Архив метки: безцінь

Вкладники збанкрутілих банків масово продають за безцінь свої депозити

Щоб обійти обмеження, люди змушені вдаватися до різних хитрощів.

Банки «лускають» один за одним. Нині вже 37 фінустанов перебувають у стадії ліквідації або там введено тимчасову адміністрацію.

Такий стрімкий банкопад відродив торгівлю депозитами, які зависли у проблемних фінустановах. Вкладники збанкрутілих банків дедалі частіше розміщують оголошення про продаж своїх депозитів (із великою знижкою) чи їх обмін на позику в банку або ж на нерухомість, придбану там у кредит. Таких оголошень — десятки.

«Продам депозит 30 000 $ , VAB Банк, дисконт 15%». Або ж — «Продам депозит у VAB Банку в м. Київ. Сума 17 000 $ + 2000 $ = 19 000 $ . Закінчується 11.12.14. Ціна — 260 000 гривень».

«Продам депозит у банку «Фінансова ініціатива» у м. Київ — 20 000 USD з 15% дисконтом».

Фігурують і більші суми: «Продам депозит (4 млн. гривень) у Брокбізнесбанку» чи «Продам депозит 66 000 $ у Форум-Банку в м. Львів з 50% дисконтом».

На електронній біржі депозитів можна натрапити й на оголошення про придбання депозитів у проблемних банках. «Куплю депозит в Альфа-Банку, 45 000 у.о. з дисконтом 25%», «Викуплю валютний депозит у банку «Даніель» у розмірі 25 — 30 тисяч доларів зі знижкою».

«Куплю депозит у розмірі 110 тисяч доларів США, розміщений у ПАТ «КБ «Надра» (Надра-банк), дисконт — 25%».

Востаннє таку активну торгівлю проблемними вкладами спостерігали у 2008 — 2009 роках, коли також збанкрутіло чимало банків.

- Ринок депозитів виникає через обмеження компенсацій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, — розповідає юрист, генеральний директор компанії «Гранд Іншур» Андрій Степаненко. — На

сьогодні максимальна сума компенсації, яку може отримати вкладник банку, що ліквідується, — 200 тисяч гривень. У багатьох ж громадян суми на депозитних й поточних рахунках набагато більші, але отримати залишок коштів (понад 200 тисяч гривень) — майже нереально.

- Хто купує проблемні депозити?

- Як на мене, це — менеджмент банків, а також банки, що мають заборгованість перед фінустановами, чиї депозити купуються, — стверджує адвокат Ростислав Кравець. — Також це можуть бути посередники від НБУ та Фонду гарантування вкладів, які мають можливість вільно обходити будь-які обмеження. Таким чином вони заробляють.

Нині продають свої депозити не обов’язково вкладники проблемних банків, але й фінустанов, які більш-менш нормально працюють. Просто менеджмент таких банків, використовуючи незаконні обмеження НБУ, намагається заробити на неможливості отримати вклад відразу та повністю. Звідси й виникають різноманітні схеми.

- Класичний випадок — купівля депозиту в проблемному банку для погашення свого кредиту, — додає Денис Дрозд, організатор Української депозитної біржі. — Скажімо, якщо у мене кредит 500 тисяч гривень у банку, то я можу купити депозит на цю суму за 300 — 350 тисяч гривень і погасити свій кредит та ще й зекономити. Звичайно, не все так просто, є ряд юридичних нюансів, слід вирішувати питання з банком. Хоч для нього ця операція — майже нейтральна. Але на стадіях тимчасової адміністрації та ліквідації є свої обмеження. У порівнянні із 2009 роком змінилися деякі правові моменти. Наразі шукаємо модель, при якій зможемо робити такі взаємозаліки. Основне зараз — знайти прозорі методи цих операцій, тоді врятуємо чимало вкладів і водночас допоможемо власникам кредитів.

- Як виглядає обмін кредитів на проблемні депозити?

А. Степаненко: — У будь-якого проблемного банку є позичальники — особи, що отримували кредити й мають перед банком зобов’язання. Саме вони найчастіше і cтають покупцями прав на депозити задля погашення своїх боргів. Це називається зарахуванням однорідних зустрічних вимог. Звісно, позичальники набувають права на депозити не за реальну вартість вкладу, а з істотною знижкою.

Вона може сягати 50 — 90% суми, яку мав повернути банк.

Позичальник, який винен банку певну суму грошей, заявляє свою пропозицію про придбання прав на депозит, вказуючи суму, яка йому потрібна, вкладники пропонують свої вклади, з певним дисконтом. У разі, якщо сторони дійшли згоди, вони звертаються до банку з пропозицією зарахування однорідних зустрічних вимог. Узгодивши, укладають відповідні договори. Якщо банк відмовляє, вони мають право звернутися до суду і в примусовому порядку реалізувати свої домовленості.

Ця діяльність — абсолютно законна і дозволяє істотно прискорити врегулювання відносин із банком, а також зменшити шкоду, спричинену халатними, безграмотними, а нерідко й злочинними діями банківського керівництва, які призвели до неплатоспроможності фінансової установи.

Леся ЯСИНЧУК, газета «Експрес«

Адвокатская компания Кравец и Партнеры