Архив метки: власників»

Верховний суд передав на розгляд Великої палати справу щодо стягнення боргу з власників банку

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вирішив передати справу стосовно стягнення з власника Надра Банку суми депозитного вкладу.

Ухвала Верховного суду у справі справа № 757/172/16-ц опублікована в Єдиному державному реєстрі судових рішень, про що повідомив старший партнер Адвокатської компанії «Кравець і партнери» Ростислав Кравець.

В ухвалі зокрема зазначено:

«У деяких наведених судових рішеннях, суд касаційної інстанції вважав, що на власників істотної участі банку та/або їх керівників може бути покладена відповідальність лише за наявності в сукупності певних умов, які разом утворюють склад цивільного правопорушення, а саме: наявність шкоди, протиправної поведінки, причинного зв’язку між поведінкою і шкодою, вини.

Разом із тим, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалах від 25 вересня 2017 року, справа 753/10904/16-ц, та від 04 жовтня 2017 року, справа № 761/25478/15-ц,  зазначив лише про той факт, що вкладнику гарантована сума вкладу виплачена і вкладник, згідно Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не позбавлений права отримати згідно із чергою решту коштів. При цьому суд касаційної інстанції взагалі не вважав за необхідне досліджувати вину власника істотної участі банку.

Крім того, спростовуючи доводи касаційної скарги щодо непорушності права власності та дотримання всіх складових принципу верховенства права  при вирішенні спорів, пов’язаних з власністю особи, Вищий господарський суд України у постанові від 07 червня 2017 року, справа №910/15296/16, вказав, що надання необґрунтованих переваг одному з кредиторів банку за рахунок стягнення заборгованості з одного з акціонерів банку, вина якого у настанні неплатоспроможності банку не доведена, свідчило б про порушення принципу  верховенства права.

У справі, яка переглядається, як на підставу доведеності вини ОСОБА_3, власника істотної участі в банку, ОСОБА_1 посилається на те, що  судовими рішеннями, ухваленими у порядку адміністративного судочинства, якими ОСОБА_7 відмовлено в задоволенні позову до Національного банку України, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору — публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», про визнання дій та бездіяльності протиправними, стягнення моральної шкоди, встановлено, що саме власники істотної участі не вжили дієвих і своєчасних заходів з фінансової підтримки банку для приведення його діяльності у відповідність до вимог законодавства України.

Так, даним судовим рішенням  установлено, що «протягом липня 2014 року банк не дотримувався нормативу миттєвої ліквідності (Н4), значення якого не перевищувало 17,46% (нормативне значення не менше ніж 20%). Станом на 05 серпня 2014 року норматив миттєвої ліквідності (Н4) становив лише 7,37%. Банк порушував вимоги Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої постановою правління Національного банку України від 28 серпня 2011 року №368, у частині недотримання нормативу миттєвої ліквідності (Н4), починаючи з 20 березня 2014 року та не усунув це порушення».

У матеріалах справи також наявна ухвала Печерського районного суду м. Києва від 16 грудня 2015 року, у якій йдеться про кримінальне провадження, розпочате за фактом заволодіння колишніми службовими особами спільно з власниками та керівниками банку державними коштами Національного банку України в особливо великому розмірі.

Разом із тим, у постанові Правління Національного банку України від 06 лютого 2015 року «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до категорій неплатоспроможних» основна причина віднесення ПАТ «КБ «Надра» до категорії неплатоспроможних зазначено — недокапіталізація банку відповідно до вимог стрес-тестування та неприведення діяльності у відповідність до вимог законодавства України.

Національний банк зазначив, що віднесення ПАТ «КБ «Надра» до категорії неплатоспроможних стало наслідком його нежиттєздатності ще з часу введення тимчасової адміністрації у 2009 році, призначення якої було викликано, зокрема, ризиковою діяльністю попереднього менеджменту на чолі з ОСОБА_8, який не забезпечив якісного управління банком та фактично довів його до банкрутства. Однак зусилля та заходи, що в подальшому вживалися менеджментом ПАТ «КБ «Надра» для покращення його діяльності та функціонування відповідно до встановлених нормативів, виявилися недостатніми в умовах фінансово-економічної кризи.

Ураховуючи, що положенням частини шостої статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» не урегульовано питання, у який саме спосіб має бути доведена вина власника істотної участі в банку у віднесенні банку до категорії неплатоспроможних та зважаючи на те, що суди касаційної інстанції при вирішенні аналогічних справ доходять різних висновків, які впливають на єдність судової практики, колегія суддів вважає, що вирішення цього правового питання, з урахуванням наведених вище правових висновків судів касаційної інстанції у подібних правовідносинах, містить виключну правову проблему для забезпечення сталого розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.

При цьому однакове застосування закону забезпечує загальнообов’язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдине застосування законів поліпшує громадське прийняття справедливості та правосуддя, а також довіру  до відправлення правосуддя.

Неодноразове ухвалення протилежних і суперечливих судових рішень, особливо судами вищих інстанцій, може спричинити порушення права на справедливий суд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.

А, отже, правовою проблемою є загальне визначення підстав, меж, принципів відповідальності власника істотної участі в банку, зокрема, відповідальності за бездіяльність та її наслідки (частина четверта статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність») або дії та їх наслідки (частина п’ята статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), тягар доведення вини тощо.«

АНТИРЕЙД

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

Євроепідемія на дорогах. Що чекає на власників нерозмитнених авто

За інформацією держприкордонслужби і митників, на території України знаходиться близько восьмидесяти тисяч автомобілів, які вже порушили умови законодавства і знаходяться у країні незаконно.

Про це в ефірі ‘Радіо-Ера’ заявив адвокат Ростислав Кравець, коментуючи ситуацію щодо акції протесту власників автомобілів з єврономерами.

‘Ситуація довкола розмитнення назріла давно. Ні для кого не секрет, що в парламенті досить давно знаходиться потужне автомобільне лоббі, яке обгрунтовувало високі податки і платежі тим, що в Україні потрібно відновити випуск і виробництво власних автомобілів. Але за 25 років цього не зробили’, — заявив експерт.

‘Поведінка людей, які вимагають легалізацію цих 80 тисяч автомобілів — неприпустима. Вже вносилися відповідні зміни до податкового кодексу, щоб не порушувати вимоги громадян, які належним чином сплатили податки’, — говорить адвокат і додає, що для тих автомобілів, які ввезені законно (один автомобіль на особу і заборона на продаж), виплати на такі автомобілі розбивають на декілька років, щоб людина могла розрахуватися.

‘Тим, хто ввіз авто незаконно будь-яких компенсацій бути не може. Тому що це підірве довіру людей до самої держави’, — наголошує Ростислав Кравець.

Тетяна Дем’яненко, Ера Медіа

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

Закриття банків — відповідальність держави і власників

Безперервний банкопад в Україні триває вже другий рік і схоже в цьому році зусиллями НБУ буде знищено ще два десятка банків.

Подібні дії НБУ призвели до втрат не тільки самого НБУ, який роздає багатомільярдні рефінансування, що призвело до обвалу курсу гривні з 8 до майже 25 за один долар, але і до багатомільярдних втрат населення.

При цьому постраждали не тільки юридичні особи за рахунок яких тримається економіка України, а й фізичні особи, котрі довірили свої заощадження банківським установам. Запевнення ж керівництва НБУ про те, що 90% вкладників отримають свої заощадження в повному обсязі, на практиці виявилося неправдою, як і більшість із заяв НБУ що стосуються збереження коштів в українських банківських установах та наявності гарантій збереження коштів.

Фонд гарантування вкладів, створений з метою компенсації коштів вкладникам і підвищення довіри до банківської системи перетворився в бездонну бочку яка поглинає активи банків і бюджетні кошти. При цьому кредити, отримані Фондом від НБУ і Мінфіну, а також власні кошти не дозволяють йому своєчасно і в повному обсязі здійснити навіть ті мізерні виплати, які він зобов’язаний робити.

У той же час мільярди гривень сплачених Фондом відсотків за отриманими кредитами НБУ та Мінфіну, роблять практично неможливим повернення коштів клієнтам банків в повному обсязі. Робота ж Фонду з проблемними активами як і виплата відсотків за отриманими кредитами від НБУ і Мінфіну, на практиці перетворилася в абсурд.

За весь час, Фонд через процедуру перехідного банку продав тільки один банк — Терра банк, перевівши всі ліквідні активи в Кристал банк, а борги залишивши в Терра банку, вкладники

якого не отримають свої кошти. При цьому власником Кристал банку стали особи афілійовані з ліквідованим Терра банком, але на це ніхто не звертає увагу.

На сьогодні реалізація активів неплатоспроможних банків відбувається за значно заниженими цінами. Найчастіше кредити продаються за ціною на 50-70% нижче вартості застав по ним.

На фоні цього клієнтам банків не залишається нічого окрім як самостійно намагатися повернути свої кошти. Варіантів є декілька. В основному це:

— стягнення коштів з НБУ за неналежний контроль за банком і бездіяльність яка призвела до неплатоспроможності банку і втрати клієнтами коштів;

— стягнення коштів з Фонду на підставі ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», в якій прямо зазначено що сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути менше 200 000 гривень;

— стягнення коштів безпосередньо з топ-менеджменту та акціонерів банку на підставі ст.58 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Перший з існуючих способів повернення коштів вже має позитивні результати. Клієнтам Брокбізнесбанку та Укргазпромбанку в суді вдалося дове-сти бездіяльність НБУ що призвела до втрати ними коштів, і зараз вони стягують їх безпосередньо з НБУ.

Спори про стягнення коштів з Фонду гарантування також розглядаються в судах і вже є позитивні рішення, але вони ще не вступили в законну силу.

Що ж стосується стягнення безпосередньо з топ-менеджменту та акціонерів банків, то це здійснюється згідно зі ст. 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» в якій зазначено, що власники істотної участі зобов’язані вживати своєчасних заходів для запобігання настання неплатоспроможності банку.

Пов’язані з банком особи за порушення вимог законодавства, в тому числі нормативно правових а тів Національного банку України, здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку або доведення банку до неплатоспроможності несуть цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність.

Крім того, пов’язані з банком особи, дії або бездіяльність яких призвели до завдання банку збитків з його вини, несуть відповідальність своїм майном. Якщо в результаті дій або бездіяльності пов’язаної з банком особи банку завдано збитків, а інша пов’язана з банком особа внаслідок таких дій або бездіяльності прямо або побічно отримала майнову вигоду, такі особи несуть солідарну відповідальність за заподіяні банку збитки.

Таким чином законодавством передбачена пряма можливість стягнути збитки безпосередньо з власників і топ-менеджменту банку.

А судячи з даних кримінальних проваджень розміщених в єдиному державному реєстрі судових рішень, що стосуються розслідування кримінальних справ пов’язаних з рефінансуванням, виведенням коштів, фіктивним кредитуванням банків, доказової бази цілком достатньо для залучення пов’язаних з банком осіб до відповідальності за доведення банку до неплатоспроможності та стягнення коштів безпосередньо з них.

Варто також відзначити що виведення коштів з банків часто пов’язано з бездіяльністю НБУ, який добре обізнаний про всі процеси що відбуваються в банку і часто навіть допомагає це робити, видаючи рефінансування під неіснуючі або значно переоцінені застави, а також не «контролюючи» подальший рух отриманих банком коштів.

У той же час, повертаючись до відповідальності безпосередньо власників банків, як було зазначено вище, відповідно до чинного законодавства вони несуть цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність.

Цивільно-правова відповідальність, — це можливість стягнення коштів безпосередньо з осіб, пов’язаних збанком, в разі наявності їх вини в доведенні банку до неплатоспроможності. Подібні суперечки в досить великій кількості вже розглядаються в українських судах. Підставами для таких позовів служать самі постанови НБУ про визнання банків неплатоспроможними, в яких прямо встановлена вина власників які своєчасно не здійснили дії для приведення діяльності фінансової установи до норм чинного законодавства.

Крім цього в зв’язку з визнанням банку неплатоспроможним та нанесення шкоди його клієнтам і НБУ, пов’язані з неповерненням коштів, правоохоронні органи відкривають кримінальні провадження за цілою низкою статей кримінального кодексу, починаючи від банального шахрайства і закінчуючи підробкою документів. Клієнти таких банків можуть подати відповідні заяви

і бути визнані потерпілими в рамках таких кримінальних справ. Однак,як показує практика, наші правоохоронці не дуже успішно, і відверто кажучи не дуже старанно розслідують такі правопорушення. Як показує практика прирозслідуванні таких справ з’являються факти що вказують на співучасть НБУ та інших високопоставлених осіб держави в доведенні банків до неплатоспроможності.

Яскравим прикладом може служити справа колишнього глави правління банку Надра – Гіленко І.В., кримінальне провадження щодо якого було закрито на початку 2014 року і тільки після низки скарг відкрито знову, проте дана справа так і не розслідується, слідчі дії практично не проводяться.

Подібне відбувається і з іншими горе-банкірами. Тому на сьогодні єдиним шансом повернути кошти розміщені в українських банках, на мій погляд, є позов до НБУ, який своєю бездіяльністю допустив неплатоспроможність банків і втрату вкладниками коштів.

Ростислав Кравець
Адвокат, старший партнер
Адвокатської компанії «Кравець і партнери»

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

Як компанії обійдуть закон про «кінцевих власників»

Юристи кажуть, що антикорупційні норми не завадять приховувати бенефеціарів українських компаній.

Верховна рада 7 жовтня прийняла в першому читанні законопроект, що зобов’язує компанії розкривати кінцевих власників бізнесу.

У разі його прийняття підприємства, крім державних та комунальних, будуть зобов’язані розкривати свого кінцевого вигодоодержувача (бенефеціара), регулярно оновлювати і зберігати інформацію про нього та надавати її державному реєстратору.

Передбачається, що така інформаціє буде публічною. У випадку не подання інформації про кінцевого власника накладається штраф в розмірі від 17 до 34 тисяч гривень.

При цьому кінцевим власником компанії не може бути особа, яка має формальне право на 25% чи більше статутного капіталу, або право голосу в юрособі. Тобто, є номінальним власником.

Обов’язок підприємств розкривати своїх кінцевих власників стосуватиметься не тільки новостворених підприємств але і тих, що зареєстровані до набрання чинності цим законом. На внесення таких даних до реєстратора у них є шість місяців.

В цілому прийняти цей урядовий законопроект депутати планують 14 жовтня.

В Україні традиція реєструвати підприємство на номінального власника в офшорних зонах — один з найпоширеніших засобів приховати напівлегальні доходи та реального власника.

Дуже часто справжніми бенефеціарами є високопосадовці або нечистоплотні бізнесмени, які збагачуються завдяки державним підрядам. Проте в реєстраційних документах зазначається номінальний власник. Класичним випадком є історія з вчителькою йоги з Кіпру, яка була номінальним власником компанії «Альтком», що отримала мільярдні підряди на будівництво проектів під «Євро-2012″.

Таких прикладів безліч. Майже кожний крупний український бізнесмен записує свої активи в офшорних зонах на «фунтів» – власників бізнесу на папері за винагороду. При цьому вони жодним чином не впливають на роботу компанії.

Компанії з Кіпру, Белізу, Панами, Віргінських островів, трастові фонди та «фунти» використовуються бізнесом та чиновниками для оптимізації податків та приховування доходів.

Нарешті влада вирішила прийняти закон, який має розкрити реальних власників всіх активів.

«У випадку прийняття даного законопроекту в тому вигляді в якому він є наразі, в Україні значно виросте попит на спеціалістів з реєстрації прав за офшорними компаніями», — каже адвокат ЮК «Алєксєєв, Боярчуков та партнери» Егор Штокалов.

Юристи стверджують, що закон легко обійти, не порушивши його.

«Цей закон нічого не вирішує в плані розкриття кінцевого власника підприємства. Так, як і раніше буде можливо зазначити номінального власника, при цьому довести інше на практиці практично не можливо, — каже старший партнер ЮФ «Кравець та партнери» Ростислав Кравець. — Залишається можливість зазначити власником довірену особу без будь-яких наслідків. На практиці виконати умови цього закону і заставити вказати реального власника практично нереальні».

Штокалов приводить, як приклад, одну зі схем приховання справжнього власника активу: власник підприємства з України – компанія з Кіпру, а її власник, інша компанія, зареєстрована на Белізі. Кінцевим бенефеціаром белізської компанії – номінальний власник (підставний директор) з Белізу. Як обійти вимоги законопроекту, який передбачає обов’язкову публікацію реального власника?

Юрист юридичної компанії Prove Group Антон Каганець дає один із варіантів як це зробити: «Номінальний власник — особа, яка від свого імені управляє корпоративними правами іншої особи, в інтересах останньої. Можна назвати його по народному «фунтом». При цьому, в реєстрах власників корпоративних прав саме цей «фунт» вказаний як власник підприємства. Так от між «фунтом» та реальним власником укладається трастовий або подібний договір, яким передбачено відмову «номінального» ​​від усіх прав на підприємство на користь реального власника».

«Ось тут і криється головна проблема — про ці договори дізнатися дуже складно. Навіть якщо вони реєструються в державних реєстрах країн офшорів — доступ до них обмежений практично як до банківської таємниці. Таким чином, показуючи по документам «номінального власника» можна досить ефективно і довго приховувати реального власника. При цьому довести що-небудь буде практично неможливо», — каже юрист.

Крім того, в законопроекті не прописаний механізм, як вже існуючі компанії зобов’язані будуть розкривати свої кінцевих бенефеціарів. «Що може змісити існуючу компанію розкрити своїх кінцевих власників? Що прокуратура буде ходити та всіх перевіряти?», — запитує партнер юридичної фірми «Лавринович і Партнери» Олена Зубченко.

Однак закон має і позитивні сторони. «З прийняттям цього закону юридичні особи не зможуть користуватися послугами трастів/офшорів, які не мають право відкривати кінцевого бенефеціара. Українській компанії доведеться використовувати лише структури (офшори),які розкривають юридичних осіб», — каже Зубченко.

Юрій Віннічук, INSIDER

Адвокатская компания Кравец и Партнеры