Архив метки: банку

Верховний суд передав на розгляд Великої палати справу щодо стягнення боргу з власників банку

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вирішив передати справу стосовно стягнення з власника Надра Банку суми депозитного вкладу.

Ухвала Верховного суду у справі справа № 757/172/16-ц опублікована в Єдиному державному реєстрі судових рішень, про що повідомив старший партнер Адвокатської компанії «Кравець і партнери» Ростислав Кравець.

В ухвалі зокрема зазначено:

«У деяких наведених судових рішеннях, суд касаційної інстанції вважав, що на власників істотної участі банку та/або їх керівників може бути покладена відповідальність лише за наявності в сукупності певних умов, які разом утворюють склад цивільного правопорушення, а саме: наявність шкоди, протиправної поведінки, причинного зв’язку між поведінкою і шкодою, вини.

Разом із тим, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалах від 25 вересня 2017 року, справа 753/10904/16-ц, та від 04 жовтня 2017 року, справа № 761/25478/15-ц,  зазначив лише про той факт, що вкладнику гарантована сума вкладу виплачена і вкладник, згідно Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не позбавлений права отримати згідно із чергою решту коштів. При цьому суд касаційної інстанції взагалі не вважав за необхідне досліджувати вину власника істотної участі банку.

Крім того, спростовуючи доводи касаційної скарги щодо непорушності права власності та дотримання всіх складових принципу верховенства права  при вирішенні спорів, пов’язаних з власністю особи, Вищий господарський суд України у постанові від 07 червня 2017 року, справа №910/15296/16, вказав, що надання необґрунтованих переваг одному з кредиторів банку за рахунок стягнення заборгованості з одного з акціонерів банку, вина якого у настанні неплатоспроможності банку не доведена, свідчило б про порушення принципу  верховенства права.

У справі, яка переглядається, як на підставу доведеності вини ОСОБА_3, власника істотної участі в банку, ОСОБА_1 посилається на те, що  судовими рішеннями, ухваленими у порядку адміністративного судочинства, якими ОСОБА_7 відмовлено в задоволенні позову до Національного банку України, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору — публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», про визнання дій та бездіяльності протиправними, стягнення моральної шкоди, встановлено, що саме власники істотної участі не вжили дієвих і своєчасних заходів з фінансової підтримки банку для приведення його діяльності у відповідність до вимог законодавства України.

Так, даним судовим рішенням  установлено, що «протягом липня 2014 року банк не дотримувався нормативу миттєвої ліквідності (Н4), значення якого не перевищувало 17,46% (нормативне значення не менше ніж 20%). Станом на 05 серпня 2014 року норматив миттєвої ліквідності (Н4) становив лише 7,37%. Банк порушував вимоги Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої постановою правління Національного банку України від 28 серпня 2011 року №368, у частині недотримання нормативу миттєвої ліквідності (Н4), починаючи з 20 березня 2014 року та не усунув це порушення».

У матеріалах справи також наявна ухвала Печерського районного суду м. Києва від 16 грудня 2015 року, у якій йдеться про кримінальне провадження, розпочате за фактом заволодіння колишніми службовими особами спільно з власниками та керівниками банку державними коштами Національного банку України в особливо великому розмірі.

Разом із тим, у постанові Правління Національного банку України від 06 лютого 2015 року «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до категорій неплатоспроможних» основна причина віднесення ПАТ «КБ «Надра» до категорії неплатоспроможних зазначено — недокапіталізація банку відповідно до вимог стрес-тестування та неприведення діяльності у відповідність до вимог законодавства України.

Національний банк зазначив, що віднесення ПАТ «КБ «Надра» до категорії неплатоспроможних стало наслідком його нежиттєздатності ще з часу введення тимчасової адміністрації у 2009 році, призначення якої було викликано, зокрема, ризиковою діяльністю попереднього менеджменту на чолі з ОСОБА_8, який не забезпечив якісного управління банком та фактично довів його до банкрутства. Однак зусилля та заходи, що в подальшому вживалися менеджментом ПАТ «КБ «Надра» для покращення його діяльності та функціонування відповідно до встановлених нормативів, виявилися недостатніми в умовах фінансово-економічної кризи.

Ураховуючи, що положенням частини шостої статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» не урегульовано питання, у який саме спосіб має бути доведена вина власника істотної участі в банку у віднесенні банку до категорії неплатоспроможних та зважаючи на те, що суди касаційної інстанції при вирішенні аналогічних справ доходять різних висновків, які впливають на єдність судової практики, колегія суддів вважає, що вирішення цього правового питання, з урахуванням наведених вище правових висновків судів касаційної інстанції у подібних правовідносинах, містить виключну правову проблему для забезпечення сталого розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.

При цьому однакове застосування закону забезпечує загальнообов’язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдине застосування законів поліпшує громадське прийняття справедливості та правосуддя, а також довіру  до відправлення правосуддя.

Неодноразове ухвалення протилежних і суперечливих судових рішень, особливо судами вищих інстанцій, може спричинити порушення права на справедливий суд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.

А, отже, правовою проблемою є загальне визначення підстав, меж, принципів відповідальності власника істотної участі в банку, зокрема, відповідальності за бездіяльність та її наслідки (частина четверта статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність») або дії та їх наслідки (частина п’ята статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), тягар доведення вини тощо.«

АНТИРЕЙД

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

Верховний Суд дозволив державному банку не повертати вкладникові депозит

Нещодавно ВСУ задовольнив позов Львівського обласного управління «Ощадбанку» про визнання банківського договору нікчемним (справа№ 6-109цс17). Основний аргумент — депозитний договір та квитанція про внесення коштів оформлені з помилкою, пише Експрес.

— 5 червня 2013 року між особою та «Ощадбанком» було укладено договір банківського вкладу, — розповідає Ростислав Кравець, старший партнер адвокатської компанії. — Згідно з ним, людина зобов’язалася внести на депозитний рахунок 22 500 євро на 13 місяців. Cво’ю чергою банк зобов’язався повернути депозит 5 липня 2014 року з виплатою 6,5% річних. Але у зазначений строк вкладник не зміг отримати свій депозитний вклад і подав до суду. Своєю чергою державний банк подав зустрічний позов про визнання банківського договору нікчемним.

— Чому? Які аргументи наводив банк?

— «Ощадбанк» посилався на те, що депозитний договір та квитанція не відповідають затвердженим нормативам як «Ощадбанку», так і НБУ. Тобто банк переконував, що зазначений вклад він не приймав і той не обліковувався.

— Чому банк відхрестився від вкладу? Які претензії висували до документів?

— На жаль, про подробиці цієї справи, зокрема, чому саме договір та квитанція не відповідали затвердженим банком вимогам, у рішенні ВСУ не йдеться. Лише сказано — не типовий. Найімовірніше, працівники відділення цього державного банку займалися шахрайством. І, щоб не повертати гроші, — а це досить солідна сума, — державний банк дав задню. Мовляв, якщо квитанція та договір не відповідають нормативам, значить, і грошей не було. Фактично особа втратила свої кошти.

— Може, депозиту справді не було?

— У постанові ВСУ чітко написано, що «під час розгляду справи суди встановили, що 5 червня 2013 року між ОСОБА_1 та АТ «Ощадбанк» укладено договір банківського вкладу», а «5 червня 2013 року ОСОБА_1 внесла кошти в сумі 22 500 євро на рахунок, відкритий у цьому ж банку». Більше того, 8 липня, 6 серпня, 4 вересня, 9 жовтня, 12 листопада та 9 грудня 2013 вона отримувала відсотки за депозитним вкладом.

— Чи будуть тепер банки оперувати цим рішенням ВСУ і за найменшої описки відмовлятимуться повертати людям вкладені кошти?

— Висновок ВСУ неприємний для всіх вкладників банку. Якщо банк зазначить, що форма депозитного договору, за якою звертається вкладник до суду, не відповідає тій формі, що затверджена банком, то він має право не повертати жодної копійки такому вкладникові. Як показує досвід, більшість квитанцій, які видаються банківськими установами, не відповідають типовим формам. Тобто до всіх квитанцій можна мати претензії. Це небачене поле для шахрайства. Бо жодних зобов’язань щодо розміщення типових форм депозитних договорів, типових форм квитанцій у відділеннях банків, ознайомлення з ними вкладників, в інструкціях Нацбанку не міститься.

— Який договір та квитанція, на думку банку та суду, вважа.ться правильно оформленими?

— Форма вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на депозитний рахунок підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом. Зокрема, такий документ повинен містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції, а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, та відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку.

— Що порадите вкладникам?

— Перш, ніж покласти свій депозит у банк, вимагати ознайомлення із типовим договором та типовою квитанцією. Бо, навіть якщо ви й отримаєте виписку з банку, що ваш депозит там, у подальшому банк може відхреститися від неї, якщо договір чи квитанція не типові.

Леся ЯСИНЧУК, Експрес онлайн

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

Верховний Суд визнав, що Фонд гарантування вкладiв фiзичних осiб нахабно обiкрав вкладникiв «Надра Банку»

Це рiшення ВСУ — безпрецедентне. Суд пiдтвердив, що на момент лiквiдацiї «Надра Банку» Фонд гарантування вкладiв фiзичних осiб перерахував вкладниковi валютний депозит за значно нижчим курсом, тому змушений буде доплатити позивачевi, пише газета «Експрес».

У сотень iнших вкладникiв, якi свого часу довiрили банку власнi заощадження в доларах, також з’явилася надiя на справедливий перерахунок.

Про деталi цiєї гучної справи розповiдають генеральний директор компанiї «Гранд Iншур» Андрiй Степаненко та адвокат Ростислав Кравець.

— Нагадайте, будь ласка, предмет позову.

Р. Кравець: — У липнi 2014 року особа поклала на депозит у «Надра Банк» 2 тисячi доларiв на три мiсяцi пiд 12,5% рiчних. Пiсля закiнчення строку дiї договору вкладник звернувся до банку з вимогою про виплату депозиту.

20 жовтня сума вкладу (2 тисячi доларiв iз процентами в розмiрi $ 54,32) була перерахована на поточний банкiвський рахунок позивача. Однак у подальшому кошти виплачували частинами — з 20 жовтня 2014 року до 6 сiчня 2015-го. Банк обгрунтовував це тим, що немає належної до видачi суми готiвки. За вказаний перiод людинi виплатили лише 578 доларiв.

Iз 6 лютого в «Надра Банку» запровадили тимчасову адмiнiстрацiю. А 24 квiтня 2015-го позивачевi виплатили вiдшкодування в розмiрi 26 тисяч 573 гривень, що в еквiвалентi за курсом НБУ становило 1 148,87 долара США. Вкладник вирiшив, що ФГВФО йому недоплатив.

— Чому?

Р. Кравець: — По-перше, ФГВФО не нарахував та не виплатив вкладниковi процентiв за користування вкладом та 3% рiчних за несвоєчасне повернення депозиту за перiод вiд 20 жовтня 2014-го до 5 лютого 2015 року. Хоч ця норма передбачена в статтi 625 Цивiльного кодексу України.

По-друге, того дня, коли в «Надра Банку» була запроваджена тимчасова адмiнiстрацiя, тобто 6 лютого, до 14-ї години дiяв офiцiйний курс — 17,99 гривнi за долар, опiсля — 23,13 гривнi за долар. Фонд гарантування вкладiв перерахував вкладниковi депозит за курсом, що дiяв до обiду, тобто по 17,99.

ВСУ дiйшов висновку, що вкладниковi справдi неправильно нарахували депозитнi кошти. Адже курс 17,99 гривнi до долара був встановлений напередоднi, 5 лютого, про що свiдчать данi Системи пiдтвердження угод на мiжбанкiвському валютному ринку. А поточного робочого дня, коли в банку була запроваджена тимчасова адмiнiстрацiя, НБУ встановив саме курс 23,13 гривнi за долар.

Нагадаю, що ФГВФО виплачує компенсацiю вкладiв лише в нацiональнiй валютi та на суму не бiльше 200 тисяч гривень. Валютнi депозити — долари i євро — перераховують у гривнi за курсом на день запровадження в банку тимчасової адмiнiстрацiї.

— Скiльки вкладниковi недоплатили через такi курсовi хитрощi?

Р. Кравець: — 341,44 долара США, з яких: 327,45 долара — це сума вкладу та проценти за договором (7573 гривнi) та 13,99 долара — 3% рiчних за прострочення повернення вкладу (323 гривнi).

А. Степаненко: — ФГВФО давно домовився з НБУ щодо встановлення грабiжницьких, тобто занижених курсiв iноземної валюти, коли йому треба виконувати свої зобов’язання перед вкладниками. Зрозумiло для чого — щоб зменшувати виплати. У цiй справi вiн недоплачував людям по 5 гривень за долар.

— Чи багато валютних вкладникiв «Надра Банку» постраждали через такi курсовi манiпуляцiї ФГВФО та НБУ?

Р. Кравець: — Тисячi. Йдеться про мiльйони гривень, якi Фонд гарантування вкладiв фiзичних осiб цинiчно недоплатив людям. Пiсля цього рiшення суду ФГВФО мав би автоматично зробити перерахунок усiм доларовим вкладникам «Надра Банку». Але вiн уже повiдомив, що вiдреагує тiльки на це конкретне рiшення ВСУ i що автоматичного перерахунку не буде. ФГВФО намагатиметься вiдправляти всiх вкладникiв до суду.

— Чи можуть тепер iншi вкладники звертатися до суду з такими заявами?

Р. Кравець: — Для того щоби повернути недоплаченi грошi, вкладникам «Надра Банку» варто об’єднуватися i подавати груповi позови до уповноваженої особи — лiквiдатора банку. I обов’язково писати заяви у правоохороннi органи на шахрайськi дiї ФГВФО.

— Якi в них шанси на успiх?

А. Степаненко: — Україна не є правовою державою, ВСУ постiйно змiнює свої правовi позицiї, як флюгер. До того ж суди нижчих iнстанцiй не завжди прислуховуються до правових позицiй ВСУ. Але, як то кажуть, великий шлях починається з першого кроку…

Леся ЯСИНЧУК, Експрес онлайн

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

Суд зобов’язав олiгарха повернути державному банку частину кредиту

В Ахметова — знову проблеми. Господарський суд Києва частково задовольнив позов Ощадбанку та вирiшив стягнути з ТОВ ‘ЕСУ’ 955 млн грн заборгованостi за облiгацiями. Щоправда, на виконання цього рiшення Фемiда надала олiгарховi вiдстрочку на рiк.

Ця iсторiя тягнеться з 2013 року, коли ‘Ощадбанк’ придбав 2 млн облiгацiй ТОВ ‘ЕСУ’ (кiнцевим бенефiцiаром якого є Ринат Ахметов) на 2 млрд гривень. Одна облiгацiя коштувала тодi тисячу гривень. У березнi цього року ‘ЕСУ’ мав погасити облiгацiї на 839 тисяч гривень, однак не зробив цього, мотивуючи фiнансовою скрутою.

‘Ощадбанк’ подав на Ахметова до суду. I ось з’явилося перше рiшення в цiй справi. Через рiк ‘ЕСУ’ повинна виплатити ‘Ощадбанку’ майже мiльярд гривень заборгованостi за облiгацiями, а якщо точнiше — 955 мiльйонiв гривень. Зокрема, 802,4 млн грн — основного боргу, 29,7 млн грн — 3% рiчних та 122,7 млн грн — iнфляцiйних втрат.

Юристи ‘ЕСУ’ подавали клопотання щодо вiдстрочення виконання рiшення на п’ять рокiв, — до липня 2022-го. Суд пiшов назустрiч олiгарховi, але вiдстрочив виплату платежу лише на рiк. До речi, у червнi ‘Укрексмiбанк’ звернувся до того ж Господарського суду Києва з позовом до ТОВ ‘ЕСУ’ щодо стягнення 2,83 млрд грн.

— Чотири роки тому пiд облiгацiї ‘ЕСУ’ пан Ахметов отримав в ‘Ощадбанку’ та ‘Укрексiмбанку’ позику на 4,24 млрд гривень, — розповiдає юрист Ростислав Кравець. — Облiгацiй на 2 млрд гривень купив ‘Ощадбанк’, ‘Укрексiмбанк’ — на 2,24 млрд грн. Власне, за цi грошi олiгарх i придбав ‘Укртелеком’ за дуже заниженою цiною. Як на мене, ситуацiя абсурдна, бо стратегiчне пiдприємство було приватизоване суто за державнi кошти. Тобто пан Ахметов випустив облiгацiї, за них отримав кредит i за цей же кредит викупив у держави державне пiдприємство.

Судячи з матерiалiв справи, ‘ЕСУ’ не дотримався строкiв погашення облiгацiй, тобто пропустив сплату майже 1 млрд гривень. Тому суд ухвалив рiшення стягнути на користь ‘Ощадбанку’ з компанiї Ахметова ‘ЕСУ’ цi грошi.

— Чому Фемiда надала вiдстрочку олiгарховi? I чи можна сподiватися, що ‘Ощадбанк’ таки виб’є цей борг з Ахметова?

— Теоретично Ахметов мiг би погасити свої борги як перед ‘Ощадбанком’, так i перед ‘Укрексiмбанком’. Адже ‘Укртелеком’ — доволi потужна компанiя, має чимало нерухомостi. Перед приватизацiєю ‘Укртелеком’ придбав лiцензiю 3G-зв’язку, яка тодi коштувала 1 млрд гривень. Тобто вартiсть усiх активiв ‘Укртелекому’ набагато вища, нiж сума позики. Але, мабуть, вони теж перебувають у заставi.

Та Ахметов грає за своїми правилами. Як i Коломойський, вiн не любить вiддавати борги. Думаю, так буде й тепер. Ахметов не погасить нi цей мiльярд, нi три iншi. Усi олiгархи успiшно кредитувалися й кредитуються за рахунок державних грошей та звикли перекладати все на плечi платникiв податкiв.

Леся ЯСИНЧУК, Експрес онлайн

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

К Гонтаревой есть много вопросов по банку «Михайловский» — Кравец

Окружной административный суд Киева признал незаконной ликвидацию банка «Михайловский». Суд констатировал, что банк не являлся стороной договоров займа, а лишь выполнял распоряжения клиента.

То есть банк не осуществлял операции, через которые его обязательства перед физлицами в пределах гарантированной суммы выросли. А это значит, что причин неплатежеспособности не было. В Нацбанке уже сообщили, что не согласны с решением суда. В регуляторе уже готовят апелляцию.
 
Решение суда о признании ликвидации банка «Михайловский» незаконным прокомментировал в эфире радиостанции Голос Столицы старший партнер адвокатской компании «Кравец и партнеры» Ростислав Кравец.
 
Наскільки обґрунтоване рішення суду про невизнання неплатоспроможним банку «Михайлівський»?
 
— На мій погляд, рішення в даному випадку повністю обґрунтоване і законне. Що стосується НБУ, це вже не перший випадок, коли банки, в які введена тимчасова адміністрація, тобто віднесені до категорії неплатоспроможних, визнаються дії такі НБУ неправомірними. Що стосується даної ситуації, тут дійсно з самого початку був певний абсурд. Тобто з одного боку, НБУ ввів тимчасову адміністрацію в зв’язку з тим, що так би мовити різко зросли зобов’язання банку перед вкладниками, з іншого боку, як ми всі пам’ятаємо, ці всі виступи вкладників банку «Михайлівський», що ФГВ не визнав ці договори укладеними і фактично не визнав те, що зросли зобов’язання перед банком «Михайлівський». Тому і виникло відразу запитання, чому взагалі туди вводилася тимчасова адміністрація, якщо ФГВ не визнає ці зобов’язання перед банком «Михайлівський». Тому насправді своїм рішенням окружний адміністративний суд виключно підтвердив цю позицію ФГВ, що зобов’язання не зросли. Тому є досить велика наразі кількість запитань безпосередньо до голови НБУ, яка підписувала відповідну постанову щодо віднесення банку до категорії неплатоспроможних. 

Тобто шансів на апеляцію у НБУ небагато?
 
— На мій погляд так, дуже небагато, тому що саме інший державний орган, а саме ФГВ фактично з самого початку офіційно притримувався тої самої позиції, яку наразі озвучив окружний адміністративний суд міста Києва.
 
А той факт, що банк проводив операції і по суті з грошима нібито не своїх вкладників оперував. Тут нема ніяких юридичних, технічних саме порушень?
 
— Насправді, я не можу сказати, що саме банк оперував. Я розумію, що деякі вкладники могли не розуміти. Вони приходили до банку, їм надавали певні бланки, вони підписували. Але якщо дивитися виключно на документи, то банк тут ні до чого. Є фінансові компанії, які розміщували там кошти і залучали кошти банку. Така сама ситуація є і в інших банках, наприклад, в ПриватБанку, який також через фінансові компанії, через цю систему вилучає кошти вкладників. Тому жодних порушень з боку ні банку, ні цих фінансових компаній, на час визнання його неплатоспроможним, не було.
 
Чисто технічно, з юридичної точки зору, в НБУ можуть зараз згадати про якісь інші підстави визнання неплатоспроможним банку «Михайлівський»?
 
— Вони можуть вигадувати що завгодно, однак підстави віднесення банку до категорії неплатоспроможних чітко зазначені безпосередньо постановою НБУ. І ми всі прекрасно розуміємо, якщо через рік знаходити інші підстави, то у всіх буде логічне запитання: ви ж вводили тимчасову адміністрацію, а зараз намагається знайти інші. Тому саме ці підстави дають ріст зобов’язань банку перед вкладниками і стали підставою введення тимчасової адміністрації.
 
З тими вкладниками банку, які вже пройшли процедуру відшкодування через ФГВ, зокрема через коригування законодавства в зв’язку з цим скандальним прецедентом, що буде з ними? Заберуть все назад?
 
— Кошти вони повертати не будуть. Такі випадки були. Може бути навпаки ситуація, коли ці вкладники наразі будуть звертатися вже до НБУ, і ті фактично порушать законодавство і будуть стягувати кошти як з НБУ, так і з держбюджету України.

Голос Столицы

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

Експерти прокоментували судові баталії за кредитний портфель банку “Михайлівський”

Судові баталії за роздрібний кредитний портфель банку “Михайлівський” у розпалі. Останнє спірне рішення Київського апеляційного адміністративного суду, поставило в глухий кут навіть тих юристів, які в своїй практиці досить часто зустрічаються з неоднозначним застосуванням норм різними судами.

Обставини справи. 19 травня 2016 року, до визнання банку “Михайлівський” неплатоспроможним, роздрібний кредитний портфель був переданий фінансової компанії “Плеяда”, яка в подальшому повинна була зробити взаємозалік між позичальниками і вкладниками банку “Михайлівський”.

Тобто, фактично “Плеяда” (яка в подальшому відступила зазначені права на користь фінансової компанії “Фагор”) повинна виконати функцію повернення коштів вкладникам банку, які не потрапили під гарантовані виплати, за рахунок стягнення заборгованості з позичальників.

Такий стан справ не влаштував Фонд гарантування вкладів фізосіб, який, очевидно, мав на вказаний портфель свої плани. Ввівши тимчасову адміністрацію він визнав договір факторингу, за яким був переданий кредитний портфель “Плеяді”, нікчемним. “Плеяда” подала позов до суду і виграла всі суди, включаючи Вищий адміністративний суд України.

Однак і це не влаштувало ФГВФО, і він знову визначив цей договір нікчемним вже за так званими додатковим підставами. Нове рішення про нікчемність, стверджують експерти, прийнято з явними порушеннями законодавства, оскільки Фонд може проводити перевірки на нікчемність тільки в період тимчасової адміністрації в банку, а нове рішення прийнято в період ліквідації і вже після того, як Фонд програв справу про незаконність рішення про нікчемність договору.

“Плеяда” оскаржила зазначене рішення ФГВФО в суд і природно виграла його. ФГВФО в свою чергу звернувся в апеляцію, спробував зупинити слухання у цій справі, але отримавши відмову, через певний час раптово виграв Київський апеляційний адміністративний суд. Саме це рішення суду стало дискусійним між юристами.

Думки. Керуючий партнер юридичної фірми “Неоклеус і Довбенко” Андрій Довбенко вважає, що попередні рішення судів на користь “Плеяди” були цілком обґрунтованими. Тепер же, за фактом, є два протилежних рішення Київського апеляційного адміністративного суду.

“Наявність двох рішень адміністративних судів, які у своїй суті прямо суперечать один одному, стало можливим в силу того, що Фонд (Уповноважена особа Фонду на ліквідацію” Михайлівського “) по суті два рази скористався щодо договору факторингу № 1905 механізмом, передбаченим ст.38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” для визнання вчинених неплатоспроможним банком угод нікчемними.

Спочатку відповідне рішення Уповноваженою особою Фонду було прийнято наказом від 30.05.2016, в якому нікчемність договору обґрунтовувалася наявністю підстав, передбачених п.п. 2, 3, 7, 9 ч.3. ст. 38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”. Це рішення було оскаржене ТОВ “Фінансова компанія „Плеяда“ до Окружного адміністративного суду м.Києва. Станом на даний момент відповідна справа № 826/8273/16 пройшла три інстанції. У всіх інстанціях рішення було прийнято на користь ТОВ „ФК“ Плеяда”, вищевказаний наказ Уповноваженої особи Фонду був визнаний неправомірним і скасовано (як і ряд тих організаційних рішень, які випливають з цього наказу).

Наскільки можна судити з доступних у відкритому доступі джерел і, не маючи повних матеріалів справи — адміністративні суди трьох інстанцій в цій справі досить обгрунтовано не побачили в договорі факторингу № 1905 і обставин його укладення ознак нікчемності, встановлених п.п. 2, 3, 7, 9 ч.3. ст. 38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”.

Однак наказом Уповноваженої особи Фонду (вже нового, призначеного виконавчою дирекцією Фонду) від 12.10.2016 вищевказаний договір знову був визнаний нікчемним, вже з додаванням до попередніх підстав нових, а саме — за п.п. 1 (умовно — “безкоштовність угоди”) і 8 (умовно — “угода зі зв’язаним з банком особою”) ч.3. ст. 38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”.

Правомірність цього наказу також була оскаржена ТОВ “ФК” Плеяда “до Окружного адміністративного суду м.Києва (справа № 826/17720/16), який своєю постановою від 26.12.2016 у числі іншого визнав такий наказ неправомірним і скасував його.

На даний момент вкрай важко судити про те, наскільки обґрунтованим було рішення Апеляційного адміністративного суду в цій справі, оскільки тексту рішення на даний момент ще немає в судовому реєстрі, а про те, що прийнятим рішенням відмовлено в позові, на даний момент відомо виключно з прес —релізу на сайті Фонду, який не надто прояснює навіть зміст резолютивної (не кажучи вже про мотивувальну) частину рішення”, — зазначив він.

Адвокат Ростислав Кравець в свою чергу зазначив, що позичальникам банку “Михайлівський” слід погашати тим, у кого в наявності є оригінали кредитних договорів.

“Умовами чинного законодавства передбачено, що в разі переуступки заборгованості, новому кредитору передають всі документи, що підтверджують фактично право вимоги до боржника. Тобто, в першу чергу це всі квитанції, оригінали та документи цих кредитних договорів. У разі, якщо у ФГВФО цих оригіналів договорів немає — то будь-яких підстав для сплати заборгованості за цими договорами саме безпосередньо ФГВФО або банку „Михайлівський“ — уповноваженій особі Фонду фактично у позичальників немає”, — пояснив він.

Юрист В’ячеслав Олійник, який захищає вкладників банків розповів, що в своїй практиці вже зустрічався з фальсифікацією документів з боку Фонду гарантування вкладів фізосіб.

“У мене, наприклад, є справи, де Фонд гарантування вкладів надав підроблену інформацію в суд. Надав три штатних розклади на одну і ту ж дату в різні судові інстанції. Це підробка. Таким чином вони лукавлять … ”, — повідомив юрист.

Крім того, він вважає, що на суди чиниться тиск з боку Фонду, але за допомогою судової адміністрації.

“Тиск на суддів відбувається наступним чином: Ворушилін (глава Фонду — ред), або його довірена людина Наталя Соловйова — вони здійснюють цей тиск через Адміністрацію Президента чи через судову адміністрацію. Сам Фонд цього не здійснює, але є така установка.

Є дуже багато питань до Фонду гарантування вкладів і уповноваженим особам з виведення банків з ринку, оскільки там дуже багато зловживань, в тому числі і по реалізації майна”, — сказав В.Олійник.

Позиція “Плеяди”/“Фагор”. Фінансова компанія “Плеяда” має намір оскаржити рішення Київського апеляційного адміністративного суду до Вищого адміністративного суду України. Тим часом, фінансова компанія “Фагор” повідомила про те, що до цього дня є єдиним власником роздрібного кредитного портфеля банку “Михайлівський”. Підстав у неї кілька:

— договір між “Плеядою” і “Фагором” ніким не оскаржений, а значить згідно презумпції правомірності, є чинним;

— на користь “Плеяди” є 4 рішення суду, в тому числі вищої інстанції — Вищого адміністративного суду України. І таке, що суперечить їм рішення апеляційної інстанції з великою ймовірністю буде скасовано;

— на відміну від ФГВФО, “Фагор” має оригінали кредитних договорів, а це значить, що тільки він може видати довідки позичальникам банку про погашення заборгованості.

Позиція ФГВФО. Фонд гарантування вкладів, програвши “Плеяді” у Вищому адміністративному суді України, на своєму сайті заявив, що “Адміністративний суд не розглядає питання по суті, а лише по процедурі. Також, відповідно до Постановами Верховного суду від 16 лютого і 15 червня 2016 на суперечки, що виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку не поширюється юрисдикція адміністративних судів. Остаточне рішення може бути винесено господарським судом або судом загальної юрисдикції по суті питання нікчемності”.

Однак, після того, як ФГВФО виграв суд у “Плеяди” в Київському апеляційному адміністративному суді, на своєму сайті він розмістив реквізити на стягнення грошей з позичальників банку. Оскільки два прес-релізи ФГВФО дещо суперечать один одному, визначити істинну позицію ФГВФО з цього питання не вдалося.

Джерело: УНН

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

Можливість стягнення коштів з банку. Міф чи реальність?

На сьогоднішній день, позитивний результат в судовому процесі по стягненню коштів ще не є гарантією їх отримання, оскільки потім, на стадії виконавчого провадження, виникає безліч проблем та ускладнень.

По-перше, для того, щоб державним виконавцем вчинялись будь-які дії потрібно кожного тижня навідуватись до нього та контролювати його роботу. Законом України «Про виконавче провадження» на державного виконавця покладені обов’язки щодо розшуку майна боржника, накладення арешту на це майно, звернення до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника — фізичної особи чи керівника боржника — юридичної особи за межі України до виконання зобов’язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями та ін. Не зважаючи на це, якщо стягувач не подає виконавцю відповідних клопотань, з власної ініціативи він, покладені на нього законом обов’язки, здійснювати не квапиться.

По-друге, навіть у разі подання до державного виконавця клопотань про накладення арешту на кошти боржника або про звернення до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон боржника, державний виконавець може ухилятись від вчинення даних дій, що в подальшому може спричинити негативні наслідки.

Розглянемо дану ситуацію на реальному прикладі, коли невчинення виконавцем виконавчих дій та затягування виконавчого провадження призвело до того, що виконання рішення суду стало взагалі неможливим, оскільки розпочалась процедура ліквідації боржника – юридичної особи.

Нажаль така ситуація є досить поширеною у випадках стягнення коштів саме з фінансових установ.

В січні 2015 року судом було видано виконавчий лист про стягнення заборгованості за депозитним договором з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит».

В лютому 2015 року державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за даним виконавчим листом, на цей час ПАТ «Банк «Фінанси і кредит» був платоспроможним та без обмежень здійснював свою діяльність.

18 лютого 2015 року через канцелярію Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві було подану заяву про накладання арешту на кошти боржника, але ніяких дій на виконання цієї заяви виконавцем не було вжито.

З офіційного сайту Національного банку України стало відомо про те, що Національний банк України в лютому 2015 року прийняв рішення про підтримку ліквідності Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (далі – АТ «Банк «Фінанси та Кредит») та надання стабілізаційного кредиту для забезпечення своєчасного виконання банком своїх зобов’язань перед вкладниками – фізичними особами. (постанова Правління №101/БТ від 12 лютого 2015 року)

Після цього, в червні 2015 року Національний Банк України знову прийняв рішення про підтримку ліквідності ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та надання стабілізаційного кредиту для забезпечення своєчасного виконання банком своїх зобов’язань перед вкладниками – фізичними особами. (постанова Правління №367/БТ від 10 червня 2015 року)

06 липня 2015 року, представник стягувача звернувся із повторною заявою про накладання арешту на кошти боржника до державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві, але жодних дій направлених на виконання клопотання виконавцем знову не було проведено.

Оскільки державні виконавці в добровільному порядку не мають бажання здійснювати обов’язки, які на них покладаються законом, доводиться їх стимулювати шляхом подачі скарги на їхні дії чи бездіяльність до суду.

Тому до суду була подана скарга на дії державного виконавця, яку було задоволено частково.

Так ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2015 року було визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві щодо не розгляду заяв представника стягувача про накладення арешту на кошти боржника ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» в межах суми стягнення (від 18.02.2015р. та 06.07.2015р.) та невинесення постанови щодо арешту грошових коштів боржника в рамках виконавчого провадження.

Крім того, виконавча служба не тільки затягувала виконавче провадження, але й протиправно перешкоджала виконанню рішення суду про стягнення коштів з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит».

Так, 14.07.2015р. начальником Управління держаної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві було винесено постанову про об’єднання виконавчих проваджень про стягнення коштів з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», які перебувають на виконання у відділі державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві та виконавчі провадження , які перебувають на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві, у зведене виконавче провадження відповідно до положень ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження».

Зауважимо на тому, що таке об’єднання взагалі є незаконним, оскільки основним норматино-правовим актом, який регулює порядок вчинення виконавчих дій є Закон України «Про виконавче провадження».

В ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження» визначена підвідомчість виконавчих проваджень відділам примусового виконання рішень.

Так, згідно ч. 2 зазначеної статті, на відділ примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головного управління юстиції в області, містах Києві та Севастополі покладається виконання рішень, за якими:

1) боржниками є територіальні підрозділи центральних органів виконавчої влади, місцеві суди, міські, районні або селищні ради чи районні державні адміністрації та їх структурні підрозділи, місцеві прокуратури, інші територіальні підрозділи органів державної влади та їх посадові особи;

2) сума зобов’язання становить від трьох до десяти мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.

ПАТ «Банк «Фінанси та кредит», як боржник у даному виконавчому провадженні, не відповідає вимогам ч. 2 ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки не є органом державної влади чи місцевого самоврядування.

Крім того, сума зобов’язання, яка підлягає стягненню з ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» є меншою ніж три мільйони гривень, а тому також не відповідає вимогам ч. 2 ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження».

Стосовно вищезазначеної норми Закону у своїй постанові від 11 вересня 2013 року Верховний суд України виніс наступну правову позицію: «Постановляючи ухвалу про визнання дій державного виконавця незаконними суд виходив із того, що після приєднань виконавчих проваджень до вже існуючого зведеного виконавчого провадження вони перестали існувати як окремі виконавчі провадження і передавати їх на виконання до іншого відділу державної виконавчої служби можливості не було, а можливість їх вилучення із зведеного виконавчого провадження законом не передбачена. До того ж до підвідомчості відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції в області віднесено виконання конкретного рішення, сума зобов’язань за яким перевищує встановлені ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження» межі, а не сукупна сума зобов’язань за кількома рішеннями

На підставі вищевикладеного до суду були подані скарги про визнання дій направлених на передачу та об’єднання виконавчих проваджень незаконними. Судом обидві скарги було задоволено, визнано такі дії незаконними та скасовано постанову про прийняття виконавчого провадження для об’єднання.

Однак, поки відбувався процес оскарження дій виконавчої служби, стягувачем була отримана постанова про закінчення виконавчого провадження, у зв’язку з винесенням Постанови Правління НБУ від 24.12.2015 №898 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 18.12.2015р. №230 «Про початок процедури ліквідації АТ «Банк «Фінанси та кредит» та делегування повноважень ліквідатору банку».

В результаті чого, рішення про стягнення коштів з ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» так і не було виконано, а стягувач змогла отримати свої кошти лише в межах гарантованої суми відшкодування.

Тобто протягом тривалого часу органами ДВС не здійснювалось жодних дій направлених на виконання рішення суду, а лише затягувався процес шляхом незаконної передачі виконавчого листа з одного відділу до іншого, що призвело до втрати можливості його виконання взагалі.

Ст. 1173 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

За ч. 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов’язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону «Про державну виконавчу службу» шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

За п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод (далі – Конвенція) Висока Договірна Сторона зобов’язана гарантувати кожному при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов’язків справедливий судовий розгляд впродовж розумного строку.

Оскільки законодавством передбачена процедура судового захисту при завданні шкоди незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади до суду було подано позов про стягнення грошових коштів за рахунок держави.

Як роз’яснено в п. 28 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», при розгляді позовів фізичних чи юридичних осіб про відшкодування завданої шкоди рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження суди повинні виходити з положень статті 56 Конституції України, статті 11 Закону «Про державну виконавчу службу», частини другої статті 87 Закону про виконавче провадження, а також з положень статей 1173, 1174 ЦК і враховувати, що в таких справах відповідачами є держава в особі відповідних органів державної виконавчої служби, що мають статус юридичної особи, в яких працюють державні виконавці, та відповідних територіальних органів Державної казначейської служби України.

Стягнення зазначеної шкоди здійснюється з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання з рахунку призначеного для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів державної влади за бюджетною програмою 3504030.

Підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди у такому випадку є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв’язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини.

Наголошуємо на тому, що для отримання позитивного результату в такій категорії позовів обов’язковою умовою є попереднє оскарження дій державного виконавця для встановлення судовим рішенням протиправності дій та бездіяльності державного виконавця.

Таким чином, оскільки, в нашому випадку, дії співробітників державної виконавчої служби неодноразово були визнані судовими рішеннями неправомірними і ці обставини в силу ст.61 ЦПК України не потребують доказування, а відтак — заподіяння позивачу майнової та моральної шкоди, пов’язаної з порушенням її законних прав щодо своєчасного, належного та повного виконання рішення суду, передбачених статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, знайшли своє підтвердження в процесі розгляду цієї цивільної справи.

На обґрунтування зазначених висновків необхідно послатись також на практику розгляду справ Європейським судом з прав людини, рішення якого є джерелом права в Україні.

Зокрема в рішенні по справі «Ромашов проти України» від 27 липня 2004 року суд зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина суду. А оскільки п.1 ст.6 §1 Конвенції про права людини і основоположних свобод гарантує кожному право на суд, це право було б ілюзорним, якби правова система договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов’язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін.

За цим посиланням, в єдиному державному реєстрі судових рішень розміщено рішення Апеляційного суду м. Києва, яким по даній справі було стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України, шляхом списання з рахунку призначеного для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів державної влади за бюджетною програмою 3504030 на користь стягувача кошти на відшкодування майнової шкоди (сума коштів, яка була зазначена у виконавчому листі, крім отриманої гарантованої суми вкладу) та 5 000 (п’ять тисяч) грн. у відшкодування моральної шкоди завданої незаконними діями та бездіяльністю відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві.

Підсумовуючи все вищевикладене, зазначимо, що для того щоб перестрахуватись від втрати можливості повернути свої кошти, у разі ліквідації боржника у виконавчому провадженні, радимо обов’язково одразу подавати до суду скарги на дії чи бездіяльність державного виконавця. Так, по-перше, у разі задоволення скарги суд зобов’яже державного виконавця вчинити арешт чи інші дії, або навпаки скасує незаконну постанову, а по-друге, в подальшому це послужить доказовою базою в позові про стягнення коштів за рахунок держави.

Найголовніше це зайняти активну позицію по відстоюванні своїх порушених прав недобросовісними банкірами, інакше шанси на повернення коштів дуже мізерні.

Старший юрист Адвокатської компанії Кравець і партнери
Альона Солона

Старший партнер, адвокат Адвокатської компанії Кравець і партнери
Ростислав Кравець

Для Юрліги

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

Адвокат розповів, як проблемним вкладникам забрати гроші з банку

Багато банків залучають кошти через фінансові компанії. Зокрема, й в іноземних банках. Однак в тому вигляді і в тому обсягу, як це сталося з «Михайлівським», такої практики не було. Про те, як проблемним вкладникам забрати гроші із банку, розповів у коментарі Gazeta.ua старший партнер адвокатської компанії «Кравець і Партнери» Ростислав Кравець.

«Цю ситуацію важко назвати аферою. Нацбанк був повністю в курсі про фінансові компанії, які залучали кошти вкладників банку «Михайлівський». Банк визнали проблемним і йому не можна було залучати кошти. Була навіть відповідна постанова регулятора», – говорить адвокат.

Фін­установи часто хитрували — люди приходили покласти гроші на депозит, а врешті оформляли угоди на інвестиційні компанії. Приваблювали вищими відсотками. У договорі були відсутні права на компенсації з Фонду гарантування вкладів.

«Запитував постраждалих вкладників: «Ви приходили до банку. Що вам пропонували? Чи попереджали, що договір укладають не з банком, а з фінансовою компанією?» Ніхто не дав чіткої відповіді. Але в договорі це було прописано. Тут психологічна складова: ви приходите до банку, який має хорошу рекламу, гарний офіс», – каже Кравець.

За його словами, ситуація з банком «Михайлівський» специфічна.

«В програмі, яка відображає рух коштів, видно, що ці гроші повернули в банк. Тобто саме «Михайлівський» укладав договори з цими особами. У більшості цих вкладників є квитанції про внесення коштів на рахунок банку. Зобов’язання мав нести банк, а після його банкрутства — Фонд гарантування вкладів фізичних осіб. Але Фонд вирішив не повертати цим вкладникам кошти. Це маніпуляція. Всім вкладникам із депозитами менше ніж 200 тисяч гривень треба подати відповідні вимоги до Фонду гарантування вкладів щодо гарантування цих сум. Якщо фонд відмовиться внести їх у свій перелік вкладників, мають звертатися до адміністративних судів. Подавати позови про визнання неправомірними дій чи бездіяльності особи, уповноваженої на ліквідацію банку, і оскаржити її дії в суди, зобов’язавши внести цих вкладників у перелік на виплату», – радить адвокат.

Тим, чий вклад перевищує 200 тис. грн, варто до 16 серпня подати цивільну заяву до банку щодо зарахування їх до переліку кредиторів.

«А далі слід звертатися з позовами до Національного банку про визнання неправомірною бездіяльності регулятора, що призвело до банкрутства банку. Така судова практика вже є на прикладі «Брокбізнесбанку» та «Укргазпромбанку». Після визнання неправомірною бездіяльності Нацбанку, вкладники матимуть шанс стягнути ці кошти безпосередньо з НБУ», – каже Кравець.

Анна Родічкіна, Газета по-українські

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

На НБУ подали в суд за решение по банку «Хрещатик»

В суд обратились два благотворительных фонда и частная компания, которые являются клиентами банка Необоснованное введение в банк «Хрещатик» временной администрации лишило вкладчиков доступа к их собственным денежным средствам.

Скандал, вызванный введением временной администрации в «Хрещатике», не утихает и постепенно перемещается в судебную плоскость. Сразу два благотворительных фонда — «Богдана Гаврилишина» и «Энергетический центр им. Люндина», а также частная компания «Сириус-1», являющиеся клиентами указанного банка, подали совместный административный иск в Окружной административный суд Киева на действия Национального банка Украины. Они требуют признать противоправным и отменить постановление правления НБУ № 234 от 5 апреля 2016 года «Об отнесении ПАО «Коммерческий банк «Хрещатик» к категории неплатежеспособных». Истцы считают, что банковский регулятор не имел оснований для принятия такого решения. А в НБУ продолжают утверждать, что решение было адекватно совершенным банком нарушениям и уровню угрозы интересам вкладчиков или других кредиторов банка.

Неожиданное введение в банк «Хрещатик» временной администрации нанесло серьезный финансовый удар по деятельности почти 19 тысяч компаний и организаций, которые обслуживались в этом финансовом учреждении.

Как сообщил финансовый директор Благотворительного фонда «Богдана Гаврилишина» Анатолий Дяченко, все счета организации заблокированы. Нет даже возможности заплатить налоги, и там побаиваются, что за это их могут привлечь к уголовной ответственности.

«Работа Фонда на 99,9% парализована, а ведь основной вид нашей деятельности — это финансирование обучения талантливых молодых украинцев в ведущих зарубежных вузах. Теперь выполнение наших финансовых обязательств оказалось под угрозой. Получается, что молодые люди, рассчитывающие на нашу помощь, брошены на произвол судьбы», — отметил Анатолий Дяченко.

Сомнения в правомерности действий руководства Национального банка Украины побудили пострадавших клиентов «Хрещатика» обратиться в суд.

НБУ, аргументируя свое решение о признании банка «Хрещатик» неплатежеспособным, в первую очередь ссылается на ч. 2 ст. 76 закона Украины «О банках и банковской деятельности». Согласно ей, «Национальный банк Украины обязан принять решение об отнесении банка к категории неплатежеспособных в случае уменьшения размера регулятивного капитала или нормативов капитала банка до одной трети минимального уровня, установленного законом и / или нормативно-правовыми актами НБУ».

В пресс-службе регулятора утверждают, что по состоянию на 1 апреля 2016 года один из нормативов Н2 (отражает способность банка своевременно и в полном объеме рассчитаться по своим обязательствам) составлял всего 0,45 % при установленном нормативном значении не менее 10%.

Однако, по мнению авторов иска, НБУ неверно трактует положения ч. 2 ст. 76 указанного закона. Ключевым здесь является слово «уменьшение».

В иске указано, что согласно сведениям, которыми владеют истцы, на момент принятия НБУ постановления № 234 показатели капитала «Хрещатика» демонстрировали устойчивую тенденцию быстрого роста. Так, по состоянию на 01.01.2016, регулятивный капитал банка (показатель Н1) имел отрицательное значение — минус 457 млн грн, а показатель адекватности капитала (Н2) был равен нулю. Эти показатели банки по состоянию на 01.04.2016 года изменились на следующие: показатель Н1 достиг отметки плюс 54 млн грн, а показатель Н2 достиг значения 0,45%.

Таким образом, по мнению авторов иска, НБУ не имел права применять норму ч. 2 ст. 76 закона Украины «О банках и банковской деятельности», поскольку тенденция изменения показателей капитала банка была противоположной той, что рассматривается в указанной статье.

«Кроме этого, согласно постановлению НБУ №260 от 15.04.2015 года «Об осуществлении диагностического обследования банков», в котором отрегулированы сроки приведения указанных нормативов в соответствие с требованиями нормативно-правовых актов НБУ, указано, что для категории банков, к которой отнесен банк «Хрещатик», применяется следующий норматив: обеспечить положительное значение показателя Н2 до 1 мая 2016 года, что банком было выполнено в полном объеме», — говорится в исковом ходатайстве.

Пострадавшие клиенты банка «Хрещатик» также отмечают, что, согласно данному постановлению НБУ, банком было подано Программу докапитализации и реструктуризации (утверждена постановлением правления ПАО «КБ «Хрещатик» № 156 от 08.02.2016, а также общим собранием акционеров банка от 18.03.2016 года и представлена в НБУ 31.03.2016). В ней указано, что до 12.04.2016 уставный капитал банка должен вырасти на 600 млн грн. С учетом того, что между 01.04.2016 и 05.04.2016 (дата введения временной администрации банка) была погашена значительная часть кредитного портфеля банка (ориентировочно 800 млн грн), можно утверждать, что ожидаемые на 01.05.2016 (контрольная дата согласно постановлению НБУ №260) нормативы капитала банка были бы следующими: регулятивный капитал (Н1) достиг бы уровня не ниже 900 млн грн, а норматив достаточности капитала (Н2) превысил бы отметку 10%.

В итоге необоснованное отнесение Национальным банком Украины ПАО «КБ «Хрещатик» к категории неплатежеспособных нанесло значительный ущерб процессу реструктуризации и оздоровлению банковского учреждения и причинило немалые материальные потери вкладчикам банка, фактически остановив их хозяйственную деятельность и лишив их доступа к собственным денежным средствам, делают вывод авторы иска.

Эксперты финансового рынка не берутся предсказывать перспективы судебных разбирательств с Нацбанком, однако отмечают, что даже в случае удовлетворения иска рассчитывать на восстановление платежеспособности «Хрещатика» не приходится.

«Независимо от того, есть ли вина НБУ в падении «Хрещатика» или нет, если у банка начались проблемы, его уже ничто не спасет», — считает адвокат Ростислав Кравец.

В Украине уже были случаи, как сообщил советник президента Ассоциации украинских банков (АУБ) Алексей Кущ, когда процедуры введения временных администраций или выведения банков с рынка оспаривались в судебном порядке и суд принимал решение об отмене соответствующих постановлений НБУ. «В данном случае все будет зависеть от того, насколько иск юридически обоснован», — подчеркнул эксперт. В то же время, по его мнению, у нас нет прецедентного права, когда однажды принятое судебное решение становится примером для других.

«Украинская судебная практика непредсказуема — один суд, например, удовлетворяет иск, а другой суд в точно такой же правовой ситуации его отклоняет. Способствует этому и крайне некачественное законодательство, дающее широкое поле для трактовок правовых норм», — отметил Алексей Кущ.

Он также пессимистически оценивает дальнейшие перспективы банка «Хрещатик». Даже если ему удастся возобновить свою деятельность по решению суда, какие вкладчики понесут туда свои сбережения? Какие клиенты вернут туда свои деньги? Какие финансовые учреждения решатся открывать лимиты на этот банк по межбанковскому кредитованию? Эту проблему через судебный иск невозможно решить.

«Единственно, что положительного для себя могут добиться истцы — это прекращение на короткий период работы временной администрации, чтобы можно было провести какие-то транзакции и вернуть свои средства, если они остались в банке», — считает советник президента АУБ.

Пойдет ли на такой вариант Национальный банк, неизвестно, на запрос «Апостроф.Економика» ответа пока нет.

В настоящее время государственный регулятор продолжает активно отстаивать свое изначальное решение. При этом руководство НБУ избегает публичных дискуссий, ограничиваясь только сообщениями своей пресс-службы.

В частности, 20 апреля Валерия Гонтарева проигнорировала приглашение посетить совместное заседание Комитета Верховной Рады по вопросам предотвращения и противодействия коррупции и Комитета по вопросам финансовой политики и банковской деятельности. Там в числе других накопившихся к Гонтаревой вопросов планировалось обсудить тему намеренного доведения до состояния банкротства ПАО КБ «Хрещатик».

Вместо участия в дискуссии в этот же день пресс-служба НБУ сообщила о предоставлении правоохранительным органам дополнительных данных о сомнительных операциях в лопнувшем банке.

Говорилось о выводе денег из банка «Хрещатик», дроблении денежных средств юридическими лицами с последующим перечислением на текущие счета физических лиц в период с 1 по 4 апреля, а также об освобождении из-под залога ликвидного имущества — ценных бумаг, ипотеки, целостных имущественных комплексов и земельных участков. Все это Нацбанк квалифицировал как наличие признаков организованной преступной деятельности.

Эти заявления экс-председатель правления «Хрещатика» Дмитрий Гриджук назвал несостоятельными, отметив, что объем вкладов населения в банке увеличился в основном за счет начисленных процентов, а залоги с начала апреля не освобождались, поскольку это происходит процедурно только при полном погашении кредитов. В субботу, 2 апреля, такие операции не проводились, а в воскресенье, 3 апреля, банк не работал.

Отвечать ему пришлось также при помощи СМИ.

Подобные методы выяснения истины уже нашли свою оценку в парламенте. Народные депутаты хотят услышать доклад главы НБУ о деятельности финрегулятора вживую.

Согласно данным сайта Верховной Рады, соответствующий проект постановления уже зарегистрирован. Авторами проекта стали 33 народных депутата, в том числе глава Радикальной партии Украины Олег Ляшко и отдельные члены его фракции, нардепы от «Батькивщины», «Самопомощи», БПП и ряд внефракционных депутатов.

Становится очевидным, что только в открытой публичной плоскости можно поставить все точки над «і» в вопросе о банке «Хрещатик».

Сергей Глушко, Апостроф

Адвокатская компания Кравец и Партнеры