Архив за месяц: Октябрь 2019

Как накажут депутата и ее подругу за угрозы президенту

Основания для уголовного дела есть, но доказать угрозы не удастся.

«Они тебя подорвут», «надо мочить в сортирах», «там и обстрелы бывают случайные». Минимум три варианта смерти для президента от рук ветеранов АТО придумали волонтер Маруся Зверобой и народный депутат София Федина, заседая во львовском кафе «На бамбетлі». Видеоролик, выложенный в Сеть, вызвал кучу эмоций — от веселого восхищения до искреннего возмущения. Замглавы фракции «Слуги народа» в парламенте Александр Корниенко даже заявил о готовности обратиться в правоохранительные органы, намекая, что в высказываниях девушек может быть состав преступления. В Уголовном кодексе как-никак есть статья «Угроза или насилие в отношении государственного или общественного деятеля», и первая часть начинается с угроз президенту.

Они говорили конкретные вещи 

Высказывания барышень стали реакцией на перепалку Владимира Зеленского с ветераном «Азова» во время визита в Золотое. Президент в роли главнокомандующего вынуждал добровольцев сдать оружие и не препятствовать разведению войск. Говорил резко и без особого пиетета, который считается должным в обращениях к участникам боевых действий. 

Федина со Зверобой вступились за ветеранов со всей женской страстью. Маруся обозвала президента «гопником», «гнидой промосковской», заявила, что его «точно подорвут» и даже обещала «поговорить лично». Федина подлила масла в огонь, напомнив, что президент — не бессмертный.

— Женщины говорили достаточно конкретные вещи, они пытались оказать давление на президента. Считаю, что основания для возбуждения уголовного дела есть, — говорит старший партнер адвокатской компании «Кравец и партнеры» Ростислав Кравец. — Угрозы звучали, в частности, из уст народного депутата. Если производство откроют, это повод, чтобы лишить Федину иммунитета.

Юрист отмечает, что для возбуждения дела вовсе не требуется кому-либо писать заявление. Скандал попал в публичную плоскость, следствие можно начать на основе публикаций в СМИ.

Если за угрозу или насилие в отношении простого гражданина грозит максимум два года лишения свободы, то затронувший покой президента может загреметь на нары на срок до пяти лет. Вот только доказать такое преступление чрезвычайно сложно, считает бывший заместитель генерального прокурора Алексей Баганец.

А в суде скажут, что пошутили

— Открыть уголовное производство можно по любому поводу. Но чтобы подтвердить прямой умысел, нужно провести лингвистическую экспертизу. А на суде, если до этого дело дойдет, человек скажет, что он пошутил.  

Также следует дать оценку степени психологической травмы, которую понес в результате угроз пострадавший. А президент вряд ли скажет, что несколько дней боялся вылезти из-под одеяла, и предоставит медсправку о приступе паранойи. 

— Если бы девушки держали гранату, то каким-то образом подтверждали бы свои намерения, а в данном случае ничего, кроме слов, нет, — отмечает Алексей Баганец.

Еще один интересный момент: кто будет заниматься щекотливым вопросом? По закону это подследственность полиции, но участие народного депутата требует работы Госбюро расследований. Как стало известно «КП» в Украине», в обоих ведомствах сейчас уповают на то, что скандал получит продолжение только в соцсетях: поговорят и забудут. 

Комментарий политолога

— Думаю, что уголовного дела скорее не будет. Значение имеет пол фигуранток скандала. Если бы речь шла о мужчинах, другой вопрос. А тяжба с женщинами не добавит очков в рейтинг президента, — считает политолог Николай Спиридонов. 

Тем временем 

С Порошенко все серьезно: расследуют

С весны 2018 года полиция Запорожской области расследует уголовное производство по факту угроз убийством тогдашнему президенту Петру Порошенко. Таинственное письмо в АП пришло по электронной почте от некого «Ангела Тот». Самого его, как надо понимать, разыскать не удалось, но личность установили, опросили родственников и знакомых. 

Мать, отец, брат, соседка рассказали, что «ангел» является психически нездоровым человеком, пытался лечиться, но безнадежно. От врачей отказался, дверь никому не открывает и ни с кем не общается, боится людей, будучи уверенным, что за ним следит СБУ. 

Тем не менее по делу была проведена экспертиза и значительное, как сказано в судебном решении, количество следственных действий. Более того, целый комплекс еще предстоит провести, поэтому 9 сентября сего года Орджоникидзевский суд Запорожья продлил сроки расследования до 10 февраля 2020 года.

Что известно об участницах скандала

Маруся Зверобой активная участница Майдана и АТО. Была награждена орденом Народного героя Украины.  В мирное время носила имя Елена, известна как дизайнер, издатель, увлекается геральдикой.

В «Фейсбук» Маруси сказано, что она работает в Отдельном разведывательном батальоне десантно-штурмовых войск ВСУ, была руководителем инструкторского подразделения «Марусины медведи» в компании «ВДВ», работала в Бригаде быстрого реагирования Нацгвардии.

Вот что пишут о Маруси (Зверобой – это ее позывной) на сайте «Ветераны.ua«:

«Вместе со своим мужем, которого увидела после Майдана и  сразу же окрестила Медведем, Маруся организовала полигон начальной военной подготовки под Киевом. Ей доверились множество волонтеров, поскольку у них на глазах, продукты и амуниция отвозилась к труднодоступным позициям… В то же время волонтеры, инструкторы собирались у Маруси на полигоне и тренировали всех желающих».

София Федина  прошла в Верховную Раду под №5 партии Петра Порошенко «Европейская солидарность». Она уроженка Львова, певица, телеведущая. По образованию Федина политолог-международник, кандидат политических наук, доцент кафедры международных связей и дипломатической службы Львовского национального университета имени Ивана Франко. Автор ряда научных статей. Также Федина является членом Президиума мировой федерации  украинских лемковских объединений, членом Международной организации молодых ученых политологов и еще ряда общественных организаций.

Во время Майдана вместе с вокалистом группы «Хочу Ще» была ведущей львовского Майдана. С марта 2014 года волонтер АТО.

Валерия Чепурко, КП в Украине

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

Вигорання юристів: як розпізнати та запобігти?

Що являє собою емоційне вигорання?

Кілька місяців тому Інтернетом прокотилася новина – Всесвітня організація охорони здоров’я вперше офіційно визнала синдром емоційного вигорання — хворобою. В подальшому дана інформація була спростована, зокрема, колишня В.о. міністра охорони здоров’я України Уляна Супрун на своїй сторінці у Фейсбук 04.06.2019 року вказала: «Вигорання — не хвороба. Ні, Всесвітня організація охорони здоров’я не визнавала вигорання хворобою, як ви могли десь прочитати. Що ж сталося насправді? На асамблеї World Health Organization (WHO) оновили Міжнародну класифікацію хвороб. У ній вигорання входить до категорії факторів, які впливають на стан здоров’я або контакт зі службами системи охорони здоров’я. http://bit.ly/2Kt06im.»

Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) на своєму Інтернет-сайті уточнює та роз’яснює: 28 травня 2019 року в 11-ий варіант Міжнародної класифікації хвороб (МКХ-11) було включено професійний синдром емоційного вигорання (Burn-out). Даний синдром не класифікується як медичний стан.

Емоційне вигорання віднесено до розділу «Фактори, що впливають на стан здоров’я або контакт зі службами системи охорони здоров’я». У цьому розділі описані причини звернень пацієнтів за медичною допомогою. Дані причини не класифікуються як хвороби або стан здоров’я.

При цьому, ВООЗ зазначає, що емоційне вигорання не є нововведенням, і відзначалося також і в МКХ-10, проте, в МКХ-11 визначення даного поняття є більш розширеним та деталізованим. Емоційне вигорання безпосередньо стосується роботи, і у ВООЗ відзначає, що цей термін не варто застосовувати щодо інших сфер життя.

Проте, у будь-якому випадку, не зважаючи навіть на те, що емоційне вигорання не класифікується як хвороба, його вплив на здоров’я людини не можна ігнорувати.

Згідно визначення МКХ-11, емоційне вигорання – це синдром, який розуміється як результат хронічного стресу на робочому місці, який не вдалося успішно подолати.

Основними ознаками вигорання є:

— втрата енергійності, поява відчуття виснаження;

— зростання психологічної віддаленості від власної роботи або почуття цинізму чи негативізму відносно роботи;

— зниження працездатності.

Специфіка емоційного вигорання у юристів

Емоційне вигорання безпосередньо пов’язане із роботою, що характеризується не просто надмірною завантаженістю, а тривалим та значним стресом. Частіше за все, синдром емоційного вигорання відноситься до професій, які передбачають постійний контакт з людьми – лікарі, вчителі, психологи.

До так званої «групи ризику» входять і юристи. Ні для кого не секрет, що це одна з найстресовіших професій у світі. Робота в постійному напруженні майже завжди призводить до емоційного, а часто і до фізичного виснаження, і в результаті виникають проблеми зі здоров’ям. Якщо ж людина досить тривалий час живе в режимі постійного стресу, то неминуче настає синдром вигорання.

Професійна діяльність юристів полягає у передбаченні проблем інших людей та надання їм кваліфікованої допомоги і підтримки. Крім тиску самої професії (велика кількість конкурентів, прагнення виграти справу, постійно діючі терміни, необхідність підтримувати клієнтів), юристи також несуть відповідальність за справу кожного клієнта (вплив результату справи на імідж компанії, витрати клієнта, гнів і незадоволення клієнтів, звернення клієнта зі скаргами до керівництва).

Інколи здається, що робота юриста є такою, що ніколи не завершується. Строки часто встановлюються зовнішніми факторами (керівництвом, іншими юристами, клієнтами, судами). Тобто, якби ретельно ви не планували свій вільний час, на нього все одно впливають зовнішні чинники.

Крім того, професійна юридична діяльність полягає у щоденному спілкуванні з людьми. При чому, це спілкування відбувається водночас як при особистих зустрічах, так і по телефону, Скайпу, електронною поштою чи з використанням «месенджерів».

В сучасних умовах глобалізації методів поширення інформації у суспільстві формується думка, що адвокат (юрист) повинен бути на зв’язку з клієнтом 24 години на добу незалежно від місця його перебування – робота, дім, інша країна і т. д. Зростання швидкості передачі інформації формує у людській свідомості бажання якнайшвидшого одержання відповіді на питання. А клієнти все частіше вимагають швидкого реагування на їх проблеми.

І ось вже виникає ситуація, коли юрист не полишає свого телефону, навіть на відпочинку, вихідних, в неробочий час. Погодьтеся, досить важко утриматися від прочитання електронної пошти навіть пізно ввечері, коли ваш телефон «сповіщає» про це. Отже, в результаті маємо замкнене коло, коли юрист не може відволіктися від робочих питань, жертвуючи при цьому власним вільним часом, відпусткою, емоційним та фізичним відпочинком.

Стадії, симптоми та причини емоційного вигорання

Науковці, які вивчають синдром емоційного вигорання стверджують, що він має стадіальний характер, а саме:

  1. спочатку відзначається висока енергійність внаслідок високої позитивної установки на виконання професійних завдань.
  2. наступним з’являється відчуття втоми.
  3. і нарешті приходить розчарування та втрата інтересу до власної роботи.

Ці стадії є загальним для емоційного вигорання незалежно від виду професії.

Важливо пам’ятати, що емоційне вигорання не потрібно плутати із втомою. Втома є звичним процесом людського організму. При втомі, поживна їжа та достатня кількість сну допоможуть відновити сили та працездатність. При емоційному вигоранні цього не достатньо.

Симптоми при емоційному вигоранні:

а) при вигоранні працівник частіше допускає помилки в роботі, йому (їй) важко сконцентруватися, погано сприймається інформація, підвищується відчуття тривоги;

б) симптоми схожі на депресію: порушення сну, емоційна нестабільність, поганий настрій, цинізм по відношенню до роботи та колег;

в) при вигоранні працівники вже не можуть повноцінно виконувати роботу, почуваються емоційно виснаженими. Часто з’являються і фізичні симптоми: головний біль, запаморочення, прискорене серцебиття.

Варто відзначити, що особливо негативний наслідок для професійних юристів при вигоранні є те, що вони починають мислити стандартно (стереотипно), все частіше вдаються до «старих» схем вирішення питань, сподіваються, що проблему буде вирішено з мінімальними затратами зусиль. При цьому, юристи стають беземоційними по відношенню до своїх клієнтів, що шкодить роботі, оскільки юридична допомога полягає також в підтримці свого клієнта.

З чим же пов’язане емоційне вигорання?

  • Значне завантаження на роботі. Відомим є той факт, що якщо проводити на роботі по 15-18 годин, то рано чи пізно ця робота почне набридати, а з часом навіть стане нестерпною. Саме таким важливим є емоційно перелаштовуватися вдома на неробочу обстановку: читати книги, слухати музику, спілкуватися з рідними.
  • Неможливість приймати самостійні рішення. Чим менше свободи щодо вирішення робочих питань має працівник, тим менше він відчуває свій влив на вирішення важливих питань у компанії. В такому випадку, навіть, велика заробітна плата на буде приносити задоволення. Адже, як правило, юристу важливо розуміти, що він бере участь у відновленні справедливості та приносить користь суспільству.
  • Придушення негативних емоцій. Якщо постійно подавляти в собі негативні емоції, то рано чи пізно вони призведуть до виникнення стресу і можуть спровокувати вибух цих емоцій в тому місці чи ситуації, де їх не повинно було б бути. Це не означає, що потрібно постійно виплескувати ці емоції на робочому місці – кричати, влаштовувати істерики чи плакати. Продуктивнішим буде знайти можливість іншу позбуватися цих емоцій, переживати їх без шкоди для роботи. Наприклад, заняття спортом, катання на велосипеді, масаж, прогулянки на свіжому повітрі.

Відсутність балансу між роботою та особистим життям. Коли більшість часу приділяєш роботі, то часу на особисте життя майже не залишається. Це може призводити до конфліктів з близькими людьми. Такі люди часто пропускають сімейні свята, дні народження дітей і т. д. Відповідно це не дуже сприяє гармонійному середовищі у сім’ї.

Попередження та подолання емоційного вигорання

  • розставляємо пріоритети – необхідно визначити, які завдання є важливим і першочерговими, а які можна відкласти;
  • привчаємо клієнтів до культури ділового спілкування – чітко окреслюємо межі спілкування. Досить часто ефективним є не відповідати миттєво на повідомлення чи листи, оскільки тим самим ми привчаємо клієнтів до швидкого реагування у будь-якій ситуації.
  • зменшуємо кількість месенджерів на телефоні – залишаємо кілька основних – решту видаляємо;
  • намагаємося не працювати понаднормово, робимо перерви між проектами;
  • приділяємо достатньо часу для сну та відпочинку;
  • за потреби звертаємося до психолога чи психотерапевта – коли виникає розуміння, що самотужки подолати емоційне вигорання не вдається, краще звернутися до спеціаліста.

Окрім того, що емоційне вигорання завдає шкоди самому юристу, це має також негативний вплив на роботу всієї фірми. Синдром вигорання «створює» неактивних, нещасливих, беземоційних юристів. Тому, досить часто працівник звільняється з роботи раніше, ніж він це планував. Отже, вищезазначені поради повинні враховуватися і роботодавцями задля збереження комфортного середовища в компанії.

Відомі юристи також радять почати займатися активним відпочинком, спортом, що може слугувати профілактикою емоційного вигорання.

Психологи зазначають: для того, щоб не допустити емоційне вигорання чи посилення вже існуючого синдрому варто спробувати знову віднайти пристрасть до роботи, знайти новий стимул та нові джерела сили. Адже всі можуть пригадати той запал, енергію, яку відчуваєш на початку своєї кар’єри.

Особливістю вигорання є те, що воно здатне повторюватися, тому таким важливим є вміння розпізнавати його симптоми, не допускати їх, а також мати схему дій, щоб подолати його.

Насамкінець хотілося б зазначити, так чи інакше юристи відіграють важливу роль в демократичному суспільстві. Отже, проведення боротьби з емоційним вигоранням та його профілактикою, ми можемо не лише допомогти конкретній людині, але й змінити світ на краще.

Адвокат, Адвокатське об’єдання «Кравець і партнери»

Бабенко Яна

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

Спонсоры пророссийской пропаганды: кто платит деньги телеканалам Медведчука?

На шестом году после аннексии Крыма и оккупации Донбасса в Украине продолжают работать телеканалы, активно занимающиеся пророссийской пропагандой.

К тому же, у них получается привлекать рекламные бюджеты украинского и международного бизнеса. Цензор.НЕТ провел мониторинг эфирного времени этих телеканалов, чтобы определить, какие компании считают нормальным размещать рекламу в их эфире.

В пятницу, 25 октября, около ста пятидесяти активистов националистических общественных организаций провели пикет под редакцией телеканала «112 Украина». Цель акции они озвучивали следующую: побудить власти принять меры по прекращению вещания телеканала, который «транслирует пророссийскую пропаганду».

Участники акции держали плакаты «Нет ретрансляции враждебной российской пропаганды на украинских каналах», «Российская пропаганда – это пули, они убивают!», «Телевидение без отступников и врагов Украины». По их словам, акция является бессрочной и направлена не только против «112 Украина», но и всех пророссийских телеканалов.

Как известно, в холдинг «Новости» входят телеканалы «112», NewsOne и ZIK. Согласно мониторингу, проведенному изданием «Детектор медиа», именно они чаще всего распространяют месседжи, созвучные с кремлевской пропагандой.

Холдинг «Новости» формально принадлежит бизнесмену и политику Тарасу Козаку, нардепу от партии «Оппозиционная платформа — За Жизнь» и ближайшему соратнику Виктора Медведчука, которого и называют реальным собственником. В октябре 2018 года Козак приобрел телеканал NewsOne, в декабре 2018 — телеканал «112 Украина». Смена собственника телеканала ZIK произошла летом 2019 года.

По данным «Детектор Медиа», после закрытия сделок телеканалы начали демонстрировать изменение редакционной политики: нарушение журналистских стандартов, продвижение интересов Кремля и «оппозиционной платформы — За жизнь», отрицание российской агрессии и обвинения Украины в том, что она «разожгла войну» и другие. Тонкая грань между «антиукраинский» и «оппозиционный» позволила собственнику каналов обходить требования регулятора и даже заручаться поддержкой международных организаций, журналистских объединений, подавая претензии украинских правоохранительных органов как наступление на свободу слова. «Эти манипуляции могут выглядеть убедительными для людей, которые не владеют украинским контекстом, в том числе и иностранных политиков, дипломатов и общественных деятелей», — констатируют в ДМ.

Однако для многих живущих в Украине людей позиция телеканалов холдинга «Новости» выглядит однозначно. Поэтому сотрудничество с ним может быть расценено как осознанная поддержка пророссийских сил в Украине.

При этом нужно отметить, что телеканалы Козака-Меведчука не занимают топовых позиций в Украине, которые хоть частично если не оправдали, то объяснили сотрудничество с ними. Так, по данным Индустриального телевизионного комитета , в рейтинге ТОП-каналов за сентябрь 2019 года: возраст 18-54, города 50+, Канал 112 находится на 17-м месте с долей менее 1%, NewsOne – на 24-м с долей около 0,5%, Канал Z(ZIK) – на 32-м, с долей около 0,3%. Однако в сегменте новостных каналов они занимают лидерские позиции.

ТВ –реклама — самый большой сегмент рекламного рынка, а рекламные поступления — основной источник дохода для телеканалов. По данным Всеукраинской рекламной коалициив 2018 году объем рынка телерекламы, которая, несмотря на бурное развитие digital все еще остается самым массовым и беспрецедентно-эффективным по возможности достучаться до потребителя каналом, составил 9,269 млрд гривенПо итогам 2019 года ВАК прогнозирует рост ТВ-сегмента на 24%, до 11,5 млрд гривен. Весь рекламный рынок по итогам года составит около 1 млрд долларов.

Часть этих денег достаются телеканалам, которые, по мнению многих украинцев, реализуют недружественную украинскому государству политику.

Стоимость рекламы в холдинге «Новости» отражает позиции телеканалов в рейтинге и составляет несколько сотен гривен/секунда в зависимости от времени вещания – дешевле всего ночное время, с часу до 6 утра, а также зависит от условий конкретного контракта и объема купленного времени. Продажей рекламы занимаются профильные отделы на телеканалах – несмотря на общую формально структуру холдинга, они не объединены в единый сейлз-хауз, как это сделано, например, в медиагруппе Виктора Пинчука. Презентативны расценки на политическую рекламу: на ZIK она стоила 250-300 гривен/секунда, на NewsOne 340 -650 грн/сек, «112 Украина» – до 150грн/сек. Для сравнения политическая реклама в прайм-тайм на телеканале «Украина» стоила 5658 грн/сек. Тем не менее, это живые деньги, которые пополняют кассу этих телеканалов.

Автор провел мониторинг (он охватывал как будние, так и выходные дни в последнюю неделю сентября) рекламных блоков на телеканалах Козака-Медведчука, чтобы определить их крупнейших рекламодателей. Можно сказать, что эти компании опосредованно поддерживают пророссийскую риторику, деля свои рекламные бюджеты между этими площадками. Ниже – результаты нашего исследования.

Отметим, что по данным Всеукраинской рекламной коалиции, по итогам прошлого года крупнейшими рекламодателями на ТВ были транснациональные корпорации Procter&Gamble, L’Oreal, Nestle (LoNe) и украинская корпорация «Фармак». Этих компаний нет в числе рекламирующихся на площадках холдинга «Новости». Среди рекламодателей телеканалов Медведчука мало компаний первого эшелона, транснациональных корпораций и лидеров на своих рынках. Но есть исключения.

Миллион на войну

Общая сумма рекламных платежей, исходя из интенсивности рекламы и расценок, составляет 1-1,5 млн гривен ежемесячно. Наиболее маргинальный в части рекламодателей – телеканал NewsOne. Его основные коммерческие спонсоры, по количеству выкупленного рекламного времени выглядят так:

MARAPHON BET твій світ спорту — 41,6%

Мережа хімчисток у Києві «Цех» — 10,4%

Державна лотерея ТОТО «Парі-Матч Спорт» — 41,6%

Также в эфире присутствовало промотирование матча Динамо – Дніпро-1 29.09 на НСК «Олимпийский».

На телеканале 112 также рекламируются беттинговые (принимающие ставки на спорт. – ред.) компании, однако в целом перечень рекламодателей более пестрый и более равномерно распределен по времени в эфире.

АТ «Укрбудінвестбанк» 19%

«ВОЛЯ» интеренет и телевидение 21,3%

Представительство клиники»ACIBADEM» (Турция) 17%

Гранд-шоу Михаила Поплавского «Я — українець» 10,6%

Державна лотерея ТОТО «Парі-Матч Спорт» 17%

Как и на NewsOne, промотируются конкретные спортивные события — тот же матч

«Динамо – Дніпро-1» 29.09 и Квалификационный матч к ЕВРО 2020 11.10.

В числе рекламодателей телеканала ZIK обнаружились известные бренды и компании. Возможно, это связано с тем, что этот телеканал последним вошел в орбиту Козака-Медведчука когда у рекламодателей могли были заключены невозвратные контракты, которые канал продолжает вырабатывать.

Учитывая, что о сделке стало известно в середине года, это вполне правдоподобная версия, так как большие рекламные бюджеты распределяются еще в конце предыдущего года. Терять ли деньги ради выражения проукраинской позиции, прекращая рекламу на канале, каждый бренд решает для себя сам.

Кофе Jacobs Monarch 3 в 1 15,7%

Державна лотерея ТОТО «Парі-Матч Спорт» 16,7%

Стрепсилс® (Strepsils®) 9,9%

НУРОФЄН® 9,4%

Презервативы | Durex 9,3%

Гевискон® (Gaviscon®) 8,8%

«ВОЛЯ» інтернет і телебачення 5%

Vanish Gold для білого 5,8%

Cilit Bang антиналіт 7,6

Сир «Пирятин» 7,1

Гранд-шоу Михаила Поплавского «Я — українець» 3,5%

Итак, помимо полумаргинальных структур, среди рекламодателей каналов Козака-Медведчука есть известные компании и бренды.

Зять Тимошенко и кофе Jacobs Monarch

Особенно примечательно присутствие в перечне «Укрбудінвестбанка», на который в исследуемый период пришлось 19% времени показа рекламы на телеканале 112.

Его совладельцы, как указано на сайте, Светлана Демьяненко (53%) и Артур Чечеткин (46,3%). Последний является зятем Юлии Тимошенко и отцом ее внучки. Он стал совладельцем банка в середине 2016 года. Прошлый владелец финучреждения — основатель корпорации «Позняки-жилбуд» Нвэр Мхитарян.

Кофе Jacobs Monarch – один из топовых продуктов компании Jacobs Douwe Egberts, в которою этот бренд были передан корпорацией Mondelēz International.

Медицинские препараты – средства от боли в горле Стрепсилс, болеутоляющее Нурофен, таблетки для пищеварения Гевискон контрацептивы Durex выпускаются зарегистрированной в Великобритании компанией Reckitt Benckise. Ей же принадлежат бренды товаров для дома Vanish и Cilit.

Сыр «Пирятин» производится на Пирятинском сырзаводе, входящем в холдинг «Молочный альянс».

В компаниях обычно объясняют, что при принятии решений о месте размещения рекламы руководствуются исключительно потребностями клиентов и их запросами на определенный контент. «В рамках маркетинговой и коммуникационной стратегии реализуются рекламные кампании, а креативные и медийные партнеры, реализующие их, выбираются на тендерной основе и они же и определяют пул телеканалов с высокой аффинити к целевым аудиториям, — сообщала Воля в комментариях СМИ. — Со всеми телеканалами у нас договорные отношения исключительно на прозрачной коммерческой основе».

Никто не виноват

Несут ли компании-рекламодатели помимо моральной, юридическую ответственность за финансирование телеканалов, которые, по мнению многих граждан Украины, ведут антиукраинскую политику? Если коротко – то нет. «Какой-либо ответственности рекламодателей за размещение рекламы на каналах официально осуществляющих свою деятельность нет, — говорит Ростислав Кравец, управляющий партнер адвокатской компании «Кравец и партнеры». — Рекламодатель вправе сам выбрать канал и ориентироваться на ту аудиторию, которая его смотрит».

Он напоминает, что эти каналы официально осуществляют свою деятельность на территории Украины. «Кроме того, те же транснациональные компании размещают свою рекламу и на каналах страны агрессора, за что также они не могут и не несут ответственность в Украине», — подчеркивает он.

По словам Кравца, для рекламодателей такой ответственности не предусмотрено, и они даже теоретически не могут быть привлечены к ответственности за демонстрацию своей рекламы на любом информационном канале, если сама реклама соответствует и не нарушает нормы законодательства страны, где она демонстрируется.

Дмитрий Критченко, для Цензор.НЕТ

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

Аліменти по-новому: боржникам доведеться платити більше

Велика палата Верховного суду змінила порядок нарахування пені за несвоєчасну сплату аліментів.

«Раніше боржника штрафували за конкретний місяць. Закрити заборгованість він міг через 2 роки. Тепер пеню нараховуватимуть за весь період прострочення платежу до моменту повного погашення всіх боргів по аліментах», — пояснив Gazeta.ua адвокат Ростислав Кравець.

За його словами, пеня, як і раніше, становитиме 1% від суми заборгованості. Однак через нові правила боржникам доведеться платити більше.

«Якщо один з батьків не платив грошей на дитину протягом кількох місяців, то пеню нараховуватимуть на весь розмір несплачених аліментів за кожен день прострочення, а не за кожен окремий місяць», — наголошує Кравець.

Торік у лютому посилили санкції для неплатників аліментів. Через заборгованість їм заборонили виїжджати за кордон, керувати авто, користуватися зброєю.

«Це стимулювало недобросовісних батьків покрити борги та вчасно виплачувати аліменти. Щоправда були ті, на кого драконівські санкції не вплинули. Це стосується боржників, які не те, що аліменти, вони себе утримувати не можуть. Більшість з них ніколи не була за кордоном. А ті, хто поїхав, то навряд чи повернуться», — каже адвокат.

Він додає, що боржники часто відмовляються виконувати норми закону.

«Наприклад, через борги людину позбавили водійських прав, а вона на власному авто привозить до колишньої дружини виконавців судових рішень, щоб отримати допуск до дитини. Це абсурд», — підсумовує Кравець.

Маргаріта ДИКАЛЮК

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

Ефективність конституційної скарги в розумінні Верховного Суду

Не так давно в Україні з’явився інститут конституційної скарги і так сталося, що громадяни активно почали користуватися цією опцією, але очевидно не усім це до вподоби.

Найбільш неочікуваним каменем спотикання в ефективній реалізації прав за конституційної скаргою став Верховний Суд, зокрема його Велика Палата, яка фактично прийшла до висновку, що провадження у справі не може бути зупинено з підстав розгляду конституційного провадження, хоч це й прямо передбачено процесуальним законом, в даному випадку мова йтиме про адміністративне судочинство.

Вже добре відомим є той факт, що проведене оцінювання на відповідність займаній посаді, прикрите необмеженими дискреційними повноваженнями ВККС України призвело як до масових позовів, так і вже до рішень суду та ВРП, в яких констатовано невиправдане зловживання дискрецією, однак жоден з цих органів не має компетенції виправити цю ситуацію.

Поруч з цим, намагаючись виправити даний недолік, який фактично порушує принципи верховенства права було подано декілька конституційних скарг, в яких серед іншого йшлося і про необмежену дискрецію, і про втручання в приватне життя і про обмежений захист в питаннях оцінювання суддів.

З прийняттям нового КАС України з’явились і нові можливості, бо відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 236 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі об’єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, — до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Однак на думку Великої Палати Верховного Суду зупинити провадження з підстав розгляду в порядку конституційного провадження іншої справи неможливо, бо відсутній взаємозв’язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається адміністративним судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається в порядку конституційного провадження; відсутня обумовленість об`єктивної неможливості розгляду справи.

В той же час, слід зазначити, що така позиція тотально знищує інститут конституційної скарги як такої, та відповідно обмежує права людини на ефективний юридичних засіб захисту у вигляді конституційної скарги.

З метою об’єктивного дослідження даного питання вважаємо за необхідне здійснити наступний правовий аналіз.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 236 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі об’єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, — до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об’єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду

З аналізу цитованої норми вбачається, що зібрані докази мають не лише дозволити встановити, а й оцінити обставини предмету судового розгляду. Варто відразу наголосити на необхідності перевірки судом одночасної наявності двох компонентів – встановлення та оцінки.

В той же час, Велика Палата стверджує про необхідність наявності лише одного компоненту — встановлення фактів преюдиційного значення.

Поруч з цим, відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В даному випадку законодавцем до преюдеційних фактів не віднесено рішення Конституційного Суду України. Така позиція є цілком логічною, бо Конституційний Суду України є судом права, а не факту.

З огляду на зазначене, вимоги надати мотиви наявності преюдиційних фактів під час вирішення питання про зупинення провадження до розгляду справи в порядку конституційного провадження, містять нездійснений обов’язок для сторони, яка заявляє таке клопотання, що достовірно відомо Великій Палаті.

Тобто, судом умисно створено умови, за яких сторона по справі позбавляється права на зупинення провадження.

Крім того, прив’язка в ст. 236 КАС України про наявність доказів, які дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, якраз і свідчить про тлумачення доказів, в їх широкому понятті, а не лише в понятті преюдиційного доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому згідно ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

З цитованих норм слідує, що доказами та доказуванню підлягають не лише факти, а й інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, на нашу думку, до таких обставин може бути віднесено обставини відповідності Конституції України норм законодавства, що піддягають застосуванню при вирішенні адміністративної справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 1 Закону України «Про Конституційний Суд України» Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції, який забезпечує верховенство Конституції України, вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених Конституцією України випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до Конституції України.

Тобто, виключно Конституційний Суд України може встановити обставини відповідності Конституції України норм законодавства, що піддягають застосуванню при вирішенні адміністративної справи та чи відповідають норми, які вже було застосовані верховенству права.

Крім того, відповідно до ст. 55 Закону України «Про Конституційний Суд України» однією з вимог до конституційної скарги є обґрунтування тверджень щодо неконституційності закону України (його окремих положень) із зазначенням того, яке з гарантованих Конституцією України прав людини, на думку суб’єкта права на конституційну скаргу, зазнало порушення внаслідок застосування закону;

Згідно ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. При цьому одним з ключових елементів верховенства права є визнання того факту, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави (ст. 3 Конституції України).

З аналізу змісту цитованих норм вбачається, що розгляд Конституційним Судом України конституційної скарги нерозривно пов’язаний із перевіркою Конституційним Судом України дотримання принципів верховенства права, а розгляд такого конституційного провадження матиме в тому числі і факти встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення іншої справи, зокрема щодо того чи порушувало застосовуване законодавство принципи верховенства права в розрізі дотримання основоположних прав людини.

Так, дійсно відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

В той же час, в даній нормі мова йде виключно про втрату чинності, в той же час факт встановлення порушення принципів верховенства при визнані неконституційності норм не обмежено жодним строком.

Зокрема, з проведенням судової реформи зміни було внесено і до ст. 129 Конституції України згідно чинної редакції якої суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Відповідно до ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

В той же час суд, що вирішує адміністративну справу не наділений компетенцією встановити конституційність норми, в тому числі, і щодо визначення відповідності норми вимогам верховенства права, дані обставини можуть бути встановлені виключно Конституційним Судом України, а відмова суду зупинити провадження до вирішення конституційного провадження може свідчити про умисел суддів на здійснення перешкод у реалізацією особою своїх прав зокрема права на ефективний захист та права не зазнавати втручання в інші основоположні права не «згідно із законом», який відповідає вимогам якості, в тому числі і з точки зору його відповідності принципам верховенства права.

Виправдання Великою Палатою такого обмеження посиланням на можливість перегляду справи за виключними обставинами також містить сумнівний характер з огляду на наступне.

Той факт, що п. 1 ч. 5 ст. 361 КАС України визнає підставою для перегляду судових рішень у зв’язку з виключними обставинами встановлену Конституційним Судом України конституційність закону чи його окремих положень, не застосованих судами при вирішенні відповідних справ, не допомагає знайти вихід із описаної проблемної ситуації, оскільки вказаний пункт може бути застосований лише для перегляду судових рішень, які ще не виконані.

В той же час, якщо суд відмовляє в задоволенні позову (всім вже добре відома стала практика з розгляду справ про оцінювання суддів), то рішення суду вже є виконаним, тому не може бути переглянуто судом за виключними обставинами. В той же час, якщо суд задовольнить позов, то одна з вимог – визнати протиправним та скасувати рішення вже також фактично буде виконана на момент прийняття рішення і не може бути переглянута, тому норма ст. 361 КАС України жодним чином не гарантує поновлення прав особи через перегляд справи, що знову ж таки добре відомо Великій палаті.

Таким чином, за відсутності компетенції суду, що розглядає адміністративну справу, щодо встановлення за конституційною скаргою фактів невідповідності Конституції України норм законодавства, які вже були застосовані та які ще мають бути застосовані судом під час розгляду адміністративної справи, з метою вирішення справи саме згідно принципів верховенства права, то суд мав би зупинити провадження у адміністративній до розгляду конституційного провадження, яким будуть встановлені обставин, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, зокрема щодо того чи порушувало застосовуване законодавство принципи верховенства права в розрізі дотримання основоположних прав людини, однак Великою Палатою вирішено по-іншому і конституційна скарга стає не ефективним способом захисту, а набором папірців, які не мають жодного відношення до захисту прав людини.

В той же час, дана стаття була підготована саме для небайдужих, які готові боротися за свої права, бо вода камінь точить, якого б розміру той камінь спотикання не був.

Анна Мартиненко, адвокат, Адвокатське об’єднання Кравець і партнери

Ростислав Кравець, адвокат, старший партнер, Адвокатське об’єднання Кравець і партнери для РЕЗОНАНС

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

Удар по рейдерам: что изменится с введением закона о защите прав собственности

Принятое постановление убирает из практики проблему перерегистрации имущества на «мертвых душ», но все равно оставляет лазейки для мошенников.

Коммунальные предприятия больше не смогут проводить государственную регистрацию передачи прав собственности, а госрегистраторов и нотариусов обяжут проверять подлинность содержания документов. Таковы главные изменения «антирейдерского» закона (№1056-1), подписанного президентом Владимиром Зеленским 21 октября.

Вместе с тем, постановление приведет к удорожанию и усложнению процедуры купли-продажи имущества и корпоративных прав, что также ухудшит инвестиционный климат, опасаются в бизнес-сообществе. Отрицая возможность роста стоимости своих услуг, нотариусы предупреждают, что подписанный вариант закона, исключивший некоторые из их предложений, недостаточен для того, чтобы собственники крупного бизнеса могли спать спокойно.

Перекрыли источник рейдерства

Необходимость борьбы с рейдерскими захватами собственности назрела давно – с 2014 по 2017 год в Украине их количество возросло в 2,5 раза. Хотя после 2017 года динамика роста данного типа преступлений несколько снизилась, но все равно составила значительную цифру – более 900 случаев за последние полтора года.

Главный источник махинаций последних лет – введенный при прошлой власти институт «аккредитованных субъектов государственной регистрации», представлявших из себя коммунальные предприятия, значительная часть которых создавалась специально для отъема чужого имущества и бизнеса по поддельным документам.

Ранее недобросовестных регистраторов отключали в ручном режиме: так, в июле 2019 года советник Министра юстиции по вопросам госрегистрации Елена Сукманова заявляла, что из всех заблокированных регистраторов 70% приходится на коммунальные предприятия.

«На практике происходят случаи просто небывалые: к примеру, недавно провели оформление по поддельным документам акта купли-продажи имущества на человека, уже как 4 года умершего. Поэтому я оцениваю данное постановление позитивно, особенно в части ликвидации института аккредитованных субъектов: эти предприятия были просто криминальными структурами, через которых шел вал рейдерских атак», — прокомментировал нововведение старший партнер адвокатской компании «Кравец и партнеры» Ростислав Кравец.

Помимо этого, дабы снизить риск потери собственности, на уполномоченных госрегистраторов и нотариусов перекладывается ответственность по установлению гражданской и правовой дееспособности физических и юридических лиц.

«Представьте ситуацию: выдана доверенность на представительство интересов. Она имеет либо срок действия, либо же она прекращается в связи со смертью лица. Но если ранее проверить это могли только нотариусы, то сейчас к единому реестру актов гражданского состояния получают доступ и госрегистраторы. Теперь они будут обязаны проверять в реестре существование доверенности, и обязательное наличие у субъекта доли в уставном капитале. Однозначно уже не будет «мертвых душ»», — уверен нотариус Богдан Дмух.

Контрольной мерой по защите от неправомерных действий станет увеличение финансового наказания за нарушения порядка проведения регистрации до уровня в 400-600 тысяч необлагаемых минимумов доходов граждан.

Но, если в данных пунктах мнения участников обсуждения законопроекта сходились, то другие механизмы защиты вызвали ряд противоречий.

Безопасность бизнеса или монополия нотариата

Камнем преткновения законодательной инициативы стало введение принципа одновременности нотариального действия и государственной регистрации, а, кроме того, нотариальное удостоверение договора о купле-продаже корпоративных прав.

Смысл новации состоял в устранении схемы рейдерства по передаче документов через цепочку из нескольких регистраторов. Посредством такого метода мошенники могли запустить процесс отъема прав на собственность на одном из первых этапов, а зарегистрировать результат – в конце, что усложняло обжалование дела. Если же производить запись в едином госреестре сразу после нотариального заверения, места для вмешательства рейдера не осталось бы.

«Это была классная идея, — дает оценку планировавшемуся изменению глава киевского отделения Нотариальной палаты Украины Наталья Козаева, — вы приходите к нотариусу, он заверяет договор купли-продажи, акт приема-передачи доли, и совершенно логично, что тут же он и проводит регистрацию изменений юридического лица в реестре. С помощью данного механизма мы ломали через колено всех черных регистраторов и рейдеров».

Однако в финальную редакцию закона принцип одновременности был включен лишь частично, став обязательным для всех форм собственности, кроме акционерных обществ и обществ с ограниченной ответственностью. Не устраивали критиков и существенное удорожание нотариальных услуг из-за обязательного нотариального заверения договора купли-продажи корпоративных прав. Так, в случае принятия первоначальной редакции закона, нотариусу полагался 1% от суммы сделки – для большого бизнеса часто многомиллионной. Данная мера для юрлиц в конечном варианте законопроекта также стала необязательной.

Дело в опасениях юристов и крупного бизнеса относительно усиления роли нотариата, получавшего возможность вмешиваться в частные дела сторон, а также, внося детали, в том числе финансовые, в реестр, придавать публичности условия сделок.

«Крупные игроки пролоббировали отмену принципа одновременности для акционерных обществ и обществ с ограниченной ответственностью – именно там, где и происходит основная часть рейдерских атак. Таким образом, все проблемы остаются – можно снова начать процесс «отъема» в одном месте, а потом утвердить в другом», — объясняет произошедшее Наталья Козаева.

Аргументируя свою позицию, Козаева привела в пример опыт европейских государств, где функции нотариата в обязательном порядке распространяются и на заверение договора купли-продажи.

«Почему такая прогрессивная страна не «защищает» свой крупный бизнес и своих инвесторов, дав им возможность без нотариуса заключать договора купли-продажи, а мы разрешаем? В чем логика? В стране, где рейдерство процветает, мы идем на встречу рейдерам, объясняя это дороговизной нотариуса. Тем более, даже если бы в законе оставили пункт о заверении договора купли-продажи в части корпоративных прав, то цена за него не составила 1%, так как Зеленский ранее отменил 1% ставку для оплаты заверения договора купли-продажи. Цена за услугу была бы зафиксированная на уровне в 2-3 тыс. грн. и именно вокруг такой суммы шел весь сыр-бор. То есть, когда у вас есть риск потерять завод, то заплатить 2 тыс. грн., будет для вас обременительно?», — недоумевает глава киевского отделения Нотариальной палаты Украины.

Как бы там ни было, большинство юрлиц и сейчас пользуются услугами нотариуса в части заверения договора купли-продажи корпоративных прав, стремясь себя обезопасить, утверждает Наталья Козаева.

Многофакторная аутентификация и миллионы бланков

Одним из способов перестраховки бизнеса в законе осталось обязательное использование бланков нотариальных документов. Но абсолютной защиты такой инструмент не гарантирует, считает Наталья Козаева.

«В чем смысл бланка, если мы не можем проверить никак достоверность договора купли-продажи? — возражает Козаева, — Тем более, сегодня так «рисуют» эти бланки, что это не создает никакой проблемы для мошенника, имеющего цель отнять завод. Вся Европа работает на белой бумаге, но у них просто есть возможность проверить достоверность документа, потому что каждое действие регистрируется. В общем, хоть на пергаментной бумаге делай документ – это не защита от рейдера», — убеждена представитель нотариата.  

С другой стороны, затраты на печать бланков могут сделать процедуру отчуждения имущества более дорогостоящей. Себестоимость одного бланка на данный момент составляет 18 гривен, в то время как много работающий нотариус может израсходовать 300-350 бланков в месяц.

«В итоге только на бумагу можно потратить 5400 грн. – это без актов приема-передачи. Умножьте на 6 тысяч нотариусов, и посчитайте, как будет набиваться казна», — делает расчеты Козаева, отметив, что цены за нотариальные услуги повышены не будут, так как среди нотариусов и так очень большая конкуренция на рынке.

«У нас бесконечное число нотариусов, так как отсутствуют квоты. В итоге на 6 тысяч человек приходится 1 нотариус, чего нет ни в одной стране латинского нотариата. Это также способствует появлению так называемых «черных» нотариусов, но, с другой стороны, это же делает услуги украинского специалиста самыми дешевыми в Европе. Переложение на нотариат дополнительных функций, таким образом может даже удешевить услуги, так как нотариусы будут привлекать к себе клиентов за счет демпинга цены», — считает эксперт.

Более действенным и дешевым способом обезопасить имущество собственников должна стать многофакторная аутентификация, подтверждающая, что нотариуса, изменяющего данные в реестре, не взломали через программу удаленного доступа. Несмотря на то, что создание системы аутентификации прописано в законе, пока многофакторная защита еще не разработана.

«Рабочая система защитит недвижимость всех граждан Украины от того, что ключами регистратора либо нотариуса переписывается имущество», — подчеркивает Козаева.

Корень проблемы – в правоохранительной системе

Усложнение процедуры регистрации все же может повысить стоимость услуг нотариусов за счет обременения их дополнительными действиями по проверке дееспособности и правомочности юрлиц — причем вдвое, делится с UBR.ua мнением Ростислав Кравец. В то же время, он считает, что само усложнение процедуры свидетельствует о развале правоохранительной системы.  

«Вместо того, чтобы перекладывать ответственность на «кошельки» граждан, власти следовало бы заняться реформой правоохранительных органов. Мошенничеством у нас занимается вполне конкретная и очень ограниченная в числе группа лиц. О них правоохранителям известно, и я не понимаю, почему они не предотвращают их деятельность, — вопрошает юрист, — сейчас Минюст превратился в исключительно удобный инструмент для рейдеров. Во многих случаях ниточки следствия ведут к должностным лицам министерства», — делает вывод эксперт.

По мнению Ростислава Кравца, реальным шагом для устранения проблемы рейдерства стало бы упрощение процедуры возврата незаконно полученного имущества собственнику.

«Сейчас этот процесс может тянуться годами. Если данная процедура не будет предполагать десятки лет постоянно блокирующихся судов, а виновники будут наказываться не демонстративно, через месяц выходя на свободу, то я думаю, что все эти введенные предохранители будут не нужны», — подытоживает специалист.

Дмитрий Кругликов, UBR

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

Комунальне тепло: хай буде чи відрізати?

«Урядовий кур’єр» зібрав думки експертів про новий порядок відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води.

Учора в Україні набув чинності новий Порядок відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води (наказ Мінрегіону від 26.07.2019 р. №169). У нормативно-правовому акті ще раз, але чіткіше розписано таку можливість, яку надає Закон «Про житлово-комунальні послуги».

Тобто безпосередньо процедуру такого відключення споживачі вже мають. Зазначимо, що високі тарифи на централізоване опалення та гаряче водопостачання спонукали і експертів, і пересічних українців до розмови про узаконення такої практики.

За підсумками загальних зборів

У чому полягає процедура відключення та які її особливості?

У цих правилах встановлено, що відключають споживачів від систем центрального опалення або теплопостачання за рішенням співвласників багатоквартирного будинку. А його ухвалюють за підсумками їхніх зборів, адже слід продумати, яким чином будинок, в якому не буде централізованого опалення, забезпечувати теплом у подальшому. Такими співвласниками можуть бути не лише члени ОСББ, а й інші суб’єкти об’єднань, тобто і мешканці звичайних будинків, які перебувають на балансі ЖЕКів.

Важливо, що у багатоквартирних будинках, у яких на день набуття чинності Закону «Про житлово-комунальні послуги» щонайменше половину помешкань і нежитлових приміщень було відокремлено від такого опалення, власники квартир, які приєднані до центральної подачі тепла, не зобов’язані відключати від нього своє житло. Заборонено і примусові відключення.

Рішення про таке від’єднання ухвалюватиме місцева влада чи орган місцевого самоврядування за відповідною письмовою заявою співвласників. Цим співвласникам потрібно надати до відповідних інстанцій проєкт відключення, який має відповідати всім державним будівельним нормам. А ще слід мати проєкт системи індивідуального чи автономного теплопостачання свого будинку. Тож не все так просто і не дуже дешево. Але про це згодом.

Коли всі документи надано, відключення може здійснити виконавець відповідної комунальної послуги або оператор зовнішніх інженерних мереж. Завважимо, що відключення від централізованої системи подачі тепла можливе лише у міжопалювальний період, тобто навесні або влітку.

Важливо знати й те, що всі види послуг здійснюються коштом співвласників житла та інших джерел, як зазначено в правилах, «не заборонених законом». Але ні держава, ні місцева влада відчайдухам, які хочуть жити окремо від центрального постачання тепла і знати, куди і як вносять кожну копійку на опалення, грошей на це не надає.

Держава не допоможе

Чи може держава чимось допомогти і чи дорого це коштує? Як зазначає «Урядовому кур’єру» керуючий ОСББ «Флагман» (м. Київ) Володимир Степашко, сума буде чималою: «Звісно, для середнього за розмірами багатоквартирного будинку це не вимірюється десятками мільйонів гривень, проте кілька мільйонів гривень треба на це мати. Маю на увазі всі роботи, пов’язані з демонтажем старої та монтажем нової опалювальної системи будинків. Тому зазначу, що бажання у нас перейти на локальне опалення було давно, а от гроші зібрати на це із членів ОСББ важко — люди не хочуть витрачатися».

Як бачимо, спрацьовує суто психологічний людський чинник — свої кревні віддавати не хочеться. А от на запитання кореспондента, чи може, приміром, частину таких витрат на себе взяти держава чи місцева влада, експерт зазначає, що ні.

Звісно, це великі кошти, та й робитиметься все не за рішенням влади, а за власним бажанням кожного зі співвласників будинків. Кошти ці значно більші, ніж за програмою «Теплі кредити», де держава частково брала на себе фінансове питання — до 30% усіх витрат. Тому своїм найближчим завданням Володимир Степашко вважає повне відключення від централізованої системи надання гарячої води у квартири. Справедливості заради треба сказати, що такий процес є взагалі дуже простим, і проблем з цим не виникає. Це підтвердив «Урядовому кур’єрові» експерт з питань роботи ОСББ Станіслав Драганов. За його словами, відключення від централізованого постачання гарячої води не загрожує жодними ризиками, і в більшості країн Європи (крім Східної та Скандинавії) воду вже давно нагрівають бойлерами та іншими пристроями. Інша справа — центральне опалення.

Технічних складнощів майже немає

Як технічно та юридично відбувається ця процедура? Директор аналітично-дослідницього центру «Інститут міста» Олександр Сергієнко вважає, що всі питання вирішуватиме міжвідомча комісія. Наприклад, чи можливо певний будинок повністю відрізати від центрального опалення: «Загалом із цим проблем майже не виникатиме, адже люди можуть обрати на заміну такого виду теплопостачання чи опалення, приміром, дахову котельню. І чимало прикладів уже є».

Проте Володимир Степашко вважає, що складним такий процес може бути у так званих хрущовках, де замало місця для того, щоб щось десь прилаштувати, особливо у підвалах для локальної котельні. Однак саме дахові котельні цілком можливо обладнати і в такому типі будинків.

Щодо юридичної складової питання, то, як зазначає адвокат Ростислав Кравець, місцева влада може висувати досить необґрунтовані вимоги до нових опалювальних систем у будинках, де мешканці хочуть відмовитися від центрального постачання: «Думаю, з часом і держава, і приватні структури, і мешканці таких будинків будуть зацікавлені у розробленні типових проєктів. Саме вони стануть свого роду консолідованими рішеннями, і влада зможе набагато швидше давати своє добро на встановлення альтернативних джерел вироблення та постачання тепла».

Чи стануть тепер приклади відмови цілими будинками від централізованого опалення масовими?

Ростислав Кравець впевнений, що саме так і буде. Адже, на його думку, люди вже не мають змоги сплачувати надто високі тарифи за опалення і залюбки переходитимуть на локальні джерела.

Про вмотивовані тарифи

А от фахівець ринку Андрій Гусельников не впевнений у цьому: «Можливо, в ОСББ набагато легше люди висловлюватимуть такі бажання. Та й там нечасто вони збираються гуртом з якогось питання. А ви спробуйте зібрати людей, будинок яких обслуговує ЖЕК! Нічого з цього не вийде. Якщо і доведеться зібрати, то чимало з власників квартир не захочуть переходити на локальне опалення. Наші люди в цих питаннях досить пасивні».

Колишній голова Київської міськдержадміністрації Іван Салій зазначив «Урядовому кур’єру»: «Треба просто встановлювати чесні й вмотивовані тарифи на центральне опалення. Навіщо нав’язувати цей складний і дорогий процес відмов від нього?»

Отже, те, що влада нарешті спромоглася нормативно-правовими документами прояснити питання відмови від централізованого опалення, дуже добре. Але проблема ця має і психологічне, і фінансове підґрунтя. Тепер нехай кожна будинкова громада вирішує її на свій розсуд.

Проте, як вважають фахівці, навіть з точки зору значної економії для людей, міст і держави, перехід на локальне опалення видається дуже вигідним. Адже під час транспортування тепла на відстань між котельнею та будинком до 6 кілометрів його втрата становить 30—40%. І ці чималі втрати теплопідприємства, звісно, кладуть на плечі споживачів у вигляді багатозначних цифр у щомісячних платіжках.

Олег Громов, УК

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

За кошельками украинцев установят тотальный контроль — кого лишат соцвыплат

Украинцев, получающих субсидии и другую помощь от государства, будут контролировать по-новому. Совсем скоро власти получат полный доступ к жизни и кошелькам тех, кто «протягивает руку». Проверят не только дорогие покупки, но и банковские карты, счета и операции. Не удастся скрыть и поездку за границу.

Причем каждого получателя госпомощи проверят трижды, и если окажется, что человек скрыл свои доходы и получал госпомощь незаконно, ее придется вернуть, в том числе через суд.  

Кого проверят

На днях парламентский Комитет социальной политики рекомендовал ВР поддержать соответствующий законопроект «О верификации государственных выплат». Отметим, автором проекта является нардеп от партии «Слуга народа», глава Комитета по вопросам финансов, налоговой и таможенной политики Даниил Гетманцев. Поэтому с высокой долей вероятности документ будет принят уже в ближайшее время. 

Законопроект предусматривает три вида верификации: превентивная — проводится, когда человек обращается за госпомощью, текущая — в период получения выплат, и ретроспективная — за три последних года получения выплат. Даже если человек больше не получает субсидии или льготы.

Такой проверке теперь будут подлежать все виды выплат: от субсидии до пенсий и стипендий, а также другие виды денежной помощи и льгот — например, матерям-одиночкам, участникам боевых действий, малоимущим и пр. Все эти категории людей будут подвержены тотальным проверкам, которые будет осуществлять новый орган при помощи информационно-аналитической электронной платформы.

Специальная система будет представлять из себя объединение реестров, где информация в автоматическом режиме будет сверяться со всеми возможными базами данных: владельцев недвижимости, автотранспорта, Единым демографическим реестром, Земельным кадастром (о регистрации участков), Реестром актов бракосочетания и т. д. Также новый орган по запросу сможет получать информацию с ограниченным доступом. Вплоть до движения средств на банковских карточках и остатках средств на счетах, а также информацию о пересечении границы.

Для этого предлагается внести соответствующие изменения сразу в несколько законов: «О банках и банковской деятельности», «О Государственной погранслужбе», «Об обязательном государственном пенсионном страховании», «О защите персональных данных». Для большей эффективности чиновники смогут собирать полные досье на украинцев, включая выписки из банковских счетов и перечень всего имущества. В единой базе также зафиксируют дату и место рождения, серию и номер паспорта, идентификационный код, место регистрации (прописки) и фактическое место жительства.

Приостановят выплаты и заставят вернуть

Новый законопроект также предусматривает внесение изменений в пенсионное законодательство, согласно которым в случае возникновения подозрений выплата пенсий может быть приостановлена на срок проведения проверки — до 30 дней. Сейчас же в законодательстве указано, что документы о назначении или перерасчете пенсии ПФ рассматривает не более 10 дней. Если система обнаружит, что человек в результате изменившихся обстоятельств утратит право на социальную выплату, его просто проинформируют об этом и прекратят выплаты.

Если же выяснится, что субсидиант предоставил недостоверную информацию и получал выплаты незаконно, ему направят требование вернуть сумму неправомерно полученных выплат. Впрочем, если человек не согласен с выводом аналитической системы, он сможет оспорить решение о прекращении выплат или о возврате средств в судебном порядке.

Какой эффект

Следует отметить, что это не первая попытка ввести верификацию. Еще в 2017 году подобными вещами занимался департамент на базе Минфина, который получил доступ к информации, в том числе о счетах украинцев в банках. Но потом его расформировали. Как тогда заявил министр соцполитики Андрей Рева, проверка не дала существенного результата: «Мы вернулись к вопросу хороших идей и их плохой реализации«.

Тем временем экономист Виктор Скаршевский приводит более подробные данные. «За 10 месяцев прошлого года Минфин выдал 7,5 млн рекомендаций на отмену выплат и вернул в бюджет 50 млн грн. Коэффициент полезного действия: в среднем на одну рекомендацию — 7 грн. В то же время общая сумма выплат, которая подлежит верификации, составляет около $ 20 млрд, а в бюджет за этот период удалось вернуть всего приблизительно $ 2 млн«, — отметил Скаршевский.

Всего же за минувший год, по данным Минфина, благодаря верификации соцвыплат удалось предупредить неэффективное использование 5,9 млрд грн (около 10% выделенных на субсидии госсредств), а 46,5 млн грн вернуть в бюджет. В Минфине утверждают, что незаконных выплат может быть до 30% — в 2019 году это почти 20 млрд грн.

Экономист Олег Пендзин считает, что главная цель этого законопроекта — сокращение социальных выплат. «Главные требования наших кредиторов — это сбалансирование государственного бюджета. Более того, как заявили в правительстве, они стремятся достичь бездефицитности бюджета. А это можно сделать только урезанием расходной части, а именно социальных платежей. И чтобы урезать социальные платежи и не получить очередную революцию, была придумана верификация. Это то, что не вызовет у населения резкого протеста. Этот закон — только первый шаг, ожидающий нас с точки зрения экономических реформ, которые и дальше будут направлены на сокращение социалки«, — резюмировал Пендзин.

«Закон могут признать неконституционным»

Первые попытки внедрить подобную верификацию предпринимал Минфин еще в прошлом году. Тогда ведомство оставило за собой право запрашивать информацию о гражданах в других структурах и организациях, включая банки, а в Бюджетный кодекс была заложена норма о том, что Минфин «имеет право на бесплатное получение информации, содержащей персональные данные, и на доступ к автоматизированным информационным и справочным системам, реестрам и банкам данных госорганов».

Но эти нормы не понравились Конституционному суду, который осенью того же года заблокировал все начинания Минфина. Как пояснил «Вестям» адвокат Ростислав Кравец, в первую очередь это было связано с отсутствием четких регламентаций того, с какой целью, какой орган и к какой информации имеет доступ.

«Во-первых, нельзя устанавливать неограниченный доступ ко всем реестрам. Во-вторых, в том законопроекте отсутствовали нормы, указывающие на ответственность за несанкционированный доступ к персональным данным«, — сказал «Вестям» Кравец.

По его словам, есть большие риски, что инспекторы нового органа будут злоупотреблять этой информацией, поэтому норма об ответственности просто необходима. «Учитывая, что новый законопроект опять-таки не содержит все те основополагающие принципы, на основании которых КС принял решение о неконституционности предыдущих законодательных актов, он имеет все шансы повторить судьбу предыдущих и быть признанным неконституционным«, — объяснил «Вестям» Кравец.

Антон Дранник, ВЕСТИ

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

Обзор практики ВС от Ростислава Кравца, опубликованной с 19 по 25 октября 2019 года

За этот период, рекомендую обратить внимание на следующие определения, постановления и решения:

Постановление БП-ВС о гражданской юрисдикции спора касательно недействительности аренды земельного участка и сроков действия договора

Дело №587/2331/16-ц

Большая палата согласилась с судами нижестоящих инстанций признавших новый договор аренды недействительным и указала, что спор об отмене решения, записи о государственной регистрации права аренды земельного участка должен рассматриваться как спор, связанный с нарушением гражданских прав истца на земельный участок другим лицом, по которому зарегистрировано аналогичное право в отношении того же земельного участка. Надлежащим ответчиком по такому делу является лицо, право на имущество которого оспаривается и в отношении которого осуществлена аналогичная запись в Государственном реестре прав на недвижимое имущество. Участие государственного регистратора в качестве соответчика (если истец считает его виновным в нарушении прав) не меняет гражданско-правового характера этого спора.

Срок действия договора аренды земли, условиями которого предусмотрено, что отсчет срока аренды наступает с момента государственной регистрации этого договора, начинается после вступления его в силу, а не с момента его заключения.

Принимая решение по делу об удовлетворении исковых требований в части признания оспариваемого договора аренды земельного участка недействительным, суд первой инстанции, с выводами которого в этой части согласился и апелляционный суд, правильно руководствовался тем, что он заключен до окончания действия предыдущего договора, заключенного с истцом. Одновременное существование государственной регистрации нескольких прав аренды на один и тот же земельный участок противоречит требованиям закона, который направлен на обеспечение признания и защиты государством вещественных и других прав, подлежащих государственной регистрации, и приводит к нарушению права истца как арендатора.

Постановление БП-ВС о невозможности в судебном порядке МОЗ Украины оспорить распоряжение ОГА о назначении лица начальником управления охраны здоровья

Дело №2040/6074/18

Это решение, на мой взгляд, демонстрирует полный развал государственной власти. МОЗ против назначения, а ОГА иметь ввиду хотела МОЗ, а суд вообще считает, что это не полномочия МОЗ оспаривать прохождение публичной службы.

Большая палата указала, что обжалуемое распоряжение является актом индивидуального действия, поскольку: выданное Харьковской ОГА с целью решения кадрового вопроса; не содержит общеобязательного правила поведения, а предполагает индивидуализированные предписания о назначении лица на должность; адресованное исключительно этому лицу; не регулирует определенный вид общественных отношений, а направлено на возникновение конкретных правоотношений между Харьковской ОГА и этим лицом; не рассчитано на многократное применение, а исчерпывает действие после назначения на должность.

При таких обстоятельствах право на обжалование решения (индивидуального акта) субъекта властных полномочий предоставлено лицу, в отношении которого оно принято или прав, свобод и интересов которого оно непосредственно касается.

Постановление БП-ВС о возможности уменьшения неустойки исходя из состояния должника и действий кредитора, а невозможности апелляционному суду пересмотреть это уменьшение

Дело №303/2408/16-ц

Большая палата указала, что апелляционный суд не учел, что суд первой инстанции сослался на возможность уменьшения размера неустойки не в связи с тем, что этот размер превышает размер задолженности, а при наличии других обстоятельств, имеющих существенное значение. Такими обстоятельствами суд первой инстанции посчитал поведение кредитора и имущественное положение заемщика и поручителей. Наличие этих обстоятельств судом апелляционной инстанции не опровергнуто.

Постановление БП-ВС в образцовом деле о неправомерности ограничения и пересчета ранее назначенных пенсий военнослужащим

Дело №240/5401/18

Большая Палата соглашается с выводами суда первой инстанции о наличии оснований для удовлетворения иска и поддерживает вывод о том, что при пересчете пенсии истца с 1 января 2018 в соответствии со статьей 63 Закона Украины «О пенсионном обеспечении лиц, уволенных с военной службы и некоторых других лиц» на основании постановления Кабинета Министров Украины от 21 февраля 2018 № 103 «О перерасчете пенсий лицам, уволенным с военной службы, и некоторым другим категориям лиц» отсутствуют основания для применения механизма нового исчисления пенсии с применением норм части второй статьи 13 указанного Закона, который применяется именно при назначении пенсии. Поэтому при пересчете пенсии переменной величиной является только размер денежного обеспечения, зато процентное значение размера основной пенсии, которое исчислялось при ее назначении в соответствии с имеющейся у истца выслуги лет, является неизменным.

Постановление БП-ВС об отказе облэнерго во взыскании неучтенной электроэнергии в связи с внешним повреждением и юрисдикции такого спора

Дело №653/4112/17

Благодаря тому, что дело рассматривала профессиональная судья, не было допущено излишнего формализма при определении юрисдикции спора решенного уже по сути. Не смотря на то, что спор был с бывшим ФОПом и касался использования счетчика в его кафе суд решил что это все таки гражданская юрисдикция, хотя лего мог обосновать и хоязйственную.

По сути же спора суд указал, что поскольку истец не доказал вмешательства ответчика в конструкцию установленного в помещении кафе-бара счетчика электроэнергии и не подтвердил безучетного потребления электроэнергии, то суды сделали обоснованные выводы об отказе в удовлетворении иска, поскольку отсутствуют основания для взыскания с ответчика стоимости недообликованои электрической энергии.

Кроме этого, рекомендую обратить внимание на следующую судебную практику и разъяснения:

Обзор решений ЕСПЧ период с 15.10.2019 по 18.10.2019

Обзор решений ЕСПЧ

Обзор практики ЕСПЧ содержит несколько дел против Украины:

— CASE OF TSATSENKO AND RYABOKON v. UKRAINE, в которой ЕСПЧ констатировал нарушение ст. 5 (право на свободу и личную неприкосновенность) и ст. 6 Конвенции (право на справедливый суд)

— CASE OF KOPYTETS AND SHTOPKO v. UKRAINE, в которой ЕСПЧ признал нарушение статей 6 и 13 Конвенции (право на эффективное средство правовой защиты), ст. 2 Протокола № 4 к Конвенции по обеспечению права на свободу передвижения;

— CASE OF POLYAKH AND OTHERS v. UKRAINE, в которой ЕСПЧ пришел к выводу о нарушении статей 6 и 8 Конвенции (право на уважение частной и семейной жизни).

Особенно резонансным является дело CASE OF POLYAKH AND OTHERS v. UKRAINE, которое касалось освобождения пяти государственных служащих на основании Закона Украины «Об очистке власти» от 16 сентября 2014 года, рассмотрев которую, ЕСПЧ констатировал нарушение п. 1 ст. 6 Конвенции (право на справедливый суд) в связи с чрезмерной длительностью рассмотрения дел заявителей в национальных судах и ст. 8 Конвенции (право на уважение частной и семейной жизни).

Помимо прочего, интересным для ознакомления является дело CASE OF LÓPEZ RIBALDA AND OTHERS v. SPAIN, по обстоятельствам которого работодатель установил скрытое видеонаблюдение за работниками, что в дальнейшем стало одной из причин их увольнения. Рассмотрев это дело, Большая Палата ЕСПЧ не установила нарушение ст. 8 Конвенции (право на уважение частной и семейной жизни).

Обзор судебной практики ВС-КУС за период с 19.08 по 23.08.2019

Обзор судебной практики ВС-КУС

Прежде всего в обзоре содержатся постановление Кассационного уголовного суда с заключением по применению нормы права в подобных правоотношениях относительно срока, в пределах которого лицо может обратиться с требованием о возмещении причиненного уголовным правонарушением или другим общественно опасным деянием имущественного и / или морального вреда в ходе уголовного производства.

Как всегда, обзор содержит ряд решений посвященных вопросам применения положений Общей части УК, в частности, оставляя решение апелляционного суда без изменений, Верховой Суд отметил, что при наличии дифференцированных сроков погашения судимости, срок погашения судимости осужденной необходимо считать исключительно с учетом требований п. 5 ст . 89 УК, которое улучшает положение осужденного. То есть, в данном конкретном случае — с момента реального отбывания наказания, а именно уплаты штрафа.

Также изложены ряд важных позиций в соответствии с которым:

— наличие у лица непогашенных судимостей за аналогичные преступления не является безусловным основанием, которое исключает возможность применения к осужденному положений ст. 75 УК;

— типовой бланк дополнительного соглашения к договору об аренде земли с частично напечатанным текстом и подписанный только одной из сторон не является официальным документом согласно примечанию ст. 358 УК и др.

Обзор решений ЕСПЧ по правам детей и обеспечения их наилучших интересов за период с 01.01.2019 по 01.10.2019

Обзор решений ЕСПЧ по правам детей

В обзоре освещены дела относительно:

— лишения родительских прав или признания отцовства;

— определения места жительства ребенка;

— предоставление доступа к общению и / или устранения препятствий в общении с ребенком, обеспечение свиданий с ребенком родителям или близким родственникам;

— применение положений Конвенции о гражданско-правовых аспектах международного похищения детей.

Обзор судебной практики ВС-КГС относительно назначения, изменения и взыскания алиментов

Обзор судебной практики ВС-КГС

Обзор содержит примеры судебной практики по таким вопросам:

взыскание / изменение размера алиментов, задолженности / пени / неустойки с алиментов, в частности то, что задолженность алиментов и пеня на них должны быть оплачены в той валюте, в которой была выплачена заработная плата должнику;

проценты за размещение средств на депозитных счетах являются доходом от имущества поэтому они учитываются при начислении алиментов и др.

Важное место в судебной практике занимает вопрос взыскания дополнительных расходов на ребенка или совершеннолетних детей, в которой сформулированы следующие выводы:

полная или частичная компенсация дополнительных расходов на детей обеспечивается с учетом материального положения родителей;

расходы на обучение детей, по достижении ими совершеннолетия, полагаются на обоих родителей независимо от того, с кем из них проживает ребенок;

взыскание алиментов на содержание совершеннолетнего ребенка, который продолжает учебу, прекращаются в связи с окончанием учебы или отчислением из учебного заведения, но не в связи с каникулами.

Постановление Черновицкого апелляционного суда об отказе ГИУ во взыскании долга по кредиту с Финансами и кредит и прекращении поручительства

Дело №726/1652/18

Это наше дело. Апелляционный суд прекрасно расписал решение со ссылкой на практику Верховного суда и Большой палаты. Государственному ипотечному учреждению было отказано во взыскании задолженности с заемщика банка Финансы и кредит, также было прекращено поручительство и еще взыскана сумма на оказанную правовую помощь.

Основанием для отказа во взыскании задолженности послужил пропуск срока исковой давности, а именно прекращение действия договора в случае возникновения 3-х месячной просрочки, а также пропуск срока обращения к поручителю на основании ч.4 ст559 ГК.

Кроме того, отказом во взыскании суммы долга и процентов послужило и отсутствие у ГИУ расчета задолженности возникшей до передачи им долга, а также неправомерности расчета индекса инфляции по валютному кредиту.

Еще при передаче долгов ГИУ от Финансов и кредит я предупреждал, что взыскать долги по этим договорам будет не возможно. Сейчас именно так и происходит.

Постановление ВС-КГС об отсутствии оснований для прерывания исковой давности в случае оставления иска без рассмотрения и неправомерности начисления процентов

Дело №757/1782/16-ц

Это наше дело. ВС-КГС указал, что течение исковой давности путем предъявления иска может прерываться не в случае любой подачи иска, а только иска осуществленного с соблюдением требований процессуального законодательства, в частности статей 109, 119, 120 ГПК Украины, 2004 года. Если судом в принятии искового заявления отказано или его возвращено, то течение исковой давности не прерывается. Не прерывает течения такого срока и подача иска с несоблюдением правил подсудности.

Таким образом и отмененное решение третейского суда также не прерывает исковую давность. А кроме того суд в очередной раз указал, что после окончания действия договора не начисляются проценты.

Постановление ВС-КУС об отмене приговора по ДТП и новом рассмотрении в связи с ненадлежащим исследованием и неправильным рассмотрением гражданского иска

Дело №752/11123/18

Это наше дело. Очень не приятно, что пришлось идти до кассационной инстанции и это еще один пример того, что фильтровать дела кассацией на сегодня нельзя. Наш подзащитный по этому незаконному приговору практически уже отбыл весь срок наказания.

Судья Голосеевского райсуда Бондаренко, на наш взгляд кране предвзято подошла к принятию решения, а судьи апелляции по какой-то причине, имея достаточный опыт, не захотели обращать на это внимание.

В материалах дела отсутствует экспертиза, не установлена скорость транспортного средства и все обстоятельства дела, включая причинную связь между ДТП и полученными повреждениями. Суд не дал оценки на возражения защиты относительно обстоятельств ДТП. Кроме того суд первой и апелляционной инстанции проигнорировали наличие страхового полиса и ущерб взыскали с водителя, а не со страховой.

Решение ОАСК оставленное в силе ШААС об отмене постановления ЧИ Чижика А.П. о взыскании затрат исполнительного производства и изменений к этому постановлению и административной юрисдикции такого спора

Дело №640/16322/19

Это наше дело. Апелляция оставила в силе решение суда первой инстанции и кроме того, что согласилась, что данные спор относится к административной юрисдикции также указала, что взыскания расходов исполнительного производства может быть осуществлено только на стадии распределения взысканных с должника денежных сумм или в случае возвращения исполнительного документа взыскателю или окончания исполнительного производства.

Такое требование (о фактическом завершении исполнительного производства) законодателем закреплено для определения окончательного размера расходов, понесенных исполнителем при совершении исполнительных действий и для дальнейшего их взыскания с должника.

Исполнители будьте внимательны и не торопитесь до закрытия исполнительного производства принимать постановление о взыскании затрат.

Этот обзор сделан с использованием системы ZakonOnline.com.ua Рекомендую ее из-за очень дружелюбного интерфейса с указанием всех процессуальных документов по конкретному делу и большого количества полезных перекрестных ссылок, а также поиска конкретного постановления и правовой позиции.

Подключайтесь на наши каналы с последними новостями и обзорами судебной практики. Вместе с описанием исторических событий и вдохновляющими цитатами на каждый день.

Книги с таблицами судебных решений неодинакового применения норм права по кредитным, семейным, страховым и обязательственным правоотношениям, банкротству. Правовые выводы ЕСПЧ Вы можете приобрести здесь.

Также рекомендую обратить внимание на:

Таблица сроков исковой давности

Ставки судебного сбора с 01.01.2019

Адвокатская компания Кравец и Партнеры

Компенсація втрат на адвоката за рахунок іншої сторони судового спору

З прийняттям в 2017 році нової редакції процесуальних кодексів було суттєво змінено порядок компенсації витрат на професійну правничу допомогу і тепер при розрахунку цих витрат не враховуються граничні розміри компенсації, які абсолютно не відображали реальної вартості наданих послуг.

Новий механізм компенсації витрат на професійну правничу допомогу нарешті надав можливість стягнути ці витрати зі сторони судового спору, проти якої винесено судове рішення.

Хоча дана стаття містить посилання лише на Цивільний процесуальний кодекс України (ЦПК), інші кодекси містять аналогічні норми, тому при дослідженні проблемних питань стягнення гонорару адвоката  з іншої сторони спору доцільно аналізувати практику застосування норм всіх процесуальних кодексів.

Стаття 133 ЦПК визначає види судових витрат і передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. У свою  чергу, одним з видів витрат, пов’язаних з розглядом справи є витрати на професійну правничу допомогу, які несуть сторони судової справи (крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави).

Отже, варто з самого початку визначитись з тим, що витрати на професійну правничу допомогу є видом судових витрат і всі норми процесуального кодексу, які стосуються судових витрат відносяться також до витрат на професійну правничу допомогу (і стосовно пропорційності стягнення, і стосовно компенсації їх за рахунок держави у передбачених випадках, і стосовно винесення щодо цих витрат додаткового рішення і тому подібне). Однак, враховуючи саму природу таких витрат, до них не можуть бути застосовні норми стосовно їх розстрочення чи звільнення від їх сплати.

Строки і порядок подання документів для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Основне правило, яке слід пам’ятати, маючи намір стягнути витрати на професійну правничу допомогу – це те, що розрахунок таких витрат і прохання стягнути ці витрати повинна містити перша заява по суті спору. Така вимога закріплена в ч. 1 ст. 134 ЦПК (попереднє визначення суми судових витрат), п. 9 ч. 1 ст. 175 ЦПК (вимоги до позовної заяви), п. 7, 8 ч. 3 ст. 178 ЦПК (вимоги до відзиву). В цьому розрахунку сторона зазначає попередні і орієнтовні суми всіх судових витрат, які вона вже понесла або планує понести у зв’язку з розглядом судової справи.

Якщо перша заява по суті спору не містить прохання стягнути з іншої сторони судові витрати, то в подальшому таке прохання заявляється до суду разом з клопотанням про поновлення строку (в якому, звичайно ж, мають вказуватись поважні причини пропуску строку).

Хоча у попередньому розрахунку і вказується конкретна вартість адвокатських послуг, вимогу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в першій заяві по суті спору краще формулювати без зазначення конкретної суми, оскільки сам розрахунок є орієнтовним і подальша вартість адвокатських послуг може коливатись, наприклад, в залежності від кількості судових засідань чи поданих іншою стороною документів.

Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи (ч. 3 ст. 134 ЦПК).

ЦПК передбачає обов’язок суду у підготовчому засіданні з’ясувати розмір заявлених сторонами судових витрат (п. 17 ч. 2 ст. 197 ЦПК).

Для того, щоб в подальшому не виникало проблем зі стягненням з іншої сторони витрат на правничу допомогу, оплату гонорару адвоката доцільно здійснювати заздалегідь і на кожне судове засідання подавати нові документи, які підтверджують понесені стороною справи витрати.

Докази, що підтверджують розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв’язку з розглядом справи подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п’яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку, суд залишає таку заяву без розгляду (ч. 8 ст. 141 ЦПК).

Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, які підтверджують точний розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд, за заявою такої сторони, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Однак, як вже зазначалось, така заява має бути озвучена до закінчення судових дебатів у справі (ч. 1 ст. 246 ЦПК). В такому разі судом призначається ще одне судове засідання, яке має бути проведено не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог, за результатом якого ухвалюється додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 кодексу (ч. 2, 3 ст. 246 ЦПК). Можливість вирішення питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті передбачають і ч. 3 ст. 259 ЦПК (порядок ухвалення судових рішень) і п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК (додаткове рішення суду).

Варто зауважити, що раніше непоодинокими були випадки, коли судом стягувалась лише вартість представництва адвоката в судових засіданнях, в результаті чого більшість витрат залишались не відшкодованими. Врешті-решт Великою Палатою Верховного Суду такий обмежений підхід був визнаний неправильним і був зроблений правовий висновок про те, що витрати на професійну правничу допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні, а й у разі вчинення інших дій за межами суду (постанова Великої Палати Верховного Суду по справі №301/1894/17 від 17 жовтня 2018 року).

Забезпечення витрат на професійну правничу допомогу.

Цивільний процесуальний кодекс в редакції 2017 року передбачив нову процедуру – забезпечення судових витрат та витрат на професійну правничу допомогу.

Так, суд може ухвалою зобов’язати сторони внести на депозитний рахунок суду попередньо визначену суму судових витрат, пов’язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією (забезпечення судових витрат, ч. 1 ст. 138 ЦПК).

Як захід забезпечення судових витрат суд з урахуванням конкретних обставин справи має право, за клопотанням відповідача, зобов’язати позивача внести на депозитний рахунок суду грошову суму для забезпечення можливого відшкодування майбутніх витрат відповідача на професійну правничу допомогу та інших витрат, які має понести відповідач у зв’язку із розглядом справи (забезпечення витрат на професійну правничу допомогу, ч. 4 ст. 135 ЦПК)

Таке забезпечення судових витрат застосовується, якщо:

1) позов має ознаки завідомо безпідставного або інші ознаки зловживання правом на позов; або

2) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування судових витрат відповідача у випадку відмови у позові.

Сума забезпечення витрат на професійну правничу допомогу визначається судом з урахуванням їх документального обґрунтування та загальних норм ЦПК стосовно розміру таких витрат.

У разі якщо у визначений судом строк кошти для забезпечення витрат на професійну правничу допомогу не будуть внесені, суд може залишити позов без розгляду. Але зробити це суд може виключно за клопотанням відповідача (ч. 6 ст. 135 ЦПК).

У випадку задоволення позову суд ухвалює рішення про повернення внесеної суми позивачу, а у випадку відмови у позові, закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду — про відшкодування за її рахунок витрат відповідача повністю або частково, в передбаченому кодексом порядку. Невикористана частина внесеної позивачем суми повертається позивачу не пізніше п’яти днів з дня вирішення питань, зазначених у цій частині, про що суд постановляє ухвалу (ч. 7 ст. 135 ЦПК).

Цікаво, що кодекс передбачає можливість забезпечення лише витрат, які були понесені відповідачем. Для витрат, понесених позивачем аналогічне забезпечення не передбачається, ймовірніше, не через недоцільність (насправді це в багатьох справах може бути доцільно, особливо при оскарженні рейдерських дій, коли для відновлення порушеного права позивач має сплатити велику суму судового збору), а через відсутність заходів «процесуального примусу» для відповідача в разі невнесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

Розмір витрат на професійну правничу допомогу.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК).

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (п. 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК).

Стаття 137 – єдина стаття ЦПК, яка передбачає можливість стягнення з іншої сторони спору вартість послуг помічника адвоката (і взагалі єдина стаття, яка стосується помічника адвоката у всьому кодексі), однак це не означає, що такі витрати теж входять у склад витрат на професійну правничу допомогу. Останні теж є видом витрат, пов’язаних з розглядом справи та видом судових витрат загалом, однак їх доцільно віднести до витрат, що пов’язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (п. 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК).

Щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, то ч. 4 ст. 137 ЦПК передбачає, що він має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Якщо стороною заявлено суму витрат, яка не є співмірною з наведеними вище критеріями, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК). З власної ініціативи суд не вправі зменшувати розмір понесених стороною витрат, тому у випадку, якщо наявні сумніви щодо завищеного гонорару адвокату, адвокат іншої сторони обов’язково має заявити відповідне клопотання. При цьому обов’язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 137 ЦПК).

В цьому контексті Верховний Суд правильно зазначає, що чинним процесуальним законодавством не передбачено обов’язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості. Натомість саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов’язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі №826/2689/15 від 09 квітня 2019 року).

Загалом варто зауважити, що сама невизначеність таких понять, як «співмірність» витрат, зазначених в попередньому (орієнтовному) розрахунку часто викликає сумніви в адвокатів, які, як правило, звикли до всього визначеного і остаточного, однак загалом на даний час судова практика застосування цих норм є більш-менш сталою і, як правило, суди стягують всі витрати, про необхідність стягнення яких вчасно було заявлено стороною.

Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку (ч. 4 ст. 141 ЦПК).

Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно меншою, ніж сума, заявлена в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми (ч. 5 ст. 141 ЦПК).

Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду по справі №915/237/18 від 01 серпня 2019 року містить чимало висновків, які стосуються розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню:

1) У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

2) Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

3) Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

4) Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

5) При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір — обґрунтованим (п. 269 рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Lavents v. Latvia» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Щоправда, пункт 4 є дуже сумнівним, так як згідно процесуального кодексу суд не наділений повноваженнями на власний розсуд оцінювати чи є «завищеним» гонорар адвоката. На практиці ж досить часто суди роблять власну оцінку розмір гонорару (хоча з тексту рішень не вбачається, що інша сторона заявляла клопотання про зменшення розміру цих витрат) і можуть відмовити в задоволенні заявленої суми саме тоді, коли розмір гонорару встановлено у відсотковому значенні від ціни позову. При цьому можна придумати безліч формальних підстав для такої відмови, наприклад, вказати, що в договорі про надання правничої допомоги не вказана конкретна справа, в якій адвокату доручено представляти інтереси. Такий висновок зроблено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі № 821/1594/17 від 15 травня 2018 року; у даній справі суд відмовив в задоволенні витрат у розмірі, що становить 10% від суми задоволених позовних вимог (близько 100 000 грн.) пославшись на те, що в договорі не вказано конкретного номеру справи. Такі висновки судів є неправильними, але вони трапляються і не останню роль в цьому відіграє неправильне і некоректне застосування судами практики ЄСПЛ.

Так, у згаданій вище справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд з прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір був обґрунтованим (див., наприклад, п. 30 рішення у справі Bottazzi v. Italy). Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд, не може бути обов’язковою для суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою (див. також п. 55 рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Iatridis v. Greece).

В контексті справедливої сатисфакції ЄСПЛ даний висновок є правильним, але внутрішні суди України мають керуватись зовсім іншими процесуальними нормами і ототожнення цих судових проваджень є неприпустимим.

Документи, якими підтверджується розмір витрат на професійну правничу допомогу.

Частина 3 ст. 137 ЦПК передбачає, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. В такому описі слід зазначати перелік конкретних послуг та вартість кожної послуги, або, в разі погодинної тарифікації послуг адвоката – кількість годин, витрачених на надання кожної послуги.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв’язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч. 8 ст. 141 ЦПК).

Більш широкого переліку документів, що підтверджують розмір витрат кодекс не містить, однак з даного приводу є чимало правових висновків Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року суд зазначає, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов’язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі №823/2638/18 від 16 травня 2019 року містить висновки про те, що надані позивачем договір, рахунок (з описом наданих послуг та вартості кожної з них окремо, а також кількість годин, витрачену на кожну з цих послуг) та квитанція про оплату цих послуг є належними і достатніми доказами для стягнення понесених витрат, а складення акту виконаних робіт не передбачено умовами договору, тому сам факт виставлення рахунку клієнту та його оплата свідчать про прийняття цих послуг. Таким чином, необґрунтованою є вимога щодо прайс-листа та акту виконаних робіт (послуг) за умови, що надані документи дозволяють встановити зміст наданих послуг та їх вартість

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі №826/856/18 від 22 грудня 2018 року зазначається, що розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Додаткова постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду по справі №922/1163/18 від 06 березня 2019 року містить висновок, що відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару

Отже, в договорі про надання правничої допомоги необхідно вказувати хоча б мінімальні ціни конкретних послуг адвоката, а в рахунку та акті виконаних робіт (якщо його підписання передбачено договором) потрібно вказувати детальний опис наданих послуг. Ну і, звичайно ж, не слід забувати долучати до матеріалів судової справи копії свідоцтв всіх адвокатів, які надавали правову допомогу, навіть якщо ця допомога не була пов’язана з безпосередньою участю в судових засіданнях.

Розподіл витрат на професійну правничу допомогу між сторонами.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 ст. 137 ЦПК).

Витрати на професійну правничу допомогу покладаються: у разі задоволення позову — на відповідача; у разі відмови в позові — на позивача; у разі часткового задоволення позову — на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. (ч. 2 ст. 141 ЦПК). При цьому суд зобов’язаний врахувати: чи пов’язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (ч. 3 ст. 141 ЦПК).

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 6 ст. 141 ЦПК).

У разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 7 ст. 141 ЦПК).

При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов’язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов’язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат (ч. 11 ст. 141 ЦПК).

Судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги (ч. 12 ст. 141 ЦПК).

ЦПК в редакції 2017 року має ряд норм, які мають бути спрямовані на недопущення зловживанню стороною справи процесуальними правами, щоправда, проблема в тому, що ніде чітко не встановлено що саме вважається таким зловживанням.

Ще в більшій мірі є не визначеною ч. 9 ст. 141 ЦПК, яка передбачає, що при розподілі витрат між сторонами у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Які дії і наскільки «неправильними» мають бути – знову ж таки ніде не вказано.

Статтею 142 ЦПК передбачено порядок розподілу витрат у разі визнання позову, закриття провадження або залишення позову без розгляду:

  • У разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред’явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача;
  • Якщо сторони під час укладення мирової угоди не передбачили порядку розподілу судових витрат, кожна сторона у справі несе половину судових витрат;
  • У разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов’язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

В передбачених вище випадках суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п’ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали.

У випадку заміни відповідача у справі старий відповідач має право заявити вимогу про компенсацію судових витрат, здійснених ним внаслідок необґрунтованих дій позивача, у такому разі питання про розподіл судових витрат вирішується в ухвалі про заміну неналежного відповідача (ч. 5 ст. 51 ЦПК).

Кодекс містить певні винятки в порядку розподілу судових витрат (в т. ч. витрат на професійну правничу допомогу) при розгляді конкретних категорій справ, наприклад:

  • При ухваленні судом рішення у справі окремого провадження судові витрати не відшкодовуються (ч. 7 ст. 294 ЦПК);
  • Судові витрати, пов’язані з провадженням справи про визнання фізичної особи недієздатною або обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, відносяться на рахунок держави, однак якщо судом буде встановлено, що заявник діяв недобросовісно, суд стягує із заявника всі судові витрати (ч. 2, 3 ст. 299 ЦПК);
  • Судові витрати, пов’язані з розглядом справи про усиновлення, відносяться на рахунок заявника (ч. 4 ст. 314 ЦПК);
  • Судові витрати, пов’язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, відносяться на рахунок держави (ч. 3 ст. 350-5 ЦПК);
  • Судові витрати, пов’язані з розглядом скарги на державного чи приватного виконавця, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника (ч. 1 ст. 452 ЦПК).

 З вищевикладеного можна зробити висновок, що за приблизно 2 роки застосування судами норм процесуальних кодексів у новій редакції залишаються не вирішеними ряд проблем, з якими стикаються адвокати при стягненні витрат на професійну правничу допомогу, але загалом судова практика йде в напрямку визначеності та єдності, хоча процес цей відбувається надзвичайно повільно.

Добре, що процесуальні кодекси передбачають винесення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, бо навіть до цього часу дуже часто судді забувають в рішенні вирішити питання про стягнення цих витрат.

На думку деяких суддів дискреція суду щодо остаточного визначення розміру витрат перетворюється на жорстку ревізію роботи адвокатів, вони вважають необхідним оцінити договірні умови, обсяг наданий послуг, майновий стан сторін та безліч інших умов, внаслідок чого розмір витрат, які підлягають компенсації, значно зменшується.

Передбачалось, що стягнення витрат на правову допомогу буде певним запобіжником від подачі безпідставних та необґрунтованих позовних заяв, що зменшить навантаження на суд, однак цього не відбулось і основним таким запобіжником стали непомірні розміри судового збору, який зобов’язаний сплатити позивач. Однак проблема в тому, що ця перешкода в доступу до правосуддя не залежить від обґрунтованості заяви, але це вже тема іншої статті.

Адвокат, керівник відділу

по роботі з фізичними особами АО «Кравець і Партнери»

Бабенко Юрій

LegalHub.Online

Адвокатская компания Кравец и Партнеры