Архив метки: будуть

Тепер все можна: як будуть змінювати країну Зеленський і «Слуга народу»?

Підрахунок голосів в загальнонаціональному і одномандатному округах близький до завершення. Але вже очевидно — близько 43% підтримки партії «Слуга народу» і перемога понад 120 кандидатів від неї по мажоритарці дають політсилі президента більше 240 мандатів. Для формування коаліції достатньо 226 нардепов.

Президенту і його партії вистачить впливу на Кабмін і голосів у парламенті, щоб змінювати законодавство так, як вони вважають за потрібне.

Nash.Live нагадав, які фундаментальні зміни пообіцяв Володимир Зеленський під час президентських перегонів, чим його наміри доповнила президентська політсила — «Слуга народу» і дізнався у експертів, чи готова до них Україна.

Правосуддя

Президентські обіцянки — ввести інститут мирових суддів і суд присяжних. Мирових суддів обиратимуть самі люди. За стандартами права, це найнижча судова інстанція з обмеженою юрисдикцією і правом виносити рішення по вузькому колу питань в рамках спрощеного судочинства. У деяких країнах це тільки цивільні справи, в деяких ще й кримінальні. Подекуди мирові судді ухвалюють рішення з ліцензування. Яким функціоналом президент хоче наділити їх в Україні, поки що невідомо.

Суд присяжних Зеленський пропонує ввести тільки для кримінальних справ. Тут теж без деталізації й передвиборна програма СН ясності не вносить. У світі практикують різні варіанти застосування цього інституту. Є те, що об’єднує — присяжні ухвалюють рішення про невинність або винність обвинуваченого, а міру покарання обирає вже суддя. Проте яким чином присяжні ухвалюють рішення — абсолютною більшістю, простою або кваліфікованою — це для кожної судової системи вирішують по-своєму. Український шлях ще потрібно окреслити. Зараз в Україні є суд присяжних, але не в тому вигляді, як, наприклад, в США. Наша формула — 2 судді та 3 присяжних засідателя. Палітри думок немає і замість незалежності, присяжні працюють з суддями колегіально.

Думка

Ростислав Кравець, адвокат, партнер юридичної компанії «Кравець та Партнери»:

— Інститут мирових суддів вводити ще рано, хоча можна закласти основні засади. Що стосується інституту присяжних — його потрібно розробляти. Але необхідно адекватно сприймати ту ситуацію, яка з ним склалася сьогодні. Фактично, суд присяжних сформувати вкрай важко. Через те, що люди не хочуть туди йти, витрачати час і не розуміють свою соціальну відповідальність за вирішення долі інших.

Необхідно залишити 5-6 років для введення цих інститутів, щоб люди усвідомили свою відповідальність. У багатьох країнах є інститут присяжних і бути присяжним — конституційний обов’язок. За відмову навіть введена відповідальність. До цього, думаю, в Україні ще не готові.

Необхідно вносити в Конституцію зміни по частині правосуддя. Це скасування попередньої судової реформи, а в першу чергу, скасування адвокатської монополії. Адже з 2020 року в усіх судах України представляти інтереси сторін можуть тільки адвокати. Поки що від державних органів інтереси можуть представляти їх штатні юристи. Зараз необхідно в першу чергу вирішити питання з адвокатською монополією та її скасувати. Фактично, вона вже привела до узурпації влади, знищення незалежної адвокатури, ручного управління і втрати адвокатурою своїх основних функцій.

Доходи і податки

Ані в програмі президента, ані партії «Слуга народу» немає обіцянки підняти зарплату до певного рівня або на певний розмір. Є тільки пункти за деякими спеціальностями та напрямками. Військовослужбовцям зарплату обіцяють гідну. В СН кажуть, що базове матеріальне забезпечення вчителів має дорівнювати трьом мінімальним зарплатам, тобто 12,5 тис. грн.

Знизити комунальні тарифи президент не обіцяв. Його партія теж — там кажуть, що їх «оптимізують», після того, як позбавлять від монополій, виключать корупційну складову і збільшать власний видобуток.

Президент і СН в унісон збираються запровадити економічний паспорт українця. У баченні президента — це особистий рахунок, який відкривають дитині та куди зараховують частину коштів від продажу державою природних ресурсів (надр, землі). Потім ці гроші можна буде витратити, наприклад, на навчання.

Це варіант безумовного базового доходу. У тому чи іншому вигляді його застосовують в різних країнах. Але, як правило, це місцеві програми і в тих регіонах, які багаті природними ресурсами, такими як нафта. Один з успішних прикладів аналога базового доходу — фонд національного добробуту Норвегії, де збирають гроші від продажу нафти на «чорний день», коли запаси закінчаться. Його обсяги недавно перевалили за 1 трлн дол.

Рада, що йде, так і не наважилася проголосувати за трансформацію податку на прибуток підприємств на податок на виведений капітал. Хоча формальне схвалення Петра Порошенка на це було. Тепер прапор ПнВК підхопили Володимир Зеленський і «Слуга народу».

Ідею попередники оформили в законопроект, тому новачкам буде простіше. Сенс в тому, щоб скасувати податок на прибуток підприємств, а запроваджений замість нього ПнВК стягувати тільки з деяких видів операцій, пов’язаних з виведенням коштів. Все, що інвестують в модернізацію і розвиток підприємства, податком обкладатися не буде. Так всередині української економіки хочуть «заякорити» інвесторів і підштовхнути підприємства до розвитку. Ідея випробувана тільки в деяких країнах і є ризики: падіння податкових надходжень до бюджету, які вдасться перекрити тільки через кілька років і при вдалому перебігу справ. Тому чітку обіцянку Зеленського про введення ПнВК в СН деталізували: запровадять, коли будуть економічні умови.

Бізнесу гарант і його партія обіцяють нульову декларацію — можливість легалізуватися після сплати 5%. У програмі не сказано 5% від чого саме, за логікою — з тих активів і коштів, походження яких не можна пояснити. Але тут необхідні деталі, які поки що президентська команда не показала. Крім того, важливо врахувати, що податкову амністію неможливо оголошувати регулярно. Якщо є плани податкової реформи, спочатку її потрібно провести. Якщо ж спочатку амністувати, а потім реформувати, економіка знову пірне в тінь.

Думка

Олексій Кущ, фінансовий аналітик:

— В Україні експортні сировинні мита в минулому році забезпечили 500 млн грн доходу в бюджет. З урахуванням того, що у нас сировинна модель економіки, це катастрофічно мало і говорить про те, що істотний крен зроблений в бік фінансово-промислових груп. Ми єдина сировинна країна, яка не створила свій резервний сировинної фонд. Він є у Норвегії. Росія створила двох’ярусний — резервний і фонд національного добробуту і благополуччя. Завдяки їм пережила п’ятирічний санкційний цикл і цикл падіння цін на енергоресурси.

Специфіка сировинних ринків така, що період високих цін змінюється періодом сильного падіння. Надприбутки в «гладкі» роки, коли формують резервний фонд, дозволяють пережити 2-3 роки падіння цін. У нас немає нафти для експорту, ми не можемо експортувати газ. Наші нафта і газ — залізна руда, метал, зерно і соняшникова олія. До резервного фонду також повинні йти доходи від продажу газу власного видобутку, щоб вони не розчинялися в корпоративній структурі «Нафтогазу» і не йшли знеособленими дивідендами в держбюджет. Це цікава ідея, а економічний паспорт українця виглядає абсурдно. Ми не Саудівська Аравія, не ОАЕ, де на кожного мешканця припадає по 250 тис. дол. У нас вся рента від природних ресурсів — 38-40 млрд грн на рік. Ділимо на 40 млн українців і отримуємо по 1 тис. грн на рік на економічний паспорт. Щось можна купити, але це не ті гроші, заради яких люди залишаться в країні. Їх не збереш до повноліття. 18 тис. грн за 18 років, при тому, що ми не знаємо якою буде інфляція, — на ці гроші п’ятирічне навчання не можна оплатити.

З точки зору інвестиційної привабливості нічого не змінить податок на виведений капітал. Він дозволить заощадити 40-50 млрд грн податку на прибуток, які зараз платять великі промислові групи. Але для малого і середнього бізнесу податок на прибуток не є проблемою. Перш ніж вводити ПнВК, потрібно провести реформу з подолання корупції, створити ефективні фіскальні органи. Естонія ввела цей податок на фініші структурних реформ та інституційних змін. Це була вишенька на торті, а не вишенька перед тортом, як хочемо ми. Тим більше, що в центральному банку Естонії визнають — цей податок не дав серйозного ефекту. Він був спочатку, коли його використовували нерезиденти для оптимізації. Коли схеми прикрили, інтерес з боку іноземців вичерпався і зараз Естонія програє боротьбу за іноземні замовлення Фінляндії, де діє звичайний податок на прибуток.

Нульова декларація, знову ж таки, віз попереду коня. Послідовність повинна бути така: визначити консенсусну точку фіскального навантаження, знижувати податки, які платять фізособи (у нас досить високий прибутковий податок), дати адаптаційний період, ввести податкову амністію, а після неї вводити обов’язкове декларування, як інструмент пост-контролю.

Влада народу

Зеленський пообіцяв подати до парламенту пакет законопроектів: про референдуми та інші норми прямої демократії, про зняття недоторканності з президента, нардепів та суддів, про відкликання народного депутата.

Після інавгурації і завдяки висловлюванням довірених осіб, стало трохи зрозуміліше, в яких випадках і яким чином народу хочуть довірити право вето. Вступ до НАТО і до Євросоюзу — це питання для всеукраїнського референдуму. Але проводити його варто тоді, уточнював представник президента в парламенті Руслан Стефанчук, коли вже буде стояти питання про членство України в Альянсі та ЄС. Поки про це говорити рано. Від голови Офісу президента Андрія Богдана пролунала пропозиція поставити на референдум питання про переговори з Росією щодо Донбасу. Потім було уточнення — консультативний референдум. Але якщо рішення, ухвалене на всеукраїнському передбачає його виконання, то на консультативному — просто береться до уваги.

Власний законопроект про зняття недоторканності від президента і не потрібен — в Раді вже є два аналогічних з позитивним висновком Конституційного суду. А ось норми про відкликання народного депутата — це новинка. Тексту ще немає, але, судячи з програми, так карати будуть за кнопкодавство і прогули.

Думка

Руслан Бортник, директор Українського інституту аналізу та менеджменту політики:

— Недоторканність депутатів, думаю, буде однією з перших законодавчих пропозицій. Головне, щоб при цьому президент не забув про недоторканність свою і суддів. Якщо не забуде, тільки тоді це буде справедливо.

Про референдуми і народовладдя — пакет законопроектів складний. Проте є шанси, що його ухвалять вже цього року. Головне, щоб це зробили правильно і не заклали юридичну міну. Вже були закони про референдуми, слідчі комісії, які відміняв Конституційний суд, тому що вони були ухвалені в такому вигляді, що не пройшли конституційну перевірку.

Цієї осені команда Зеленського може ухвалити що завгодно. Головне, щоб вона не пішла шляхом популізму, як з законопроектом про люстрацію, і щоб потім КСУ, за згодою тієї ж команди, не відмінив ухвалені норми.

Армія

Заяви Володимира Зеленського — професійна армія і гідна зарплата для військовослужбовців. Уточнення від СН — 5% від ВВП на оборону, ЗСУ за стандартами НАТО, децентралізація і демонополізація оборонних закупівель. Ці плани підтверджуються усними висловлюваннями гаранта, хоча і не закріплені в програмі.

Думка

Олег Жданов, військовий експерт:

— 5% на оборону ми виділяємо щороку. От якби було конкретизовано, що не менше 5% саме на збройні сили… В іншому випадку 5% ВВП, виділених на оборону, знову роздерибанять на Національну гвардію, Нацполіцію, СБУ, МВС, і знову армії залишиться 2,5%. Ми маємо п’ятирічний гіркий досвід: 2,5% ВВП — це бюджет проїдання.

Впровадження стандартів НАТО теж є незрозумілим. Якщо говорить про реформу Збройних сил, то такого документа взагалі немає. Мрія перетворюється на мету, коли отримує конкретну дату. Ми мріємо про красиву армії — давайте визначимо для себе дату і яку армію хочемо отримати. Під це буде документ: військова реформа. Стандарти НАТО — це розмите поняття. Починаючи з технічних і закінчуючи політичними, цих стандартів більше 20 тис. Запитайте у будь-якого натівського офіцера: що таке стандарти НАТО? Він буде дивитися на вас квадратними очима. Такої книжки не існує. Ми створюємо собі священну мантру, а потім не можемо відв’язатися.

Децентралізація військових закупівель, це потрібно зрозуміти, що передбачає президент. Наведу приклад світових держав: Ізраїль, США, Великобританія — 0% держсектора у ВПК, Німеччина — 5%, у німців держсектор — це виробництво пороху і вибухових речовин. Все інше — приватний сектор. Про яку децентралізації мова? Створюйте ринок внутрішнього озброєння, а потім зовнішнього. Створіть конкуренцію і відкритий майданчик, і зброярі зроблять такі пропозиції, що голова піде обертом. Тому що отримати оборонне держзамовлення — це гарантований розвиток бізнесу.

Ми приходимо до того, що, на жаль, популізм поки що переважає. Все сказано красиво, а починаєш розкладати по поличках і виходить каша.

Анна Гончаренко, НАШ

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

Безкарна підробка доказів патрульною поліцією, чи будуть суди продовжувати закривати на це очі?

З часів розгляду «майданівських справ» постала глобальна проблема щодо здійснення контролю за повноваженнями суб’єктів владних повноважень, які причетні до оформлення матеріалів з порушень правил дорожнього руху (рапорти невідомого походження та сумнівного змісту, протоколи, складені без участі особи тощо).

Всі ці проблеми «підриву довіри» та неналежність таких матеріалів як доказів у справах були публічно визнані Вищою радою правосуддя, не одного суддю було звільнено з посади через умисні порушення таких суб’єктів владних повноважень, які без належних на те повноважень, без учасників дорожнього руху «творили докази» та надавали їх для розгляду, однак такі суб’єкти владних повноважень, незважаючи на те, що були фактично встановлені факти їх протиправної поведінки, не були притягнуті до відповідальності. Ті ж методи роботи подеколи застосовуються і новою патрульною поліцією.

Разом з тим, навіть після зміни Кодексу адміністративного судочинства особа позбавлена можливості захиститися від протиправних дій працівників патрульної поліції, оскільки прецедентна практика говорить про те, що «творіння доказів» навіть, якщо це є єдиною підставою для порушення справи, не може бути самостійним предметом спору, а такі докази мають визнаватися недопустимими у справах про адміністративне правопорушення.

На цьому моменті варто наголосити — визнання недопустимим доказом у справі про притягнення до адміністративної відповідальності не має наслідком визнання протиправними дій працівника патрульної поліції, який, умисно перевищуючи свої повноваження, «створив докази», що стали підставою для порушення справи про притягнення до адміністративної відповідальності.

Статтею 20 КАС визначено розмежування предметної юрисдикції адміністративних судів.

У пункті 1 частини 1 статті 20 КАС передбачено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до частини третьої статті 27 КАС, яка визначає виключну підсудність, підсудність окремих категорій адміністративних справ визначається цим Кодексом.

Так, особливості позовного провадження в окремих категоріях адміністративних справ встановлюються Главою 11 Розділу II КАС.

Провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності віднесені даним Кодексом до окремих категорій термінових адміністративних справ (стаття 286 §2 Розділу II КАС).

Частиною 1 статті 286 КАС передбачено, що адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами.

Анна Мартиненко

Тобто, норми чинного КАС передбачають право особи на оскарження не лише рішення у формі постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, а, в тому числі, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

В даному випадку, суди допускають обмежене тлумачення, несумісне з основоположними правами, коли стверджують про можливість оскарження лише рішення (постанови про притягнення до адміністративної відповідальності), оскільки в такому випадку КАС передбачав би лише можливість оскарження рішення.

Дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, згідно з КАС становлять самостійний склад порушень прав людини і можуть бути встановлені виключно в адміністративній справі, а не в справі про притягнення до адміністративної відповідальності.

Кодекс України про адміністративні правопорушення містить окремий розділ «Провадження у справах про адміністративне правопорушення», де містяться глави щодо протоколу про адміністративне правопорушення та постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

З огляду на викладене вище вбачається, що поняття «справа про притягнення до адміністративної відповідальності» не є тотожним поняттю «постанова про притягнення до адміністративної відповідальності», тому, звертаючись з позовом про визнання протиправними дій суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, особа не обмежена можливістю оскарження лише дій, які пов’язані з винесенням постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

Згідно зі ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Тобто, у справах про адміністративне правопорушення суд лише з’ясовує факт наявності чи відсутності адміністративного правопорушення та вирішує питання застосування санкції, питання щодо протиправності поведінки суб’єкта владних повноважень, який «творив докази» справи суд не вирішує.

Ростислав Кравець

Крім того, стаття 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення містить виключний перелік постанов, які можуть бути винесені судом під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, серед яких постанови:

1) про накладення адміністративного стягнення;

2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу;

3) про закриття справи.

Тобто, норми Кодексу України про адміністративні правопорушення не надають суду повноважень вирішувати питання про правомірність дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

В той же час, ст. 245 КАС передбачає, що при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними, інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Тобто, повноваження щодо визнання протиправними дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності надані суду саме нормами Кодексу адміністративного судочинства України, тому особі має бути забезпечено саме доступ до суду, що застосовує норми Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на те, що норми КоАП не надають суду повноважень вирішувати питання про правомірність дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, однак такі повноваження надані суду нормами КАС, то право на доступ до суду як ефективного способу захисту його прав має бути наданий саме судом, що наділений повноваженнями вирішувати питання про правомірність дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, тобто адміністративним судом.

У даному випадку між особою та суб’єктом владних повноважень існує юридичний спір щодо правомірності дій суб’єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, що породили негативні наслідки у вигляді ініціювання на підставі «творчих доказів» справи про притягнення до адміністративної відповідальності.

Особа звертається до суду за захистом належного їй суб’єктивного права не зазнавати протиправного ініціювання провадження про притягнення до адміністративної відповідальності без достатніх на те підстав.

Відносини щодо ініціювання провадження про притягнення до адміністративної відповідальності, а саме «творення доказів», в тому числі, складення протоколу про адміністративне правопорушення та його направлення до суду є підставою для відкриття та розгляду провадження про притягнення до адміністративної відповідальності, врегульовано законом, а тому вони є правовими.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.

Конституційним Судом України в рішенні від 25.11.1997 №6-зп сформульовано правову позицію, за якою удосконалення законодавства в контексті статті 55 Конституції України має бути поступовою тенденцією, спрямованою на розширення судового захисту прав і свобод людини, зокрема судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень.

Реалізація права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб’єктів має відповідати також вимозі стосовно доступності правосуддя, про що зазначено у міжнародних правових документах — Загальній декларації прав людини (стаття 8), Міжнародному пакті про громадянські і політичні права (стаття 14), Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини(стаття 6), Декларації основних принципів правосуддя для жертв злочинів та зловживання владою, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 29 листопада 1985 року (пункт 4).

Конституційний Суд України у рішенні від 23.05.2001 №6-рп/2001 зазначив, що право на судовий захист належить до основних, невідчужуваних прав і свобод людини і громадянина та відповідно до частини другої статті 64 Конституції України не може бути обмежене навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану (абзац четвертий пункту 3 мотивувальної частини), а недосконалість інституту судового контролю за досудовим слідством не може бути перепоною для оскарження актів, дій чи бездіяльності посадових осіб органів державної влади (абзац шостий підпункту 4.2 пункту 4 мотивувальної частини).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 25.12.1997 №9-зпчастина перша статті 55 Конституції України містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Зазначена норма зобов’язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип доступу до правосуддя.

Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини (далі — ЄСПЛ) розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

ЄСПЛ у своїх рішеннях, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, указав, що право на доступ до правосуддя не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження повинні переслідувати законну мету, бути співмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права (рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі «Ашінгдейн проти Великої Британії» (Ashingdane v. the. United Kingdom)).

У рішенні від 28 лютого 2008 року у справі «Церква села Сосулівка проти України» (Tserkva Sela Sosulivka v. Ukraine) (заява N 37878/02) ЄСПЛ зазначив, що заявник мав доступ до судів різної юрисдикції, проте жодний з них не розглянув по суті його скарги, оскільки суди вважали, що вони не мають юрисдикції розглядати такі питання, незважаючи на те, що процедурні вимоги прийнятності було дотримано. У цьому випадку ЄСПЛ дійшов висновку, що така відмова прирівнюється до відмови у здійсненні правосуддя, що порушує саму суть права заявника на доступ до суду, яке гарантується пунктом 1 статті 6 Конвенції. Рішення від 17 січня 2013 року у справі «Мосендз проти України»(заява N 52013/08), в якому ЄСПЛ визнав, що заявник був позбавлений ефективного національного засобу юридичного захисту, гарантованого статтею 13 Конвенції, через наявність юрисдикційних конфліктів між цивільними й адміністративними судами (§ 116, 119, 122-125). Рішення від 21 грудня 2017 року у справі «Шестопалова проти України» (заява N 55339/07), у якому ЄСПЛ дійшов висновку, що заявниця була позбавлена права на доступ до суду всупереч пункту 1 статті 6 Конвенції, оскільки національні суди надавали їй суперечливі роз’яснення щодо юрисдикції, відповідно до якої позов заявниці мав розглядатися у судах України

У рішенні від 22 грудня 2009 року у справі «Безімянная проти Росії» (Bezymyannaya v. Russia) (заява N 21851/03) ЄСПЛ констатував порушення «самої суті права заявника на доступ до суду», а отже, порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, яка є частиною національного законодавства України, вказавши, що «заявниця опинилася у замкнутому колі, у ситуації, коли внутрішньодержавні суди вказували один на одного і відмовлялись розглядати її справу, зважаючи на нібито обмеження своїх судових повноважень. Внутрішньодержавні суди фактично залишили заявницю у судовому вакуумі без будь-якої вини з її сторони».

В нинішній ситуації, на жаль, національними судами поступово створюється аналогічний судовий вакуум для осіб, які зазнали переслідування у справі про притягнення до адміністративної відповідальності через протиправні дії патрульної поліції, де при цьому постраждала особа позбавлена захисту, а винна особа нагороджена безкарністю.

Кожен в силах змінити світ на краще… І кожен суддя, навіть будучи в колегії, має право на власну думку, а Україна — не країна прецедентного права, і у світі, створеному нами, жити нам: сьогодні в ролі постраждалої особа, а завтра…

Анна Мартиненко

Адвокат Адвокатської компанії “Кравець і партнери”

Ростислав Кравець

Адвокат, старший партнер Адвокатської компанії “Кравець і партнери”

Подготовлено специально для Платформы ЛІГА:ЗАКОН

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

На що будуть витрачені гроші, експропрійовані у Віктора Януковича?

Топ-5 ділових новин тижня.

Поштовх для зростання. Що чекає бізнес від реформи системи захисту авторських прав, розповість в інтерв’ю в.о. директора Українського агентства авторських і суміжних прав Дмитро Костюк.

Дороге НБУ. Які підсумки роботи Валерії Гонтаревої на посаді глави НБУ, розмірковуватимуть заступник голови НБУ Катерина Рожкова, член комітету Верховної ради з фінансів і банківської діяльності Павло Різаненко, керуючий партнер AO Suprema Lex Віктор Мороз, старший партнер компанії «Кравець і партнери» Ростислав Кравець.

Повернули крадене. На що будуть витрачені гроші, експропрійовані у Віктора Януковича, обговорять голова Центру економічної стратеги Гліб Вишлінський та старший партнер компанії «Кравець і партнери» Ростислав Кравець.

Особливий погляд. Огляд економічних подій від Майкла Щура.

Перша шпальта

Адвокатская компания Кравец и Партнеры