Архив метки: ВККС

КСУ розпочав розгляд справи щодо положень, які встановлюють повноваження ВККС

У понеділок, 25 лютого, Другий сенат Конституційного Суду України на відкритій частині пленарного засідання у формі письмового провадження розпочав розгляд справи за конституційною скаргою Олега Володимировича Голяшкіна щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини п’ятої статті 83, підпункту «а» пункту 11 частини четвертої статті 85, частини третьої статті 88 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року №1402–VІІІ (далі — Закон). Про це повідомив відділ комунікацій КСУ та правового моніторингу.

Під час пленарного засідання заслухали доповідь судді-доповідача у справі Олександра Касмініна щодо змісту конституційної скарги та підстав для відкриття конституційного провадження у справі. Суддя-доповідач також повідомив, що до державних органів влади, наукових установ України надіслано запити щодо питань, порушених у конституційній скарзі.

Так, було зазначено, що, відповідно до частини п’ятої статті 83 Закону, порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.

Згідно з підпунктом «а» пункту 11 частини четвертої статті 85 Закону, суддівське досьє має містити, зокрема, інформацію щодо дотримання суддею правил професійної етики щодо відповідності витрат і майна судді та членів його сім’ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, у тому числі копії відповідних декларацій, поданих суддею відповідно до законодавства у сфері запобігання корупції;

За частиною третьою статті 88 Закону: «Рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:

1) склад членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити;

2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який провів кваліфікаційне оцінювання;

3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання — якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання;

4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків».

На думку автора клопотання, наведені положення Закону суперечать низці норм Конституції України, оскільки надають Вищій кваліфікаційній комісії суддів України повноваження регламентувати питання порядку проведення кваліфікаційного оцінювання, які мають бути врегульовані виключно законом, обмежують право близьких осіб і членів сім’ї судді на приватне й особисте життя та містять суто формальні підстави для судового оскарження рішення цієї комісії.

На пленарному засіданні Другого сенату були присутні постійний представник Верховної Ради України у Конституційному Суді України Анатолій Селіванов, уповноважена особа, що діє від імені суб’єкта права на конституційну скаргу, адвокат Ростислав Кравець, а також інші громадяни України.

Під час пленарного засідання Другий сенат Конституційного Суду України задовольнив клопотання Постійного представника Верховної Ради України у Конституційному Суді України Анатолія Селіванова щодо долучення до матеріалів справи Правового висновку Інституту законодавства Верховної Ради України з питань, порушених у конституційній скарзі.

Другий сенат завершив дослідження матеріалів справи на відкритій частині пленарного засідання і перейшов до закритої частини пленарного засідання для продовження розгляду та ухвалення рішення.

Головував на пленарному засіданні заступник голови Суду Олександр Тупицький.

Пленарне засідання транслювалося на офіційному веб-сайті Конституційного Суду України у рубриці «Відеотрансляція засідань».

http://sv1.ccu.gov.ua/video_ccu/ks2_25_02_2019.mp4

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

Срок полномочий членов ВККС оспаривается в суде

Стало известно имя истца по трем искам, которыми предполагается прекратить полномочия председателя Высшей квалификационной комиссии судей Сергея Козьякова, заместителя главы ВККС Станислава Щотки и члена ВККС Татьяны Весельской.

Как следует из информации о состоянии рассмотрении дел, истцом во всех трех случаях выступает судья Высшего административного суда Украины Игорь Штульман, а его представителем является столичный адвокат Ростислав Кравец.

В первом таком иске уже открыто производство. Его будет рассматривать судья Окружного административного суда Киева Наталия Добривская.

Отметим, что Игорь Штульман в 2016-2017 годах подавал заявление на участие в конкурсе на должность судьи Верховного Суда, однако участие в конкурсе не принимал. В 2018-2019 годах он принимал участие в конкурсе в Апелляционную палату Высшего антикоррупционного суда, однако 18 января не преодолел этап совместного заседания ВККС и Общественного совета международных экспертов.

Кроме того, в 2017 году Игорь Штульман претендовал на должность судьи Конституционного Суда Украины по квоте съезда судей, однако в итоге не получил соответствующей рекомендации от Рады судей Украины.

Самым известным делом, которое пришлось рассматривать Игорю Штульману, было дело о незаконности присвоения звания Героя Украиныглавнокомандующему УПА Роману Шухевичу. 

2 августа 2011 года коллегия судей, председательствующим в которой был Игорь Штульман, оставила в силе решения нижестоящих судов, признавших незаконным присвоение звания Героя Украины Р. Шухевичу в 2007 году. В данном деле он единственный из судей не согласился с решением и написал отдельное мнение.

Адвокат Ростислав Кравец ранее также представлял интересы судей ВАСУ Олега Голяшкина и Яны Иваненко.

Отметим, что в Высшей квалификационной комиссии судей спокойно отнеслись к перспективе судебных разбирательств. «Комиссия уважает любое обращение, сделанное в рамках закона. Что касается имеющихся исков в отношении полномочий членов ВККС, то мы уверены, что реформированная административная юстиция способна проанализировать факты, разобраться в материалах дела, применить нормы права и принять взвешенное, законное и справедливое решение. Поэтому предлагаем подождать судебных решений, а до этого воздержаться от преждевременных выводов», — сообщили «Судебно-юридической газете» в пресс-службе ВККС.

Напомним, что 15 февраля стало известно о поступлении в Окружной административный суд Киева трех исков, в которых истец просит суд признать отсутствие полномочий члена ВККС у Сергея Козьякова — с 24 октября 2018 года, Станислава Щотки — с 5 декабря 2018 года, Татьяны Весельской — с 19 декабря 2018 года. Спор возник, в частности при толковании сроков полномочий членов ВККС — должны ли они осуществлять свои полномочия четыре года или шесть.

Подробнее о сути проблемы и позиции главы Кассационного административного суда Верховного Суда Михаила Смоковича можно узнать из нашего материала. 

Автор: Вячеслав Хрипун

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

До Окружного адмінсуду надійшли позови щодо визнання відсутності повноважень у 3 членів ВККС

Cеред позовних вимог зазначено визнати протиправною бездіяльність голови ВККС. 

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшли позови щодо визнання відсутності у Сергія Козьякова, Станіслава Щотки та Тетяни Весельської  повноважень членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, оскільки, на думку позивача, скінчився їх 4-річний строк повноважень.

Позивач просить суд визнати відсутність повноважень члена ВККС Сергія Козьякова — з 24 жовтня 2018 року, Станіслава Щотки — з 5 грудня  2018 року, Тетяни Весельської — з 19 грудня 2018 року, а також зобов’язати їх утриматися від здійснення повноважень. Окрім того, позивач просить  визнати з відповідних дат протиправними їх дії як членів ВККС щодо здійснення повноважень членів Комісії.

Водночас серед позовних вимог зазначено визнати протиправною з 5 грудня 2018 року бездіяльність голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Сергія Козьякова щодо неналежного здійснення повноважень з організації роботи та неналежного здійснення загального керівництва Комісією.

Раніше «Судово-юридична газета» повідомляла, що строк повноважень членів ВККС визначається законодавством, а не органами, якими вони були обрані або призначені. Члени ВККС, призначені в 2014 році, продовжать здійснювати повноваження до 2020 року.

Відповідну думку у коментарі нашому виданню висловив голова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Михайло Смокович.

«Після вступу в силу нового закону 30 вересня 2016 року тривалість строку повноважень членів ВККС, призначених/обраних в період вересня-грудня 2014 року, регулюється п. 26 Прикінцевих та перехідних положень Закону «Про судоустрій і статус суддів» від 2016 року. А це означає, що кожен, хто був обраний або призначений на 6 років, продовжує свої повноваження до їх закінчення. Таке нормативно-правове врегулювання свідчить про те, що члени ВККС, які були обрані/призначені строком на 6 років в 2014 році, виконуватимуть свої повноваження до 2020 року», — підсумував Михайло Смокович.

Судово-юридична газета

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

Есть ли шанс уберечься от увольнения по предоставлению ВККС?

Если запрещено, но очень хочется, то можно. Почти по такому правилу сегодня увольняют судей, которые по тем или другим причинам неудачно прошли процедуру квалификационного оценивания. В ответ законники находят новые аргументы и зацепки, чтобы остаться в мантиях.

Сумнівна підстава

За 5 місяців цього року Вища рада правосуддя звільнила тільки 8 суддів з посиланням на пп.4 п.161 розд.ХV Конституції. Усі не склали іспиту, не були допущені до другого етапу кваліфоцінювання та не з’явилися на засідання ВРП з різних причин. Хоча таких рекомендацій надійшло від Вищої кваліфікаційної комісії суддів у рази більше.

Щоправда, 9 суддів залишили посади добровільно, тож матеріали про їх звільнення з аналогічних підстав повернули ВККС. Утім, ті, хто боровся за місце під сонцем, поки що уникли звільнення. І це дозволяє говорити про певні стратегії захисту.

Нагадаємо: одна зі стратегій полягає в доведенні неправомірності використання пп.4 п.161 розд.ХV Конституції як самостійної підстави для звільнення судді. Адже її не зазначено в ст.126 Основного Закону.

Інші правники вважають, що не можна звільняти за перше нескладання іспиту — потрібно направити суддю на підвищення кваліфікації. І тільки після повторного оцінювання слід вирішувати його долю. Вочевидь, у такому разі його можна буде звільнити за вчинення істотного дисциплінарного проступку (п.3 ч.6 ст.126 Конституції).

Під час чергового засідання Ради був озвучений ще один шлях для спротиву.

Регламент — не закон!

Річ у тім, що в згаданому пп.4 п.161 розд.ХV є ще одне речення, яке чомусь намагаються не помічати. На це звернув увагу адвокат Ростислав Кравець, котрий представляв одну із суддів, яку рекомендували звільнити за цим пунктом.

Ідеться про те, що «порядок та вичерпні підстави оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання встановлюються законом». Натомість у реформеному запалі такий особливий порядок геть випав із поля зору авторів нововведень. У гл.6 закону «Про Вищу раду правосуддя» його не визначено. Не знайдете відповідних положень й у гл.1 розд.VII закону «Про судоустрій і статус суддів».

Навіть у регламенті ВРП п.17.41 з’явився тільки 2.10.2018. Саме на це звернув увагу представник судді. Хоча до того часу Рада встигла звільнити 6 суддів за поданнями ВККС, не переймаючись неврегульованістю процедури.

Натомість, на думку адвоката, Рада є «судом» у розумінні ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Тож у світлі практики Європейського суду з прав людини на неї поширюються вимоги, аби спори розглядались у порядку, встановленому законом.

Так, цього разу розгляд питання його підзахисної, як і ще одного судді, Рада відклала, задовольнивши відповідні клопотання. Однак не стала деталізувати, які саме аргументи переконали членів ВРП не квапитися зі звільненням.

Тактика бездіяльності

До речі, у справі, що розглядалася, суддя успішно склала іспит, але комісія низько оцінила інші її якості. При цьому колегіальний орган послався на рішення Ради суддів щодо ситуації в Голосіївському районному суді м.Києва, яка встановила факти порушення Кодексу суддівської етики. Проте, за законом, такі оцінки може давати тільки дисциплінарна палата ВРП. Ні РСУ, ні ВККС не наділені повноваженнями проводити дисциплінарні провадження.

Також можна дійти висновку, що процедура звільнення за поданням ВККС є сумнівною з погляду як Конституції, так і європейських гарантій. Яку зі стратегій захисту обирати — особиста справа кожного судді. Бо є ще одна — домагатися поновлення на посаді через Страсбург. Це потребуватиме більше часу, утім, компенсації за вимушений прогул будуть значно більшими.

Що точно не принесе успіху, то це відсутність захисту або намагання ухилитися від участі в засіданні. Особисто або через свого представника. Адже тут ВРП керується нормою, що повторна неявка навіть із поважних причин, як-от перебування у відпустці по догляду за дитиною, не перешкоджає звільненню. Хоча це правило прописане знову ж таки в регламенті, а не законі.

Отже, аби власноруч не творити процедуру, Рада могла б обрати тактику бездіяльності та просто чекати, доки законодавець не врегулює цього питання. Адже в країні не так уже й багато суддів, аби додаткова пара рук виявилася зайвою.

Лев Семишоцкий, Закон и Бизнес

Адвокатская компания Кравец и Партнеры