Архив метки: банків

Сліпі постріли відповідальності за банкрутства банків

В Україні почали притягати до відповідальності за банкрутства банків їхніх керівників. Однак поки що під приціл правоохоронців власники великих банків-банкрутів не потрапили.

Два роки тому в українському законодавстві з’явилася норма про особисту відповідальність фінансистів за доведення банків до неплатоспроможності, тобто до банкрутства. За цей час в Україні закрились понад 90 фінустанов. За даними Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО), громадяни втратили у збанкрутілих банках більше 40 мільярдів гривень, але до останнього часу заподіяна шкода не була їм відшкодована, а за її спричинення майже ніхто не відповів.

Однак, упродовж останнього місяця намітилась певна тенденція — правоохоронні органи почали притягати до відповідальності банкірів, причетних до банкрутств своїх фінустанов. Втім, під приціл правоохоронців потрапляють лише топ-менеджери невеликих банків, закриття яких завдало українцям не найбільших збитків.

Особиста відповідальність за банкрутство

Нещодавно Печерський районний суд Києва узяв під варту строком на два місяці Сергія Горбачевського, який проходить як підозрюваний у справі про банкрутство «Інтеграл-банку». Слідство встановило, що у січні 2015 року він шляхом зловживання службовим становищем на посаді заступника начальника казначейства банку спільно з групою осіб заволодів 129 мільйонами гривень.

Минулого тижня було подовжено арешт екс-голови правління банку «Михайлівський» Ігоря Дорошенка, якому в межах доведення до банкрутства банку інкримінують розкрадання 870 мільйонів гривень. А екс-голову банку «Таврика» Анатолія Дробязка, якого визнали винним у службовій недбалості, що призвела до тяжких наслідків, засудили до позбавлення волі умовно строком на п’ять років.

Власники найбільших банків-банкрутів сплять спокійно

Утім, власникам і керівництву більших банків-банкрутів поки що вдається уникати відповідальності. За даними ФГВФО, найбільше грошей громадяни та підприємства втратили у «Дельта Банку» (14 мільярдів гривень), банку «Фінанси та Кредит» (6,6 мільярда гривень), «Брокбізнесбанку» (три мільярди гривень), «ВіЕйБі Банку» (три мільярди гривень) та банку «Форум» (два мільярди гривень). Кримінальні провадження щодо них відкриті, однак ані затримань, ані тим більше вироків поки нема.

Власники великих банків-банкрутів не лише не повертають борги, а й вважають себе невинуватими в банкрутствах і судяться через це з регулятором — і не без успіху. Наприклад, власник банку «Фінансова ініціатива» Олег Бахматюк минулого тижня виграв суд проти Національного банку України, довівши, що банкрутство його установи було незаконним. Нацбанк планує оскаржити це рішення суду.

Як можна повернути кошти?

Та лише утримання під вартою керівників банків-банкрутів не допоможе повернути втрачені гроші. «Арешти відбуваються в рамках кримінальних справ як запобіжні заходи. Їх треба було проводити одразу після банкрутств банків, а не зараз, коли активи з них уже давно виведені», — пояснив DW старший партнер адвокатської компанії «Кравець та Партнери» Ростислав Кравець, який спеціалізується на захисті вкладників банків.

Учасники ринку вважають уникнення відповідальності за банкрутства банків несправедливим. «Держава змушена фінансувати помилки власників банків, замість того щоб підтримувати соціальну сферу, розвивати інфраструктуру та реальний сектор економіки. Не можуть громадяни України розраховуватися за борги заможних власників банків, які було доведено до банкрутства», — говорить голова ради Незалежної асоціації банків України Роман Шпек.

Правоохоронні органи мають довести ці справи до кінця і повернути втрачені гроші за рахунок майна власників банків, зазначають експерти. «У багатьох акціонерів неплатоспроможних банків є інші великі активи в Україні, за рахунок яких можна повертати гроші клієнтам банків. Це дозволено законом», — констатує Ростислав Кравець.

Автор Олена Губар, DW

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

Справа про втрачені ФГВФО активи збанкрутілих банків

«Банкопад»: нові жертви. Чому власники збанкрутілих банків катаються як сир у маслі, а їхні клієнти досі залишаються без копійки у кишені? І чому «переливання крові» у банківському секторі ризикує «вбити пацієнта»?

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

Закриття банків — відповідальність держави і власників

Безперервний банкопад в Україні триває вже другий рік і схоже в цьому році зусиллями НБУ буде знищено ще два десятка банків.

Подібні дії НБУ призвели до втрат не тільки самого НБУ, який роздає багатомільярдні рефінансування, що призвело до обвалу курсу гривні з 8 до майже 25 за один долар, але і до багатомільярдних втрат населення.

При цьому постраждали не тільки юридичні особи за рахунок яких тримається економіка України, а й фізичні особи, котрі довірили свої заощадження банківським установам. Запевнення ж керівництва НБУ про те, що 90% вкладників отримають свої заощадження в повному обсязі, на практиці виявилося неправдою, як і більшість із заяв НБУ що стосуються збереження коштів в українських банківських установах та наявності гарантій збереження коштів.

Фонд гарантування вкладів, створений з метою компенсації коштів вкладникам і підвищення довіри до банківської системи перетворився в бездонну бочку яка поглинає активи банків і бюджетні кошти. При цьому кредити, отримані Фондом від НБУ і Мінфіну, а також власні кошти не дозволяють йому своєчасно і в повному обсязі здійснити навіть ті мізерні виплати, які він зобов’язаний робити.

У той же час мільярди гривень сплачених Фондом відсотків за отриманими кредитами НБУ та Мінфіну, роблять практично неможливим повернення коштів клієнтам банків в повному обсязі. Робота ж Фонду з проблемними активами як і виплата відсотків за отриманими кредитами від НБУ і Мінфіну, на практиці перетворилася в абсурд.

За весь час, Фонд через процедуру перехідного банку продав тільки один банк — Терра банк, перевівши всі ліквідні активи в Кристал банк, а борги залишивши в Терра банку, вкладники

якого не отримають свої кошти. При цьому власником Кристал банку стали особи афілійовані з ліквідованим Терра банком, але на це ніхто не звертає увагу.

На сьогодні реалізація активів неплатоспроможних банків відбувається за значно заниженими цінами. Найчастіше кредити продаються за ціною на 50-70% нижче вартості застав по ним.

На фоні цього клієнтам банків не залишається нічого окрім як самостійно намагатися повернути свої кошти. Варіантів є декілька. В основному це:

— стягнення коштів з НБУ за неналежний контроль за банком і бездіяльність яка призвела до неплатоспроможності банку і втрати клієнтами коштів;

— стягнення коштів з Фонду на підставі ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», в якій прямо зазначено що сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути менше 200 000 гривень;

— стягнення коштів безпосередньо з топ-менеджменту та акціонерів банку на підставі ст.58 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Перший з існуючих способів повернення коштів вже має позитивні результати. Клієнтам Брокбізнесбанку та Укргазпромбанку в суді вдалося дове-сти бездіяльність НБУ що призвела до втрати ними коштів, і зараз вони стягують їх безпосередньо з НБУ.

Спори про стягнення коштів з Фонду гарантування також розглядаються в судах і вже є позитивні рішення, але вони ще не вступили в законну силу.

Що ж стосується стягнення безпосередньо з топ-менеджменту та акціонерів банків, то це здійснюється згідно зі ст. 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» в якій зазначено, що власники істотної участі зобов’язані вживати своєчасних заходів для запобігання настання неплатоспроможності банку.

Пов’язані з банком особи за порушення вимог законодавства, в тому числі нормативно правових а тів Національного банку України, здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку або доведення банку до неплатоспроможності несуть цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність.

Крім того, пов’язані з банком особи, дії або бездіяльність яких призвели до завдання банку збитків з його вини, несуть відповідальність своїм майном. Якщо в результаті дій або бездіяльності пов’язаної з банком особи банку завдано збитків, а інша пов’язана з банком особа внаслідок таких дій або бездіяльності прямо або побічно отримала майнову вигоду, такі особи несуть солідарну відповідальність за заподіяні банку збитки.

Таким чином законодавством передбачена пряма можливість стягнути збитки безпосередньо з власників і топ-менеджменту банку.

А судячи з даних кримінальних проваджень розміщених в єдиному державному реєстрі судових рішень, що стосуються розслідування кримінальних справ пов’язаних з рефінансуванням, виведенням коштів, фіктивним кредитуванням банків, доказової бази цілком достатньо для залучення пов’язаних з банком осіб до відповідальності за доведення банку до неплатоспроможності та стягнення коштів безпосередньо з них.

Варто також відзначити що виведення коштів з банків часто пов’язано з бездіяльністю НБУ, який добре обізнаний про всі процеси що відбуваються в банку і часто навіть допомагає це робити, видаючи рефінансування під неіснуючі або значно переоцінені застави, а також не «контролюючи» подальший рух отриманих банком коштів.

У той же час, повертаючись до відповідальності безпосередньо власників банків, як було зазначено вище, відповідно до чинного законодавства вони несуть цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність.

Цивільно-правова відповідальність, — це можливість стягнення коштів безпосередньо з осіб, пов’язаних збанком, в разі наявності їх вини в доведенні банку до неплатоспроможності. Подібні суперечки в досить великій кількості вже розглядаються в українських судах. Підставами для таких позовів служать самі постанови НБУ про визнання банків неплатоспроможними, в яких прямо встановлена вина власників які своєчасно не здійснили дії для приведення діяльності фінансової установи до норм чинного законодавства.

Крім цього в зв’язку з визнанням банку неплатоспроможним та нанесення шкоди його клієнтам і НБУ, пов’язані з неповерненням коштів, правоохоронні органи відкривають кримінальні провадження за цілою низкою статей кримінального кодексу, починаючи від банального шахрайства і закінчуючи підробкою документів. Клієнти таких банків можуть подати відповідні заяви

і бути визнані потерпілими в рамках таких кримінальних справ. Однак,як показує практика, наші правоохоронці не дуже успішно, і відверто кажучи не дуже старанно розслідують такі правопорушення. Як показує практика прирозслідуванні таких справ з’являються факти що вказують на співучасть НБУ та інших високопоставлених осіб держави в доведенні банків до неплатоспроможності.

Яскравим прикладом може служити справа колишнього глави правління банку Надра – Гіленко І.В., кримінальне провадження щодо якого було закрито на початку 2014 року і тільки після низки скарг відкрито знову, проте дана справа так і не розслідується, слідчі дії практично не проводяться.

Подібне відбувається і з іншими горе-банкірами. Тому на сьогодні єдиним шансом повернути кошти розміщені в українських банках, на мій погляд, є позов до НБУ, який своєю бездіяльністю допустив неплатоспроможність банків і втрату вкладниками коштів.

Ростислав Кравець
Адвокат, старший партнер
Адвокатської компанії «Кравець і партнери»

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

Боротьба українських банків за повернення кредитів в Криму

Після анексії Криму Росією українські банки намагаються повернути видані кримчанам кредити різними методами, залучаючи при цьому зокрема й колекторські фірми, що працюють на місці.

Станом на весну 2014 року, коли відбулася анексія Криму Росією, загальний кредитний портфель за даними Нацбанку України там складав 24,2 мільярда гривень. Відтоді банки намагаються повертати надані кредити, вдаючись при цьому до різних методів. Національний банк заборонив їм мати будь-які відносини з банками або фінансовими установами, що розташовані в Криму.

Обхідним шляхом

Тому деякі українські банки приймають оплату від своїх клієнтів через російські банки, які відправляють кошти не безпосередньо в Україну, а на рахунки українських банків за кордоном. До таких банків належить, приміром, «Хрещатик». «Оплату можна проводити (в доларах — Ред.) через Deutsche Bank Trust Company Americas, а в євро — Deutsche Bank і Commerzbank», — розповідає начальниця управління моніторингу кредитних програм банку Олена Трояновська.

Клієнти деяких банків мають виїжджати «на материк» — до сусідніх із Кримом областей України, щоб сплатити кредит. Інші фінустанови пропонують своїм кримським клієнтам повертати гроші через інтернет.

Збір коштів на місці

Частина банків винаймає колекторські компанії, що опікуються стягненням боргів на півострові. Приклад — «ОТП Банк», який співпрацює для збору заборгованості на території Криму з російською компанією «ЦЗ Інвест». «Сума зборів становить орієнтовно 9-10 відсотків від загальної суми боргу. Погашення кредиту здійснюється за допомогою внесення необхідної суми на рахунок компанії «ЦЗ Інвест» з рахунком в (російському — Ред.) «Крайинвестбанк», яка є уповноваженою «ОТП Банком» для збору кредитної заборгованості»,- повідомив DW начальник відділу збору кредитів банку Олександр Лисенко.

Утім, трапляються і випадки шахрайства. Старший партнер адвокатської компанії «Кравець та Партнери» Ростислав Кравець каже, що кримчани розповідають про те, що до них звертаються «якісь люди» й розповідають, що «купили кредити в українських банків». «Але у більшості випадків це просто шахраї, у яких немає ніяких підтверджувальних документів на стягнення цих боргів»,- пояснив він у розмові з DW.

Судовий шлях «Ощадбанку»

Між тим українські банки також сподіваються повернути втрачені в Криму кошти через суди. Державний «Ощадбанк», у якого на півострові залишилися кредитні портфелі на 650 мільйонів доларів та 170 мільйонів гривень, подав повідомлення про арбітражний розгляд проти Російської Федерації. «Ми відправили Росії претензію на 15 мільярдів гривень. Сума наших майнових позовів може бути збільшеною», — розповів голова правління «Ощадбанку» Андрій Пишний. Процес відстоювання інтересів може тривати від двох до чотирьох років, зазначив він.

Загалом навіть ті банки, які не мають таких великих втрат, все одно визнають, що кримські кредити зараз сплачуються дуже погано. «У нас в Криму залишився невеликий кредитний портфель. Але зараз там майже нічого не сплачується. Виплати по позиках проходять лише у деяких поодиноких випадках»,- розповідає заступник голови правління «УкрСиббанку» Костянтин Лежнін.

Російський закон

Між тим у Росії 10 січня набрав чинності закон, який регулює процес погашення кредитів українських банків на анексованому півострові. Згідно з ним, вимагати погашення заборгованості від позичальників на ньому мають право лише кредитні організації, створені відповідно до законодавства РФ. Валютні кредити мають сплачуватися в рублях за курсом Банку Росії на 18 березня 2014 року. Тобто 50,94 рубля за євро та 36,65 рубля за долар США.

Але для українських банків цей російський закон нічого не змінює й вони продовжують повертати видані в Криму кредити згідно з українським законодавством. «Наш банк періодично здійснює розсилку нагадувань та повідомлень боржникам про варіанти можливостей погашення кредитів. Позичальники здійснюють погашення у відділеннях банку у місті Херсон»,- наводить приклад директор департаменту реструктуризації та стягнення «Кредобанку» Роман Позняков.

З депозитами простіше?

Водночас питання повернення депозитів, які кримчани розмістили в українських банках до анексії півострова, за даними українського Нацбанку, вже майже вирішено. Там кажуть, що з початку 2014 року повернули 19,35 мільярда й залишились винні громадянам і підприємствам на півострові лише 9 мільйонів гривень. Приміром, в «Укрсоцбанку» стверджують, що повернули депозити всіх своїх клієнтів, які звернулися до них. «При зверненні до відділення клієнт міг скористатися коштами на свій розсуд: або перерозмістити на новий депозит, або зняти»,- розповіла DW начальниця відділу депозитних продуктів і поточних рахунків банку Ірина Стрепетова.

Подвійна вигода

Примітно, що одночасно з поверненням вкладів українськими банками виплатою цих же коштів займався і російський Фонд захисту вкладників. Він повертає гроші клієнтам українських банків, які перестали вести діяльність на півострові. За даними Фонду, станом на 15 січня він вже виплатив 236 тисячам кримчан 27,1 мільярда рублів.

Крім того, минулого літа і український Фонд гарантування вкладів фізичних осіб почав повертати жителям півострова гроші за збанкрутілі банки. Для отримання цих депозитів кримчани мають виїжджати на материкову територію і пред’являти українські паспорти. «Ми ніяк не можемо перевірити, яке громадянство у вкладника. Так само ми не зможемо перевірити, чи отримала уже людина якісь виплати з російського фонду, чи ні», — визнають в Фонді гарантування вкладів.

Олена Губар, DW

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

Кому із влади невигідні антиросійські санкції: Україна ввела обмеження лише проти 1% активів російських банків

Проти трьох найбільших банків, які разом володіють в Україні активами на 150 мільярдів гривень, санкції не ввели.

Україна не ввела санкції проти «Сбєрбанку Росії» Україна оприлюднила перелік антиросійських санкцій. Виглядає він приблизно так: мертві бойовики, російські чиновники, які чхати хотіли на Україну, та кілька іноземних журналістів, які чимось не догодили українській владі.

Про це йдеться в сюжеті програми «Гроші» на «1+1».

Під час анексії Криму росіяни вправно покрали й українське державне майно. Найбільш відомий кейс – із вишками для підводного буріння, так званими «вишками Бойка», за які бюджет сплатив майже півмільярда доларів. Здавалося, а що заважає українській владі відібрати щось і у держави Росія? Наприклад, три російські банки – «Промінвест», ВТБ та «Сбєрбанк», які разом володіють на території України активами в розмірі 150 млрд грн.

150 мільярдів грошей Кремля могли б опинитися в заручниках української влади. Але, як виявилося, голова Нацбанку Валерія Гонтарева дуже не хоче націоналізації цих активів. Передусім через те, що в неї з росіянами, як і в її «патрона», – бізнес.

Як не дивно, але чимала кількість російських банкірів досі заробляють в Україні. Санкційний список мав би виправити це недбальство. Чи то заради галочки, чи то просто не помітили, але у список потрапили всього-на-всього 30 маловідомих російських банків, в яких тимчасово заблокують активи. «Агроінвестиційний комерційний банк», «Банк Москви», «Байкал-Банк», «Комерційний банк «Бізнес для бізнеса», «Комерційний банк «Верхньоволзький». І решта назв, які українцям мало про що говорять.

«У цьому списку є «Банк Москви», який також представлений в Україні. Однак немає банку ВТБ, який фактично є власником цього «Банку Москви». Також немає «Сбєрбанку Росії», – говорить експерт банківської галузі Ростислав Кравець.

І це далеко не всі фінансові заклади, роботу яких антиросійські санкції, за логікою, мали б заборонити.

«Україна здійснила певні кроки в бік фінансових санкцій проти певних банків. Це, можна сказати, ну, один відсоток від того потенціалу, який вона могла», – говорить фінансовий експерт Олексій Кущ.

Україна могла задіяти ще один фінансово-санкційний важіль – членство в організації FATF. Вона бореться з відмиванням грошей.

«Якщо говорити про Крим, наприклад, або про окуповані території Донеччини та Луганщини, то всі фінансові транзакції на цих територіях Україна могла б заблокувати саме через систему FATF», – зазначає фінансовий експерт Олексій Кущ.

І якщо бути об’єктивним, то до санкційного списку мали б потрапити й ті компанії, що ведуть подвійну гру: роблять бізнес в Україні, а разом із тим сплачують податки в країні-агресорі.

 

ТСН

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

Вкладники збанкрутілих банків масово продають за безцінь свої депозити

Щоб обійти обмеження, люди змушені вдаватися до різних хитрощів.

Банки «лускають» один за одним. Нині вже 37 фінустанов перебувають у стадії ліквідації або там введено тимчасову адміністрацію.

Такий стрімкий банкопад відродив торгівлю депозитами, які зависли у проблемних фінустановах. Вкладники збанкрутілих банків дедалі частіше розміщують оголошення про продаж своїх депозитів (із великою знижкою) чи їх обмін на позику в банку або ж на нерухомість, придбану там у кредит. Таких оголошень — десятки.

«Продам депозит 30 000 $ , VAB Банк, дисконт 15%». Або ж — «Продам депозит у VAB Банку в м. Київ. Сума 17 000 $ + 2000 $ = 19 000 $ . Закінчується 11.12.14. Ціна — 260 000 гривень».

«Продам депозит у банку «Фінансова ініціатива» у м. Київ — 20 000 USD з 15% дисконтом».

Фігурують і більші суми: «Продам депозит (4 млн. гривень) у Брокбізнесбанку» чи «Продам депозит 66 000 $ у Форум-Банку в м. Львів з 50% дисконтом».

На електронній біржі депозитів можна натрапити й на оголошення про придбання депозитів у проблемних банках. «Куплю депозит в Альфа-Банку, 45 000 у.о. з дисконтом 25%», «Викуплю валютний депозит у банку «Даніель» у розмірі 25 — 30 тисяч доларів зі знижкою».

«Куплю депозит у розмірі 110 тисяч доларів США, розміщений у ПАТ «КБ «Надра» (Надра-банк), дисконт — 25%».

Востаннє таку активну торгівлю проблемними вкладами спостерігали у 2008 — 2009 роках, коли також збанкрутіло чимало банків.

- Ринок депозитів виникає через обмеження компенсацій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, — розповідає юрист, генеральний директор компанії «Гранд Іншур» Андрій Степаненко. — На

сьогодні максимальна сума компенсації, яку може отримати вкладник банку, що ліквідується, — 200 тисяч гривень. У багатьох ж громадян суми на депозитних й поточних рахунках набагато більші, але отримати залишок коштів (понад 200 тисяч гривень) — майже нереально.

- Хто купує проблемні депозити?

- Як на мене, це — менеджмент банків, а також банки, що мають заборгованість перед фінустановами, чиї депозити купуються, — стверджує адвокат Ростислав Кравець. — Також це можуть бути посередники від НБУ та Фонду гарантування вкладів, які мають можливість вільно обходити будь-які обмеження. Таким чином вони заробляють.

Нині продають свої депозити не обов’язково вкладники проблемних банків, але й фінустанов, які більш-менш нормально працюють. Просто менеджмент таких банків, використовуючи незаконні обмеження НБУ, намагається заробити на неможливості отримати вклад відразу та повністю. Звідси й виникають різноманітні схеми.

- Класичний випадок — купівля депозиту в проблемному банку для погашення свого кредиту, — додає Денис Дрозд, організатор Української депозитної біржі. — Скажімо, якщо у мене кредит 500 тисяч гривень у банку, то я можу купити депозит на цю суму за 300 — 350 тисяч гривень і погасити свій кредит та ще й зекономити. Звичайно, не все так просто, є ряд юридичних нюансів, слід вирішувати питання з банком. Хоч для нього ця операція — майже нейтральна. Але на стадіях тимчасової адміністрації та ліквідації є свої обмеження. У порівнянні із 2009 роком змінилися деякі правові моменти. Наразі шукаємо модель, при якій зможемо робити такі взаємозаліки. Основне зараз — знайти прозорі методи цих операцій, тоді врятуємо чимало вкладів і водночас допоможемо власникам кредитів.

- Як виглядає обмін кредитів на проблемні депозити?

А. Степаненко: — У будь-якого проблемного банку є позичальники — особи, що отримували кредити й мають перед банком зобов’язання. Саме вони найчастіше і cтають покупцями прав на депозити задля погашення своїх боргів. Це називається зарахуванням однорідних зустрічних вимог. Звісно, позичальники набувають права на депозити не за реальну вартість вкладу, а з істотною знижкою.

Вона може сягати 50 — 90% суми, яку мав повернути банк.

Позичальник, який винен банку певну суму грошей, заявляє свою пропозицію про придбання прав на депозит, вказуючи суму, яка йому потрібна, вкладники пропонують свої вклади, з певним дисконтом. У разі, якщо сторони дійшли згоди, вони звертаються до банку з пропозицією зарахування однорідних зустрічних вимог. Узгодивши, укладають відповідні договори. Якщо банк відмовляє, вони мають право звернутися до суду і в примусовому порядку реалізувати свої домовленості.

Ця діяльність — абсолютно законна і дозволяє істотно прискорити врегулювання відносин із банком, а також зменшити шкоду, спричинену халатними, безграмотними, а нерідко й злочинними діями банківського керівництва, які призвели до неплатоспроможності фінансової установи.

Леся ЯСИНЧУК, газета «Експрес«

Адвокатская компания Кравец и Партнеры