таки більша частина покарань була саме у формі штрафів.

В період Середньовіччя лікарів в основному позбавляли медичної практики за дефекти у лікуванні, проте не виключенням були і випадки спалювання на вогнищі.

З приходом просвітницьких часів все частіше поставало питання про необхідність правової регламентації відповідальності медичних працівників за помилки в професійній діяльності, що завдало шкоду пацієнту.

На теренах сучасної України та Росії термін «лікарська помилка» вперше вжив лікар Пирогов М.І. Він звертав увагу на необхідність детального аналізу причин медичних помилок, а також запропонував їх класифікацію в залежності від етапу медичного процесу: діагностичні, тактичні, технічні, деонтологічні тощо.

Слід звернути особливу увагу на те, що визначення поняття «лікарська помилка» національне законодавство не містить. Незважаючи на те, що дане явище часто згадуюється і в науковій і в навчальній літературі, не рідкими є випадки, коли різні автори під одним і тим же терміном розуміють різні поняття.

Для прикладу наведемо визначення даного поняття, що міститься в Юридичній енциклопедії за редакцією Шемшученко Ю.С. — лікарська помилка — хибні висновки і дії лікаря при встановленні діагнозу захворювання, визначенні тактики і методики його лікування.

Визначення і закріплення даного поняття є необхідним з метою надання можливості регламентації наслідків таких помилок. На думку більшості вчених у даній галузі лікарська помилка так чи інакше нерозривно пов’язана з дефектами надання медичної допомоги.

Найбільш поширеним визначенням поняття «лікарська помилка» є наступне: лікарська помилка — дефект надання медичної допомоги, що пов’язаний з неправильними діями медичного персоналу, який характеризується добросовісною помилкою за відсутності ознак умисного або необережного злочину. З цього визначення випливає, що лікарська помилка виникає при добросовісному відношенні медика до своїх обов’язків, коли немає причин говорити про наявність ознак складу злочину. Проте, як вже говорилося, існують і інші визначення.

Також актуальним є розгляд поняття «лікарська помилка» у більш широкому розумінні – «медична помилка», оскільки такі помилки досить часто трапляються і в роботі, як старшого, так і молодшого медичного персоналу.

Суб’єктивний чи об’єктивний фактор?

Медики в своїй більшості схильні пов’язувати лікарські помилки зі складністю людського організму і неконтрольованістю патології, на яку впливає лікування. Такі твердження відкидають саму можливість відповідальності лікаря за помилку, оскільки вона розглядається як явище, що аж ніяк не може залежати від особи, яка проводить лікування.

В свою чергу протилежною є думка представників іншої групи, до якої входять здебільшого юристи та деякі науковці – медики. Вони стверджують, що помилки лікарів завжди супроводжуються таким елементом як вина, а отже, відповідальність повинна наступати у будь-якому випадку. Проте, єдиного підходу щодо кваліфікації дій особи при лікарській помилці — винне чи необережне діяння – навіть серед прихильників даного табору немає.

Незважаючи на два вищезазначені діаметрально протилежні підходи до розкриття суті поняття «лікарська помилка», істину треба шукати десь між ними.

Важливим є те, що лікарська помилка завжди зумовлена суб’єктивними чи об’єктивними факторами. Саме від того, який фактор був присутнім і залежить настання відповідальності особи. Більш того, ці дві групи факторів можна покласти в основу класифікації медичних помилок.

Суб’єктивними факторами лікарських помилок є: недостатній досвід медичного працівника; недостатнє обстеження хворого; неправильна інтерпретація лабораторних та інструментальних досліджень; недооцінка або переоцінка результатів консультацій інших фахівців тощо.

Вважається, що частіше всього лікарські помилки виникають внаслідок недостатнього рівня знань та малого досвіду лікарів, неможливості глибоко та всебічно дослідити важко хворого з причини його стану або обмеженої кількості часу.

Помилки, викликані суб’єктивним факторами, це помилки, яких припускаються лікарі, які необґрунтовано відступають від медичних стандартів, діють необережно, самовпевнено чи допускають необґрунтований ризик при недостатності досвіду чи знань.

До об’єктивних факторів можна віднести, зокрема,

• недосконалість медичної науки на даному етапі її розвитку,

• несприятливі умов або обставин здійснення медичного втручання,

• об’єктивні труднощі діагностики деяких захворювань,

• атиповий розвиток захворювання, індивідуальні аномалії анатомічної будови тіла чи функціонування організму пацієнта,

• алергічні реакції, які неможливо було передбачити при стандартному медичному втручанні (діагностуванні чи лікуванні).

Для прикладу можна навести випадок, коли пацієнтка померла при змазуванні ясен анастетиком перед видаленням зуба. Будь-яких хворобливих змін, якими можна було б пояснити цю смерть, при дослідженні трупа пацієнтки не виявлено. При хімічному дослідженні препарату, який протягом того ж дня застосовувався щодо інших пацієнтів, сторонніх домішок не встановлено.

Тобто, суб’єктивними будуть фактори, які пов’язані з особою та діями (бездіяльністю) медичного працівника, а об’єктивними — всі інші, які заважали йому надати належну медичну допомогу. Отже, другий тип медичних помилок не залежить від особи медичного працівника.

Проводячи аналіз факторів, які призводять до виникнення лікарських помилок, можна дійти до наступного висновку: присутність будь-якого суб’єктивного фактору передбачає наявність вини медичного працівника. Необхідно зробити наголос, що вина у даному випадку є у формі необережності, оскільки наявність умислу автоматично переводить діяння в ряд злочинів.

Відповідальність

Жоден лікар не застрахований від помилок у своїй практиці. Як вже зазначалося, за наявності суб’єктивного фактору у діянні медик може нести юридичну відповідальність.

Якщо шкода заподіяна працівником клініки, то пацієнт може використовувати кілька можливостей для захисту своїх порушених прав шляхом подання позовної заяви:

• проти конкретної фізичної особи (лікаря), з боку якого, на його думку, мало місце нанесення шкоди – кримінальна справа

• проти клініки – цивільна та кримінальна справа

• проти обох, залучаючи клініку в якості співвідповідача – цивільна та кримінальна справа

На практиці багато позовів подаються проти установ охорони здоров’я. Відповідальність медичного закладу базується на обов’язку надавати медичну допомогу пацієнтам та обов’язку нести солідарну відповідальність за необережні дії своїх співробітників.

Так, ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України передбачено відшкодування юридичною або фізичною особою шкоди, завданої їхнім працівником чи іншою особою, а саме: юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків.

Хотілося б наголосити, що лікарська помилка тягне за собою кримінальну відповідальність у випадку наявності вини особи та причинно – наслідкового зв’язку між діями лікаря та наслідками, що потягли смерть чи ушкодження здоров’я пацієнта.

Тобто, дії медичного працівника в конкретному випадку були об’єктивно неправильними, що знаходяться в суперечності з загальновизнаними і загальноприйнятими правилами медицини. При цьому, медичний працівник в силу отриманої освіти та займаної посади повинен був усвідомлювати, що дії його є неправильними і тому можуть заподіяти шкоду хворому. Ці об’єктивно неправильні дії сприяли настанню несприятливих наслідків — смерті хворого або заподіяння істотної шкоди його здоров’ю.

Умисне скоєння злочину у сфері медицини зустрічається не так часто. В переважній більшості випадків правопорушення медичними працівниками вчиняються з необережності (діяння, вчинене з необережності чи недбалості).

При встановленні того, чи мала місце недбалість, суди дотримуються тих же визначень, які вони використовують при розгляді будь-яких інших цивільних позовів або кримінальних справ. Головне питання, на який потрібно відповісти судді — чи мало місце неналежне виконання лікарем свої обов’язків? Іншими словами, чи було лікування, застосоване лікарем, нижче того стандарту лікування, який встановлено законом, і, отже, чи можна говорити про наявність цивільно-правового порушення або кримінально караного діяння.

З аналізу судової практики видно, що більша частка позовів по так званим «медичним справам» завершується відмовою у позові пацієнта або його родичів.

Проте, для прикладу можна привести рішення Городоцького районного суду Львівської області, яким було задоволено позов пацієнтки щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої неналежним виконанням професійних обов’язків медичними працівниками акушерсько-гінекологічного відділення Городоцької ЦРЛ, що призвело до смерті дитини під час прийняття пологів у породіллі. Суд постановив стягнути з Комунального закладу Городоцької центральної районної лікарні на користь позивача 303 грн. 16 коп. матеріальної та 30 000 грн. моральної (немайнової) шкоди, а всього 30303 грн. 16 коп.

Необхідність змін

Підсумовуючи вищевикладене хотілося б додати про необхідність проведення великого обсягу роботи в даній сфері, починаючи із закріплення в законодавстві поняття «лікарська помилка» або у більш ширшому його значенні — «медична помилка». Це дозволить усунути всі суперечності щодо визначення даного поняття, виключить ряд випадків, які взагалі не можуть призвести до настання відповідальності лікаря, а з іншого боку – не дозволить її уникнути винній особі.

Як би там не було, необхідно говорити про зміни у всіх ланках системи охорони здоров’я. Мета, на мою думку, повинна полягати не в концентрації на покаранні конкретного медичного працівника, а на проведенні масштабних реформ, які б мінімізували фактори виникнення лікарських помилок.

Досить влучними у цьому контексті є рекомендації, викладені у Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Биржиковський проти Польщі». У ньому зазначено, що помилки, до яких спричинилися медичні працівники, треба швидко з’ясовувати, ця інформація має невідкладно бути поширена серед персоналу медичної установи, аби не допустити повторення негативного досвіду в майбутньому, а відтак, гарантувати пацієнтам надання якісніших послуг.

Яна Бабенко
Юрист, Адвокатської компанії Кравець і партнери для Юридичної газети

Адвокатская компания Кравец и Партнеры