Архив метки: відповідальності

Слідчі та прокурори можуть і далі не перейматись відповідальності за незаконні дії

Черговий лозунг стосовно захисту прав громадян і встановлення запобіжника у вигляді персональної відповідальності слідчих та прокурорів за незаконні дії виявилась мильною кулькою як і 99% ініціатив уряду.

Законом України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо удосконалення забезпечення дотримання прав учасників кримінального провадження та інших осіб правоохоронними органами під час здійснення досудового розслідування» №2548-VIII від 18.09.2018 внесли наступні зміни до ст. 130 Кримінального процесуального кодексу України:

«Держава, відшкодувавши шкоду, завдану слідчим, прокурором, застосовує право зворотної вимоги до цих осіб у разі встановлення в їхніх діях складу кримінального правопорушення за обвинувальним вироком суду, який набрав законної сили, або дисциплінарного проступку незалежно від спливу строків застосування та дії дисциплінарного стягнення».

Уважно її прочитавши стає зрозуміли, для того щоб настала відповідальність прокурора чи слідчого потрібно:

  1. Безпосередньо відшкодування шкоди завданої слідчим чи прокурором самою державою.
  2. Встановлення в діях слідчого чи прокурора складу кримінального правопорушення за обвинувальним вироком суду, який набрав законної сили або дисциплінарного проступку.

Варто відзначити, що автоматично при винесенні виправдувального вироку, закриття кримінального провадження, скасування вироку після набрання ним законної сили стосовно особи суди не визначають розмір відшкодування. Для цього потрібно окреме рішення суду. Чи вистачить сили і чи буде така особа звертатись до суду велике питання. Як показує практика, таких позовів не дуже багато.

Окрім цього, для притягнення слідчого чи прокурора до відповідальності потрібно і окремий вирок суду де саме буде встановлено, що саме вони скоїли правопорушення, або відповідне рішення уповноваженого органу щодо притягнення їх до відповідальності.

Всі ми прекрасно розуміємо що при такому підході притягнення прокурорів та слідчих за протиправні дії до відповідальності, левова більшість осіб, що грубо та цинічно порушували законодавство та права громадян, відбуватись не буде.

Це черговий приклад того, що замість виконання чинних законів  діюча влада приймає нові, які також ніхто виконувати не буде. Та й виконати їх буде вкрай важко.

 

Адвокат, Віце-президент Світового конгресу українських юристів та Всесвітнього юридичного альянсу, старший партнер Адвокатської компанії «Кравець і партнери»

Ростислав Кравець для ЮРЛИГИ

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

Саакашвілі може уникнути навіть адміністративної відповідальності – юрист

Інцидент на прикордонному пункті «Шегині» з участю Міхеїла Саакашвілі слід оцінювати лише у правовий спосіб, заявив президент Петро Порошенко. Колишній очільник Одещини переконує, що не порушував закону, коли перетнув кордон усупереч застереженням силовиків. Поліція вже відкрила провадження через «прорив» Саакашвілі. Проте що, відповідно до закону, загрожує учасникам недільних подій?

Поліція Львівщини веде провадження за ознаками злочину, передбаченого частиною 1 статті 332 Кримінального кодексу України – «незаконне переправлення осіб через державний кордон України». Йдеться, за його словами, про організацію, керівництво або сприяння таким діям.

До неї вже в понеділок додалась частина 2 статті 342 Кримінального кодексу України, у якій йдеться про «опір працівникові правоохоронного органу». Як заявили у Держприкордонслужбі (ДПСУ), на місці інциденту «невідомі зчинили бійку з представниками Нацполіції і прикордонниками та сприяли незаконному порушенню державного кордону групою осіб, у тому числі народним депутатам». Під час інциденту 11 бійців Національної поліції та 5 ДПСУ отримали тілесні ушкодження.

Протоколи про адміністративне правопорушення під час перетину кордону в пункті пропуску «Шегині» вже склали щодо шести учасників прориву, загалом підозрюють 60 людей у незаконному перетині кордону, заявили у Держприкордонслужбі.

Так чи інакше, а організаторів «прориву» за участю колишнього голови Одеської ОДА Міхеїла Саакашвілі прикордонної охорони на пункті пропуску «Шегині» притягнуть до кримінальної відповідальності, заявив генеральний прокурор Юрій Луценко.

Що це було з точки зору права?

До Міхеїла Саакашвілі щодо перетину кордону, найімовірніше, може застосовуватись адміністративна відповідальність, коментує експерт громадської організації LEAD Office Владислав Власюк. Вона передбачена статтею 204-1 Кодексу України про адмінпорушення – «незаконне перетинання або спроба незаконного перетинання державного кордону України». Йдеться про штраф від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк до п’ятнадцяти діб.

До 2004 року за це була передбачена кримінальна відповідальність, проте відповідну статтю, детально прописану, виключили з закону, говорить юрист.

А перспективи озвученої правоохоронцями статті 332 Кримінального кодексу України досить мізерні, адже довести її складно, говорить Власюк. Спершу потрібно було ідентифікувати і покарати осіб, які незаконно перетнули кордон. Потім довести, що були ті, хто все організував, підбурював натовп, підштовхував до порушення закону. І потім уже карати організаторів такої змови, каже він.

Депутати, які приїхали на підтримку Саакашвілі і брали участь у «прориві», не можуть проходити за цією статтею Кримінального кодексу – недоторканність. І до того ж, за цим законом, людина не може одночасно виступати в двох іпостасях – і перетинати кордон, і організовувати такий перетин, додає юрист.

А це робить статтю надто морочливою для доведення:

«Ну, я не бачу перспективи для статті 332 – «незаконне переправлення осіб через державний кордон України». Тобто, це може бути адміністративна відповідальність», – коментує Власюк.

Так чи інакше, прості громадяни, які сприяли «акції» Саакашвілі, мають більше шансів відбути покарання, згідно із законом, аніж ті, хто «заварив цю кашу», додає Владислав Власюк.

«Це така об’ємна робота. Тому що було дуже багато правопорушників. Ну, якщо постараються, то когось притягнуть до відповідальності», – додав експерт.

Саакашвілі може навіть не сплатити штрафу

А от адвокат, старший партнер адвокатської компанії «Кравець і партнери» Ростислав Кравець припускає, що Міхеїл Саакашвілі може уникнути навіть адміністративної відповідальності.

«У зв’язку з тим, що безпосередньо самою статтею передбачено, що якщо особа звернеться до компетентних (українських – ред.) органів, що він є біженець, що йому потрібна правова допомога, то в такому випадку законодавством встановлено виключення щодо притягнення до адміністративної відповідальності. Тоді особа не буде притягнута. Як відомо, адвокат пана Саакашвілі звернувся з відповідною заявою», – каже Кравець.

На якій статті би не зосередились правоохоронці: чи то адміністративне порушення за перетин кордону, чи кримінальне за організацію, доля справи залежатиме від політичної волі «згори», каже адвокат.

«У разі, якщо воля буде, провину доведуть. І тих депутатів теж: звернуться із поданнями про зняття з них недоторканності. Проте, з огляду на те, що зараз відбувається у країні, я дуже сумніваюсь, що когось притягатимуть до кримінальної відповідальності», – каже він.

Кримінальна справа, яку порушили щодо організації незаконного перетину кордону, цілком ймовірно, буде з часом просто закритою, резюмує Кравець.

Тим часом колишній голова Одеської ОДА Міхеїл Саакашвілі у Львові заявляє, що у його подальших планах – «захист людей», які перебували у «Шегині».

«Вони знущалися над людьми цілий день. І реально люди на це зреагували, зреагували на свавілля. Я думаю, це – якраз приклад того, що не треба себе так з людьми поводити», – сказав він у відповідь на запитання кореспондента Радіо Свобода.

Що відбулось на кордоні?

Міхеїл Саакашвілі 10 вересня потрапив на територію України, не пройшовши прикордонного контролю. Перед цим поблизу пункту пропуску «Шегині» виник стихійний мітинг, стався «прорив» кордону силовиків на пункті пропуску. Детальніше про це у Живому блозі Радіо Свобода.

Саакашвілі у липні указом президента України втратив українське громадянство. Чинність його закордонного паспорта громадянина України після втрати громадянства скасована. У Державній прикордонній службі попереджали, що в разі спроби проїхати з таким документом він мав бути вилучений, а сам Саакашвілі депортований з України.

Радіо Свобода

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

Сліпі постріли відповідальності за банкрутства банків

В Україні почали притягати до відповідальності за банкрутства банків їхніх керівників. Однак поки що під приціл правоохоронців власники великих банків-банкрутів не потрапили.

Два роки тому в українському законодавстві з’явилася норма про особисту відповідальність фінансистів за доведення банків до неплатоспроможності, тобто до банкрутства. За цей час в Україні закрились понад 90 фінустанов. За даними Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО), громадяни втратили у збанкрутілих банках більше 40 мільярдів гривень, але до останнього часу заподіяна шкода не була їм відшкодована, а за її спричинення майже ніхто не відповів.

Однак, упродовж останнього місяця намітилась певна тенденція — правоохоронні органи почали притягати до відповідальності банкірів, причетних до банкрутств своїх фінустанов. Втім, під приціл правоохоронців потрапляють лише топ-менеджери невеликих банків, закриття яких завдало українцям не найбільших збитків.

Особиста відповідальність за банкрутство

Нещодавно Печерський районний суд Києва узяв під варту строком на два місяці Сергія Горбачевського, який проходить як підозрюваний у справі про банкрутство «Інтеграл-банку». Слідство встановило, що у січні 2015 року він шляхом зловживання службовим становищем на посаді заступника начальника казначейства банку спільно з групою осіб заволодів 129 мільйонами гривень.

Минулого тижня було подовжено арешт екс-голови правління банку «Михайлівський» Ігоря Дорошенка, якому в межах доведення до банкрутства банку інкримінують розкрадання 870 мільйонів гривень. А екс-голову банку «Таврика» Анатолія Дробязка, якого визнали винним у службовій недбалості, що призвела до тяжких наслідків, засудили до позбавлення волі умовно строком на п’ять років.

Власники найбільших банків-банкрутів сплять спокійно

Утім, власникам і керівництву більших банків-банкрутів поки що вдається уникати відповідальності. За даними ФГВФО, найбільше грошей громадяни та підприємства втратили у «Дельта Банку» (14 мільярдів гривень), банку «Фінанси та Кредит» (6,6 мільярда гривень), «Брокбізнесбанку» (три мільярди гривень), «ВіЕйБі Банку» (три мільярди гривень) та банку «Форум» (два мільярди гривень). Кримінальні провадження щодо них відкриті, однак ані затримань, ані тим більше вироків поки нема.

Власники великих банків-банкрутів не лише не повертають борги, а й вважають себе невинуватими в банкрутствах і судяться через це з регулятором — і не без успіху. Наприклад, власник банку «Фінансова ініціатива» Олег Бахматюк минулого тижня виграв суд проти Національного банку України, довівши, що банкрутство його установи було незаконним. Нацбанк планує оскаржити це рішення суду.

Як можна повернути кошти?

Та лише утримання під вартою керівників банків-банкрутів не допоможе повернути втрачені гроші. «Арешти відбуваються в рамках кримінальних справ як запобіжні заходи. Їх треба було проводити одразу після банкрутств банків, а не зараз, коли активи з них уже давно виведені», — пояснив DW старший партнер адвокатської компанії «Кравець та Партнери» Ростислав Кравець, який спеціалізується на захисті вкладників банків.

Учасники ринку вважають уникнення відповідальності за банкрутства банків несправедливим. «Держава змушена фінансувати помилки власників банків, замість того щоб підтримувати соціальну сферу, розвивати інфраструктуру та реальний сектор економіки. Не можуть громадяни України розраховуватися за борги заможних власників банків, які було доведено до банкрутства», — говорить голова ради Незалежної асоціації банків України Роман Шпек.

Правоохоронні органи мають довести ці справи до кінця і повернути втрачені гроші за рахунок майна власників банків, зазначають експерти. «У багатьох акціонерів неплатоспроможних банків є інші великі активи в Україні, за рахунок яких можна повертати гроші клієнтам банків. Це дозволено законом», — констатує Ростислав Кравець.

Автор Олена Губар, DW

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

ВСУ встановив неможливість притягнення суддів до відповідальності за порушення присяги

Навколо питання щодо притягнення суддів до відповідальності за порушення присяги вже не перший рік точаться дискусії адже таке абстрактне «порушення присяги» — це неймовірна спокуса для органів, які мають право встановлювати «порушення присяги», підкорити або прибрати «неугодних» суддів.

Окрім самого поняття «порушення присяги» виник спір і щодо строків, протягом яких суддю можна притягнути до відповідальності за порушення присяги.

Так, за останні два роки було прийнято і Закон України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», і Закон України «Про забезпечення права на справедливий суд» №192-VIII, яким також викладено в новій редакції Закон України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI та внесені зміни в Закон України «Про Вищу раду юстиції», однак жодним з них не вирішено питання щодо їх узгодженості між собою.

Верховний Суд України у своїй постанові по справі №800/485/15 від 12.04.2016 року висловив таке своє бачення:

«…правила і строки для здійснення дисциплінарного провадження, які можуть бути застосовані при проведенні провадження щодо звільнення за порушення присяги судді, на думку колегії суддів, були передбачені саме положеннями Закону №2453-VI в редакції Закону №192-VIII, які набрали чинності з 28 березня 2015 року».

Тобто, Верховний Суд України вважає, що незалежно від дати подання скарги на суддю мають застосовуватися в сукупності Закон України «Про Вищу раду юстиції» та Закон України «Про судоустрій та статус суддів» в редакції та зі змінами Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд».

Таку думку Верховного Суду України варто більш детально розглянути з точки зору складу правопорушення, дисциплінарних стягнень та строків, що стосуються саме порушення присяги.

Відповідно до ст. 97 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», до суддів може застосовуватися дисциплінарне стягнення у виді: попередження; догани — з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця; суворої догани — з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців; тимчасового (від одного до шести місяців) відсторонення від здійснення правосуддя — з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов’язковим направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації, визначеного органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді; переведення судді до суду нижчого рівня; висновку про направлення рекомендації до Вищої ради юстиції для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення судді з посади з підстав порушення присяги.

По-перше, наведений вище перелік дисциплінарних стягнень є вичерпним.

По-друге, наведений вище перелік не відносить до видів дисциплінарного стягнення – рішення Вищої ради юстиції про внесення подання про звільнення судді з посади за порушення присяги.

Висновок про направлення рекомендації до Вищої ради юстиції для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення судді з посади з підстав порушення присяги та власне рішення Вищої ради юстиції про внесення подання про звільнення судді з посади за порушення присяги – це два абсолютні різні рішення, які виносяться різними органами в рамках різних проваджень, що можуть здійснюватися відносно судді.

Так, згідно ч. 5 ст. 96 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» за наслідками дисциплінарного провадження Вища кваліфікаційна комісія суддів України може прийняти рішення про направлення рекомендації до Вищої ради юстиції для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення судді з посади за наявності для цього підстав. Також, згідно ст. 7 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» за результатами перевірки суддів Тимчасова спеціальна комісія ухвалює висновок про порушення суддею присяги, який разом із матеріалами перевірки направляється Вищій раді юстиції для розгляду та прийняття нею рішення.

Тобто, застосувати такий вид дисциплінарного стягнення як висновок про направлення рекомендації до Вищої ради юстиції для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення судді з посади з підстав порушення присяги може лише ВККС України або ТСК, що черговий раз підтверджує той факт, що рішення Вищої ради юстиції про внесення подання про звільнення судді з посади за порушення присяги не віднесено чинним законодавством до видів дисциплінарних стягнень, які можуть бути застосовані до судді.

Отже, норми Закону України «Про судоустрій і статус суддів», як в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», так і в попередній редакції, тобто як до 28 березня 2015 року, так і після — не відносили рішення Вищої ради юстиції про внесення подання про звільнення судді з посади за порушення присяги до видів дисциплінарного стягнення.

Серед іншого ч. 4 ст. 96 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», яку на думку Верховного Суду України необхідно застосувати, сформульована наступним чином: дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці.

Наголошуємо на тому, що цитована вище чинна норма визначає строки застосування дисциплінарних стягнень, до яких не віднесено рішення Вищої ради юстиції про внесення подання про звільнення судді з посади за порушення присяги.

Отже, норми Закону України «Про судоустрій і статус суддів», як в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», так і в попередній редакції, тобто як до 28 березня 2015 року, так і після – містили виключно строки застосування дисциплінарних стягнень.

Варто звернути увагу, що Верховним Судом України грубо проігноровано положення п. 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», де передбачено, що заяви і скарги, подані до набрання чинності цим Законом, а також дисциплінарні провадження щодо суддів, розпочаті до набрання чинності цим Законом, здійснюються відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, що діяла на момент подачі відповідної заяви (скарги), відкриття відповідного дисциплінарного провадження

Серед іншого слід наголосити на тому, що в даній категорії справ Вища рада юстиції (в справах за скаргами, поданими до 28 березня 2015 року), приймаючи рішення про внесення подання про звільнення суддів з посади за порушення присяги, окрім норм щодо визначення строків, посилається на попередні редакції Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і Закону України «Про Вищу раду юстиції», як на правові підставі внесення подання про звільнення суддів з посади за порушення присяги.

Посилання на попередні редакції Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і Закону України «Про Вищу раду юстиції» є цілком логічним, адже нові редакції цих законів не містять визначення «порушення присяги».

Поняття та зміст порушення присяги було визначено виключно ч. 2 ст. 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» в попередній редакції до прийняття Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд».

Крім того, Закон України «Про Вищу раду юстиції» в попередній редакції містив ст. 37 під назвою «види стягнень, які може накласти Вища рада юстиції», де частиною третьою передбачено, що Вища рада юстиції може прийняти рішення про невідповідність судді займаній посаді та про внесення подання про звільнення цього судді з посади до органу, який його призначив чи обрав.

В свою чергу й ст. 92 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» не відносить до підстав застосування дисциплінарної відповідальності порушення присяги судді.

Зважаючи на думку Верховного Суду України можна дійти також висновку, що Вища рада юстиції (у справах за скаргами, поданими до 28 березня 2015 року), приймаючи рішення про звільнення судді з посади за порушення присяги, не правильно застосувала норми Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і Закону України «Про Вищу раду юстиції» в попередній редакції, оскільки застосуванню підлягали норми чинного законодавства, що в свою чергу також свідчить про протиправність рішення Вищої ради юстиції.

З огляду на те, що Верховний Суд України прийшов до висновку щодо застування чинних редакцій Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і Закону України «Про Вищу раду юстиції», які не містять визначення складу такого проступку як «порушення присяги», не відносять порушення присяги до підстав дисциплінарної відповідальності, не зазначають виду дисциплінарного стягнення, яке може бути застосоване за порушення присяги, а отже не містять і строків його застосування, то відповідно притягнути суддю до відповідальності за порушення присяги неможливо.

Це черговий приклад того, що підготовка законів повинна здійснюватися з врахуванням діючої законодавчої бази та у взаємозв’язку з іншими нормативними актами, а не вноситись до Верховної ради під політичними гаслами. Абсурдність саме цієї ситуації полягає в тому, що деякі з членів Вищої ради юстиції приймали активну участь в розробці цих законів і наразі намагаються їх застосувати вибірково в порушення діючого законодавства та здорового глузду. Що на нашу думку яскраво свідчить про перетворення Вищої ради юстиції на каральний орган з метою знищення незалежної судової влади в Україні та побудові тоталітарної держави.

Анна Мартиненко
Адвокат, Адвокатська компанія «Кравець і партнери»

Ростислав Кравець
Адвокат, старший партнер Адвокатської компанії «Кравець і партнери»

Адвокатская компания Кравец и Партнеры