Архив метки: гривень

В Україні хочуть ввести контроль за грошовими переказами, які більші за 30 тисяч гривень

Суб’єктам первинного фінансового моніторингу буде заборонено здійснювати переказ коштів к разі відсутності інформації, що ідентифікує клієнта і мету операції.

Мінфін запропонував ввести ідентифікацію клієнта і встановлювати мету проведення фінансової операції при здійснення переказів (в тому числі міжнародних), без відкриття рахунку на суму, що дорівнює або перевищує 30 тис. грн, в тому числі в іноземній валюті, банківських металах та інших активах.

Відповідний проект Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та розповсюдженню зброї масового знищення» оприлюднено 25 липня на сайті Мінфіну для громадського обговорення.

Грошові перекази на суму, що дорівнює або перевищує 30 тис. грн, повинні будуть супроводжуватися повною інформацією про платника і одержувача переказу коштів (включаючи місце проживання, серію і номер паспорта, ідентифікаційний код).

Перекази менші за 30 тис. грн супроводжуватимуться мінімальною інформацією про ініціатора та отримувача переказу (ПІБ або найменування юрособи, номер рахунку або унікальний обліковий номер фінансової операції, який дозволяє здійснити відстеження операції).

Ці вимоги не поширюються на операції зняття коштів з власного рахунку, переведення коштів з метою сплати податків, штрафів, комунальних платежів, при використанні електронних грошей для оплати товарів або послуг (якщо номер платіжного інструменту або пристрою супроводжує переказ на всьому шляху руху коштів), переведення менше 30 тис. грн для оплати товарів або послуг (за умови, що платіжна система може відстежити переказ коштів і визначити особу, яка уклала договір з одержувачем про поставку товарів або надання послуг), а також операції щодо забезпечення проведення переказу коштів, здійснювані операторами послуг платіжної інфраструктури.

Як заявив «Урядовому кур’єру» адвокат Ростислав Кравець, не можна сьогодні в наших українських реаліях вітати подібні обмеження: «Так, дійсно в розвинених країнах світу такі обмеження і такий контроль є. Але в складній економічній, політичній і військовій обстановці, в якій знаходиться Україна, це неприпустимо. На таких сумах не відмиваються брудні гроші або фінансування війни. А ось для звичайних людей, які нерідко переводять такі кошти, це може вилитися в проблему. Також це призведе до того, що установи з переказу коштів змушені будуть збільшувати штати співробітників, які будуть здійснювати подібний контроль, робити звіти тощо».

Олег ГРОМОВ, «Урядовий кур’єр»

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

Вкладникам повернули 2,7 мільярда гривень

Верховний суд визнав незаконною ліквідацію банку «Хрещатик». Відповідна постанова з’явилася в державному реєстрі судових рішень.

«Хрещатик» віднесли до неплатоспроможних 5 квітня 2016 року. Фонд гарантування вкладів запровадив тимчасову адміністрацію. 25% акцій банку належало Київській міській держадміністрації. Там обслуговувалися понад 30 комунальних підприємств столиці. На його рахунки надходили платежі за житлово-комунальні послуги. Банк мав 124 відділення. 43 із них — у Києві. На 1 жовтня 2015 року посідав 18-те місце серед 122 діючих банків, за даними НБУ. У червні 2018-го фін­установу мали ліквідувати.

— Для власників банку це рішення суттєвого значення не має. Вони відповідатимуть за дії, що призвели до неплатоспроможності банку, — говорить адвокат Ростислав Кравець, 44 роки. — Суд визнав, що Нацбанк недостатньо контролював діяльність «Хрещатика». НАБУ тепер зможе притягнути керівництво НБУ до відповідальності за покривання проблем банку та бездіяльність. Продаж майна фінустанови можна буде визнати незаконним. Це позитивна новина для позичальників, майно яких перебувало в заставі за кредитами. Зможуть оскаржити продаж у суді. Відновити роботу банк не зможе. Подібні рішення суди приймали і стосовно інших фінустанов. Нацбанк винен у доведенні до неплатоспроможності, вкладники через це втратили кошти. Люди зараз подають позови проти НБУ, аби повернути свої гроші. Шанси на виграш досить значні.

— Можна оскаржити в судовому порядку рішення Нацбанку, що «Хрещатик» визнали неплатоспроможним і вивели з ринку. Але це не поверне фінустанові банківську ліцензію, — каже фінансовий аналітик Олексій Кущ, 43 роки. — Продовжити роботу «Хрещатик» не зможе. Рішення Верховного суду лише пригальмує процес ліквідації банку. Це не в інтересах клієнтів. Кредитори третьої-четвертої черги втратять можливість отримати свої кошти. У виграші будуть акціонери та керівництво банку. Рішення суду не дає підстав провести розслідування їхніх дій і відкрити кримінальну справу.

Фонд гарантування вкладів повернув гроші 97% вкладників банку «Хрещатик». Їхні депозити не перевищували 200 тис. грн. Сума компенсації становила 2,7 млрд грн.

Gazeta.ua

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

Це мільярди гривень! Українці роками не отримують коштів, гарантованих Законом

Люди роками не отримують коштів, гарантованих їм Законом, а рішення судів масово не виконуються, пише газета «Експрес».

Що робити тим, хто, за законами України, має право на підвищену пенсію, надбавку, інші соціальні виплати, але роками їх не отримує? Судитися, скажете ви. Правильно. Але що робити далі, коли суд постановив виплатити заборговане, а цих виплат і далі ніхто не робить?

Приміром, Лідія Бурмич, Григорій Яремчук та Олег Варава відстоювали в українських судах «чорнобильські» субсидії за роботу у зоні з підвищеною радіацією. Рішення прийняли на їхню користь, але компенсації вони так і не отримали. Тому подалися до Європейського суду з прав людини.

І так вчинили не лише вони. За останні двадцять років громадяни України подали до Європейського суду з прав людини близько 29 тисяч звернень, вимагаючи перерахунку пенсій, надбавок та інших соціальних виплат. Бо отримати своє, гарантоване законом, не можуть роками.

Тож звернення до ЄСПЛ на невиконання рішень українських судів стало таким масовим, що восени минулого року він уперше в історії передав понад 12 тисяч нерозглянутих справ на виконання до Комітету міністрів Ради Європи, щоб той разом із українським урядом знайшов розв’язання цієї системної проблеми. У подальшому всі нові такі скарги від українських громадян одразу передаватимуть до Комітету міністрів.

Чому в Україні масово не виконують рішень судів? Чи можливо сьогодні домогтися, наприклад, перерахунку пенсії?

Про це говоримо з юристом, головою ГО «Діти війни столиці України» Валентином Сміхуном та адвокатом Ростиславом Кравцем.

— Щороку через суди сотні українців виборюють собі надбавки до пенсії, але так і не отримують їх. Чому?

В. Сміхун: — Наведу приклад. У 2006 році був ухвалений закон «Про соціальні гарантії дітей війни», який встановлював доплату до пенсії на рівні 30% мінімальної пенсії. Нагадаю, що дитиною війни є особа, якій на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менш як 18 років.

В. Сміхун: — Проте тоді в бюджеті коштів на цю надбавку не знайшли, тому в 2006 році вона не виплачувалася. Потім Кабмін зменшив надбавку, встановивши фіксований розмір (10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність). Але рішенням Конституційного Суду ці зміни пізніше було визнано неконституційними, і «діти війни» знову повинні були отримати 30% надбавки до пенсії.

Та в 2011 році Кабмін ухвалив постанову, якою встановив надбавку «дітям війни» — 49,8 гривні, а з 2012 року — 7% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Тоді пенсіонери-«діти війни» масово стали звертатися до судів, відстоюючи своє право на 30% надбавку, гарантовану Законом від 2006 року. Бо це була доволі солідна сума до пенсії.

— І які рішення виносили наші суди?

В. Сміхун: — Переважно позитивні. До 2011 року гроші за рішеннями судів, що були у 2008 — 2009 роках, виплачувалися. Так, через силу, бо були апеляції управлінь Пенсійного фонду, але виплачувалися.

Але з вересня 2011 року виплати «дітям війни» згідно з рішенням судів було припинено по всій Україні. Бо гроші на них мали виділятися з держбюджету, але не виділялися. Ці гарантії так і залишилися на папері. Ми підрахували, що заборгованість лише перед «дітьми війни» становить приблизно 7 млрд гривень.

Зрозуміло, що «діти війни» подалися до Європейського суду з прав людини. Деяким присудили моральну сатисфакцію — від 1 до 2 тисяч євро в еквіваленті. Пам’ятаю навіть випадок, коли пенсіонер помер, а компенсацію ЄСПЛ отримала його дочка після оформлення спадщини.

— Чому багатьом людям досі не виплатили належні кошти?

В. Сміхун: — Причина банальна — не вистачає грошей. У бюджеті на цей рік закладено лише півмільярда гривень на виплати за усіма судовими рішеннями. Цих коштів занадто мало. Так, можна звернутися до суду й зобов’язати казначейство виконати ці судові рішення. Але поки що жодного такого позову нам не задовільнили.

Р. Кравець: — Приймаючи подібні закони, як-от про 30% надбавку «дітям війни», парламентарі прекрасно розуміли, що Пенсійний фонд чи інші органи не будуть виконувати норм законодавства. Сьогодні це масове явище. Людям не виплачують надбавки, пенсії, усіляко намагаються затягнути виплати, направляючи їх до суду.

— Тобто «дітям війни» вже немає сенсу домагатися перерахунку пенсії, вимагаючи 30% надбавку?

В. Сміхун: — Сенс відстоювати своє право завжди є. Але якщо ті рішення, які накопичувалися роками, не виконуються, то нові теж не виконуватимуться. Ну й варто пам’ятати, що треба заплатити судовий збір, який достатньо великий (704 гривні), оплатити послуги адвоката. Судитися — недешево.

— Чи буде тепер ЄСПЛ розглядати позови від українців щодо перерахунку пенсій, надбавок та інших соціальних виплат? І що буде з тими 12 тисячами скарг? Люди отримають додаткову компенсацію від ЄСПЛ?

В. Сміхун: — Теоретично це мало би відбутися. Адже ЄСПЛ фактично визнав ці скарги такими, що підлягають задоволенню, за аналогією зі «справою Іванова» від 15 жовтня 2009 року. З практики ЄСПЛ, сума додаткових відшкодувань становить від однієї до двох тисяч євро за кожною конкретною справою.

Леся ЯСИНЧУК, Експрес

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

Олег Ляшко задекларував виграш у лотереї на 500 000 гривень (відео)

Лідер Радикальної партії Олег Ляшко у жовтні задекларував трьохразовий виграш у лотереї в сумі півмільйона гривень.

Проте на сайті української національної лотереї виграш не вказаний. Статистики запевняють,що тричі виграти у лоторею майже неможливо. А юристи називають такі дії нардепа — схемою легалізації незаконно здобутих грошей.

Громадське Телебачення

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

Мільярди гривень «ПриватБанку» «зникли» під «чуйним» керівництвом заступника голови НБУ Рожкової – Коломойський

Колишній акціонер «Приватбанку» Ігор Коломойський прокоментував розслідування журналістів програми «Схеми» щодо оформлення кредитів на понад 110 мільярдів гривень «Приватбанком» напередодні його націоналізації на «фірми-бульбашки».

«Ці гроші з банку не йшли. У рамках реструктуризації кредитного портфеля їх видали компаніям, які погасили кредити попередніх позичальників. Тобто, гроші залишилися в банку», – зазначив Ігор Коломойський у коментарі сайту ТСН.uа.

Коломойський запевняє, що всі операції проходили під повним контролем і «чутливим керівництвом» заступника голови Нацбанку Катерини Рожкової.

«І ще один важливий нюанс, 3 жовтня до «Приватбанку» прийшли 30 співробітників НБУ, на додачу до куратора, який там був і до цього, і компанії, про які йдеться у розслідуванні, обирав Нацбанк. Тобто, другий етап докапіталізації «Привату» проходив за участю, контролем і «чуйним» керівництвом НБУ і особисто пані Рожкової. Тоді ж у «Приватбанку» були і представники Ernst&Yong, які готували документ, на який посилаються журналісти», – заявив він.

Ігор Коломойський прокоментував розслідування лише після його оприлюднення, хоча журналісти «Схем» звертались до нього до моменту публікації матеріалу, але той не захотів давати коментарі.

Наразі Рожкова заяв Коломойського не коментувала, щодо оформлення кредитів напередодні націоналізації «Приватбанку» у коментарі журналістам програми «Схеми» вона заявила, що у позичальників ще є час, щоб повернути кошти, до 1 липня.

«Якщо ж цього не відбудеться, то, звичайно ж, власник нинішній «ПриватБанку» – Міністерство фінансів, менеджмент «ПриватБанку», його незалежна наглядова рада повинні почати ті процеси, які роблять усі банки, коли позичальники не погашають кредити. Це претензійна робота, це суди з метою повернути активи, які були виведені з банку», – сказала Рожкова.

Втім, юрист Ростислав Кравець, який вивчав схеми виведення грошей зі збанкрутілих банків України, пояснює, що фізично ці гроші з «Приватбанку» у вигляді кредитів таки були виведені на фірми, пов’язані з акціонерами банку, а переоформлення цих боргів на фірми-бульбашки перед націоналізацією – це «спроба кинути кінці в воду».

«Протягом тривалого часу «ПриватБанк» надавав мільярдні позики компаніям, пов’язаним з акціонерами. Потім заборгованість цих фірм була переведена на нових позичальників. Тобто гроші були виведені давно. А на нові фірми лише «повісили» ці борги. Таким чином, фактично дали можливість уникнути відповідальності безпосереднім отримувачам кредитів, дали їм можливість сховати певним чином активи», – сказав старший партнер адвокатської компанії «Кравець та партнери» Ростислав Кравець.

У своєму розслідуванні журналісти програми «Схеми» (спільний проект Радіо Свобода та каналу «UA:Перший») показали, що напередодні націоналізації «ПриватБанк» оформив 110 мільярдів гривень кредитів на понад 30 фірм, більшість із яких мають ознаки фіктивності. Такого висновку автори дійшли, отримавши доступ і проаналізувавши аудиторський звіт про фінансово-господарську діяльність банку, складений аудиторською фірмою Ernst&Young.

Проаналізувавши список фірм-боржників, кожна з яких винна тепер уже державному «ПриватБанку» від півмільйона до майже п’яти мільярдів гривень, журналісти виявили, що ці юрособи не ведуть реальної господарської діяльності, мають у статутному капіталі в середньому не більше ніж 1000 гривень, а їхні засновники та директори – це люди, що не мають стосунку до бізнесу.

privatbank perevod dolga

За допомогою Єдиного держреєстру юридичних осіб журналісти дізналися адреси реєстрації нових фірм, їхніх засновників та директорів і вирушили до них, щоб запитати, як їм вдалося отримати мільярдні кредити в «ПриватБанку» і як вони планують розраховуватися.

За адресами реєстрації цих фірм, їхніх засновників та керівників або нікого немає, або там перебувають зовсім інші люди. Деякі компанії оформлені за адресою масової реєстрації, на автозаправних станціях, станціях техобслуговування або в квартирах житлових багатоповерхівок. За реєстрацією інших фірм розташовані вже нові компанії.

За вказаними в реєстраційних документах номерами телефонів або ніхто не відповідає, або вони вже не обслуговуються.

Матеріали аудиту Ernst&Young, до якого вдалось отримати доступ «Схемам», – це останній перед націоналізацією «ПриватБанку» незалежний звіт, документ датований 22 листопада 2016 року.

Журналісти звернулися до Ernst&Young з проханням підтвердити або спростувати справжність документу і повідомити, чи вносились у нього ще якісь зміни. У компанії відмовились від коментарів, посилаючись на внутрішню політику організації.

Радио Свобода

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

Хибний виклик ціною в сотню мільйонів гривень

Останніми роками в Україні майже вдвічі збільшилася кількість випадків так званого телефонного тероризму.

Телефонний тероризм кваліфікують як заздалегідь неправдиве оповіщення про терористичний акт або будь-який злочин, що начебто готується. Людина, яка створює такий прецедент, зазвичай телефонує у силові структури (СБУ, Національну поліцію тощо) з таксофона (найчастіше такий апарат розташований на вулиці). Телефонний терорист має різні цілі. Це може бути відволікання спецслужб від виконання реальних завдань, зрив роботи підприємств та установ і просто звичайні хуліганські витівки. Часто (майже 80% випадків) такий шахрай змінює голос різними засобами або за допомогою програм. Задля цього використовують підставні телефонні SIM-карти. Також неправдиве повідомлення може бути зроблено через SMS, звичайним листом, електронною поштою тощо. Нерадісна статистика змушує кожного всерйоз замислитися над цією проблемою. За даними силових структур України, якщо в довоєнному 2011 році правоохоронні органи отримали 170 неправдивих звернень про замінування, то в 2012-му таких випадків було вже 205, у 2016-му (на четвертий рік воєнних дій) спецслужби констатували, що майже щодня в різних містах і селищах України є такі тривожні дзвінки (до 350 на рік).

Якого віку люди займаються такими справами? Які вони? За словами приватного психолога Марії Станкевич, серед таких найчастіше особи, які перебувають у стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння: «На таких припадає до 80% всіх випадків телефонного тероризму. Потім (майже 10%) — школярі та студенти, які намагаються так зірвати навчальний процес. І ще 10% припадає на людей із психічними розладами. На жаль, статистика не говорить про те, скільки таких злочинів було скоєно для дестабілізації ситуації в Україні. Чимало осіб, яких було затримано після скоєння ними відповідного злочину, просто не зізнаються в цьому».

Витівки з покаранням

Які найпопулярніші місця, що начебто мінують? Це аеропорти, метрополітен, вокзали, супермаркети та інші місця скупчення великої кількості людей.

«Якщо спитаєте, чому люди йдуть на такі вчинки, відповім так: по-перше, індивідуумів скеровує на це велике бажання контролю над іншими. Як правило, це відбувається тоді, коли людина не задоволена особистим життям або кар’єрою. А тут вона зробить таке, чим приверне до себе увагу чималої кількості людей — вибухотехніків, пожежників, поліції, спецслужб тощо», — зазначає пані Станкевич.

Однак такі жарти в нашій країні обертаються чималим покаранням. Ще до початку воєнних дій в Україні (в 2012 році) було ухвалено досить жорсткий закон щодо телефонного тероризму. Особам, які вчиняють такі дії, загрожує термін ув’язнення від 2 до 6 років. За рецидив або тяжкі наслідки вчинку людина-жартівник може отримати до 8 років в’язниці.

«Вважаю, що покарання за такі дії в нашій країні достатнє. Щодо збитків, які завдають такі особи підприємствам і навіть цілим галузям, то вони коливаються від кількох тисяч до десятків мільйонів гривень. Найбільших збитків жартівники завдають роботі аеропортів, залізничних вокзалів, шляхів сполучення», — коментує це питання «УК» старший партнер юридичної компанії «Кравець і партнери» Ростислав Кравець.

Чимало цікавих прикладів такого покарання. Нещодавно Токмацький районний суд Запорізької області виніс обвинувальний вирок телефонному терористові, який замінував школу-інтернат в одному із сіл регіону. Зловмисника оперативно затримали співробітники СБУ, його покарано 2 роками 6 місяцями позбавлення волі з випробувальним терміном.

Ще одного телефонного жартівника органи безпеки разом із Національною поліцією затримали 5 квітня на Житомирщині після того, як він анонімно повідомив про вибухівку на залізничному вокзалі в одному з міст області.

Трьох телефонних терористів СБУ разом з поліцією затримала на початку весни в різних регіонах країни. 8 березня — жінку, яка погрожувала підірвати кіоск швидкого харчування в центрі Одеси. Ще одного мінера — 10 березня в Кременчуці на Полтавщині. Цікаво, що раніше його вже притягували до кримінальної відповідальності за подібні жарти. А 16 березня правоохоронці затримали зловмисника, який телефоном замінував автовокзал у місті Овруч на Житомирщині. У всіх випадках відкрито кримінальні провадження за статтею 259 (хибне повідомлення про мінування будь-яких об’єктів власності) Кримінального кодексу України. За повторний дзвінок зловмисника можуть засудити до 8 років позбавлення волі.

Немає права не реагувати

Фахівці зазначають, що раніше, до війни, міг спрацювати, як його називають спеціалісти, ефект казки про неправдивого пастушка: тобто коли спецслужби могли й не реагувати на подібні виклики, якщо було достеменно відомо, що це чергова витівка жартівників. Нині ж, у непрості часи, на кожний такий виклик СБУ і Націо­нальна поліція не мають права не реагувати, адже це можуть бути різні вибухові пристрої. А велика кількість таких випадків виливається у чималу суму для держави й місцевої влади.

До речі, чимало українських фахівців упевнені, що нинішнє покарання не можна вважати досить жорстким, адже живемо фактично у стані війни. Приклад насправді дуже суворого покарання знайдемо в Мексиці. Там кілька років тому викладач приватної школи і радіоведуча розповсюдили у Twitter неправдиву інформацію, що начебто бойовики атакували деякі школи у місті Веракрус, в агломерації якого 700 тисяч жителів. Украй перелякані батьки дітей кинулися рятувати їх. На вулицях міста розпочалася паніка: сталися 26 значних дорожньо-транспортних пригод, у яких загинули люди. Винуватиці таких подій дали 30 років тюрми: це справді жорстке покарання.

Порушники мають не лише відбувати законне суворе покарання, а й компенсувати сотні мільйонів гривень, які було витрачено на перевірку неправдивих викликів. Тоді люди, схильні до таких жартів, сім разів подумають про збитки, яких вони можуть завдати і собі, й іншим громадянам, і державі.

Олег ГРОМОВ, УК

Адвокатская компания Кравец и Партнеры