Архив метки: Банкрутство

Банкрутство фізичних осіб. Перспективи і доцільність банкрутства для осіб, які мають непогашені кредитні зобов’язання перед банками.

На що можуть розраховувати люди, які взяли кредит в банку і через зміну курсу національної валюти вже не спроможні сплатити суму заборгованості, нараховану кредитором? Що очікує на боржників, стосовно яких поширювався мораторій на стягнення майна, переданого в іпотеку? Яка взагалі процедура банкрутства фізичних осіб і чи будуть такі боржники зацікавлені в банкрутстві?

На ці та деякі інші питання буде надано відповіді в даній публікації. Однак для початку – кілька слів про мораторій.

07.06.2014 року набрав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Протягом дії цього закону було заборонено примусове звернення стягнення на житлову нерухомість, яку передано в іпотеку в якості забезпечення виконання споживчого валютного кредиту. Законом було встановлено ряд критеріїв, яким повинно було відповідати таке житло:

— житло повинно бути єдиним і постійним місцем проживання позичальника

— площа не повинна перевищувати 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Після п’яти років дії мораторію зрештою було прийнято закон, який встановлює умови реструктуризації кредитних зобов’язань, на які поширювався мораторій – Кодекс України з процедур банкрутства.

В самому законі про мораторій та в Кодексі встановлені різні строки припинення мораторію, але, оскільки Кодекс було прийнято пізніше, повинні застосовуватись умови Кодексу. Відповідно до цих умов мораторій продовжуватиме діяти до 21.10.2020 року.

Банки та інші фінансові установи, до яких перейшло право вимоги за кредитними договорами, ще з кінця 2018 року говорять своїм боржникам про те, що мораторій скасовано, але, як бачимо, це не відповідає дійсності. Справа в тому, що такі фінансові установи часто діють не добросовісно, здійснюючи психологічний тиск на своїх боржників.

Отже, тим позичальникам, які приймуть рішення відновлювати свою платоспроможність в судовому порядку (Кодекс передбачає дві процедури: реструктуризація боргів боржника та визнання його банкрутом; при визнанні фізичної особи банкрутом стосовно неї застосовується «введення процедури погашення боргів») до жовтня 2020 року бажано подати відповідну заяву в суд.

Задля кращого розуміння того, на що варто очікувати, розглянемо коротко саму процедуру відновлення платоспроможності фізичної особи.

Ця процедура є виключно добровільною і може бути розпочата лише за заявою боржника, яку він повинен подати до господарського суду.

Заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржник може подати за наявності хоча б однієї з таких підстав:

  • розмір його прострочених зобов’язань перевищує 30 розмірів мінімальної заробітної плати (станом на липень 2019 року це 125 190 грн.);
  • він припинив погашення планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з зобов’язань упродовж двох місяців;
  • у виконавчому провадженні щодо нього винесено постанову про відсутність майна, на яке може бути звернено стягнення;
  • існують інші обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов’язання (через те, що Кодекс містить посилання на «інші обставини», можна зробити висновок про те, що для відкриття провадження достатньо наявності лише однієї підстави з перерахованих вище).

До заяви, серед іншого, боржник має додати: повний список всіх кредиторів і боржників, вказати розмір заборгованості перед кредиторами та вимог до боржників; опис всього свого майна; відомості про всі наявні банківські рахунки; заповнені декларації про свій майновий стан за останні 3 роки, включаючи доходи і витрати членів сім’ї, які перевищують 30 розмірів мінімальної заробітної плати; докази оплати на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією на 3 місяці наперед; свої пропозиції щодо реструктуризації боргів.

Кодекс містить дуже суперечливу норму, яка відносить до членів сім’ї боржника осіб, які перебувають у шлюбі з боржником (у тому числі якщо шлюб розірвано протягом трьох років до дня подання декларації), а також їхніх дітей (у тому числі повнолітніх), батьків, осіб, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, інших осіб, які спільно з ним проживають, пов’язані спільним побутом, у тому числі тих, які не перебувають у шлюбі. Дана норма є дискримінаційною, так як фактично позбавляє можливості подати заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржників, які не спілкуються з тим, з ким проживали разом якийсь період протягом останніх трьох років і не знають про розмір і джерела доходів цих осіб.

Після прийняття заяви до розгляду суд призначає дату підготовчого засідання і на даному етапі вже може заборонити боржнику відчужувати своє майно, зобов’язати передати майно, або заборонити боржнику виїзд за кордон.

Наслідком проведення підготовчого засідання має бути відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, призначення керуючого реструктуризацією та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів. З моменту відкриття провадження всі вимоги до боржника пред’являються і розглядаються у справі про неплатоспроможність в господарському суді. Також зупиняється нарахування відсотків за зобов’язаннями, штрафів та інших фінансових санкцій.

Арбітражний керуючий проводить інвентаризацію майна, визначає його вартість, формує звіт про результати перевірки декларації боржника, організовує проведення зборів кредиторів, на яких розглядається проект плану реструктуризації. Якщо боржник сплатить всі борги, передбачені цим планом, провадження у справі про неплатоспроможність закривається. Якщо не сплатить – він визнається банкрутом і щодо нього запроваджується процедура погашення боргів.

Варто зазначити, що жодної процедури пошуку та звернення стягнення на майно, що перебуває за кордоном Кодекс не передбачає. Якщо боржник не повідомив про нерухомість за кордоном, то розшукувати її ніхто не буде. Однак якщо стане відомо, що боржник приховав будь-яке майно або повідомив про нього недостовірну інформацію, або якщо боржник притягнутий до відповідальності за неправомірні дії, пов’язані з неплатоспроможністю, то провадження у справі про неплатоспроможність може бути закрито.

Постановою про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів господарський суд призначає керуючого реалізацією майна. Керуючий реалізацією описує майно і визначає його вартість. Описане майно боржника (ліквідаційна маса) підлягає примусовій реалізації.

Важливо зауважити, що до складу ліквідаційної маси не включається житло, яке є єдиним місцем проживання сім’ї боржника (квартира загальною площею не більше 60 квадратних метрів або житловою площею не більше 13,65 квадратного метра на кожного члена сім’ї боржника чи житловий будинок загальною площею не більше 120 квадратних метрів) та не перебуває в іпотеці. Отже, така квартира залишиться у власності боржника після оголошення його банкрутом, але ці умови не застосовуються до квартири, яку передано банку в іпотеку.

З моменту визнання боржника банкрутом розпорядження усіма правами щодо майна, включеного до складу ліквідаційної маси, здійснює керуючий реалізацією від імені боржника. Вимоги всіх кредиторів погашаються в порядку встановленої законом черговості, а вимоги, які залишились не погашеними через відсутність майна в боржника вважаються погашеними.

При завершенні процедури банкрутства суд приймає рішення про звільнення фізичної особи від боргів (крім аліментів, шкоди, завданої ушкодженням здоров’я чи смертю, інших вимог, які нерозривно пов’язані з особистістю фізичної особи).

Тепер розглянемо особливі умови реструктуризації боргу, які Кодекс пропонує боржникам банків, щодо майна яких поширюється мораторій на звернення стягнення (описана нижче процедура стосується саме реструктуризації боргів боржника і не застосовується у провадженні про визнання банкрутом).

Передбачається, що протягом п’яти років з дня введення в дію Кодексу заборгованість фізичної особи, що виникла до дня введення в дію цього Кодексу, за кредитом в іноземній валюті, який забезпечений іпотекою квартири або житлового будинку, що є єдиним місцем проживання сім’ї боржника, реструктуризується за процедурою неплатоспроможності фізичної особи згідно з планом реструктуризації або з мировою угодою з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом.

Сама ж сума грошових вимог визначається лише в національній валюті і не включає штраф та пеню.

Визнані господарським судом вимоги кредитора погашаються боржником у розмірі ринкової вартості квартири або житлового будинку, який перебуває в іпотеці. При цьому оцінювача визначає кредитор. Залишок заборгованості боржника підлягає списанню.

Кодекс містить важливе застереження такого змісту: у разі якщо боржник до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність частково погасив кредит, розмір вимог забезпеченого кредитора, які підлягають погашенню відповідно до цього пункту, зменшується пропорційно до частини кредиту, погашеної боржником.

Дане застереження є важливим, але не деталізованим і в першу чергу виникають такі питання: чи включаються проценти, пеня, штрафи в суму «погашеного кредиту», Що робити, якщо боржником вже було погашено кредит на суму, яка є більшою ніж вартість квартири?

З найбільш логічної точки зору, в суму погашеного кредиту слід включити всі кошти, які отримав кредитор від боржника на підставі кредитного договору, а у випадку, якщо ця сума перевищує вартість квартири, то заборгованість позичальника має бути списано (оскільки процедура банкрутства не передбачає повернення кредитором суму надмірно сплачених коштів боржнику, то вимоги сторін кредитного договору повинні вважатись погашеними).

Якщо ж позичальником не було сплачено суму коштів у розмірі вартості квартири, Кодекс передбачає можливість застосування двох графіків погашення боргу:

Якщо загальна площа іпотечної квартири не перевищує 60 м2 або житлова площа не перевищує 13,65 м2 на кожного члена сім’ї боржника (які проживали в цій квартирі на момент укладення іпотечного договору та продовжують проживати на момент відкриття судом провадження у справі про неплатоспроможність, а також діти, які народились після укладення іпотечного договору), або якщо загальна площа житлового будинку, обтяженого іпотекою, не перевищує 120 м2:

  • на реструктуризовану суму боргу встановлюється відсоткова ставка у розмірі українського індексу ставок за дванадцятимісячними депозитами фізичних осіб у гривні, збільшеного на 1%;
  • надається розстрочка на 15 років.

Якщо загальна площа житлової нерухомості перевищує вказані вище показники:

  • на реструктуризовану суму заборгованості встановлюється відсоткова ставка у розмірі українського індексу ставок за дванадцятимісячними депозитами фізичних осіб у гривні, збільшеного на 3%;
  • надається розстрочка на 10 років.

Інформацію про розмір «українського індексу ставок за дванадцятимісячними депозитами фізичних осіб у гривні» можна знайти на офіційному сайті Національного Банку України; на момент підготовки матеріалу (липень 2019 р.) ставка складала 15.51%. Дана індикативна ставка розраховується агентством «Thomson Reuters» за методикою, розробленою спільно з НБУ і щодня корегується.

За погодженням сторони можуть встановити інші умови та порядок погашення заборгованості, однак Кодекс вимагає, щоб такі умови не були гіршими для інтересів боржника, ніж ті, що встановлені законом.

Після повного виконання зобов’язань боржником за реструктуризованим зобов’язанням залишок заборгованості за кредитним договором списується.

У разі якщо боржник не має фінансових можливостей погашати заборгованість на умовах реструктуризації, які передбачає Кодекс, господарський суд відмовляє у затвердженні плану реструктуризації та закриває провадження у справі про неплатоспроможність. Однак Кодекс передбачає, що зробити це суд може тільки за наявності відповідного клопотання боржника. Після такого рішення суду боржник може ініціювати процедуру визнання банкрутом на загальних умовах.

Негативні наслідки, які матиме для боржника провадження у справі про неплатоспроможність, необхідно розділити на дві групи:

  • наслідки затвердження плану реструктуризації, які діють протягом реструктуризації:
  • боржник не має права укладати договори про відчуження майна, вартість якого перевищує 10 мінімальних заробітних плат, договори поруки, позики, довічного утримання, уступки вимоги, переведення боргу, передачі майна в довірче управління;
  • боржник зобов’язаний повідомляти кредиторів про істотні зміни у своєму майновому стані, повідомляти сторін при укладенні договорів про запровадження щодо нього процедури реструктуризації боргів.
  • наслідки визнання банкрутом, які діють протягом встановленого строку після визнання банкрутом:
  • протягом 5 років не може бути повторно відкрито провадження у справі про неплатоспроможність;
  • протягом 5 років фізична особа зобов’язана повідомляти про факт своєї неплатоспроможності перед укладенням договорів кредиту, позики, поруки, застави;
  • протягом 3 років фізична особа не може вважатись такою, що не має бездоганну ділову репутацію.

Отже, в цілому можна зробити кілька висновків.

Ініціювання судової процедури у справі про відновлення платоспроможності фізичної особи згідно нового Кодексу є суто прерогативою боржника, на відміну від банкрутства юридичних осіб. Сама процедура описана досить поверхнево (стандартним шрифтом її обсяг є меншим за 20 сторінок), залишається багато нюансів та деталей, які в Кодексі не прописані та не врегульовані і можна констатувати, що банкрутство розраховане на добросовісного боржника, який сам згоден віддати все своє майно банку і буде співпрацювати з арбітражним керуючим (керуючим реалізацією майна). Наприклад, той факт, що в процедурі затвердження плану реструктуризації, через відсутність в боржника доходів для погашення заборгованості, закрити судове провадження може тільки сам боржник, свідчить про те, що в недобросовісних боржників є можливість приховати будь-яке рухоме майно чи отримувати неофіційні доходи і за їхній рахунок погашати заборгованість. Кредитор у такому випадку не зможе ініціювати закриття провадження у справі.

Також можна зробити висновок, що процедура судового провадження у справі про відновлення платоспроможності фізичної особи не містить жодних таких умов реструктуризації, про які банк (чи інша фінансова установа) не може домовитись з боржником в позасудовому порядку. Скоріше сам Кодекс, після введення його в дію, (нагадаю, це відбудиться 21.10.2019 року) мусить спонукати сторін кредитних правовідносин сідати за стіл переговорів і встановлювати умови погашення кредиту близькі до тих, які пропонує законодавство. В інакшому випадку банк просто втрачає час, а боржник несе додаткові витрати, пов’язані з розглядом справи в суді, до яких можна віднести судовий збір, винагороду арбітражному керуючому (керуючому реалізацією майна), витрати на проведення оцінки і на організацію аукціону та витрати на юридичний супровід судового провадження.

Приклад інших країн, в яких працює механізм застосування до фізичних осіб процедури банкрутства загалом свідчить про те, що таке банкрутство є ефективним, однак в даному плані важливим є якість законодавства, яке регулює цю процедуру та практика його застосування. Як би не було, можливість позбутись боргів тепер є, тому після введення в дію Кодексу потрібно робити розрахунок і, з урахуванням сплачених банку коштів, визначати суму реальної заборгованості, яку можна реструктуризувати відповідно до умов Кодексу і приймати рішення про готовність домовлятись з кредиторами.

Бабенко Юрій, адвокат Адвокатське об’єднання Кравець і партнери для ЮрЛіги

І ще трохи про банкрутство:

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

Арешт акцій, банкрутство або «тихий» відхід: що буде з російськими банками в Україні

Верховний суд дозволив арештовувати акції та конфісковувати майно російських державних банків. У такий спосіб 18 українських компаній, переважно з групи «Приват» Ігоря Коломойського, мають отримати компенсацію за втрачене в анексованому Криму майно. Громадське з’ясовувало, як це судове рішення вплине на роботу тих небагатьох російських держбанків, що залишились в Україні.

Хто має сплатити компенсацію

Рішення Верховного суду стало продовженням і, фактично, легалізувало на території України рішення Третейського суду в Гаазі. Наразі йдеться про компенсацію українським компаніям 159 мільйонів доларів.

Наприкінці 2018 року в Україні залишилося всього три російських державних банки — «ВТБ», «Промінвестбанк» та «Сбербанк». За даними НБУ, станом на листопад 2018 року всі ресурси, що мав «Сбербанк», від коштів у касах та на рахунках клієнтів до наданих кредитів та майна, складали 68,6 мільярда гривень, «Промінвестбанк» — майже 54 мільярди, а «ВТБ» — майже 30 мільярдів гривень. Тобто разом близько 150 мільярдів.

Проте це не означає, що в одну мить компанії-позивачі отримають всю цю суму в якості компенсації.

Що може завадити стягненню

Стягнути з «ВТБ» вже фізично нічого не можливо. Адже з 27 листопада минулого року банк визнали неплатоспроможним, і зараз він перебуває у стані ліквідації. А значить, відповідно до закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», з банку знімають будь-які судові обтяження.

За інформацією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО), якому наразі належать всі активи «ВТБ», станом на 19 грудня балансова вартість активів банку становила 6,8 мільярда гривень, їх оцінювання триває.

«Наразі статус банку змінився, тепер він вже не є російським. Це вже не власність РФ, а власність території, де банк працював. І тепер, відповідно до закону, ми повинні реалізувати майно банку», — пояснює Громадському заступник директора-розпорядника ФГВФО Віктор Новіков.

В «Сбербанку» від коментарів відмовилися, мовляв, поки що рано оцінювати, як постанова вплине на роботу банку. В «Промінвестбанку» (ПІБ) на запити Громадського не відповіли, а телефонна лінія прес-служби банку весь час зайнята.

Цікаво, що про конфіскацію майна ПІБу в Україні говорять уже не вперше. Так, восени були спроби накласти арешт на активи «Промінвестбанку», але тоді після апеляції та довгої судової тяганини банк справу виграв.

В Національному банку зазначили, що не є учасниками цього судового процесу і не готові коментувати деталі справи. «Національний банк буде діяти відповідно до вимог банківського законодавства», — відповіли Громадському в НБУ. 

Що буде далі

Юристи ж відмічають, що поки чітко визначити термін вирішення цієї справи важко. «Можливий арешт акцій вказаних банків, звичайно, значно вплине на їхню діяльність, оскільки, доки арешт буде діяти, банки не зможуть здійснювати юридично значимих дій з власними українськими активами», — зазначив Громадському партнер юридичної компанії «НАКАЗ» Арсеній Салалайко.

«Це звернення, у зв’язку із сумою боргу, може бути навіть підставою для введення тимчасової адміністрації та ліквідації банків. Поки залишається лише чекати, яким чином в подальшому буде виконуватися рішення», — говорить старший партнер адвокатської компанії «Кравець і партнери» Ростислав Кравець.

Джерела Громадського також повідомили, що поки Фонд гарантування не збирається вводити тимчасову адміністрацію в банки. І наразі зрозуміло лише одне — найближчим часом російські банки будуть намагатися максимально спокійно покинути український ринок.

Для цього в них є не так вже й багато часу, адже після публікації постанови буде звернення до виконавчої служби. Далі компанії, які виграли справу, зможуть звертатися за стягненням майна, в першу чергу, зі «Сбербанку» та «Промінвестбанку».

Крім того, якщо врахувати, що більшість майна, яке є в російських банків в Україні — це орендовані приміщення, не виключено, що фінансові установи просто «тихо» здадуть ліцензії та покинуть Україну, лишивши тут решту власності.

Якщо ж піти не вдасться, і банки не зможуть відповісти за своїми зобов’язаннями перед вкладниками, НБУ визнає фінансові установи неплатоспроможними.

Громадське Телебачення

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

Банкрутство по-новому

В кінці лютого група народних депутатів передала для ознайомлення та опрацювання до Верховної ради проект Кодексу України з процедур банкрутства. З огляду на склад ініціаторів законопроекту його прийняття доволі вірогідно але не найближчим часом.

Питання банкрутства дійсно потребують вже давно певного врегулювання і в першу чергу питання банкрутства фізичної особи. Про це свідчить і доволі велика кількість змін до законодавства з 2009 року, що регулює банкрутство і в основному захист кредиторів, повністю ігноруючи захист прав боржників.

Такий підхід, щодо першочергового захисту прав кредиторів, з можливим безкарним зловживанням правами, зберігся і в запропонованому проекті. Як і всі проекти що підготовлені за останні три роки цей також досить неузгоджений та містить певні протиріччя. І як завжди, юридична техніка викладення, свідчить про значну економію коштів при його підготовці.

Варто пригадати, що на сьогоднішній день вже не перший рік у Верховній раді перебуває доволі значна кількість законопроектів які саме направленні на врегулювання низки питань пов’язаних з процедурою банкрутства у тому числі фізичної особи, зокрема це проекти Законів України:

  • «Про внесення змін до деяких Законів України (щодо підвищення ефективності процедур банкрутства)» (реєстраційний №3132-д);
  • «Про реструктуризацію боргів фізичної особи або визнання її банкрутом» (реєстраційний №2353а);
  • «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання процедури банкрутства фізичної особи з метою забезпечення економічної та соціальної стабільності суспільства» (реєстраційний №2714);
  • «Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення процедур банкрутства» (реєстраційний №7448);
  • «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження системи автоматизованого арешту коштів у цивільному та господарському судочинстві» (реєстраційний №3768);
  • «Про реструктуризацію зобов’язань громадян України за кредитами в іноземній валюті, що отримані на придбання єдиного житла» (реєстраційний №4004-д);
  • «Про внесення змін до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» щодо забезпечення реалізації учасниками процесу банкрутства права на справедливий суд» (реєстраційний №7094).

На сьогодні питання банкрутства, а точніше неплатоспроможності юридичної особи та фізичної особи-підприємця врегульовано доволі непогано і не дуже великою кількістю нормативних актів, щоб це питання потребувало кодифікації. Зокрема це питання врегульовано Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Законом України «Про виконавче провадження», Законом України «Про нотаріат», «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Цивільним процесуальним кодексом України.

Запропонований проект нового Кодексу складено з двох частин, точніше Книг, що зовсім не притаманно українському законодавству. Перша книга присвячена, так званому Корпоративному банкрутству, мабуть переписували з англомовної літератури, друга відновленню платоспроможності фізичної особи. Також в проекті передбачені два типи процедур — судова та досудова;

Судова процедура включає в себе: реструктуризація боргів боржника і задоволення вимог кредиторів. Також в процедуру банкрутства введено такий процесуальний інститут, як мирова угода, тобто припинення судового розгляду справи шляхом досягнення домовленості сторонами справи. Хоча і до цього Господарським кодексом одною з процедур, що застосовуються до неплатоспроможного боржника була Мирова угода.

Окремо варто зазначити, що справи про банкрутство фізичної особи мають розглядатися господарським судом за місцем проживання фізичної особи, що на мою думку зробить і так недоступним правосуддя до досить значної верстви населення. Автори законопроекту мабуть забули, що господарські суди розташовані виключно в обласних центрах, а з врахуванням безглуздого об’єднання судів, територіально-адміністративної реформи, відстань до суду може складати сотні кілометрів. Тому сама кодифікація і передача розгляду питань банкрутства або відновлення платоспроможності фізичних осіб до господарських судів виглядає досить не обґрунтованою.

Проектом запропонована обов’язкова участь арбітражного керуючого у справі про банкрутство, що на мою думку містить в собі певні корупційні ризики та свідчить про зацікавленість авторів у введенні чергової монополії в судах та практичного обмеження права на захист з огляду на кількість справ що будуть розпочаті після набрання цим законопроектом сили.

За законопроектом арбітражний керуючий — фізична особа, призначена господарським судом у встановленому порядку в справі про банкрутство як розпорядник майна, керуючий санацією, керуючий реструктуризацією або ліквідатор з числа осіб, які отримали відповідне свідоцтво і внесені до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України. Тобто має проводити всі процедури.

Одна і та ж особа може здійснювати повноваження арбітражного керуючого на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство.

Введено поняття значні правочини (договори) — правочини (договори) щодо розпорядження майном боржника, балансова вартість якого перевищує один відсоток балансової вартості активів боржника на день укладення правочину (договору). Таке визначення дає можливість для зловживання при банкрутстві великих підприємств.

Право на звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство мають боржник, кредитор.

Безспірні вимоги кредиторів — грошові вимоги кредиторів, підтверджені боржником, або судовим рішенням, що набрало законної сили, або постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. До складу цих вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.

Таке формулювання дає досить широкі можливості для початку процедури банкрутства.

Крім того, новим Кодексом передбачено, що матеріали справи, в якій стороною є боржник щодо майнових спорів з вимогами до нього та його майна, провадження у якій розпочато до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи.

Фактично такий підхід дає безмежні можливості для зловживань зі складом суду та порушень при розгляді справ.

Черговим досить спірним моментом Кодексу передбачено обов’язок боржника звернутися в місячний строк до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство у разі виникнення задоволення вимог одного або кількох кредиторів яке призведе до неможливості виконання грошових зобов’язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності). Таке формулювання може знищити всі працюючи підприємства України.

Що стосується банкрутства фізичної особи, то як вже зазначалось, участь арбітражного керуючого є обов’язковою. Безпосередньо грошова винагорода арбітражного керуючого у справі про банкрутство визначається у розмірі:

1) п’яти мінімальних заробітних плат за проведення процедури реструктуризації боргів боржника та трьох мінімальних заробітних плат за проведення процедури погашення вимог кредиторів;

2) п’яти відсотків від стягнутих з третіх осіб на користь боржника грошових коштів та трьох відсотків від вартості реалізованого майна в процедурі реструктуризації боргів боржника або погашення вимог кредиторів.

Також суд за заявою арбітражного керуючого або кредитора правочини (договори) фізичної особи, пов’язані з відчуженням або передачею іншим способом майна заінтересованим особам щодо боржника протягом року до відкриття провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними. Такий підхід дає безмежні можливості для зловживань та рейдерських захоплень і є неприпустимим.

Крім того суду надано право, а не обов’язок право зупинити провадження у справі про банкрутство для вирішення у встановленому законом порядку питання щодо спадщини фізичної особи. Такий підхід також дає широкі можливості для зловживань.

Цікаво, що Кодексом не встановлена сума боргу для юридичних осіб, яка є підставою для початку процедури банкрутства. У свою чергу для фізичних осіб справа про банкрутство відкривається господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника – фізичної особи сукупно становлять не менше ста мінімальних розмірів заробітної плати, а до боржника фізичної особи-підприємця – не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом двох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Кодексом передбачена низка підстав коли боржник має право та зобов’язаний звернутись до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство. Зокрема боржник зобов’язаний у разі втрати єдиного джерела доходів, тяжкого захворювання, що перешкоджає виконанню своєї професійної чи іншої діяльності та інших обставини, що можуть істотно вплинути на виконання грошових зобов’язань боржника, який має непогашені кредити та іншу заборгованість.

Фактично наразі 99,9% позичальників що отримали валютні кредити зобов’язані звернутись з відповідними заявами для початку процедури банкрутства. При цьому у разі невиконання боржником вимоги щодо обов’язкового подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство це тягне за собою незастосування до боржника положень цього Кодексу щодо звільнення від боргів.

Доволі сумнівною виглядає норма за якою господарський суд за клопотанням кредитора або з власної ініціативи може прийняти рішення про тимчасову заборону без дозволу суду виїжджати за кордон на період розгляду справи у суді.

Повним безглуздям виглядає норма в якій зазначено, що не підлягають реструктуризації чи прощенню (списанню) борги за кредитами, отриманими боржником на відпочинок, розваги, придбання предметів розкоші, а також борги, які виникли з участі боржника у азартних іграх, парі тощо. Це свідчить про непрофесійну і досить поверхневу підготовку цього Кодексу.

Чергова корупційна норма яка взагалі може поставити нанівець всю процедуру банкрутства дає право суду за вмотивованим клопотанням боржника та інших учасників провадження у справі про банкрутство, виключити зі складу ліквідаційної маси майно боржника, на яке згідно з законодавчими актами України може бути звернено стягнення, але воно є необхідним для задоволення нагальних потреб боржника та його сім’ї.

Щодо наслідків для фізичної особи закриття провадження у справі про банкрутство то і тут не обійшлося без казусів. Зокрема Фізична особа не звільняється від подальшого виконання вимог кредиторів після завершення судових процедур у справі про банкрутство та обов’язку повернення непогашених боргів щодо:

1) відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров’ю громадян;

2) стягнення аліментів;

3) інших вимог, які нерозривно пов’язані з особистістю фізичної особи.

Таким чином, наприклад, за договорами поруки особа не звільняється від взятих на себе зобов’язань.

Кодексом передбачені певні бмеження, що встановлюються щодо осіб, які були визнані банкрутом, зокрема це заборона протягом п’яти років після визнання боржника банкрутом брати на себе зобов’язання за договорами позики і кредитними договорами, а також укладати договір поруки, передавати майно у заставу без зазначення цього факту.

Також протягом п’яти років після визнання фізичної особи банкрутом ця особа повинна зазначати цей факт при реєстрації себе фізичної особи — підприємця. Окрім цього, протягом зазначеного строку фізичні особи, визнані банкрутом, не можуть займатися незалежною професійною діяльністю, в якості адвокатів, приватних нотаріусів, арбітражних керуючих, приватних виконавців тощо. Остання заборона фактично є неконституційною і порушує права громадян на працю.

Наприкінці, пропонується внести відповідні зміни до:

  • Господарського кодексу України в частині процедур, що застосовуються до неплатоспроможного боржника, виключивши мирову угоду. Хоча доречним було зазначити, що вона відбувається на підставі Закону чи Кодексу, що знову ж таки вносить певні суперечності між законодавчими актами;
  • Цивільного кодексу України. Додано можливість банкрутства фізичної особи, спрощено процедуру поділу цілісного майнового комплексу, що може призвести до зловживань, додані не потрібні умови при переведенні боргу замість заміни боржника у зобов’язанні;
  • Господарського процесуального кодексу та Цивільного процесуального кодексу. Введено опис процедури та системи автоматичного арешту і виконання ухвали про забезпечення позову, що на мою думку у зв’язку з застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи є не виправданим;
  • Закону України “Про іпотеку”. Прибрана можливість добровільно визначити вартість іпотеки, а також визначення її за оцінкою, що призведе до значних зловживань;
  • Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Прибрана можливість реєстрації підприємства як єдиний майновий комплекс, що також призведе до зловживань та захоплень підприємств;
  • Закон України «Про виконавче провадження». Прибрана підстава повернення виконавчого документу у разі визнання боржника банкрутом, вводиться система автоматизованого арешту коштів, що на мою думку також включає певні корупційні ризики та непотрібні бюджетні затрати, змінені підстави зупинення і закінчення виконавчого провадження;
  • Закон України «Про банки та банківську діяльність». Додано за не зовсім зрозумілих причин ще одна підстава для розкриття банківської таємниці, а саме суддям на підставі ухвали про забезпечення позову та про заміну одного способу забезпечення позову іншим, а також державним та приватним виконавцям;
  • Закон України «Про нотаріат». Прибрана підстава видачі свідоцтва про право власності у разі придбання нерухомого майна, яке було предметом застави (іпотеки) та додано підставу видачі свідоцтва про придбання нерухомого майна на підставі акту про передання права власності на нерухоме майно;
  • Закон України «Про страхування». Зазначено про страхування цивільно-правової відповідальності тепер виключно арбітражного керуючого;
  • Закон України «Про фінансову реструктуризацію». Додано статтю про спеціальні положення, пов’язані з досудовими процедурами санації.

Узагальнюючи запропонований Кодекс можна дійти висновок про відсутність необхідності саме таким чином врегульовувати питання банкрутства. Законопроект містить дуже велику кількість норм за допомогою яких є широкі можливості для рейдерських захоплень і зловживань. На мою думку його прийняття може призвести до великих ускладнень працюючим підприємствам і дасть змогу шахраям безкарно ошукувати громадян.

На жаль народні обранці все це не врахували при його підготовці. На мою думку достатньо прийняти окремий Закон щодо врегулювання питання банкрутства фізичних осіб що дасть змогу відкрити великий економічний потенціал України і вивести значні кошти з тіньового обігу.

Ростислав Кравець

Адвокат, старший партнер

Адвокатської компанії Кравець і партнери для Юрлиги

Адвокатская компания Кравец и Партнеры