Архив метки: до

Свои обвинения украинские силовики часто не могут довести до суда

Нарушая закон, невозможно построить правовое государство. 

К сожалению, то что за частую объявляет руководство правоохранительных органов не имеет ничего общего с реальностью и тем, что они предоставляют в суд. Собранные с нарушением доказательства в дальнейшем не будут приниматься судом и соответственно не могут стать основанием для приговора. Нарушая закон не возможно построить правовое государство.

Страна.UA

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

Свои обвинения украинские силовики часто не могут довести до суда

Нарушая закон, невозможно построить правовое государство. 

К сожалению, то что за частую объявляет руководство правоохранительных органов не имеет ничего общего с реальностью и тем, что они предоставляют в суд. Собранные с нарушением доказательства в дальнейшем не будут приниматься судом и соответственно не могут стать основанием для приговора. Нарушая закон не возможно построить правовое государство.

Страна.UA

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

Людям вернут деньги, перечисленные за день до закрытия банка

Верховный суд не увидел разницы между переведенными средствами и теми, что лежали на счетах.

Вкладчикам проблемных банков не имеют права отказывать в компенсациях, если им перечислили средства вплотную к дате введения в финучреждении временной администрации. Даже если деньги поступили за сутки до ее появления. Соответствующую правовую позицию выдала Большая палата Верховного суда в ходе рассмотрения дела №814/4112/15.

Она потребовала от Фонда гарантирования вкладов физлиц включить человека в список пострадавших вкладчиков, и выплатить ему возмещение до 200 тыс. грн. Поскольку суд не увидел никакой разницы между вкладчиками, у которых средства находились на счетах, и теми, которым их перечислили. Даже в последний момент. Главное — что перечисление состоялось до временной администрации.

История касалась вкладчика банка «Киевская Русь», который получил средства на счет 19 марта 2015 года. А временная администрация в финучреждение была введена 20 марта, то есть на следующий день.

«В соответствии со статьей 1062 Гражданского кодекса Украины на счет по банковскому вкладу зачисляются денежные средства, поступившие в банк на имя вкладчика от другого лица, если договором банковского вклада не предусмотрено иное. При этом считается, что вкладчик согласился на получение денежных средств от другого лица, предоставив ей необходимые данные о счете по вкладу. То есть законодательство не предусматривает ограничений для признания лица вкладчиком банка в случаях перечисления средств в пользу другим лицом», — говорится в правовой позиции БП-ВС.

Историй с перечислениями денег в последний момент — очень много. Юристы говорят, что в Фонде гарантирования почти всегда стараются не платить компенсаций в подобных случаях. Ставя себя выше закона. В котором говорится, что на возмещение имеют права все вкладчики, у которых были средства на счетах до введения временной администрации. Неважно за сколько дней до ее появления — за 1 или за 101.

На это обращают внимание и суды, рассматривающие подобные споры. На то, что Фонд должен выполнять закон.

«По всему видно, что Фонд гарантирования вкладов пытается найти любой повод, чтобы поменьше заплатить людям, и сохранить свои активы. Однако это не повод нарушать закон, иначе зайдет речь о злоупотреблении полномочиями, и уголовной ответственности в отношении конкретных лиц. Независимо от их мотивации. А историй с поступлениями денег людям в последний момент очень много — тысячи случаев. Нередко это перечисления материальной помощи. Или же перечисления самих вкладчиков своим друзьям или родственникам, чтобы увеличить выплату возмещения. Бывает и так, что средства попали на счет в неудачное время. Вариантов масса. Но ни один из случаев, по действующему законодательству, не лишает вкладчика его компенсации до 200 тыс. грн. Если Фонд не смог предугадать эти суммы выплат — это только проблемы Фонда», — объяснил UBR.ua ситуацию старший партнер адвокатской компании «Кравец и партнеры» Ростислав Кравец.

Елена Лысенко, UBR

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

GDPR. Що це взагалі таке і яке відношення він має до України

GDPR — General Data Protection Regulation, у перекладі означає загальний регламент про захист даних. Це нормативно-правовий акт Європейського Союзу, який підлягає до виконання на території усіх держав-учасниць ЄС. Його було прийнято 14 квітня 2016 року, але почав він застосовуватися після дворічного перехідного періоду з моменту набрання чинності — з 25 травня 2018 року.

Основною метою GDPR є контроль за обміном персональними даними на території Європейського Союзу. Простою мовою це нові правила захисту персональних даних, прийняті Євросоюзом.

Визначення персональних даних відповідно до GDPR є достатньо широким і передбачає що персональні дані – це не лише інформація, яка прямо ідентифікує особу, а також і інформація, яка в сукупності з іншими даними може бути використана для ідентифікації особи.

Так, відповідно до офіційного визначення Європейської комісії, персональні дані — це будь-яка інформація щодо фізичної особи, не залежно від того, чи вона стосується його/її особистого, професійного чи суспільного життя. Це може бути що завгодно, зокрема: ім’я, домашня адреса, фотографія, адреса електронної пошти, банківські реквізити, повідомлення на сайтах соціальних мереж, медична інформація або IP-адреса комп’ютера.

Для розуміння предмету та цілі GDPR

Стаття 1 GDPR:

«1. Цей Регламент установлює норми щодо захисту фізичних осіб у зв’язку з опрацюванням персональних даних і норми про вільний рух персональних даних.

  1. Цей Регламент захищає фундаментальні права і свободи фізичних осіб, зокрема їхнє право на захист персональних даних.
  2. Вільний рух персональних даних у всьому Союзі не повинно бути обмежено чи заборонено із причин, пов’язаних із захистом фізичних осіб у зв’язку з опрацюванням персональних даних.»

Чому і навіщо

Явище, яке називають інформаційною революцією, триває досить давно. У країнах Євросоюзу майже кожна людина використовує кілька електронних пристроїв та з блискавичною швидкістю розповсюджує інформацію про себе. Кожна інстальована програма, кожне зроблене фото, підписка на новини, коментар чи лайк у соцмережі, навіть просто візит до сайту чи перегляд погоди – це все супроводжується розповсюдженням інформації, яка містить ознаки персональних даних.

На цьому фоні для країн Європейського союзу підвищення рівня нормативного регулювання у зазначеній сфері виглядало лише питанням часу і актуальність його зростала. GDPR, безсумнівно, є якісно новим та масштабним кроком. Ці правила покликані стати на захист інтересів усіх осіб, які знаходяться на території ЄС, що становить як мінімум 512 мільйонів людей.

Дотримуватися цих правил мають усі, хто займається збором та обробкою персональних даних цих людей.

Як це стосується українців

Немає значення на території якої країни світу розміщена компанія, якщо вона здійснює збір чи обробку інформації про осіб, які знаходяться на території Європейського Союзу – вона повинна слідувати нормам GDPR. Тобто, якщо такі особи користуються послугами компанії, яка знаходиться в Україні і внаслідок цього до компанії передається будь-яка інформація про них (ім’я, IP адреса, електронна пошта, навіть стан здоров’я чи релігійна приналежність), така інформація зберігається та використовується за правилами GDPR.

Так, це покладає додаткову відповідальність на українські компанії, а також зобов’язує їх здійснити додаткові витрати, пов’язані з імплементацією правил. Однак, є інший вихід – повністю відмовитися від отримання інформації, яка стосується громадян ЄС. Який шлях обрати – кожна компанія має можливість визначитися самостійно.

Для розуміння територіальної сфери дії GDPR

Стаття 3 GDPR:

«1. Цей Регламент застосовують до опрацювання персональних даних в контексті діяльності осідку контролера або оператора в Союзі, незалежно від того, чи відбувається власне опрацювання в межах Союзу чи ні.

  1. Цей Регламент застосовують до опрацювання персональних даних суб’єктів даних, які перебувають у Союзі, контролером або оператором, який має осідок поза межами Союзу, якщо опрацювання даних пов’язано з:

(a) постачанням товарів чи наданням послуг таким суб’єктам даних у Союзі, незалежно від того, чи вимагають оплату від таких суб’єктів даних; або

(b) моніторингом поведінки суб’єктів даних, якщо така поведінка має місце у межах Союзу.

  1. Цей Регламент застосовують до опрацювання персональних даних контролером, що має осідок поза межами Союзу, але в місці, де застосовується законодавство держави-члена в силу публічного міжнародного права.»
     

Відповідальність

У цьому ракурсі важливо зазначити про існування штрафних санкцій за порушення GDPR. Так, передбачається два типи штрафних санкцій:

1) за незначні порушення (розмір матеріальної відповідальності може сягати максимум 10 мільйонів євро або 2% від річного обороту компанії, в залежності від того, яка сума буде більшою);

2) за значні порушення, які пов’язані з порушенням основних принципів захисту персональних даних (розмір матеріальної відповідальності може сягати максимум 20 мільйонів євро або 4% від річного обороту компанії, в залежності від того, яка сума буде більшою).

Як бачимо, штрафні санкції за порушення GDPR є вкрай суттєвими і передбачається, що це має мотивувати компанії на імплементацію та дотримання механізму захисту персональних даних за правилами GDPR. 

Як GDPR впливають на туристів і чи можна без згоди фотографувати людей на вулиці

Свого часу правила GDPR викликали жваві дискусії серед спільноти фотографів, зокрема тих, що спеціалізуються на сюжетній фотографії. Дехто стверджував, що GDPR повністю забороняють фотографувати людей на території Європейського Союзу без їх прямої згоди на це. З часом такі дискусії поширилися і на звичайних громадян, туристів, блогерів чи просто активних користувачів соціальних мереж. При цьому, висловлювалося багато міркувань, місцями діаметрально протилежних, але чіткої та однозначної доказової бази вони не містили.

Спробуємо навести чіткість у цьому питанні. Перш за все, варто зробити ремарку, що питання захисту персональних даних є досить делікатним і при застосуванні GDPR на практиці, багато в чому думки експертів розходяться. Це пов’язано зі складнощами інтерпретації деяких понять, процесів та явищ. У зв’язку з цим по сьогоднішній день виникають різного роду роз’яснення та коментарі, які стосуються застосування GDPR на практиці. Їх обов’язково слід брати до уваги при фаховій інтерпретації конкретних положень.

Так, варто звернути увагу на офіційний коментар IDPC (Information and Data Protection Commissioner – посадова особа Єврокомісії, до повноважень якої входить вирішення питань стосовно інформації та обробки даних), який стосується саме захисту інформації при здійсненні фотографування у громадських місцях (street photography). Цей документ містить позицію, що обмеження не застосовуються коли інформація (у даному випадку — зображення) збирається фізичною особою у процесі її особистої діяльності (це корелюється з пунктом с частини 2 статті 2 GDPR). Тобто, якщо фізична особа створює фотографію, яка містить зображення іншої фізичної особи і при цьому ця фотографія створюється виключно в особистих цілях, то жорсткі вимоги про захист персональних даних не застосовуються. Однак, цей же документ містить рекомендацію отримання згоди у випадку, коли фотограф виявить бажання опублікувати таке фото або використати його в комерційних цілях.

Отже, на наш погляд, слід дійти до висновку про те, що GDPR не містить прямої заборони на опублікування фотографій незнайомих людей, при цьому існує рекомендація отримання від них згоди на публікацію таких світлин. Якщо світлини не публікуються, то згода у будь-якому разі не потрібна.

Актуальність для нас

Зараз в Україні ми маємо ситуацію, коли персональні дані збираються, використовуються та розповсюджуються практично безконтрольно. Буденними є випадки отримання постійних повідомлень рекламного характеру про послуги таксі, акції у магазинах, до яких отримувач повідомлення не має жодного стосунку, повідомлення про публічні заходи тощо. Нажаль, при виявленні незаконного отримання, використання чи розповсюдження персональних даних, часто захистити свої права в Українських реаліях  майже неможливо.

Так, в Україні з 1.01.2011 року діє Закон «Про захист персональних даних», який свого часу називали ледь не проривом у сфері захисту персональної інформації. Однак, на практиці до цього часу він не отримав достатньої регуляторної сили та не є ефективним бар’єром від правопорушень у цій сфері.

Тому, враховуючи екстериторіальну дію GDPR, можна стверджувати про додатковий вплив цих правил на якість відповідних правовідносин в Україні. Дійсно, такий вплив є опосередкованим, однак усе більше компаній досить органічно здійснюють імплементацію правил GDPR, оскільки так чи інакше це часто впливає на обсяг їх прибутку та репутацію.

Слід відверто визнати, що приведення діяльності будь-якої української організації у відповідність до правил GDPR навряд чи може мати на меті уникнення від суттєвої відповідальності, про яку зазначено вище, оскільки механізм притягнення до відповідальності та застосування штрафних санкцій навіть на території ЄС є досить неоднозначним. Однак, імплементація правил GDPR матиме позитивний вплив на діяльність організації, хоч і передбачає здійснення деяких витрат. У цьому ракурсі найкраща порада – власними силами або силами зовнішніх експертів здійснити комплексний аналіз діяльності компанії і привести її у відповідність до GDPR. Зрештою, європейське законодавство у якійсь мірі давно є вказівником напрямку для розвитку українського.

Цікаво знати

Закон України «Про захист персональних даних» було прийнято Верховною Радою України та підписано президентом В.Ф. Януковичем 1 червня 2010 року, однак, відповідно до його перехідних положень, він набрав чинності  1.01.2011 року.

Текст Закону прописано за зразком Директиви ЄС №95/46/EC, яка діяла до прийняття GDPR і була прийнята у далекому 1995 році. Це свідчить про низький рівень актуальності українського законодавства у сфері захисту персональних даних.

І на останок. Як захистити свої права в Україні

Відповідно до чинного законодавства України, контроль за додержанням законодавства про захист персональних даних у межах повноважень, передбачених законом, здійснюють Уповноважений Верховної Ради України з прав людини (далі — Уповноважений) та суди. При цьому, постраждалий може звернутися одночасно і до суду і до Уповноваженого, законодавство цього не забороняє. Але варто розуміти, що Уповноважений з великою долею ймовірності зупинить вже розпочатий розгляд звернення, у випадку, якщо йому стане відомо що питання, яке є предметом розгляду скарги, розглядається в суді.

Уповноважений з власної ініціативи або у разі надходження до нього письмової скарги, має можливість проводити перевірку додержання законодавства про захист персональних даних. Про результатами такої перевірки Уповноважений обов’язково повідомляє заявника. Зокрема, він повідомляє про те, чи було виявлено порушення та яких заходів було вжито. Це регламентовано Порядком здійснення Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини контролю за додержанням законодавства про захист персональних даних, прийнятим у 2014 році.

Якщо внаслідок проведення перевірки буде встановлено факт порушення законодавства у сфері захисту персональних даних, то на відповідальних осіб може бути покладено штраф у розмірі від ста до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 1 700 до 34 000 гривень). А у разі виявлення під час перевірки ознак кримінального правопорушення Уповноважений зобов’язаний направити необхідні матеріали до правоохоронних органів.

При цьому, у будь-якому разі, особа, права якої були порушені, не отримає жодної компенсації. Компенсацію можна отримати лише після звернення до суду, за відповідним його рішенням. Таким чином, у більшості випадків найкращим алгоритмом дій вбачається звернення до Уповноваженого з метою встановлення факту правопорушення для подальшого звернення до суду з метою отримання матеріальної компенсації.

**********************

Корисне

Текст GDPR (англійська):

https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/?uri=uriserv:OJ.L_.2016.119.01.0001.01.ENG

Текст GDPR (українська). 25 квітня 2018 р. затверджено офіційний український переклад:

https://www.kmu.gov.ua/storage/app/media/uploaded-files/es-2016679.pdf

Сергій Бабенко

Адвокат, Адвокатське об’єднання Кравець і партнери

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

Що робити, якщо на вулиці забирають до військкомату: лікнеп від адвоката

В Україні завершується весняно-літній призов (1 квітня – 30 червня) і військові комісаріати намагаються залучити максимальну кількість юнаків до служби в армії.

Українці зазначають, що часто молодих людей зупиняють на вулиці, перевіряють документи під приводом з’ясувати, чи ухиляються вони від служби. Далі юнака можуть відвезти до військкомату, а там – медкомісія і зовсім неочікуваний від’їзд на службу.

Представники командування Сухопутних військ Збройних Сил України кажуть, що співробітники військового комісаріату та Національна поліція України мають право зупиняти чоловіків на вулиці (у транспорті, громадських місцях тощо) та перевіряти їхні документи на предмет ухилення від служби в армії.

З цього приводу маємо роз’яснення від правозахисника. Адвокат Ростислав Кравець у відео-зверненні в YouTube підкреслює, що зупиняти людей на вулиці, перевіряти їхні документи на предмет ухилення від служби та змушувати  проїхати до військкомату не мають права ані Нацполіція, ані військкомати. Інакше їхні дії можна тлумачити як перевищення службових повноважень.

Що робити українцеві, якщо на вулиці його зупинили представники військкомату

Юнак має право не слідувати проханням, вимогам та вказівкам представників військкомату. Тож, йому варто просто піти геть, не створюючи конфлікту.

Якщо зупинили військові та поліціянти

Юнакові необхідно одразу прямо запитати про причину такої зупинки. Якщо люди у формі казатимуть, мовляв, розшукуємо підозрюваного у вчиненні злочинів, варто запитати – яких саме злочинів та кого конкретно розшукуєте (ім’я, прізвище, вік, прикмети тощо).

Пам’ятайте, що поліція може спеціально спровокувати ситуацію, коли необхідно перевірити ваші документи. Якщо поліціянти стверджують, що ви за орієнтуванням скидаєтеся на розшукуваного крадія, що поцупив телефон, гроші або сумку, називають його прикмети (та / або ім’я), вам варто пред’явити документи. Після того, як ваша особа підтверджена документом, вас повинні відпустити (за умови, якщо ви – не крадій, якого розшукують).

До того ж, якщо поліція точно знає ім’я та прізвище розшукуваного, і ви аж ніяк не є цією особою, то забирати вас до відділку та “з’ясовувати особу” правоохоронці не мають права.

Якщо у вас немає документів, що посвідчують особу, вас мають право затримати на довше, ніж на 72 години до встановлення особи. Дзвоніть родичам – як тільки вони привезуть ваші документи (паспорт, права, студентський квиток), вас зобов’язані відпустити.

Найважливіше! Той, хто ухиляється від служби, – це людина, яка пройшла медкомісію та визнана придатною для служби, але не прийшла за повісткою військкомату на призовний пункт. Тож, якщо ви не отримували повістки, вас не можна просто так зупинити на вулиці та забрати до військкомату (навіть на “перевірку”).

Якщо все ж везуть до відділку

Не конфліктуючи, намагайтесь з’ясувати, чому вас затримали та попросіть надати вам адвоката. Правозахисник надається відповідно до законодавства, безкоштовно, з самого початку затримання. Якщо адвоката вам не надають, телефонуйте родичам / знайомим, котрі допоможуть з правозахисником. У відділку не надавайте жодної інформації, доки не поговорите з адвокатом.

Якщо вдасться, телефонуйте “102” та залишайте повідомлення про незаконне затримання. До того ж, поліція зобов’язана одразу повідомити ваших близьких про ваше затримання.

Якщо везуть до військкомату

Якщо поліціянти не відступають і змушують їхати  до військкомату, аби перевірити, чи не ухиляєтеся ви від служби, варто відповідати щось на кшталт: “Покажіть підтвердження того, що я ухиляюся від служби або назвіть прізвище людини, яку ви розшукуєте з цього приводу”. Якщо вам не називають прізвища розшукуваного, сміливо йдіть у справах.

Ростислав Кравець також зазначає, що поліціянти зобов’язані розшукувати лише осіб з конкретними прикметами та іменами. Правоохоронці не можуть шукати у загальному сенсі усіх, хто ухиляється від служби в армії. Проте, якщо ви все ж опинилися у військкоматі, у жодному разі не роздягайтеся (аби пройти медкомісію), не віддавайте своїх документів та не підписуйте жодних паперів. Вимагайте безкоштовного державного адвоката.

LegalHub.Online

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

До 17 червня Товариства з обмеженою відповідальністю повинні внести зміни до статутів

17 червня 2018 року набрав чинності Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (далі – Закон №  2275-VIII), яким внесено зміни до прав і обов’язків учасників товариств з обмеженою відповідальністю (далі – Товариства) та порядку створення, діяльності та припинення Товариств.

Як показує практика, у зв’язку із набранням чинності Законом №  2275-VIII, більшість положень статутів Товариств, затверджених до червня 2018 року, не відповідають нормам вказаного закону.

Однак, законодавцем встановлено строк до 17 червня 2019 року аби Товариства мали можливість привести свої статути у відповідність до прийнятих змін та нововведень.

Після настання вказаної дати, положення статуту, які не відповідатимуть законодавству, втратять свою чинність і не підлягатимуть застосуванню.

Законом №  2275-VIII передбачено своєрідне заохочення Товариств до оновлення свої установчих документів, яке полягає у звільненні їх від сплачувати адміністративного збору за реєстрацію відповідних змін до статуту. Однак, таке заохочення діє лише до 17 червня 2019 року.

Разом з тим, серед «експертів» можна почути думку і про те, що після 17 червня 2019 року Товариство може і далі функціонувати на підставі свого статуту. Така позиція має право на існування, оскільки чинним законом не передбачено жодної санкції за не приведення статуту Товариства у відповідність Закону №  2275-VIII, а єдиним наслідком не вчинення вказаних дій є втрата чинності деяких положень установчого документу.

Однак, в даному випадку доцільно говорити не про відповідальність або вплив з боку державних органів, а про переваги, які надає Закон №  2275-VIII та які учасники мають право закріпити в статуті свого Товариства.

Слід пам’ятати про те, що статут це не просто документ, який необхідно подати державному реєстратору для створення Товариства, а це основний внутрішній акт, який регулює питання створення, діяльності та припинення Товариств, визначає та захищає права й інтереси учасників Товариства.

Серед причин, які змушують замислитись над необхідністю приведення статуту Товариства у відповідність до Закону №2275-VIII, можна виокремити наступне:

  • відмова скрупульозних контрагентів та банків від співпраці з Товариством, яке діє на підставі статуту, що суперечить положенням чинного законодавства;
  • відмова від прийняття документів для участі у тендерах або дискваліфікація учаника;
  • економія часу та фінансів в майбутньому (відповідно до Закону №  2275-VIII в статуті можна не зазначати: адресу місцезнаходження Товариства; розмір статутного капіталу; інформацію про засновників та розмір, належних їм часток; види діяльності та ін. Таким чином, виклавши статут Товариства у новій редакції й виключивши вказані відомості, в майбутньому можна затверджувати відповідні зміни без реєстрації нової редакції статуту);
  • можливість передбачення в статуті обмеження щодо зміни співвідношення часток учасників Товариства;
  • можливість передбачення в статуті детального порядку вступу до Товариства та виходу з нього (що може бути корисним для залучення додаткового фінансування на розвиток вашого бізнесу);
  • можливість передбачення в статуті індивідуальних положень з загальних питань діяльності Товариства, які вже врегульовані в законі (наприклад: передбачення додаткових випадків скликання загальних зборів; віднесення до виключної компетенції загальних зборів учасників інших питань, ніж передбачених законом; передбачення іншого порядку реалізації переважного права учасників Товариства; передбачення іншого строку, порядку, розміру та способу проведення розрахунків з учасником, що виходить з Товариства, а також порядку вибору суб’єкта оціночної діяльності; та ін.). 

Отже, приводити статут Товариства у відповідність до закону №  2275-VIII чи ні – вирішувати лише учасникам такого Товариства. Однак, при прийнятті рішення з цього питання, слід пам’ятати про те, що статут це не просто документ, який необхідний для створення та існування Товариства, а це основний внутрішній акт, який регулює питання створення, діяльності та припинення Товариств, визначає та захищає права й інтереси його учасників, забезпечує стабільну та ефективну роботу Товариства.

ДОВІДКОВО:

Для запобігання проблемам у роботі Товариства, що можуть виникнути у разі невідповідності його статуту вимогам законодавства, спеціалісти Адвокатської компанії «Кравець і партнери» готові проаналізувати статут Товариства на предмет його відповідності положенням чинного законодавства та, у разі необхідності, розробити й зареєструвати нову редакцію статуту.

Для початку роботи в цьому напрямку, необхідно надіслати нам скан-копію чинної редакції статуту Товариства, після чого спеціаліст з корпоративного права безкоштовно проаналізує його і повідомить Вам про необхідність (чи не доцільність) оновлення положень статуту.

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

Юрист о языковом законе: у Президента появились основания до 14 июня распустить парламент — юрист

Украинский парламент ждет такая же участь, какая постигла действующего пока Президента Украины. Если Порошенко это учтет, то у него есть основания в июне распустить ВРУ.

Такое мнение в ходе пресс-конференции в информагентстве ГолосUA высказал юрист Ростислав Кравец.

Распустить Верховную Раду можно, но можно действовать по закону и можно действовать по политической необходимости, отметил юрист.

«Мы сегодня видели, как принимали языковой закон, становится еще более понятно, что ничего не делается в парламенте в соответствии с законом. Теоретически нам не нужно придерживаться Конституции. Интересная ситуация, нонсенс во всем, особенно что касается работы парламента», — подчеркнул Р. Кравец.

По его словам, согласно Конституции, парламент нельзя расформировать за полгода до прекращения срока его полномочий. Однако правильно в Facebook написал судья Павел Вовк, что предусмотрено три основания для досрочного роспуска Верховного Рада. Первое — если не формируется коалиция, то есть несоздание коалиции. Второе — несформированный Кабинет министров. Третье — если на протяжении 30 дней парламент не собирается на заседания. Де-факто у нас третий год не существует коалиции в парламенте.

«Есть все основания по указу Президента досрочно распустить парламент и поблагодарить парламентариев за то, что они большую часть времени проводили за стенами парламента. На мой взгляд, парламент ждет такая же участь, какая постигла действующего еще Президента Украины. Фактически у Президента есть возможность до 14 июня принять такой указ по роспуску Верховной Рады», — констатировал Р. Кравец.

По словам юриста, этот парламент полностью утратил доверие украинцев, он не занимается законотворческой работой, поэтому назрела необходимость формировать новый парламент, который будет помогать Президенту.

«Время пришло. Если мы пытаемся придерживаться норм Конституции, то в Украине должно быть верховенство права – и эти 50 дней входят в верховенство права. Я надеюсь, что Президенту хватит сил и воли издать приказ о расформирование позорного украинского парламента», — подытожил Р. Кравец.

Как сообщалось, 25 апреля Верховная Рада Украины приняла закон «Об обеспечении функционирования украинского языка как государственного. «За» проголосовали 278 народных депутатов Украины.

Людмила Стрельцова, ГолосUA

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

Реестромания: домашних насильников внесут в базу, а до педофилов руки не дошли

Правозащитники считают, что в условно открытый доступ не должны попадать данные жертв домашних конфликтов.

В Украине создается государственный реестр, куда внесут все случаи домашнего насилия, о которых станет известно. Это последний рывок в кампании против семейной тирании, которая началась с принятия закона о противодействии домашнему насилию. Как знает читатель, физическое, экономическое, психологическое ущемление кого-то из членов семьи от недавнего времени может расцениваться как уголовное преступление, а секс без согласия с собственной женой грозит 10 годами заключения

Мы решили поинтересоваться, чем и кому может помочь новый реестр.

Полиция ждет не дождется

Создать электронную «копилку» семейных скандалов должны были до того, как закон о противодействии семейному насилию вступит в силу в полном объеме — до 11 января этого года. Но промедление для нас почти норма, поэтому Кабинет министров утвердил порядок формирования и ведения реестра только 20 марта. Пока его реально создадут, пройдет еще время.

— Реестр значительно ускорит работу служб, которые должны заниматься предотвращением домашнего насилия, оптимизирует процесс обмена сведениями между правоохранителями, местными властями, социальными службами, — говорит помощник главы Национальной полиции Андрей Ткачев. — По старым правилам на информирование нам полагалось три дня с момента выезда полицейских на вызов, по новым — один день. В бумажном виде оповестить всех просто невозможно.

В будущий реестр полагается вносить время и место зафиксированного насилия, персональные данные заявителя (например, соседки, услышавшей через стенку крики о помощи), обидчика и потерпевшего лица. Потерпевший может отказаться называть себя, и это в правилах закреплено. Но по факту никто не может дать гарантии, что к женщине, которая попросила утаить в реестре имя и фамилию, чутко отнесутся в суде.

В Украине уже были прецеденты, когда суд отказывался наказывать семейного тирана только потому, что событие не внесено в реестр, которого… еще не существует.

Жертвы тиранов опасаются

Формально реестр считается закрытым, однако доступ к нему будут иметь многие. Это и министерские чиновники, и представители местных властей, и социальные работники, службы по делам детей, семьи, полицейские, судьи. Опять же нет гарантии, что какой-то чиновник, не имея на то права, распустит язык, и личная проблема человека станет достоянием сплетников.

— Тысячи лиц — от работников сельсоветов до сотрудников министерств — получают доступ к персональным данным жертв, свидетелей и обидчиков, — говорит глава подкомитета по гендерному равенству народный депутат Ирина Суслова. – Можем получить противоположный ожидаемому результат – о фактах домашнего насилия просто не будут сигнализировать, чтобы не обнародовать о себе информацию.

Персональные данные жертвы должны храниться в реестре три года, и лишь потом их обезличат, переведя в разряд статистических данных. Данные заявителя положено хранить год, а данные обидчика обезличивают спустя десять дней после отбытия административного или уголовного наказания. Если суд не признает человека виноватым, то фактически сразу.

— Ни в одной стране мира в реестры не вносятся данные о пострадавших, — говорит директор департамента правовой и социальной помощи «Ла Страда — Украина» Марина Легенька. — Если реестры ведутся, то в них отражают только обидчиков. Стамбульская конвенция по противодействию домашнему насилию вообще не предусматривает никаких реестров.

Также представитель правозащитной организации считает, что фиксация данных заявителя снизит число сигналов о домашнем насилии от свидетелей.

Открывать — не открывать

В контексте будущего реестра случаев домашнего насилия вновь поднят вопрос о реестре педофилов. Сильнее всех его педалирует Национальная полиция в лице заместителя главы Вячеслава Аброськина. Только за 21 марта, по обнародованной им информации, по Украине зафиксировано 5 случаев сексуального растления несовершеннолетних. Самое ужасное, что это происходило внутри семей.

— Нужен открытый реестр осужденных за половые преступления в отношении малолетних детей, — настаивает представитель Нацполиции.

Закон, предусматривающий ужесточение наказания за педофилию, лежит в парламенте без активного движения. Рада отправила его на доработку, отклонив идею открытости реестра. Против выступают правозащитники, утверждая, что открытые реестры можно использовать для давления на человека, да и вообще это нарушение Конвенции ООН о правах.

— Это правда, — говорит старший партнер адвокатской компании «Кравец и партнеры» Ростислав Кравец. — Европейский суд рассматривает внесение персональных данных в открытые реестры как нарушение прав человека. Когда речь идет о создании и администрировании каких-то баз данных, доступ к ним должны иметь только те, кто представляет функции государства.

Не «доска позора», а статистика

Ко множествам реестров, которые существуют в Украине, в последнее время присоединились такие интересные, как реестр должников, реестр лиц, совершивших коррупционные деяния, реестр неплательщиков алиментов. На первый взгляд это выглядит как «доска позора». И для доступа к ней не нужно специального кода или ключей.

На самом деле внесение в реестр — это не наказание. Это сухой учет и контроль. Обычному зеваке не удастся изучить персональные данные всех нечестных заемщиков или жадных отцов.

— Чтобы получить информацию из реестра должников, нужно вбить фамилию, имя, отчество и идентификационный код, — отмечает Ростислав Кравец. — То есть заведомо иметь о человеке данные, а не получать их из базы. Это законная процедура. Она необходима, в частности, нотариусам. Если должник что-то приобретает в собственность, об этом следует уведомить государство.

Реестр лиц, совершивших коррупционные деяния, нужен для проверки человека при приеме на работу. Такие же проверки проводят в странах, где существуют реестры педофилов. Доступ к ним имеют лица, ответственные за работу учреждений по воспитанию детей — руководство школ, детских садов, детских лагерей. И безусловно полиция.

Если в Украине когда-нибудь появится реестр педофилов, скорее всего, он тоже будет условно открытым.

Наталаья Мичковская, КП в Украине

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

ЕСПЧ: собственник утраченных вещдоков может требовать компенсацию за них до завершения уголовного дела

Как пояснил Суд, правоприменители ответственны за хранение изъятых вещественных доказательств, а собственники утраченного имущества вправе рассчитывать на эффективную защиту их прав путем подачи исков к государству.

Как отметил представитель компании-заявителя в ЕСПЧ, тот признал обоснованность требований и выделил в отдельное производство вопрос об определении сторонами размера причиненного материального ущерба. По мнению одного из экспертов «АГ», постановление свидетельствует о возможности успешного отстаивания своих прав в Европейском Суде не только гражданином, но и компанией. Другой эксперт выразил недоумение, почему ЕСПЧ отказался присуждать компенсацию заявителю за часть изъятого товара с подлинными акцизами.

19 марта Европейский Суд вынес Постановление по делу «ООО “Гастрономъ” против России» по жалобе фирмы на невозможность получить компенсацию от государства за утрату товаров, изъятых в качестве вещдоков в рамках уголовного дела и дела об административном правонарушении.

У фирмы изъяли принадлежащую ей алкогольную продукцию

В 2011 и 2012 гг. компания «Гастрономъ» приобрела несколько партий алкоголя у трех поставщиков. В дальнейшем УМВД России по Калининградской области в ходе проводимого на складе общества ОРМ изъяло принадлежащую ему алкогольную продукцию.

В апреле 2012 г. было возбуждено уголовное дело по признакам совершения преступления, предусмотренного ч. 2 ст. 327.1 УК РФ (изготовление, сбыт поддельных акцизных марок, специальных марок или знаков соответствия либо их использование), в отношении неустановленных лиц. Тогда же на складе фирмы был произведен обыск, в ходе которого следствие изъяло часть алкогольной продукции вместе с устройством для печати на акцизных марках и опечатало складские помещения. В следующем месяце на складе произошел пожар, уничтоживший часть оставшегося спиртного, поэтому следствие изъяло всю алкогольную продукцию со склада и передало ее на ответственное хранение обществу «Деметра».

В рамках уголовного расследования было проведено несколько экспертиз. Согласно двум заключениям экспертов, акцизные марки отдельных наименований алкогольной продукции не были подлинными. Два других свидетельствовали о подлинности акцизов части спиртного, но при этом выявили непригодность для потребления ряда наименований в связи с истечением срока годности или его несоответствием обязательным стандартам производства.

Сначала следствие намеревалось приобщить к вещественным доказательствам все изъятые им товары, однако впоследствии оно отказалось от этой идеи в силу того, что некоторые из них имели подлинные акцизные марки. «Гастрономъ» обжаловал действия следствия, потребовав возврата товара, однако суды отказались удовлетворять его жалобу.

Далее следствие изъяло 15 наименований спиртного с поддельными акцизными марками в качестве вещдоков по уголовному делу, а 75 наименований с подлинными акцизными марками проходили различные проверки в рамках дела об административном правонарушении по ч. 2 ст. 14.6 КоАП РФ (нарушение правил продажи этилового спирта, алкогольной и спиртосодержащей продукции).

Уголовное дело неоднократно приостанавливалось из-за невозможности установить подозреваемого. Так, в последнем постановлении следователя указывалось на невозможность уголовного преследования руководства компании «Гастрономъ» или ее поставщиков в силу недоказанности их умысла на совершение преступления.

Фирме не удалось вернуть изъятое спиртное и получить компенсацию за него

Российские суды отказались признавать компанию виновной в совершении административного правонарушения за недоказанностью последнего и нарушением порядка производства по делу. Так, суд первой инстанции отметил, что УМВД не представило доказательств необходимости изъятия алкоголя в рамках этого дела. В то же время суд указал на то, что компания не доказала свое право собственности на изъятые товары, поэтому не вправе рассчитывать на возмещение их стоимости.

Впоследствии апелляция отметила, что согласно экспертному заключению от 1 июня 2012 г. изъятые товары имели подлинные акцизные марки; изъятие товаросопроводительных документов, подтверждающих законность сбыта алкогольных напитков, произошло одновременно с конфискацией товаров; компания доказала факт собственности на товары. В связи с этим вторая инстанция обязала УМВД вернуть изъятые товары. В дальнейшем «Гастрономъ» получил соответствующий исполнительный лист на принудительное исполнение решения суда, однако приставы не обнаружили у ответчика разыскиваемого имущества и закрыли исполнительное производство.

В связи с отсутствием изъятых товаров в помещении общества «Деметра» было возбуждено два уголовных дела, в рамках которых компания «Гастрономъ» фигурировала уже в качестве потерпевшего. Одно дело было инициировано в отношении старшего следователя по ст. 293 УК РФ (халатность) за ненадлежащую передачу алкогольной продукции обществу «Деметра», а второе – по факту хищения товара. Уголовные дела приостанавливались несколько раз, но в июле 2018 года суд признал следователя виновным в халатности, а виновных в хищении товара так и не удалось найти.

После обнаружения пропажи «Гастрономъ» попытался в судебном порядке взыскать с государства компенсацию за утрату имущества на сумму 63 млн руб. Арбитражный суд отклонил иск компании в связи с преждевременностью и общей недоказанностью права собственности на спорное имущество. Однако апелляция отменила решение суда и удовлетворила требования истца, указав, что изъятие УМВД контрафактных товаров носило законный характер, однако правоохранительный орган несет ответственность за сохранность вещественных доказательств.

Вскоре окружной суд отменил постановление апелляции, оставив в силе решение первой инстанции. Кассация сочла, что истец не доказал ни свое право собственности на товар в силу отсутствия сведений о его оплате, ни законность его производства и сбыта. Окружной суд отметил, что изъятые ценности имели статус вещдоков в уголовном деле об использовании поддельных акцизных марок, а право заявителя на компенсацию зависело от результатов расследования уголовного дела о хищении его имущества и халатности. Обращение в Верховный Суд РФ не увенчалось успехом, так как последний отказался рассматривать кассационную жалобу компании.

Доводы сторон в ЕСПЧ

В своей жалобе в Европейский Суд компания ссылалась на нарушения ст. 1 Протокола № 1 к Конвенции о защите прав человека и основных свобод (защита собственности) из-за исчезновения принадлежащих ему товаров, изъятых правоохранительными органами. Кроме того, заявитель указал на тройное нарушение ст. 6 Конвенции (право на справедливое судебное разбирательство) в связи с неисполнением соответствующего судебного решения о возврате товара; общей противоречивостью выводов гражданского и административного судопроизводства; отказом национальных судов присудить ему соответствующую компенсацию за утрату имущества. В связи с этим заявитель просил ЕСПЧ присудить компенсацию ущерба на сумму 1,6 млн евро, а также возмещение судебных издержек в размере 27 тыс. евро. 

В своих возражениях на жалобу Правительство РФ настаивало на недоказанности права собственности заявителя на спорную алкогольную продукцию. Российская сторона ссылалась на то, что спорные товары были изъяты в качестве доказательств и их судьба должна определяться после окончания производства по уголовному делу в соответствии со ст. 81 УПК РФ: именно тогда заявитель может обратиться в суд с иском о возмещении соответствующего ущерба.

В доводах на возражения российского правительства заявитель отметил, что именно временное изъятие имущества привело к его утрате. Компания полагала, что исчезнувшие товары не могут быть доказательствами по уголовному делу, исходя из смысла ст. 81 УПК РФ, а национальные власти не выполнили свое обязательство по сохранению изъятого имущества.

ЕСПЧ выявил нарушение права заявителя

Изучив материалы жалобы, Европейский Суд указал на необходимость собственного анализа исследуемых обстоятельств дела, поскольку вопрос о статусе собственника-заявителя не был разрешен национальными судами. Суд разделил изъятые товары на две группы: вещдоки по уголовному делу и по делу об административном правонарушении, которое было завершено решением суда в 2013 г. В силу исчезновения всех этих товаров, которое приравнивалось к потере имущества по смыслу ст. 1 Протокола № 1 к Конвенции, и отказа российских судов компенсировать их утрату необходимо было определить обоснованность такого вмешательства в права заявителя.

 
 

Суд подчеркнул, что правоохранительные и судебные органы обязаны принимать разумные меры для хранения вещественных доказательств, а национальное законодательство должно предусматривать возможность предъявления иска к государству о взыскании ущерба из-за неправильного хранения изъятого имущества. При этом процедура подачи таких исков должна быть эффективной, чтобы собственник мог реально защитить свои права.

ЕСПЧ обратил внимание на то, что арбитражные суды сочли иск заявителя о взыскании ущерба за утрату товара преждевременным из-за незаконченности расследования уголовного дела, которое при этом фактически зашло в тупик. Суд также отметил необоснованность отказа взыскать ущерб за потерю имущества, изъятого в рамках дела об административном правонарушении, так как оно не имело никакого значения для уголовного дела, однако факт его утраты так и не был расследован должным образом. С учетом изложенного Европейский Суд выявил нарушение ст. 1 Протокола № 1 к Конвенции в связи с отсутствием у заявителя возможности предъявить иск к государству о компенсации утраченного госорганами имущества.

Относительно порядка определения суммы понесенного компанией ущерба Европейский Суд указал, что некоторые товары пострадали в результате пожара до их изъятия правоохранительными органами в период с 3 по 6 мая 2012 г., а согласно нескольким экспертным заключениям часть продукции не соответствовала обязательным производственным стандартам, была непригодной для потребления, имела фальшивые акцизные марки. По этой причине заявитель не мог рассчитывать на продажу товара по указанным им рыночным ценам. В связи с этим ЕСПЧ отклонил представленное заявителем экспертное заключение по размеру понесенного им ущерба, предложил сторонам определиться по этому вопросу в ходе переговоров и присудил только компенсацию судебных расходов на сумму 3 тыс. евро.

Адвокаты оценили позицию ЕСПЧ

Интересы компании-заявителя представлял адвокат АБ «Баранов, Камасин и партнеры» Сергей Баранов, который высказал удовлетворение выводами Суда. «Признав нарушения прав ООО “Гастрономъ” и обоснованность заявленных им требований, ЕСПЧ вынес в отдельное производство вопрос о конкретном размере причиненного материального ущерба, предоставив РФ и моему доверителю возможность достичь договоренности о конкретном размере компенсации на основании ст. 75 § 1 регламента Суда в течение трех месяцев», – отметил он.

Комментируя постановление ЕСПЧ, руководитель уголовной практики АБ «Бородин и партнеры», адвокат Михаил Чечёткин заметил, что в России у Европейского Суда сложился образ инстанции, которая защищает человека в его противостоянии с государством, и, как правило, это не связано с коммерческой деятельностью. В связи с этим российский бизнес редко обращается к юрисдикции ЕСПЧ от имени организаций. «Вынесенное решение вновь дает понять, что отстаивать свои права можно и от лица пострадавшей компании, так как за каждым бизнесом все равно всегда стоит человек. ЕСПЧ способен разобраться в нюансах правового статуса заявителя и судьбе имущества, оценить действия и решения властей и судов, вынесенные в рамках уголовного, гражданского и арбитражного судопроизводства», – отметил Михаил Чечёткин. Он также добавил, что, если власти не договорятся с компанией-заявителем и не известят об этом ЕСПЧ, должен быть рассмотрен вопрос о размере компенсации, а на территории России компания может обратиться в суд о пересмотре своего дела по новым обстоятельствам.

В свою очередь адвокат АП г. Москвы Евгений Москаленко заметил, что пропажа крупных партий продукции после ее изъятия правоохранительными органами является перманентной ситуацией в России, особенно если речь идет об алкогольных напитках. «Есть подозрение, что возбуждение дел осуществляется изначально по надуманным основаниям, в интересах конкурентов либо с целью введения в бизнес аффилированных с руководителями органов МВД лиц. В дальнейшем такие дела приостанавливаются якобы ввиду отсутствия лица, подлежащего обвинению по ст. 208 УПК РФ. По мнению органов расследования, эта статья позволяет им держать при уголовном деле вещдоки, но в действительности таким образом бесконечно долго скрывается факт хищения, поскольку дело может пылиться в архиве десятилетиями», – пояснил он.

По мнению эксперта, если было установлено, что алкоголь и акцизные марки не имеют признаков фальсификаций, партия возвращается их владельцу согласно нормам УПК РФ. «Подтверждающим владение документом является акт изъятия продукции либо протокол ее выемки, в дальнейшем сами правоохранительные органы доказывают в судах этим же документом факт владения товаром на момент его изъятия, поэтому выводы судов о невозможности возврата продукции по причине недоказанности права собственности не основаны на законе», – отметил Евгений Москаленко. Он полагает, что явные нарушения всегда свидетельствуют об иных причинах, которыми руководствуются правоприменители: «В данном случае схемой принятия решений “следствие – прокурор – суд” наверняка скрывается хищение продукции в системе ОВД».

В связи с этим адвокат выразил удивление выводами ЕСПЧ о невозможности компенсации утраченной продукции. «Акцизная марка дает право на реализацию алкогольной продукции, однако это вовсе не означает, что у последней нет стоимости или владельца. Собственник имеет право владеть алкоголем, а акцизная марка может быть получена в будущем. Кроме того, поддельные акцизы составляли лишь часть изъятой партии, поэтому непонятно, почему ЕСПЧ отказался компенсировать стоимость оставшейся партии с подлинными акцизами. Я не увидел препятствий для удовлетворения иска компании к РФ», – отметил Евгений Москаленко.

Зинаида Павлова

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

Смертельное ДТП в Харькове: Зайцева может добиться смягчения приговора до семи лет тюрьмы

Смена адвоката у Зайцевой существенно не повлияет на дальнейшее рассмотрение апелляции.

Такое мнение в комментарии корреспонденту ГолосUA сообщил адвокат, старший партнер адвокатской компании «Кравец и Партнеры» Ростислав Кравец.

«Так как уже есть максимально суровый приговор по данному делу, то смена адвоката у Зайцевой существенно не повлияет на дальнейшее рассмотрение апелляции», — считает юрист.

По мнению Р. Кравца, максимум, чего может добиться защита Зайцевой путем апелляции, так это смягчения приговора до семи лет тюрьмы.

«Поскольку в данном случае на решение суда первой инстанции значительное давление оказывало общественное мнение, то шансы на изменение приговора крайне малы», — уверен эксперт.

Более того, в свете того, что Зайцева признала свою вину, по мнению Р. Кравца, на оправдательный приговор ей надеяться не стоит.

«Что касается положения Дронова, то у общественности сложилось мнение, что он мог не видеть автомобиля Зайцевой, но исходя из обстоятельств, запечатленных на видео, тяжело согласиться с этим», — отметил адвокат.

Также, он добавил, что Дронов был водителем транспортного средства повышенной опасности, то к данному ДТП привели в том числе и его действия.

«Поэтому есть все основания считать, что вынесенный ранее приговор суда вполне справедлив с учетом того количества людей, которые погибли, а также последствий для обеих подсудимых», — подытожил Р. Кравец.

Напомним, 27 марта стало известно, что участница масштабного ДТП в Харькове Елена Зайцева, ранее получившая 10 лет тюрьмы, сменила адвоката и подала апелляцию на решение суда. Теперь, интересы Зайцевой будет защищать адвокат Юлия Плетнева.

Ранее, Плетнева представляла интересы мэра Харькова Геннадия Кернеса во время судебных заседаний в Полтаве. А также летом прошлого защищала Татьяну Цыбульник, которую обвиняют в сокрытии в декларации украшений на 600 тыс. грн.

Кроме того, адвокат является дочерью экс-судьи Апелляционного суда Харьковской области, который ушел на пенсию в ноябре 2018 года. Владимира Плетнева считали лояльным к местной власти служителем Фемиды.

Также, ранее, 26 марта, защита приговоренного к 10 годам лишения свободы Геннадия Дронова подала апелляцию. «Конечно, подали апелляцию!» — сообщил адвокат Дронова Сергей Перепелица.

Николай Загорский, ГолосUA

Адвокатская компания Кравец и Партнеры