ВСУ встановив неможливість притягнення суддів до відповідальності за порушення присяги

Навколо питання щодо притягнення суддів до відповідальності за порушення присяги вже не перший рік точаться дискусії адже таке абстрактне «порушення присяги» — це неймовірна спокуса для органів, які мають право встановлювати «порушення присяги», підкорити або прибрати «неугодних» суддів.

Окрім самого поняття «порушення присяги» виник спір і щодо строків, протягом яких суддю можна притягнути до відповідальності за порушення присяги.

Так, за останні два роки було прийнято і Закон України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», і Закон України «Про забезпечення права на справедливий суд» №192-VIII, яким також викладено в новій редакції Закон України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI та внесені зміни в Закон України «Про Вищу раду юстиції», однак жодним з них не вирішено питання щодо їх узгодженості між собою.

Верховний Суд України у своїй постанові по справі №800/485/15 від 12.04.2016 року висловив таке своє бачення:

«…правила і строки для здійснення дисциплінарного провадження, які можуть бути застосовані при проведенні провадження щодо звільнення за порушення присяги судді, на думку колегії суддів, були передбачені саме положеннями Закону №2453-VI в редакції Закону №192-VIII, які набрали чинності з 28 березня 2015 року».

Тобто, Верховний Суд України вважає, що незалежно від дати подання скарги на суддю мають застосовуватися в сукупності Закон України «Про Вищу раду юстиції» та Закон України «Про судоустрій та статус суддів» в редакції та зі змінами Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд».

Таку думку Верховного Суду України варто більш детально розглянути з точки зору складу правопорушення, дисциплінарних стягнень та строків, що стосуються саме порушення присяги.

Відповідно до ст. 97 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», до суддів може застосовуватися дисциплінарне стягнення у виді: попередження; догани — з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця; суворої догани — з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців; тимчасового (від одного до шести місяців) відсторонення від здійснення правосуддя — з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов’язковим направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації, визначеного органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді; переведення судді до суду нижчого рівня; висновку про направлення рекомендації до Вищої ради юстиції для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення судді з посади з підстав порушення присяги.

По-перше, наведений вище перелік дисциплінарних стягнень є вичерпним.

По-друге, наведений вище перелік не відносить до видів дисциплінарного стягнення – рішення Вищої ради юстиції про внесення подання про звільнення судді з посади за порушення присяги.

Висновок про направлення рекомендації до Вищої ради юстиції для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення судді з посади з підстав порушення присяги та власне рішення Вищої ради юстиції про внесення подання про звільнення судді з посади за порушення присяги – це два абсолютні різні рішення, які виносяться різними органами в рамках різних проваджень, що можуть здійснюватися відносно судді.

Так, згідно ч. 5 ст. 96 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» за наслідками дисциплінарного провадження Вища кваліфікаційна комісія суддів України може прийняти рішення про направлення рекомендації до Вищої ради юстиції для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення судді з посади за наявності для цього підстав. Також, згідно ст. 7 Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» за результатами перевірки суддів Тимчасова спеціальна комісія ухвалює висновок про порушення суддею присяги, який разом із матеріалами перевірки направляється Вищій раді юстиції для розгляду та прийняття нею рішення.

Тобто, застосувати такий вид дисциплінарного стягнення як висновок про направлення рекомендації до Вищої ради юстиції для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення судді з посади з підстав порушення присяги може лише ВККС України або ТСК, що черговий раз підтверджує той факт, що рішення Вищої ради юстиції про внесення подання про звільнення судді з посади за порушення присяги не віднесено чинним законодавством до видів дисциплінарних стягнень, які можуть бути застосовані до судді.

Отже, норми Закону України «Про судоустрій і статус суддів», як в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», так і в попередній редакції, тобто як до 28 березня 2015 року, так і після — не відносили рішення Вищої ради юстиції про внесення подання про звільнення судді з посади за порушення присяги до видів дисциплінарного стягнення.

Серед іншого ч. 4 ст. 96 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», яку на думку Верховного Суду України необхідно застосувати, сформульована наступним чином: дисциплінарне стягнення до судді застосовується не пізніше трьох років із дня вчинення проступку без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування судді у відпустці.

Наголошуємо на тому, що цитована вище чинна норма визначає строки застосування дисциплінарних стягнень, до яких не віднесено рішення Вищої ради юстиції про внесення подання про звільнення судді з посади за порушення присяги.

Отже, норми Закону України «Про судоустрій і статус суддів», як в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», так і в попередній редакції, тобто як до 28 березня 2015 року, так і після – містили виключно строки застосування дисциплінарних стягнень.

Варто звернути увагу, що Верховним Судом України грубо проігноровано положення п. 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», де передбачено, що заяви і скарги, подані до набрання чинності цим Законом, а також дисциплінарні провадження щодо суддів, розпочаті до набрання чинності цим Законом, здійснюються відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, що діяла на момент подачі відповідної заяви (скарги), відкриття відповідного дисциплінарного провадження

Серед іншого слід наголосити на тому, що в даній категорії справ Вища рада юстиції (в справах за скаргами, поданими до 28 березня 2015 року), приймаючи рішення про внесення подання про звільнення суддів з посади за порушення присяги, окрім норм щодо визначення строків, посилається на попередні редакції Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і Закону України «Про Вищу раду юстиції», як на правові підставі внесення подання про звільнення суддів з посади за порушення присяги.

Посилання на попередні редакції Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і Закону України «Про Вищу раду юстиції» є цілком логічним, адже нові редакції цих законів не містять визначення «порушення присяги».

Поняття та зміст порушення присяги було визначено виключно ч. 2 ст. 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» в попередній редакції до прийняття Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд».

Крім того, Закон України «Про Вищу раду юстиції» в попередній редакції містив ст. 37 під назвою «види стягнень, які може накласти Вища рада юстиції», де частиною третьою передбачено, що Вища рада юстиції може прийняти рішення про невідповідність судді займаній посаді та про внесення подання про звільнення цього судді з посади до органу, який його призначив чи обрав.

В свою чергу й ст. 92 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» не відносить до підстав застосування дисциплінарної відповідальності порушення присяги судді.

Зважаючи на думку Верховного Суду України можна дійти також висновку, що Вища рада юстиції (у справах за скаргами, поданими до 28 березня 2015 року), приймаючи рішення про звільнення судді з посади за порушення присяги, не правильно застосувала норми Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і Закону України «Про Вищу раду юстиції» в попередній редакції, оскільки застосуванню підлягали норми чинного законодавства, що в свою чергу також свідчить про протиправність рішення Вищої ради юстиції.

З огляду на те, що Верховний Суд України прийшов до висновку щодо застування чинних редакцій Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і Закону України «Про Вищу раду юстиції», які не містять визначення складу такого проступку як «порушення присяги», не відносять порушення присяги до підстав дисциплінарної відповідальності, не зазначають виду дисциплінарного стягнення, яке може бути застосоване за порушення присяги, а отже не містять і строків його застосування, то відповідно притягнути суддю до відповідальності за порушення присяги неможливо.

Це черговий приклад того, що підготовка законів повинна здійснюватися з врахуванням діючої законодавчої бази та у взаємозв’язку з іншими нормативними актами, а не вноситись до Верховної ради під політичними гаслами. Абсурдність саме цієї ситуації полягає в тому, що деякі з членів Вищої ради юстиції приймали активну участь в розробці цих законів і наразі намагаються їх застосувати вибірково в порушення діючого законодавства та здорового глузду. Що на нашу думку яскраво свідчить про перетворення Вищої ради юстиції на каральний орган з метою знищення незалежної судової влади в Україні та побудові тоталітарної держави.

Анна Мартиненко
Адвокат, Адвокатська компанія «Кравець і партнери»

Ростислав Кравець
Адвокат, старший партнер Адвокатської компанії «Кравець і партнери»

Адвокатская компания Кравец и Партнеры