Архив метки: гроші

Українцям заборгували мільйони: як вибити зароблені гроші

Роботодавці заборгували українцям 2,3 млрд гривень зарплат. У виконавчій службі Міністерства юстиції лежать документи і рішення судів щодо стягнення 500 млн грн. Уряд вирішив вибивати з підприємств борги за допомогою мобільних груп. Фактично в них входять представники виконавчої служби і регіональних відділень Мін’юсту. Однак результат поки дуже скромний — за квітень групам вдалося повернути тільки 39 млн грн.

Самі юристи говорять, що процес вибивання не такий і швидкий. Та й малоефективний, оскільки мобільним групам доводиться виконувати звичайну роботу, яка і так передбачена законом — описувати майно, розшукувати його, продавати на торгах. Детальніше — в матеріалі «Обозревателя».

Найбільші боржники

У Рівненській області в квітні мобільна група зі стягування боргів із зарплати описала майно боржника — Рівненського Авторемонтного заводу. Підприємство заборгувало своїм працівникам 5,7 млн ​​грн. За даними Мін’юсту, цей завод входить до числа найбільших боржників по Україні.

У списку на продаж тепер — трансформаторна підстанція, очисні споруди, пожежна станція і ацетиленова станція. Також козловий кран і шість транспортних засобів. Потім все це добро повинні оцінити і продати з молотка через електронну систему СЕТАМ.

Заступник начальника Головного управління юстиції Рівненської області Сергій Дмитрієнко розповів «Обозревателю», як вони вибивають борги. «На броньовиках ми нікуди не приїжджаємо. У нас в області ситуація з боргами по зарплаті відносно спокійна. Що стосується Рівненського «Авторемемзавода», то там ситуація ускладнюється тим, що підприємство належить «Укроборонпрому». І через те, що є ряд заборон з продажу майна, неможливо швидко погасити борги. На підприємстві є профспілка, який з нами співпрацює і ми шукаємо шляхи як виплатити людям гроші», — говорить Сергій Дмитрієнко.

До речі, в Рівненській області більше мільйона гривень заборгував своїм працівникам і Міжнародний аеропорт Рівне. Там виправдовуються, мовляв в кінці квітня з аеропорту почнуть літати літаки, тоді і з’являться гроші, обіцяють, що будуть виплачувати частинами.

У Головному управлінні юстиції Волинської області «Обозревателю» розповіли, що у них працюють виконавчі групи.

«Від конфліктів і рукопашних боїв бог милував, але все може бути. Звичайно, з розпростертими обіймами нас на підприємствах не чекають, і не дуже нам раді. Але якщо підприємство працює, то там легше вирішити питання. Не відразу звичайно кинуться виплачувати зарплати, але хоча б частинами. А ось п’ять-шість підприємств — проблемні. Вони не ведуть господарську діяльність, рахунки можуть бути закриті, майно не зрозуміло де, його потрібно шукати. Наприклад, нам допомагає поліція: ми подаємо в розшук транспортні засоби боржників і поліцейські теж їх шукають», — говорять у Волинській області.

До речі, за даними Мін’юсту, найгірша ситуація з вибиванням боргів в Івано-Франківській, Херсонській та Хмельницькій областях.

Чого на роботу ходимо?

У чорному списку великих боржників із зарплати, який склав Мін’юст, є і Укртелефільм. Там офіційний борг 4 млн грн. «Це борг за три роки. Нам давно грошей не платять. Чого на роботу ходимо? Звикли і сподіваємося, що станеться диво і нам віддадуть борги. Багато пенсіонерів, які виживають за рахунок пенсії. А молодь підробляє в інших місцях. Нас не так і багато тут залишилося», — розповіла одна зі співробітниць Укртелефільму.

Заступник директора Віктор Онищенко називає причини такої ситуації. «У нас конфлікт з Держкомітетом з питань телебачення і радіомовлення. Ми розуміємо, що студію вже не відстоїмо, але чекаємо, щоб з людьми розплатилися за три роки роботи. А поки ніхто цього робити не хоче. Якщо гроші і надходять, то вони йдуть повз рахунків підприємства і люди зарплати так і не можуть отримати «, — говорить Онищенко.

Битви в судах

Поки мобільні групи борються за зарплати, самі українці відстоюють свої права в судах. Часто суди стають на бік людей. У чорному списку Мін’юсту великим боржником значиться підприємство «Восток-Руда» з Дніпропетровщини, там співробітникам повинні 11,6 млн грн. У реєстрі судових рішень ми відшукали кілька справ, де співробітники відстоюють свої зарплати. Одному з колишніх співробітників це підприємство повинно виплатити компенсацію за затримку розрахунку при звільненні в розмірі понад 85 тис грн (майже за 21 місяць) і ще 16,5 тис грн самої зарплати.

Заборгував і Дніпропетровський трубний завод своєму співробітникові майже 19 тис грн. А іншому робітникові — майже 80 тис грн.

Але не тільки великі підприємства не платять своїм співробітникам. Наприклад, домагається правди лікар з Тернопільської області. Їй Залозецький центр первинної медичної допомоги не доплатив зарплати в 4777 грн. Суд також встав на її сторону.

Адвокат Ростислав Кравець вважає, що робота мобільних груп з вибивання боргів підприємств малоефективна.

«Це скоріше створення видимості роботи. Адже в більшості випадків невиплата зарплати пов’язана не з тим, що керівництво не хоче віддавати гроші. А з тим, що не може, тому що немає грошей, тому що економіка зараз в такому стані. І опис і продаж майна підприємства тільки погіршить ситуацію, не дозволить підприємству працювати далі. Потрібно звернути увагу на розвиток середнього і малого бізнесу, і тоді питання невиплати зарплати піде саме собою», — вважає адвокат Ростислав Кравець.

Обозреватель

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

«Думають, що не доведеться повертати гроші. Або борг пробачать»

— На балансі банків-банкрутів перебуває приблизно 40 тисяч іпотечних кредитів фізичних осіб. Загальний борг — 68 мільярдів гривень, — каже Ольга Білай, 38 років, директор департаменту управління активами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

— На банки «Надра» та «Дельта» припадає близько двох третин боргу. Було укладено понад 26 тисяч кредитних договорів на суму більш як 44 мільярди гривень.

У які роки брали кредити на житло? Скільки позичальників продовжують платити?

— Обслуговується 2–3 відсотки кредитів. Решта позичальників не платять. Більшість позик на купівлю нерухомості були видані до 2009 року. Майже 90 процентів — в іноземній валюті.

Фонд гарантування запропонував програму зменшення заборгованості за іпотечними кредитами. Хто зможе скористатися новими умовами?

— Розроблені фондом умови реструктуризації будуть єдині для всіх банків, що ліквідуються. Участь у програмі добровільна. Скористатися нею зможуть фізичні особи. Серед ключових переваг — переглянули черговість погашення боргу. У першу чергу позичальник платитиме основну суму кредиту — тіло. Потім — процентну ставку. Вона встановлюється на рівні 0,01 відсотка річних. В останню чергу — комісію банку. (Раніше платили навпаки: комісії, відсотки, тіло кредиту. — ГПУ). Після укладення договору про реструктуризацію позичальнику необхідно буде сплатити не менше ніж 10 відсотків від суми кредитної заборгованості.

Якщо боржник виконає всі умови програми — штрафи і нараховані раніше санкції не застосовуватимуть.

Чим це вигідно боржникам, банкам?

— Для нас важливо було знайти баланс між інтересами позичальників і банків. Переглядати валюту позики, курс, пробачати частину боргу заборонено законодавством про систему гарантування вкладів. Позичальники зможуть відновити співпрацю з банками на більш вигідних умовах, ніж передбачено в кредитному договорі. Зменшиться сума боргу. Це полегшить навантаження на сімейний бюджет. Люди, які не платили кредити, відновлять свою репутацію.

Чому боржники не платять?

— Є дві основні причини. По-перше, фінансові труднощі — втратили роботу або зменшився дохід. Друга причина — люди свідомо не платять. Чекають, що буде з банком. Думають, що не доведеться повертати гроші. Або після ліквідації фінустанови борг пробачать. На жаль, така позиція сприяє збільшенню заборгованості.

Якщо громадянин не звернеться до фонду, права вимоги за кредитом будуть продані?

— Усі кредити будуть виставлені на продаж. Позики тих, хто звернеться до фонду, — в останню чергу.

Позичальник може дізнатися, чи продають його кредит, за номером договору на нашому сайті. Крім того, фонд розсилає листи на поштові адреси, які позичальники зазначали під час укладання договору з банком. Вказується дата, час торгів та початкова ціна. Також можна подзвонити на гарячу лінію. Позичальник та поручитель за кредитом не можуть брати участі в аукціонах. Вони відбуваються в системі «Прозорро. Продажі». З 1 лютого торги проходять за голландською системою. Спочатку продають кредит за 100 відсотків балансової вартості — тіло плюс відсотки. Упродовж дня ціна покроково знижується. З осені минулого року на аукціон було виставлено близько 1800 іпотечних кредитів фізичних осіб.

Знижка може бути 80 відсотків

— На умови, що запропонував Фонд гарантування, погодяться менш як один відсоток позичальників. Бо ця програма не є обов’язковою, — ­говорить адвокат 44-річний Ростислав Кравець.

— Реструктуризація іпотеки вигідна банкам, державі. Для фізичних осіб — ні. Дія більшості кредитних договорів закінчується в 2025–2030 роках. Фонд гарантування може дати розстрочку лише на рік чи два. Позичальники за цей період не погасять заборгованість. Вигідніше зачекати, коли іпотечні кредити виставлять на аукціон. І викупити через посередника. Були випадки, коли знижка становила 70–80 відсотків суми позики.

Проблему з валютними іпотечними кредитами потрібно було вирішити ще 2009-го. Перевести їх у гривню. Тоді експерти наголошували, що держава витратила б на це майже 20 мільярдів гривень. Але керівництво Нац­банку не погодилося. Натомість витратили 200 мільярдів гривень, закрили 60 банків. Фактично зробили банкрутами половину населення. Банкрутство банків не пов’язане з боргами за іпотечними кредитами. Основна причина — не розраховуються корпоративні позичальники. Вони часто пов’язані з власниками фінустанов.

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

Утилізація автомобілів – гроші які держава втрачає

За кордоном утилiзувати старе авто — звична справа. Тобi ще й за це можуть заплатити! Ну а в Українi автовласники тримають старi машини в гаражах, у дворах або ж покидають напризволяще у болотах чи в лiсах.

Невже старi чи побитi автiвки нiкому в нашiй країнi не потрiбнi? Адже у свiтi це доволi прибутковий бiзнес!

Про проблему утилiзацiї старих автомобiлiв мова йде вже декілька років, Урядом, навіть, створювалися спроби налагодити таку систему, яка приносила б дохід, як власникам старих авто, так і державі.

Проте, на сьогоднішній день Закон України «Про утилізацію транспортних засобів», в статті 7 якого чітко прописані правила утилізації т/з, фактично не діє, адже з моменту його прийняття і до сьогодні громадяни та підприємства майже не користуються послугами суб’єктів господарювання, які здійснюють утилізацію старих автомобілів або тих, які втрапили в серйозні ДТП, хоча Наказом Міністерства Екології та природних ресурсів України «Про затвердження Порядку формування та ведення Державного реєстру суб’єктів господарювання, які здійснюють приймання та/або розбирання транспортних засобів, що утилізуються» від 15.08.2013 № 350, навіть, створено Державний реєстр таких підприємств.

Тим не менш, у 2015 році діяла «мотиваційна» програма лояльності, яка полягала у наступному: кожен, хто віддавав свій транспортний засіб, знятий з реєстрації, на утилізацію, міг отримати сертифікат на 12 000 грн на покупку нового вітчизняного авто, вартістю не більше 100 000 грн. Проте, така програма не набула широко розголосу та згодом була відмінена, втім як і екологічний податок на утилізацію при купівлі нового авто.

Сьогодні власникам старих автівок набагато вигідніше віддати свого чотириколесного друга на розбірку деталей або металобрухт, адже у результаті цих дій вони, хоча б отримають якісь мінімальні кошти.

Міжнародний досвід з утилiзацiї зношених транспортних засобів, зокрема, дуже поширений в Європі, а в Сполучених Штатах Америки — це взагалі бiзнес з оборотом у 8 мiльярдiв доларiв щороку!

Наприклад, на утилiзацiйному пунктi в Iталiї власник авто не сплачує грошi за його утилiзацiю, сама фiрма може прислати евакуатор за автомобiлем та навiть заплатити власниковi 200 — 300 євро.

У Нiмеччинi з 1997 року всi автовиробники та iмпортери зобов’язанi приймати назад виробленi чи завезенi ними транспортнi засоби для утилiзацiї безоплатно.

У Францiї транспортнi засоби також приймають безоплатно, за винятком тих, у яких немає двигуна, частини кузова тощо. Проте кожен власник машини, котру не експлуатують, зобов’язаний передати її на утилiзацiю. У разi залишення автомобiля поза межами утилiзацiйного пункту законодавством передбачено штраф у розмiрi 75 тисяч євро та 2 роки ув’язнення.

Щороку у світі такі підприємства забезпечують понад 1,5 млн. робочих місць та утилізацію близько 35 млн авто, враховуючи, що середній вік автомобіля не перевищує 10 років.

$ 250 млрд — вартість продукції, з отриманих після вторинної переробки автомобілів. Їх утилізація — прибутковий бізнес. Підприємства сервісу реалізують запасні частини і деталі зі старих транспортних засобів, а вторинна сировина (чорні, кольорові і дорогоцінні метали, пластмаси, скло, текстиль) реалізується підприємствам металургійної та хімічної промисловості.

 У багатьох країнах світу при здачі автомобіля на утилізацію, власникові такого авто виплачується винагорода. Світові автоконцерни, виплачували премії за старі автомобілі в обмін на нові з доплатою. На утилізаційну програму уряд Німечиини витратив 5 млрд Євро. Росія запустила програму «Гроші за автохлам», витративши на неї, в цілому 36 млрд рублів (що дорівнює близько $ 1,1 млрд).

Що ж стосується отримання компенсації, свідомими громадянами України, які все ж ризикують віддати свій т/з на утилізацію, то такі дії чинним законодавством України не передбачені.

Єдине, що передбачає Закон «Про утилізацію» в статті 9 щодо компенсації, це відповідальність за невиконання зобов’язань з утилізації транспортних засобів, тобто суб’єкт господарювання, який взяв на себе зобов’язання забезпечити утилізацію знятих з обліку транспортних засобів відповідно до цього Закону, або його правонаступник відшкодовує власнику такого транспортного засобу документально підтверджені витрати, що були ним здійснені у зв’язку з утилізацією такого транспортного засобу у разі відмови від його утилізації.

Стосовно відповідальності за недотримання закону, то обмовка про це є в статті 9 Закону «Про утилізацію», проте вона стосується більше порушення правил утилізації транспортних засобів, що тягне за собою відповідальність, встановлену чинним законодавством.

Однак, невиконання вимог чинного законодавства щодо утилізації старих т/з може потягнути за собою наслідки, у вигляді адміністративної, дисциплінарної, кримінальної та цивільно-правової відповідальності порушників. Зокрема, мова йде, наприклад, про порушення статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього середовища», яка передбачає відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Також, згідно цього Закону, відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у:

а) порушенні прав громадян на екологічно безпечне навколишнє природне середовище;

б) порушенні норм екологічної безпеки.

Порушення вимог щодо утилізації т/з, в цілому, можна розглядати в розрізі цих двох пунктів, адже, старі авто мають властивості забруднювати навколишнє середовище, шляхом викиду залишків мастила, кислот, більшої кількості шкідливих викидів, внаслідок згоряння пального через старі двигуни, ржавіння автомобільного кузова тощо.

Стаття 4 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» встановлює права громадян на:

  • безпечні для здоров’я і життя харчові продукти, питну воду, умови праці, навчання, виховання, побуту, відпочинку та навколишнє природне середовище;
  • відшкодування шкоди, завданої їх здоров’ю внаслідок порушення підприємствами, установами, організаціями, громадянами санітарного законодавства.

Також, передбачається і кримінальна відповідальність за злочини проти довкілля, в тому числі, за порушення правил екологічної безпеки (ст. 236 КК України).

Отже, в принципі, будь-яка особа може подати позов до суду на власника старого авто, який не утилізував свій т/з, якщо вважатиме, що це авто створює шкідливі умови для нього, або оточуючих людей, або навколишнього середовища в цілому.

Постає питання, чому ж інші країни світу вже давно знайшли в утилізації старих авто чимало плюсів, закріпили на законодавчому рівні відповідальність за ухилення від утилізації, вміють заробляти на цьому гроші, надають чималій кількості людей робочі місця і стимулюють власників старих автомобілів до покупки нових, вітчизняних, більш сучасних та екологічно безпечних транспортних засобів.

Цілком зрозумілим стають дії власників таких авто, які віддають їх на металобрухт, продають робочі деталі, салон тощо, адже компенсацію у 12 000 грн на покупку нового вітчизняного авто, вартістю не більше 100 000 грн, навряд чи можна назвати мотиваційною програмою громадян, тоді як в у Німеччині, наприклад, в 2009 році виплачували за старий автомобіль 2500 євро.

Давайте подивимось правді у вічі – який відсоток громадян нашої країни купують вітчизняні авто? Мабуть, не більше 7%, тоді як зацікавити людину утилізувати своє старе авто?

Для цього, першочергово, необхідно, щоб Уряд виділив кошти на таку діяльність, створив адекватну мотивуючу програму, налагодив співпрацю зі світовими автомобільними концернами, і, що є найбільш важливим, понизив податок на розмитнення закордонних авто, адже, чимала кількість людей їздить на надзвичайно старих автомобілях, яким вже більше 25 років і, які не є безпечними, ані для самих власників таких авто, ані для навколишнього середовища, через те, що вони просто не мають змоги купити собі нового чотириколесного друга.

Василина Вороніна
юрист, Адвокатська компанія Кравець і партнери

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

На що будуть витрачені гроші, експропрійовані у Віктора Януковича?

Топ-5 ділових новин тижня.

Поштовх для зростання. Що чекає бізнес від реформи системи захисту авторських прав, розповість в інтерв’ю в.о. директора Українського агентства авторських і суміжних прав Дмитро Костюк.

Дороге НБУ. Які підсумки роботи Валерії Гонтаревої на посаді глави НБУ, розмірковуватимуть заступник голови НБУ Катерина Рожкова, член комітету Верховної ради з фінансів і банківської діяльності Павло Різаненко, керуючий партнер AO Suprema Lex Віктор Мороз, старший партнер компанії «Кравець і партнери» Ростислав Кравець.

Повернули крадене. На що будуть витрачені гроші, експропрійовані у Віктора Януковича, обговорять голова Центру економічної стратеги Гліб Вишлінський та старший партнер компанії «Кравець і партнери» Ростислав Кравець.

Особливий погляд. Огляд економічних подій від Майкла Щура.

Перша шпальта

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

Куди пішли гроші з банків-банкрутів

Спеціальне розслідування Mind щодо глобальних неповернень банківських кредитів триває.

Екс-прем’єр-міністр, кілька народних депутатів, власники найбільших торгових мереж України, найбагатші люди країни і колишні банкіри. Всіх їх об’єднує одне ─ небажання платити за рахунками перед банками. Йдеться про десятки й сотні мільйонів гривень. Mind проаналізував борги, які були прострочені як безнадійні за кілька місяців до введення тимчасових адміністрацій у банки-кредитори.

За результатами інспекції збанкрутілих фінустанов ми публікуємо фінансове розслідування, яке стало можливим завдяки підтримці грантової програми Objective, що фінансується міністерством закордонних справ Данії. Перша частина вийшла на порталі Forbes. Україна.

З 2014 року банківський ринок залишило близько 80 установ. За їхніми рахунками частково тепер розплачується Фонд гарантування вкладів. Але багато підприємств і громадяни, які довірили гроші цим банкам, приречені втратити свої накопичення. Втрати бізнесу і населення в банках обчислюються сотнями мільярдів гривень.

Куди зникли ці гроші? Доволі значна їх частина була видана як кредити. Узявши на озброєння дані ФГВ, Єдиного реєстру судових рішень, Національного банку України, правоохоронних органів, а також провівши інтерв’ю з десятками банкірів, Mind склав перелік осіб, які не повертають гроші збанкрутілим банкам. По суті, на них частково лежить провина за втрати вітчизняного бізнесу і українських громадян. Складений у результаті список ─ це перший крок до формування відкритого реєстру найбільших боржників України.

До переліку увійшли підприємства і компанії, борги яких на момент введення тимчасової адміністрації в банк вже були безнадійними ─ тобто, по ним не платили місяцями, а в деяких випадках ─ і роками.

 

Куди пішли гроші з банків-банкрутів

Хто не платить за боргами і чому?

Перша категорія боржників ─ підприємства, які працювали на території Криму або ОРДЛО. Чому такі борги не обслуговуються ─ цілком очевидно: люди втратили свої бізнеси в Луганську, Донецьку та Криму, і як наслідок ─ не можуть розрахуватися перед банками.

Однак, як показало наше дослідження, багато з підприємств, які не повертали гроші банкам, що де-факто й стало однією з причин закриття цих установ, продовжують працювати на мирних українських територіях, у тому числі ─ в місті Києві. Вони навіть приносять дохід своїм власникам.

Наприклад, серед найбільших злісних неплатників Брокбізнесбанку фігурують кілька ТОВ, розташованих у столиці. Позичивши у цього банку десятки мільйонів гривень, до моменту введення тимчасової адміністрації вони більше кварталу не платили за своїми зобов’язаннями.

«Ці борги ─ дуже заплутана історія, пов’язана з судами, кримінальними справами, з минулою і нинішньою владою. І сказати точно, в якому стані [зараз знаходиться] борг, однозначно не можна. Я вважаю, що ці борги погашені. Влада вважає, що ні. Зараз ці борги реструктуризуються», ─ каже Андрій Задорожний, засновник ресторанної мережі «Козирна карта». Він винен Родовід Банку 52,4 млн гривень, а його партнер по «Козирній карті» Вадим Козин ─ 114,7 млн гривень.

Куди пішли гроші з банків-банкрутів

Другий тип компаній-неплатників ─ це бізнеси, пов’язані з акціонерами банків. Наприклад, в Актив-Банку, який раніше належав екс-главі адміністрації президента і віце-прем’єру Андрію Клюєву, ми знайшли два кредити ─ на 132 і 85 млн гривень ─ виданих компаніям Клюєва. Зазначимо, що на момент введення тимчасової адміністрації цей банк вже знаходився у власності інших осіб.

Куди пішли гроші з банків-банкрутів

Банк «Надра» мав кілька безнадійних кредитів на десятки мільйонів гривень, виданих колишньому акціонеру ─ Ігорю Гіленку. Безнадійні кредити, видані своїм же підприємствам, виявилися і в банках Олега Бахматюка, Костянтина Жеваго, Миколи Лагуна та інших.

Куди пішли гроші з банків-банкрутів

 

Куди пішли гроші з банків-банкрутів

Куди пішли гроші з банків-банкрутів

У портфелі банку «Таврика» були борги акціонера банку ─ Сергія Цюпка. Виходячи з матеріалів судового розгляду, що досі триває, і згідно з довідкою НБУ, на підставі якої в банк було введено ТА, фірмам, афілійованим з Цюпком, були видані кредити на суму в 4,3 млрд гривень. Ці позики так і не було повернуто. Тепер же Сергій Цюпко за процедурою реалізації неліквідних активів через підставну фірму викупив у «Укрексімбанку» свій основний актив ─ Київський ювелірний завод ─ за заниженою вартістю. Напередодні банкрутства банку «Таврика» активи КЮЗ було перекредитовано в банках «Сбєрбанк Росії» та «Укрексім».

Третя категорія боржників ─ люди з працюючим бізнесом, які, втім, з банками розраховуватися не поспішають. Наприклад, компанія сім’ї колишнього прем’єр-міністра України Ігоря Масола заборгувала близько 300 млн гривень Укрінбанку. А Камаль Мішель Гассиб ─ бізнесмен із Вінниці, власник мережі магазинів сантехніки і, за словами банкірів, «кум прем’єр-міністра Гройсмана», так і не повернув великий кредит збанкрутілому київському муніципальному банку «Хрещатик».

Куди пішли гроші з банків-банкрутів

Куди пішли гроші з банків-банкрутів

У боржниках числяться й інші власники торгових мереж. Найвідоміший із них ─ Володимир Костельман і його Fozzy Group, яка володіє магазинами «Сільпо» і «Фора». Не раз ЗМІ розповідали про те, що він відмовляється віддавати кілька мільярдів боргу банку ВТБ, мотивуючи це тим, що акціонери ВТБ мають російське коріння. Але ніяким патріотизмом не пояснюється, чому «Фоззі» не платила за боргами перед київським муніципальним банком «Хрещатик» або чому не віддавала більше 44 млн гривень банку «Дельта» за кілька місяців до його банкрутства. Схожа ситуація ─ в Укрінбанку та компанії «Руш», пов’язаної з торговельною мережею Eva.

Куди пішли гроші з банків-банкрутів

Хоча в країні діє кілька бюро кредитних історій і компаній з перевірки репутації клієнтів, на ділі гроші часто видаються одним і тим же особам, які в результаті не платять за своїми боргами. Може йтися або про схеми з виведення грошей за участю співробітників банків, або ж про слабку верифікацію клієнтів.

Наприклад, одні й ті ж люди в 1990-х стояли біля витоків банкрутства найбільшого банку ІНКО, а потім ─ Родовід Банку, націоналізованого за гроші держбюджету в 2008 році.

Четверта група ─ державні підприємства-неплатники. 70 млн гривень ─ борг «Облавтодору» перед Укрінбанком, підприємство «Артем», що входить у структуру Укроборонпрому, не повернуло однойменному Артем-Банку 187 млн гривень, дочірнє підприємство Міністерства економрозвитку має 38-мільйонний борг перед БГ Банком.

Куди пішли гроші з банків-банкрутів

Куди пішли гроші з банків-банкрутів

«Невиплати держпідприємств перед банками ─ це питання до конкретних менеджерів, які цими підприємствами керують. Психологічно ці люди можуть вважати, що нічого не порушують, оскільки в результаті очищення банківської системи в них уже забрали банки, а неповерненнями вони заздалегідь компенсували свої втрати», ─ каже член Українського товариства фінансових аналітиків Віталій Шапран.

Чому банки продовжують видавати кредити одним і тим же «ненадійним» людям? «Це відбувається через обмежену кількість великих позичальників на ринку, які здатні запропонувати застави і продемонструвати прибуткові проекти для фінансування. Плани з нарощування поточного прибутку, а також конкуренція за таких позичальників між банками змушують менеджмент банку брати на себе ризики навіть за свідомо недобросовісних клієнтів в розрахунку на те, що проблема стане явною лише через якийсь час», ─ пояснює генеральний директор компанії BPU Тимур Коган.

Які основні причини масових неплатежів?

Керівник адвокатської компанії «Кравець і партнери» Ростислав Кравець вважає, що провина лежить на самих банках, які роблять умови жорсткішими настільки, що компанії просто перестають платити. «Найчастіше працюючі підприємства-боржники ─ це приємний виняток, результат цивілізованих домовленостей між банком і підприємством. Тому що часто банк зацікавлений не в роботі бізнесу, а в швидкому отриманні з нього грошей, аж до знищення підприємства», ─ каже Кравець.

Борги засновників Helen Marlen Group, подружжя Кавицьких ─ Михайла та Оксани ─ перед Дельта Банком становлять трохи більше 200 млн гривень. Спочатку кредити бралися у банку «ТАС» Сергія Тігіпка, який потім став шведським Svedbank. Після виходу цієї установи з України борг викупили структури Миколи Лагуна.

«У 2014 році, коли вже пролилася кров на Майдані, більшість наших магазинів було закрито, в одному з них було розгорнуто госпіталь, Дельта Банк в односторонньому порядку підняв відсоткову ставку майже вдвічі і змінив терміни повернення основного тіла кредиту. Безумовно, ми відмовилися виконувати умови банку, оскільки жоден бізнес-план їх би не потягнув. Борг ми обслуговували до початку 2015 рок», ─ розповідає Михайло Кавицький.

Загальну суму боргу в трохи більше як 200 млн гривень було нараховано з пенею, з якою Кавицькі також не згодні. Після того як Дельта Банк було визнано неплатоспроможним, права вимоги боргу передано в розпорядження Фонду гарантування вкладів. «Усі об’єкти нерухомості, що знаходяться в іпотеці банку, залишаються в нашій власності. У розпорядженні Фонду знаходяться лише права грошової вимоги за кредитними договорами, які оскаржуються в судах», ─ каже Михайло Кавицький.

У свою чергу, екс-член Ради НБУ Василь Горбаль вважає, що така картина з неплатежами по боргах підігрівається станом судів. «Проблема неповернень кредитів пов’язана з судами, тому що судді не чинять тиск на боржників. Банк чи ФГВ не може в розумні терміни стягнути заборгованість, а шляхом апеляцій і так далі процес затягується на рік-два, коли борг повернути вже просто неможливо», ─ розповідає Василь Горбаль.

Куди пішли гроші з банків-банкрутів

Як діють схеми з виведення грошей через кредити?

Найпростіша схема («Солідна фірма візьме в оренду калькулятор»)

Є бізнес, який генерує дохід. Припустимо, завод. Навколо нього реальним власником заводу на підставних засновників створюється мережа фірм, які є постачальниками сировини або займаються збутом продукції. У заводу, як правило, своя непрозора структура власності з корінням на Кіпрі й у Панамі. Основні кошти в таких фірм мінімальні (стіл, стілець, калькулятор).

На момент подання кредитної заявки фірми (в народі іменовані «прокладками») мають хороший оборот, прибуток і, можливо, залишки товарів на орендованих складах, підписані контракти на найближчі місяці. Кредитні ресурси йдуть частково на завод, частково забезпечують комфортне життя реальним власникам. Заставою в таких кредитах виступають контракти на постачання (збут) продукції заводу, або «товари в обороті». Якщо в ланцюжку є кептивний банк, часто відсотки за кредитами виплачуються за рахунок видачі нових кредитів такої ж якості. Для обороту грошей між спорідненими фірмами використовують «сміттєві» цінні папери при забезпеченні правильних котирувань на «кишенькових» фондових біржах за допомогою «кишенькових» торговців цінними паперами. Таким чином, у банку з’являється піраміда в активах.

Коли настає ситуація «стоп машина», наприклад, рішення акціонерів «прокладки» про самоліквідацію, претензії банк може скерувати тільки до «прокладок», у яких «раптом» інші заборгованості за рахунок фіктивних договорів (часто емітованих фірмою векселів) виявляються більшими, ніж у банку. Найчастіше для сценарію «стоп машина» використовується різка девальваційна процедура обмінного курсу, яка дозволяє в суді, як казав класик, «пояснювати речі, які поясненням не піддаються». Починається розгляд за судовою процедурою.

Призначається арбітражний керуючий і рада кредиторів, який контролюється беніфіціаром розкрадених кредитів. Арбітражний керуючий веде повільну процедуру відповідно до закону. Товарні запаси випаровуються в міру процедури банкрутства. Менеджмент «прокладок» звільняється ще до того, арбітражні керуючі воюють з «тінями». Банки формують 100% резервів під кредити або самі йдуть у ліквідаційну процедуру. Гроші вкладників успішно «освоєні» реальними власниками заводу, які шукають новий банк або створюють свій новий банк, що зветься у вузькому колі «пилососом». Така схема часто характерна для банків із державним капіталом під кредити «по дзвінку». Тут найголовніше ─ дочекатися судового рішення про завершення ліквідаційної процедури позичальника й поручителів і тихо списати збитки на витрати.

Державні банки під неліквідні кредити формують резерви за рахунок прибутку або бюджетних вливань Кабміну в статутний капітал. Тому, незважаючи на те, що за останні десять років Кабін витратив на капіталізацію держбанків суму близько $ 10 млрд, особливого зростання капіталізації держбанків не спостерігається. Їм необхідні все нові й нові вливання в статутний капітал, тому що крісла менеджменту цих банків є «призом» при формуванні нового уряду згідно з коаліційною угодою.

Складніша схема («Котлован»)

Біля кептивного банку створюється ІСІ (фонд спільного інвестування). Цей Фонд емітує цінні папери (сертифікати) і виходить на біржовий ринок. Банк купує ці ЦП і тримає в портфелі на продаж, а фонд придбаває акції акціонерного товариства, яке купує акції підприємства (часто приватизовані в центрі міста, у яких є площа для будівельного об’єкта). Тут емісія акцій проводиться під будівництво великого об’єкта ─ наприклад, житлового будинку, ТРЦ і т.д.

Зважаючи на те, що остання фірма контролюється власниками банку, гроші рухаються всередині банку і перетікають на рахунок фірми з будівельним майданчиком. Причому, оскільки це капітал, оподаткуванню вони не підлягають, тому їх можна освоювати поступово.

Тепер є вибір: або вирити котлован за фантастичні гроші, обгородити його парканом і кілька років водити сюди перевіряючих, або знайти справжнього інвестора, який на цьому місці щось побудує. Тут виникає велике поле для корупції (дозволи, проектування, узгодження термінів та ін.).

Іноді за цією схемою щось навіть будується. Тоді в контролерів виникають додаткові турботи: як побудовані спільно квадратні метри вивести на «чисту» фірму. Котирування ІСІ на кишенькової біржі можна підтримувати дуже довго. Відповідно, резерви банку формувати не треба. У разі «зеленого свистка» банкрутує весь ланцюжок, при цьому територію з котлованом реальний власник намагається викупити з третіх торгів ліквідаційної процедури. А якщо пощастить, то цю боргову конструкцію вдається «сплавити» в Нацбанк під кредит рефінансування.

Сьогодні від НБУ та Фонду гарантування вкладів часто звучать питання, чому вони не можуть нічого продати. Відповідь проста ─ тому, що брали в заставу за кредитами рефінансування те, що центробанк брати теоретично ніколи не повинен. Чим старіший паркан навколо котловану, тим дешевший майданчик під майбутні «інвестиції». У зв’язку з тим, що за останній час будівельна «бульбашка» лопнула, у Києві таких котлованів і недобудов ─ багато. Але подібні розтрати важко довести за кримінально-процесуальним кодексом, тому що знайти реального вигодонабувача за непрозорою процедурою власності малоймовірно, а проміжок часу між реальною подачею фінансів і банкрутством ─ великий.

У приватних бесідах банкіри люблять говорити, що в українському парламенті половина депутатів не працює, а ховається від боргів перед банками, користуючись депутатською недоторканністю. Борг перед банком, по суті, ─ це або борг перед громадянами України ─ вкладниками банку, або борг перед бюджетом держави.

Маргарита Ормоцадзе, Арсеній Расинський, Mind

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

Як державні установи в Україні повертають гроші з банків-банкрутів

Державні підприємства втратили в банка-банкрутах майже 20 мільярдів гривень. Деякі з них намагаються повернути гроші самостійно, але іншим доведеться довго чекати виплат.

Гроші в збанкрутілих банках втрачають не лише пересічні вкладники, а й державні компанії. «Залишків коштів державних підприємств, в тому числі державних банків (крім Нацбанку України), фондів соціального страхування, інших органів державної влади і управління в неплатоспроможних банках станом на 1 лютого 2017 року складали близько 19,5 мільярда гривень», — повідомив Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО), який управляє неплатоспроможними банками.

За інформацією ФГВФО, серед близько 90 банків, які збанкрутували за останні три роки, найбільше коштів державних установ було розміщено в банку «Надра» Дмитра Фірташа, «Дельта Банку» Миколи Лагуна та «Фінанси та Кредит» Костянтина Жеваго, а більше за інших втратили грошей літакобудівна корпорація «Антонов», «Нафтогаз України», «Аграрний фонд», конструкторське бюро «Південне», Державне підприємство обслуговування повітряного руху України. Зараз ці компанії чекають, коли зможуть отримати назад свої гроші. «Загальна сума депозитів, які нам не повернули банки, складає близько 2,5 мільярда гривень. Для їх повернення ми звернулися до них із заявами про наші вимоги»,- повідомили DW у «Аграрному фонді».

Однією з головних причин таких великих втрат є те, що ніхто не повідомляє про можливе банкрутство якогось банку. Згідно зі законодавством, це є банківською таємницею. Тому вкладники можуть навіть не здогадуватися, що можуть втратити кошти. Ця інформація не розголошується, щоб не викликати паніку вкладників і відтік депозитів. «Зараз у нас п’ять проблемних банків, але вони ще можуть відновити свою нормальну діяльність», — пояснює заступник голови Нацбанку Катерина Рожкова.

Як державні підприємства самі повертають гроші

Але деякі великі клієнти банків, судячи з усього, володіють інсайдерською інформацією про їхній стан, завдяки якій можуть компенсувати свої втрати. Перед самим банкрутством банку вони домовлялися з ним обміняти свій депозит на кредити, який цей банк надав позичальникам. Таким чином можна отримати платежі за кредитами і заставу за ними.

Як повідомляв Фонд гарантування, так вчинив, зокрема, державний Ощадбанк. Він мав рахунки в Дельта Банку і перед його банкрутством отримав від нього активів на два мільярда гривень. «Договори застав між Ощадбанком і Дельта Банком укладались з метою забезпечення належного виконання Дельта Банком своїх зобов’язань по наших рахунках»,- розповів DW директор департаменту реструктуризації заборгованості та стягнення Ощадбанку Андрій Пожидаєв.

Аналогічним чином, за даними ФГВФО, зробила і Державна іпотечна установа (ДІУ), яка в обмін на свої кошти отримала від Дельта Банку кредити на 1,4 мільярда гривень. «При введенні тимчасової адміністрації до Дельта Банку, ми не могли розпоряджатися своїми коштами. Але нам вдалось повернути з проблемних банків близько 1 мільярда гривень», — повідомили DW у ДІУ.

Водночас Фонд гарантування не визнає угоди обміну депозитів на кредити, і оскаржує їх у судах. Проблема в тому, що він сам претендує на ці активи, за рахунок яких може повертати кошти вкладникам збанкрутілих банків.

Держава має чекати свої гроші

Іншим державним установам доведеться чекати на повернення свої грошей з банків-банкрутів разом зі звичайними вкладниками. Це відбудеться після того, як Фонд гарантування розпродасть активи і майно банкрутів. Але головна проблема в тому, що в деяких з них майже нічого не залишилось.

У ФГВФО підрахували, що в 70 банках, що ліквідуються, реальних активів залишилось лише на 94 мільярда гривень, що в чотири рази менше за дані, наведені в їхній звітності. На прикладі Дельта Банку, в якому залишилось лише 30 відсотків активів, у Фонді пояснили це так: «Серед причин знецінення було укладення невигідних для Дельта Банку угод, через які з нього виводилися активи».

Позичальники також не поспішають розраховуватися із збанкрутілими банкам — таких бажаючих, за даними ФГВФО, лише 5 відсотків. Крім того, фонд розпродає активи банків-банкрутів досить повільно. Він відзвітував, що в 2015 році їх було продано лише на один мільярд гривень, а в 2016 році — на три мільярда гривень.

У черзі на повернення грошей державні підприємства стоять лише на сьомому місці після виплат громадянам, які мали депозити більше ніж 200 тисяч гривень, Нацбанку та Фонду гарантування. Тому державі доведеться ще довго чекати на свої кошти.

«Потрібна виключно політична воля на те, щоб притягнути акціонерів і топ-менеджерів банків до відповідальності і стягнути виведені кошти. Однак цього в найближчому майбутньому очікувати не варто», — прокоментував DW партнер юридичної компанії «Кравець та Партнери» Ростислав Кравець.

Олена Губар, DW

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

Гроші не бувають зайвими!

Нарешті я сходив в податкову, щоб подати декларацію на оформлення податкової знижки щодо оплати за навчання.

Випробувавши на собі цю нескладну процедуру, я вирішив розповісти Вам про деякі її особливості.

Що таке податкова знижка?

Податкова знижка — це документально підтверджена сума (вартість) витрат платника податку — резидента у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів — фізичних або юридичних осіб протягом звітного року, на яку дозволяється зменшення його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року у вигляді заробітної плати.

Відповідно до пп. 166.3.3 Податкового кодексу України до податкової знижки дозволяється включати витрати у вигляді суми коштів, сплачених платником податку на користь вітчизняних вищих і професійно-технічних навчальних закладів.

Пояснюючи простими слова, слід сказати, що будь-який офіційно влаштований працівник сплачує до державного бюджету податок на доходи фізичних осіб. Цей податок складає 18% від розміру вашої зарплати, тобто чим більший розмір Вашої зарплати, тим більше податку ви сплачуте. Податкова знижка це сума на, яку може бути зменшено ваш дохід (заробітна плата) при нарахуванні вказаного податку. Що це нам дає? Зменшення суми доходу на суму податкової знижки зменшує і розмір сплачуваного податку. А оскільки на протязі року ми зі своєї зарплати сплачуємо податок, то в наступному році нас може чекати приємний бонус у вигляді повернення частини суми сплаченого податку.

Так от до суми податкової знижки відповідно до нашого законодавства включається вартість навчання у вітчизняних вищих і професійно-технічних навчальних закладах.

Якщо говорити, ще простішими словами то сплачуючи за навчання у вітчизняних навчальних закладах ми отримуємо право на повернення частини плаченого податку на доходи фізичних осіб.

Основними умовами прав на податкову знижку є офіційне працевлаштування або зайняття підприємницькою діяльністю (це важливо бо у вказаних випадках особа сплачує податок на доходи фізичних осіб). Також право на податкову знижку має особа яка сама сплачувала варість навчання, або її родич першого ступення споріднення (батьки, чоловік або дружина, діти (у т. ч. усиновлені)).

Коли можна оформити податкову знижку?

Декларація на отримання податкової знижки подається на протязі року, що йде за звітним. Тобто якщо Ви платили за навчання в 2016 році, то оформити податкову знижку на сплачену суму Ви зможете на протязі вже 2017 року.

Після подання декларації, кошти будуть повернуті на протязі 2 місяців на картку реквізити якої Ви зазначите у декларації.

Які документи потрібні для оформлення податкової знижки?

Насамперед слід зазначити, що Вам необхідно буде завповнити відповідну декларацію, але перед цим необхідно зібрати певні документи.

Які ж це документи?

Для осіб, які самі сплачували за своє навчання і які є платниками податку на доходи фізичних осіб необхідно подати наступні документи:

— Копія паспорта;

— Копія ідентифікаційного коду;

— Копія договору з вищим навчальним закладом;

— Копія платіжних документів за (2016) звітний рік (копії квитанцій);

— Довідка про заробітну плату за (2016) звітний рік;

— Банківські реквізити для перерахування коштів.

Для осіб, за навчання яких сплачують батьки, які є платниками податку на доходи фізичних осіб необхідно подати наступні документи:

— Копія паспорта батька/матері;

— Копія ідентифікаційного коду батька/матері;

— Копія паспорта дитини;

— Копія ідентифікаційного коду дитини;

— Копія свідоцтва про народження дитини;

— Копія договору з вищим навчальним закладом;

— Копія платіжних документів за (2016) звітний рік (копії квитанцій);

— Довідка про заробітну плату за (2016) звітний рік батька/матері;

— Банківські реквізити для перерахування коштів.

Які саме банківські реквізити необхідно знати?

При поданні декларації на оформлення податкової знижки необхідно буде зазначити наступні реквізити:

— Найменування банку;

— МФО банку;

— Код ЄДРПОУ банку;

— Номер транзитного рахунку;

— Номер карткового рахунку;

— Призначення.

Раджу перед тим як прямувати в податкову зайти в банк в якому у Вас є картковий рахунок, та попросити щоб вони вказали Вам всі вищезазначені реквізити.

В кінці хочу дати відповідь на питання, чи є взагалі сенс оформлювати податкову знижку щодо оплати вартості за навчання?

Безумовно є!

Вартість мого навчання за 5 місяців 2016 року складає 5 200 грн.

При оформленні податкової знижки мені повернуть біля 800 грн., це приблизно 15%.

Звісно 800 грн. в наш час невеликі гроші, але як я зазначав будь-які гроші не бувають зайвими.

Отож оформляйте податкові знижки і витрачайте повернуті кошти на приємні речі.

Копанчук Марк
молодший юрист Адвокатської компанії «Кравець і партнери»

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

Невидима робота Валерії Гонтаревої, або Чому гроші Януковича не конфіскують

Якщо Генпрокуратура не збере необхідні докази, активи Януковича в «Ощадбанку» формально вважатимуться приватною іноземною інвестицією.

Цього тижня у парламенті до розгляду готується закон про спецконфіскацію, який минулого тижня депутатам направив Кабмін. Баталії очікуються гарячі. «Батьківщина» і «Самопоміч», імовірно, виступлять проти законопроекту Мін’юсту. Радикали Олега Ляшка кажуть, що ще не визначилися: за словами глави банківського комітету Сергія Рибалка, там поки що не бачили документ, підготований урядом (його, втім, ще немає і на сайті Ради).

А тим часом прем’єр Володимир Гройсман вже заклав 1,5 млрд доларів Януковича з рахунків «Ощадбанку» до бюджету на 2017 рік. Чи не поспішив глава уряду? Чи не повторить він помилку свого попередника Арсенія Яценюка, який також запевняв, що кошти з «Ощадбанку» опиняться в бюджеті вже цього року.

Колега Гройсмана, міністр юстиції Павло Петренко, більш обережний у прогнозах. За його словами, навіть у випадку, якщо Верховна Рада зараз почне «дуже активно» працювати із законопроектом, закон може набути чинності на початку жовтня, після чого почнеться судова процедура спецконфіскації і судова тяганина може тривати роками.

«Власник може прийти до суду, назвати себе стороною процесу і судитися за це майно скільки завгодно років», – зазначив міністр.

Петренко пояснив механізм конфіскації. «Якщо не з’являється ця офшорна компанія і її представники в суді, суд у рамках окремого провадження перевіряє докази і списує гроші в бюджет. Якщо хтось з’являється і каже: «Ми – власники», тоді вони повинні довести, яким чином вони легально отримали 300 мільйонів. Як може офшорна компанія з директором на Кіпрі або з литовським двірником провести операцію і отримати легально 300 мільйонів?» – пояснив він.

Отже, не перший погляд, усе зрозуміло. Якщо закон ухвалять, то офшорні компанії, власники заарештованих в «Ощадбанку» активів будуть змушені доводити, звідки у них взялися мільйони і мільярди. Якщо не доведуть легальність – за рішенням суду кошти може бути передано до бюджету. Причому скасувати рішення української Феміди в міжнародних судах буде дуже складно: такого роду спецконфіскація – світова практика.

Але є одна проблема, про яку в уряді поки що не дуже хочуть говорити. Як пояснює секретар Комітету ВР з нацбезпеки і оборони Іван Винник, один з авторів чергового «спецконфіскаційного» законопроекту №4890 (планувалося, що документ розглянуть влітку, але цього не сталося), спецконфіскація спрямована виключно на активи осіб, «уповноважених виконувати функції держави, накопичені з невідомих джерел за період перебування на державній службі».

Простіше кажучи, конфіскувати до бюджету можна не будь-які активи, чию легальність походження не підтверджено, а лише активи чиновників, суддів і т.д.! І це логічно, бо інакше могла б постраждати половина працюючого населення країни, яка з тих чи інших причин змушена працювати в «тіньовому секторі» економіки. Як стверджують у ДФС, з дев’яти мільйонів українців, які працюють офіційно, п’ять отримують мінімальну зарплату. Зрозуміло, що переважна більшість цих людей отримують доплату «в конверті».

Як ми вже казали, урядовий варіант законопроекту офіційно досі не представлено. Та «РБК-Україна» опублікувало документ та пояснювальну записку до нього, які явно вказують на «адресність» законопроекту, тобто спрямованість проти держслужбовців-корупціонерів, а не населення.

«Законопроектом пропонується застосування інституту виключно до майна, яке виявлено під час розслідування корупційних злочинів відносно особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», – йдеться у пояснювальній записці.

У разі подання позову до номінального власника активів прокурор має довести, що підозрюваний у кримінальній справі фактичний власник може прямо чи опосередковано розпоряджатися цими коштами. І саме в цьому причина, чому шанси конфіскувати активи Януковича в «Ощадбанку» наразі абсолютно примарні. Справа в тому, що Генпрокуратура вже два роки не може знайти докази, які б підтверджували, що офшорні компанії (власники заморожених вкладів) належать оточенню Януковича (екс-главі НБУ Сергію Арбузову). Поки що це тільки припущення. Сам Арбузов свою причетність до компаній категорично заперечує.

Нещодавно генпрокурор Юрій Луценко злітав на Кіпр, щоб попросити допомоги у тамтешньої влади. «Півтора мільярда доларів Арбузова перебувають в Україні, але ми не можемо їх забрати в бюджет, доки не дізнаємося, що офшори, за якими значаться ці гроші, не пов’язані з ним особисто», – пояснив Луценко. Генпрокурор додав, що відповідь на запит про офшорні фірми має надати міністерство юстиції Кіпру.

Тим часом юрист Ростислав Кравець називає дії генпрокурора піаром. «Краще було б підготувати документи, що підтверджують незаконність походження вказаних коштів та переказ їх на рахунки, підконтрольні Арбузову. А також надати документи, які б пояснювали, чому виникли такі підозри. У разі, якщо таку інформацію не буде надано, кіпрська сторона може не розкрити бенефіціарів, а також не відкрити кримінальне провадження», – вважає адвокат.

Такої ж думки дотримується й екс-міністр закордонних справ Костянтин Грищенко. За його словами, європейці, як правило, надають правову допомогу, якщо йдеться про відмивання корупційних доходів. Але в даному випадку відповідь кіпріотів може бути й негативною. Крім того, власники компаній можуть бути підставними людьми. Що тоді?

За словами юристів-міжнародників, якщо Генпрокуратура не проведе розслідування і не надасть доказів, активи Януковича в «Ощадбанку» формально вважатимуться приватною іноземною інвестицією у цінні папери Мінфіну. Прокуратура повинна буде обґрунтувати, чому власники цих активів – бенефіціари кіпрських компаній – є лише номінальними, а не фактичними власниками. Інакше за такою ж схемою можна буде бездоказово конфіскувати активи будь-якого іноземного інвестора, що одразу могло б спровокувати паніку серед власників українських цінних паперів.

Цікаво, що першою про «абсолютно законне інвестування в Україну» заговорила два місяці тому глава Національного банку Валерія Гонтарева. Минулого тижня «від імені інвестбанкірів» цю позицію обґрунтував керуючий групою британських інвестиційних фондів East Prospect Fund і European Litigation Fund Володимир Бобильов. Експерт опублікував на сайті «Цензор» свій перший і єдиний блог, в якому розповів про невинуватість фінансового брокера (компанії ICU Валерії Гонтаревої), котрий брав участь у придбанні ОВДП для офшорних компаній Арбузова у 2013 році. Ніхто не намагається стверджувати, що автор готував свій текст з подачі Нацбанку. Проте не можна заперечити той факт, що тезисно стаття Бобильова є відображенням позиції Валерії Гонтаревої.

Експерт звертає увагу на те, що якби щодо арбузівських компаній-нерезидентів та їхніх бенефіціарів були підозри у відмиванні грошей, то «їхні рахунки було б заблоковано іноземним банком або контролюючими організаціями країн, в яких їх було відкрито, ще в момент спроби переказу коштів в Україну». Бобильов акцентує увагу, що до нерезидентів, яких Генпрокуратура чомусь пов’язує з Арбузовим, з точки зору міжнародного права не було претензій не тільки в 2013 році, а й сьогодні.

«Чи є згадані компанії-нерезиденти в списках FATF зараз? Чи є судове рішення, яке доводить, що ці нерезиденти пов’язані з оточенням Януковича? Наскільки я розумію, цих компаній і зараз у списках FATF немає. Як немає і судових рішень щодо членів «сім’ї», – пояснює експерт.

У підсумку Володимир Бобильов робить висновок про необґрунтованість претензій на адресу «сімейних» фінансистів, які «роблять дуже складну і часом невидиму роботу із залучення капіталу до країни».

Цікаво, але інвестбанкір, який став на захист Гонтаревої, не звернув уваги на один факт. У 2014 році Генпрокуратура попросила у суду дозволу на арешт рахунків численних нібито арбузівських компаній через те, що ці фірми «можуть бути пов’язані з легалізацією (відмиванням) незаконно отриманих доходів». Про це прямо сказано в рішенні Печерського суду, датованому 24 червня 2014 року. Цей документ – єдине, що стримує кіпрських власників ОВДП від того, щоб зняти свої кошти з рахунків в «Ощадбанку». Але якщо інвестбанкіри, які «співчувають» Гонтаревій, зуміють оскаржити факт відмивання коштів, то тоді вже ніщо не завадить замороженим активам знову опинитися на Кіпрі.

Ростислав Кравець вважає, що свідчення учасників «схем» з грошима Януковича могли б кардинально розв’язати проблему. «Але, я думаю, вона (Гонтарева) ніколи не дасть такі свідчення. Адже вони були б підставою для притягнення її до кримінальної відповідальності», – наголосив юрист. Тому, хоч як дивно, але зараз інтереси власників $ 1,5 млрд, арештованих в «Ощадбанку», і Валерії Гонтаревої збігаються: обидві сторони зацікавлені в тому, щоб формально дії кіпріотів і далі вважатися законними. В іншому випадку господарі фірм втратять свої півтора мільярда, а Гонтарева зазнає репутаційних втрат, і не лише їх…

Але як у такому разі конфіскувати активи? З доказів у Генпрокуратури є лише історія дворічної давнини про 117 млн грн, які Арбузов нібито розікрав на своєму банківському телебаченні. Причому ця історія так і не дійшла до суду.

Як уряд планує вирулювати з цього становища – загадка. Показовою тут є історія з латвійськими $ 50 млн, які нібито також належали Арбузову і були конфісковані до бюджету балтійської країни. Україна намагається забрати ці гроші. А тим часом Арбузов, за його словами, вже має офіційну довідку, що вкладів у латвійських банках у нього… немає. Чи вдасться українській делегації переконати латвійських партнерів у протилежному?

Поки що зрозуміло лише одне. Без Гонтаревої у Луценка не буде доказів про зв’язок активів в «Ощадбанку» з Арбузовим. Без доведеного зв’язку ці кошти просто не підпадуть під закон про спецконфіскацію. Кого зроблять крайнім у цій ситуації – залишається лише здогадуватися.

Інна Михайлівська, для «Главкома»

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

«Низькі відсотки по депозитах не гарантують, що зможете забрати гроші»

Банки не попереджають клієнтів про зміну умов договору.

— Визначити, надійний банк або ні — важко. Звітність, що фінустанови подають до Нацбанку, часто не відповідає дійсності. Раніше вкладникам радили звертати увагу на невисокі відсотки, відсутність скандалів навколо банку, стабільність фінансової групи. Зараз це не працює. Середні чи низькі відсотки по депозитах не гарантують, що зможете забрати гроші, — говорить 43-річний Ростислав Кравець, старший партнер адвокатської компанії «Кравець і партнери».

— Нещодавно Нацбанк прийняв нові правила фінансового моніторингу. Вони дозволяють регулятору ввести тимчасову адміністрацію в будь-який банк у будь-який момент.

Частина клієнтів банку «Михайлівського» (визнали неплатоспроможним у травні цього року. Голову правління фін­установи звинувачують у привласненні 870 млн грн. Клієнти кілька разів влаштовували акції протесту, перекривали столичну вул. Хрещатик. — ГПУ) не отримають компенсації від Фонду гарантування вкладів. Люди уклали договори з фінансовими компаніями. Банк виступав як посередник. Це вперше виникла така ситуація?

— Багато банків залучають кошти через фінансові компанії. Але в такій кількості, як у «Михайлівському» — вперше. Цю ситуацію важко назвати аферою. Бо її контролював Нацбанк. Знав про фінансові компанії, що залучали кошти вкладників.

Як діяти постраждалим вкладникам?

— У клієнтів є квитанції про внесення коштів на рахунок банку. Він мав нести зобов’язання. Після банкрутства — Фонд гарантування вкладів. Але останній вирішив не повертати коштів. Це — маніпуляція. Усім вкладникам із депозитами менш як 200 тисяч гривень необхідно подати заяви до Фонду гарантування вкладів із вимогою повернути кошти. Якщо відмовиться включити в перелік вкладників, звертатися до суду. Подавати позови про визнання неправомірними дії чи бездіяльність особи, уповноваженої на ліквідацію банку. Також звертатися з позовами до Нацбанку про бездіяльність регулятора, що призвела до банкрутства банку.

Були випадки, коли банк сам повертав гроші клієнтам?

— Два-три випадки. Це банки, де тимчасову адміністрацію ввели з політичних причин або через порушення фінансового моніторингу. У них було достатньо коштів. Тому гроші фізичним особам повернули. А от юридичні особи навіть тут залишилися ні з чим.

Фінустанова збанкрутувала, а договір вкладника визнали нікчемним. Що робити?

— Люди, які тримали в банку понад 200 тисяч гривень, можуть подати три види позовів. До власників банку, керівництва, Фонду гарантування вкладів. Останній гарантує суму не менш як 200 тисяч гривень, установлено законом. Проте деякі вкладники домоглися судових рішень щодо стягнення більших сум. Також судяться з Нацбанком через неналежний контроль за діяльністю банків.

Які шанси виграти суд у тих, хто хоче повернути більш як 200 тисяч?

— Усі ці справи досі в судах. Декілька позитивних рішень є.

Яка частина клієнтів втрачає гроші після банкрутства банку?

— У всіх установах по-різному. У Дельта банку — до 25 тисяч вкладників із депозитами більш як 200 тисяч гривень. І це тільки фізичні особи. Більшість грошей у банку зазвичай належить юридичним особам. А це — шалені кошти. Вони втрачають 80–85 відсотків.

Назвіть поширені способи, як банки ошукують клієнтів.

— Змінюють в односторонньому порядку будь-які умови договору. Клієнтів не повідомляють. Наприклад, на сайті установи з’являється інформація про підвищення комісії на утримання банківської картки чи зміну обмежень на зняття кредитних грошей. Вважають, що банк повідомив клієнтів. Але як часто люди заходять на сайт?

Анна РОДІЧКІНА, Gazeta.ua

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

Адвокат розповів, як проблемним вкладникам забрати гроші з банку

Багато банків залучають кошти через фінансові компанії. Зокрема, й в іноземних банках. Однак в тому вигляді і в тому обсягу, як це сталося з «Михайлівським», такої практики не було. Про те, як проблемним вкладникам забрати гроші із банку, розповів у коментарі Gazeta.ua старший партнер адвокатської компанії «Кравець і Партнери» Ростислав Кравець.

«Цю ситуацію важко назвати аферою. Нацбанк був повністю в курсі про фінансові компанії, які залучали кошти вкладників банку «Михайлівський». Банк визнали проблемним і йому не можна було залучати кошти. Була навіть відповідна постанова регулятора», – говорить адвокат.

Фін­установи часто хитрували — люди приходили покласти гроші на депозит, а врешті оформляли угоди на інвестиційні компанії. Приваблювали вищими відсотками. У договорі були відсутні права на компенсації з Фонду гарантування вкладів.

«Запитував постраждалих вкладників: «Ви приходили до банку. Що вам пропонували? Чи попереджали, що договір укладають не з банком, а з фінансовою компанією?» Ніхто не дав чіткої відповіді. Але в договорі це було прописано. Тут психологічна складова: ви приходите до банку, який має хорошу рекламу, гарний офіс», – каже Кравець.

За його словами, ситуація з банком «Михайлівський» специфічна.

«В програмі, яка відображає рух коштів, видно, що ці гроші повернули в банк. Тобто саме «Михайлівський» укладав договори з цими особами. У більшості цих вкладників є квитанції про внесення коштів на рахунок банку. Зобов’язання мав нести банк, а після його банкрутства — Фонд гарантування вкладів фізичних осіб. Але Фонд вирішив не повертати цим вкладникам кошти. Це маніпуляція. Всім вкладникам із депозитами менше ніж 200 тисяч гривень треба подати відповідні вимоги до Фонду гарантування вкладів щодо гарантування цих сум. Якщо фонд відмовиться внести їх у свій перелік вкладників, мають звертатися до адміністративних судів. Подавати позови про визнання неправомірними дій чи бездіяльності особи, уповноваженої на ліквідацію банку, і оскаржити її дії в суди, зобов’язавши внести цих вкладників у перелік на виплату», – радить адвокат.

Тим, чий вклад перевищує 200 тис. грн, варто до 16 серпня подати цивільну заяву до банку щодо зарахування їх до переліку кредиторів.

«А далі слід звертатися з позовами до Національного банку про визнання неправомірною бездіяльності регулятора, що призвело до банкрутства банку. Така судова практика вже є на прикладі «Брокбізнесбанку» та «Укргазпромбанку». Після визнання неправомірною бездіяльності Нацбанку, вкладники матимуть шанс стягнути ці кошти безпосередньо з НБУ», – каже Кравець.

Анна Родічкіна, Газета по-українські

Адвокатская компания Кравец и Партнеры