Страхування врожаю в Україні та участь у ньому держави

Немає жодних сумнівів у тому, що аграрний сектор економіки України – це дуже важлива її частина і страхування ризиків аграріїв від можливих  збитків є завжди актуальним питанням, адже даний сектор економіки забезпечує населення продуктами харчування, робочими місцями, сировиною для промисловості, але й вимагає постійного інвестування в техніку, трудові та енергетичні витрати, насіння, добрива, засоби захисту рослин від шкідників і все це на фоні високої залежності від непередбачуваних погодних та інших природних умов (стихійні лиха, шкідники, надлишок або недостатність тепла і вологи, град тощо).

Діяльність в аграрному виробництві має надзвичайно багато ризиків і законодавча врегульованість страхування врожаю фактично відсутня і це теж є додатковим ризиком, який негативно впливає на функціонування аграрного сектору в цілому.

Цей вид страхування передбачає обов’язок страховика за встановлену договором страхування плату здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування шляхом відшкодування страхувальнику збитку, понесеного ними у зв’язку з пошкодженням, загибеллю чи втратою урожаю.

Отже, головна мета страхування сільськогосподарських ризиків – компенсація страхувальнику часткової або повної втрати врожаю.

Наскільки цей вид страхування в Україні виконує свою основну мету, як працює страхування врожаю та яка участь держави в цьому процесі? Спробуємо проаналізувати дані питання та дати на них відповідь.

Умови договорів страхування

Предметом договору страхування врожаю є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов’язані з відшкодуванням фінансових збитків, понесених страхувальником при вирощуванні та збиранні врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень.

Відповідно до п. 22 ч. 4 ст. 6 Закону України «Про страхування», страхування сільськогосподарської продукції віднесено до добровільних видів страхування.

Істотними умовами договору страхування є: предмет договору, розмір страхового платежу (вартість страхування) та страхової суми (очікувана вартість урожаю), застраховані ризики, страховий випадок, строк дії договору та порядок виплати страхового відшкодування.

Договори страхування сільськогосподарської продукції укладаються на один сезон вирощування сільськогосподарської культури і строк дії договору не може бути довшим терміну збирання застрахованого врожаю.

Відразу слід наголосити на тому, що при укладенні договору страхування врожаю землевласник бере на себе, додаткові зобов’язання перед страховиком. Ці зобов’язання зазвичай полягають в більш високих вимогах до догляду за посівами та зобов’язують страховика періодично обстежувати посіви і своєчасно повідомляти страховика про зміни, які можуть вплинути на врожай, своєчасно вносити необхідні пестициди та добриво, вчасно здійснювати меліорацію земель (цілеспрямоване покращення властивостей ґрунту з метою оптимального використання його потенціалу, наприклад, осушення, зрошування, закріплення ярів, регулювання стоків вод і т.д.), виконувати норми/, стандарти та правила вирощування врожаю. Крім того, страхувальник бере на себе обов’язок при зміні обставин, які впливають на ступінь ризиків страхування своєчасно повідомляти страховика про таку зміну (тут також, як правило, передбачається необхідність проведення додаткових оглядів і фіксація стану землі та посівів відповідними актами)

Строки страхування, зазвичай, розділяють на три групи: на весь період вирощування; на період перезимівлі; на весняно-літній період.

Як правило, договір страхування набирає чинності з дня внесення страхового платежу на поточний рахунок страховика, і, наприклад, при страхуванні посівів на період перезимівлі діє до 20 квітня наступного року, але не пізніше дозрівання рослин застрахованої сільгоспкультури у відповідному регіоні навесні.

Страхові ризики

Як вже зазначалось, страхування врожаю є дуже ризиковим і здійснюється від таких ризиків, як:

  • надлишкові опади;
  • град;
  • вогонь;
  • удар блискавки;
  • буря, ураган;
  • землетрус, зсув;
  • заморозки;
  • крижана кірка, вимерзання;
  • посуха чи зневоднення на землях, що підлягають зрошенню;
  • розвиток хвороб рослин, розмноження шкідників;
  • земельні чи земельно-водні селеві потоки;
  • злива, повінь, паводки;
  • протиправні дії третіх осіб.

Цей перелік є орієнтовним, оскільки існують різні види програм страхування. Наприклад, при страхуванні посівів на період перезимівлі врожай страхують на випадок загибелі внаслідок вимерзання, випрівання, випирання, льодової кірки, вимокання, зимової посухи, протиправних дій третіх осіб тощо.

Існують навіть програми страхування, за якими страхують від ризику зниження цін на врожай після його збирання. Звичайно, кількість ризиків прямо впливає і на вартість страхування (розмір страхового платежу), тому це потрібно враховувати при укладенні договору.

Страховий платіж та страхова сума

Розмір страхового платежу при страхуванні сільськогосподарських культур залежить від наявності багатьох факторів, що впливають на ступінь ризиків: розміру страхової суми, кількості застрахованих ризиків, стану посівів, виду сільськогосподарської культури, розміру франшизи, середньої врожайності за останні роки, сертифікатів якості посівного матеріалу, результатів оглядів та аналізів стану земель та інших факторів.

Наразі в мережі Інтернет існують сайти, де можна порахувати розмір страхового платежу для конкретного випадку. Зручний калькулятор знаходиться, наприклад, за посиланням: http://grainsurance.com/uk/отримати-ціну-на-страхування/. Крім того, на даному сайті є хороший шаблон договору, зручно подана інформація про погодні умови для врожаю.

Розміри франшизи можуть коливатись в діапазоні 20% – 50% від страхової суми (та близько 10% при страхуванні багаторічних насаджень).

Страхова сума при страхуванні врожаїв встановлюється у розмірі вартості майбутнього врожаю і визначається шляхом проведення таких розрахунків: середня врожайність за останні 3-5 років в даному господарстві або районі множиться на площу посівного поля, яке буде страхуватися і множиться на вартість одиниці врожаю.

Страховий випадок і сума страхового відшкодування

Збитками при страхуванні врожаю є втрати землевласника від недобору врожаю у результаті його повної або часткової загибелі, або від втрати врожаю при настанні страхового випадку внаслідок застрахованих договором ризиків.

При цьому недобором вважається різниця між застрахованою вартістю врожаю, яка зазначена в договорі страхування та вартістю фактично отриманого врожаю після настання страхового випадку.

Як правило, повною загибеллю врожаю вважається пошкодження або знищення більше ніж 70% рослин на застрахованій площі. При страхуванні посівів на час перезимівлі, загибеллю вважаються зменшення густоти стояння рослин, які не можуть відновити вегетацію навесні, більше ніж на 50 %.

Загибель врожаю фіксується після здійснення його огляду сторонами договору страхування шляхом підписання акту.

Якщо відбулась часткова чи повна загибель врожаю на ранньому періоді його дозрівання і є можливість здійснити підсів або пересівання, то землевласник зобов’язаний це зробити за власний рахунок і лише після складення відповідного акту обстеження, який підписується обома сторонами договору страхування страхова компанія буде здійснювати пов’язані з підсівом чи пересіванням витрати. Якщо страхувальник цього не виконає, то при настанні страхового випадку страховик відніме від загальної суми збитку вартість врожаю, який міг би додатково вирости.

Про факт настання страхового ризику аграрій зобов’язаний невідкладно повідомити страхову компанію шляхом направлення заяви про настання страхового випадку, після отримання якої сторони договору здійснюють огляд посівів і страховик виносить акт про настання страхового випадку, який є підставою для виплати страхового відшкодування. Сам факт настання страхового випадку може бути підтверджений компетентними органами, наприклад, Українським Гідрометцентром, підрозділом Міністерства з надзвичайних ситуацій, Державною службою рятування, Службою захисту рослин.

Не вважається страховим випадком загибель врожаю, яка настала у разі:

  • подій, які не передбачені договором страхування.
  • грубих порушень страхувальником агротехнічних, санітарних чи інших вимог, дотримання яких передбачено договором страхування.
  • навмисних дій або бездіяльності страхувальника, що призвели до втрати чи загибелі культур.

Державна підтримка в агрострахуванні

Страхувати агарні ризики складно та часто не вигідно, тому в жодній з розвинених країнах цей вид страхування не розвивається без підтримки держави, яка найчастіше полягає у частковому відшкодуванні (до 90%) аграріям витрат на страхування. Така форма підтримки все частіше замінює звичні форми прямих субсидій аграріям.

Однак механізм надання державної підтримки в страхуванні сільськогосподарської продукції  має бути прозорим та дієвим і з метою запровадження цієї підтримки у 2012 році було прийнято Закон України «Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою», який був спрямований на забезпечення стабільності виробництва в сільському господарстві.

Цей закон передбачав, що державна підтримка полягає в наданні сільськогосподарському товаровиробнику з державного бюджету грошових коштів у вигляді субсидій для оплати частини страхового платежу. Однак встановлювався ряд передумов, які мали бути дотримані сторонами договору страхування. Наприклад, передбачалось, що вони повинні використовувати тільки стандартні договори страхування, тобто договори, які за своїм змістом відповідають всім критеріям, що встановлені цим законом.

Страховиків, які здійснюють страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою, законом зобов’язано вести облік договорів страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою в порядку та на умовах, визначених законодавством.

Також закон передбачав граничні розміри, структуру, порядок застосування страхових тарифів; порядок визначення збитку у разі настання страхового випадку; порядок повідомлення про страховий випадок та оформлення страхового акту; порядок виплати страхового відшкодування і загалом встановлював жорстке централізоване державне регулювання (в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства аграрної політики та продовольства України) умов страхових договорів та взаємовідносин страховика і страхувальника. Передбачалось, що страховики, які мають ліцензію на здійснення страхування сільськогосподарської продукції з державною підтримкою, зобов’язані утворити Аграрний страховий пул, що є юридичною особою, неприбутковою організацією та утримується за рахунок коштів страховиків.

Закон було прийнято, Аграрний страховий пул було створено, однак схема державної підтримки так і не запрацювала. По-перше, в державному бюджеті не передбачалось виділення коштів на компенсацію сплачених аграріями страхових внесків; по-друге, Кабміном так і не було затверджено перелік культур та види страхових ризиків, на які поширюється дія державної підтримки.

Отже, доводиться констатувати, що отримати компенсацію за страхування врожаю на даний момент не вдасться. За таких умов аграрії продовжують страхувати урожай, як правило, на вимогу банків чи інших фінансових установ, які надають їм доступ до фінансових ресурсів і не часто роблять це за власною ініціативою.

Отже, з викладеного можна зробити висновок про те, що в Україні аграрне страхування перебуває на стадії становлення і функціонує в умовах відсутності належного нормативно-правового регулювання. Хоча загалом сільськогосподарська галузь розвивається швидкими темпами, проте обсяги застрахованого врожаю лишаються мізерними – близько 5%.

Створення системи та відслідковування усіх ризиків агрострахування є масштабним та складним завданням.

Страхування врожаю має розвиватись шляхом вдосконалення чинного законодавства України, яке регулює даний вид страхування та обов’язкового надання сільськогосподарським виробникам державної підтримки при страхуванні; покращення спроможності держави здійснювати свої функції у сфера агрострахування (зокрема, шляхом передбачення в державному бюджеті витрат на компенсацію витрат на страхування); розробка дієвих механізмів та правил державної підтримки страхування; стимулювання сільгоспвиробників до участі у страхуванні; затвердження типових форм договорів страхування та інших потрібних нормативно-правових документів; встановлення ефективної системи моніторингу застрахованого врожаю. Без здійснення цих завдань система ефективного страхування в Україні буде відсутня.

Юрій Бабенко

Адвокатське об`єднання Кравець і партнери для Юридичної газети

Адвокатская компания Кравец и Партнеры